Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 613/781/15-ц
провадження № 61-8462св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка Ігоря Анатолійовича на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року у складі судді Харченка С. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В.,
Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року представник ОСОБА_2 , який діяв в інтересах
ОСОБА_5 звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсною довіреність, визнати недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) та витребувати її з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2015 року провадження у вказаній цивільній справі закрито на підставі пункту 6 частини першої статті 205 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є спадкоємцями ОСОБА_5 , звернулись до суду з уточненою позовною заявою, в якій просили:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 02 березня 1999 року серії
ААН № 519911, посвідченого приватним нотаріусом Богодухівського нотаріального округу Харківської області, відповідно до якого
ОСОБА_4 , що діє за дорученням, яке посвідчене Зарябинською сільською радою 13 січня 1999 року за № 337 від імені ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), що розташована в селі Зарябинка, КСП «Зарябинка», цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчене сертифікатом площею 5,96 умовних кадастрових га за № 0042265ХР, виданий адміністрацією міста Богодухова 03 вересня 1996 року за № 483;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 017660, від 09 вересня 2004 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 , який на підставі розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації від 06 травня 2004 року № 207 є власником земельної ділянки площею 68,6093 га, що розташована на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 130;
- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відшкодувати судові витрати за рахунок відповідачів солідарно в рівних частинах.
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовано тим, що вони є спадкоємцями ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_5 14 липня 1999 року відповідно до статті 548 ЦК Української РСР 1963 року прийняла спадщину від свого батька - ОСОБА_6 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 за життя склав два заповіти: 23 вересня 1997 року на все належне йому майно, де б воно не знаходилось, і з чого б воно не складалось, на користь своїх доньок: 1/3 частку - ОСОБА_5 ; 1/3 частку - ОСОБА_7 та 1/3 частку ОСОБА_8 . Але ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 відповідно до статті 553 ЦК Української РСР 1963 року відмовились від спадщини на користь ОСОБА_5 . Другим заповітом від 14 січня 1999 року ОСОБА_6 відповідно до статті 544 ЦК Української РСР 1963 року фактично частково змінив попередній заповіт: частину спадкового майна, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай), який належав йому на підставі рішення Богодухівської районної державної адміністрації від 03 вересня 1996 року № 483, заповів виключно ОСОБА_5
ОСОБА_6 мав волевиявлення заключити договір оренди землі з СФГ «Солекс» головою якого був ОСОБА_4 , але у віці 83 роки він самостійно не міг згідно узгодити з виконавчим органом управління КСП «Зарябинка» виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості, яка була б зручною для обслуговування СФГ «Солекс» разом з іншими земельними ділянками (виділити паї орендодавців на єдиному полі ), замовити у землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою та одержати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (за три дні до смерті) на ім`я співвідповідача, який був головою СФГ «Солекс», видав доручення на право розпорядження земельним сертифікатом, яке було посвідчене Зарябинською сільрадою 13 січня 1999 року за № 37. Разом з дорученням ОСОБА_6 передав співвідповідачу оригінал Сертифікату на земельну частку (пай), а співвідповідач, як голова СФГ «Солекс», надав ОСОБА_6 розписку про одержання сертифікату на право на земельну частку (пай) в якій «оплата щорічно за домовленістю Гарантується та зберігається за правонаступниками».
Заповіт від 14 січня 1999 року є письмовим доказом, який свідчить про те що при наданні 13 січня 1999 року доручення на ім`я співвідповідача дійсним волевиявленням ОСОБА_6 було не відчуження (продаж) земельного паю, а його виділення натурі (на місцевості) з виготовленням технічної документації із землеустрою, посвідчення права власності на земельну ділянку державним актом, надання земельної ділянки в оренду та її передання після смерті спадкоємиці за звітом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 02 березня 1999 року серії ААН № 519911, посвідченого приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області, відповідно до якого
ОСОБА_4 , що діє за дорученням, яке посвідчене Зарябинською сільською радою 13 січня 1999 року за № 37 від імені ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), що розташована в селі Зарябинка, КСП «Зарябинка», цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчене сертифікатом площею 5,96 умовних кадастрових га за № 0042265 ХР, виданий адміністрацією міста Богодухова 03 вересня 1996 року за № 483 недійсним.
Визнано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії
ХР № 017660 від 09 вересня 2004 року на ім?я ОСОБА_3 в частині права власності на 5,96 умовних кадастрових га, земельної ділянки розташованої на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, площею 68,6093 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 130 частково недійсним.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правоздатність і дієздатність власника сертифікату на право на земельну частку (пай) серії
ХР № 0042265 ОСОБА_6 , на момент укладення договору купівлі - продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом,
від 02 березня 1999 року, була припинена (у зв`язку зі смертю) і
ОСОБА_4 не міг вчиняти будь-яких дій, від імені ОСОБА_6 , спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Строк позовної давності позивачами пропущено не було, оскільки позивачі раніше, як правонаступники, зверталися до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданим з того ж самого предмету, та в межах строку позовної давності, а саме: 22 січня
2018 року позивачі, як правонаступники після смерті ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом.
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка І. А. залишено без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника
ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка І. А., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 квітня 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Колєснік І. А. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що після поновлення провадження у справі, судами всупереч статті 55 ЦПК України не було вирішено питання щодо правонаступництва у даній справі після смерті
ОСОБА_5 . Суди дійшли неправильного висновку щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності.
Доводи інших учасників справи
29 травня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка І. А. залишити без задоволення, а рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 28 березня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Богодухівського районного суду Харківської області.
У травні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника
ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка І. А. на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що на підставі рішення Богодухівської райдержадміністрації від 03 вересня 1996 року № 483
ОСОБА_6 , як члену КСП «Зарябинка» було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0042265 від 03 вересня 1996 року із земель, які перебувають у колективній власності КСП «Зарябинка», розміром 5,96 умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 03 вересня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 190.
У розділі сертифіката про зміни, які вносяться до сертифіката у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) зазначено, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Вартість земельної частки (паю) становить 25 849,00 грн.
Згідно з копією розписки від 13 січня 1999 року ОСОБА_6 передав голові ФГ «Солекс», ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0042265, а останній гарантував щорічну оплату та зберігання паю за правонаступниками.
Заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області 14 січня
1999 року, ОСОБА_6 , на випадок своєї смерті належний йому сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0042265, виданий Богодухівською районною державною адміністрацією 03 вересня 1996 року на підставі рішення Богодухівської райдержадміністрації від 03 вересня 1996 року № 483, заповів ОСОБА_5
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з договором купівлі - продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 02 березня 1999 року ОСОБА_4 на підставі доручення, посвідченого Зарябинською сільською радою 13 січня 1999 року, від імені ОСОБА_6 , продав ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом площею 5,96 умовних кадастрових га за № 0042265 ХР, виданий адміністрацією міста Богодухова 03 вересня 1996 року за № 483/190.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14 липня
1999 року спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 .
Відповідно до копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 017660 від 09 вересня 2004 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації від 06 травня 2004 року № 207 є власником земельної ділянки площею 68,6093 га, що розташована на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 130.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 липня 2015 року до Богодухівської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що правоздатність і дієздатність власника сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0042265
ОСОБА_6 , на момент укладення договору купівлі - продажу права були припинена (у зв`язку зі смертю) і ОСОБА_4 не міг вчиняти будь-яких дій, від імені ОСОБА_6 , спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Строк позовної давності позивачами пропущено не було, оскільки позивачі раніше, як правонаступники, зверталися до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданим з того ж самого предмету, та в межах строку позовної давності, а саме: 22 січня 2018 року позивачі, як правонаступники після смерті ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом.
Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , а тому відповідно до правил статті 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5
ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_5 , а тому відповідно до статті 1266 ЦК України є спадкоємцем за правом представлення після її смерті.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
До осіб як спадкоємців першої черги права на спадкування за законом перейшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, у тому числі спадкові права, що виникли із заповіту від 14 січня 1999 року.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України, у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_5 , у разі смерті фізичної особи, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Підсумовуючи наведене, слід дійти висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули права вимоги після смерті ОСОБА_5 та усі дії, вчинені ОСОБА_5 до вступу правонаступників, є обов`язковими для них так само, як вони були обов`язкові для ОСОБА_5
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до правовідносин, що виникають із спадкування, підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР 1963 року у редакції, чинній на момент їх виникнення, які кореспондуються з зазначеними нормами матеріального права ЦК України 2004 року та регулюють спірні правовідносини, які продовжують тривати.
Згідно пункту 6 частини першої статті 69 ЦК Української РСР 1963 року, дія довіреності припиняється внаслідок смерті громадянина, що видав довіреність.
Відповідно до частини другої статті 9 ЦК Української РСР 1963 року, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.
Частинами першою та другою статті 524 ЦК Української РСР 1963 року встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦК Української РСР1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
ОСОБА_5 , як спадкоємець за заповітом на спірну земельну ділянку, у червні 2015 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просила визнати недійсною довіреність, визнати недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) та витребувати її з чужого незаконного володіння.
Під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
У зв?язку із цим, у січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , які є спадкоємцями ОСОБА_5 за законом, звернулись до суду із уточненою позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреність, визнання недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) та витребування її з чужого незаконного володіння.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подав до суду відзив, у якому просив застосувати строки позовної давності (т. 1, а. с. 217-220).
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 березня
1999 року, повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно з статтею 71 ЦКУкраїнської РСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до положень статті 76 цього кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред`явлення якого виникло до 01 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше
Відповідно до статей 71 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК Української РСР 1963 року встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом позовної заяви ОСОБА_5 , правонаступниками якої є
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та наданих документів слідує, що після смерті ОСОБА_6 вона була обізнана про спадкове майно ОСОБА_6 , про належний йому пай, про складений заповіт на сертифікат, про те що сертифікат переданий у володіння відповідачів, про укладений між відповідачами спірний договір ще у 1999 році.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14 липня
1999 року, виданого ОСОБА_5 , спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5
ОСОБА_5 не заявляла нотаріусу про свої права на спадкування нею паю, що свідчить про її обізнаність про перехід на нього прав до ОСОБА_3 за спірним договором.
ОСОБА_5 не зверталася до нотаріуса про видачу свідоцтва на пай, хоча мала всі можливості це зробити в період з моменту відкриття спадщини і після спливу від цього шести місячного строку.
З урахуванням наведених обставин справи та норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 березня 1999 року пропущено без поважних причин. Клопотання про поновлення цього строку не заявлено. А тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 березня 1999 року слід відмовити у зв?язку з пропуском строку позовної давності, який розпочав свій перебіг 16 липня 1999 року та закінчився 16 липня 2002 року.
Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 017660, від 09 вересня 2004 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 , є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 березня 1999 року, у задоволенні цих вимог слід відмовити також.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 28 березня
2019 рокупідлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, судові витрати понесені ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги у розмірі 1 422,60 грн та за подання касаційної скарги 1 896,80 грн, а всього - 3 319,40 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1 659,70 грн з кожного на користь ОСОБА_3 .
Керуючись статтями 141 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка Ігоря Анатолійовича задовольнити.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня
2019 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) та державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 1 659,70 грн судового збору з кожного, понесених відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 28 березня
2019 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило