ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа №620/3006/21
адміністративне провадження №К/9901/44212/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Мєзєнцева Є.І., суддів Сорочка Є.О., Файдюка В.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області, відповідач) від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині позивача (0096921);
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №67 о/с в частині звільнення старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського районного управління поліції (далі - Чернігівське РУП) ГУ НП в Чернігівській області - полковника поліції ОСОБА_1 (0097560) зі служби в поліції;
- поновити його з 11 березня 2021 року на службі в поліції у спеціальному званні «полковник поліції» (правильний 0096921) та на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області;
- стягнути на його користь із ГУ НП в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2021 року по день ухвалення судом рішення у справі, орієнтовний розмір якого на день подання позову становить 9664,65 грн.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського Головного управління Національної поліції в Чернігівській області» в частині ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ від 10 березня 2021 року №67 о/с в частині звільнення старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 березня 2021 року на службі в поліції у спеціальному званні «полковник поліції» на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області. Стягнуто із ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2021 року до 12 липня 2021 року в розмірі 79894,44 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн і витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 грн.
3. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду задоволено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції у спеціальному званні «полковник поліції» на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області та в частині стягнення із ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ГУ НП в Чернігівській області задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та залишити без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року.
6. Підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції визначено пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушив норми процесуального права, а саме: пункт 1 частини третьої статті 353 КАС України - справу розглянув і вирішив неповноважним складом суду; пункт 4 частини другої статті 353 КАС України - встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Ця справа, як стверджує ОСОБА_1 , має для нього виняткове значення і стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
7. Скаржник зазначає, що ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі від 13 вересня 2021 року постановлена судом апеляційної інстанції у складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В., тоді як ухвала про призначення справи до апеляційного розгляду від 16 вересня 2021 року постановлена у складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Сорочка Є.О., Файдюка В.В. Разом із тим, згідно з даними автоматизованого розподілу судової справи між суддями жодних змін у складі колегії суддів не відбулося, а тому зміна складу суду і заміна судді Земляної Г.В. на суддю Сорочка Є.О. відбулася всупереч нормам статей 18 31 КАС України.
8. Також ОСОБА_1 указує про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався в оскаржуваній постанові на наказ ГУ НП в Чернігівській області від 12 липня 2021 року №1014 «Про внесення змін до наказу ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області»», оскільки такий наказ виданий відповідачем у день ухвалення судом першої інстанції рішення по суті та до матеріалів справи у цьому суді не долучався, він долучений до матеріалів справи поза процесуальним порядком, з порушенням норм статей 79 90 296 КАС України.
9. Суд апеляційної інстанції, як зазначає скаржник: підмінив орган, якому надано повноваження фіксувати правопорушення і збирати про це матеріали, вийшов за межі завдань адміністративного судочинства та застосував до позивача презумпцію винуватості, без забезпечення йому відповідних гарантій; взяв за основу показання свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 без урахування показань інших свідків; задовольнив клопотання відповідача про допит свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у порушення вимог статей 79 92 308 КАС України; порушив вимоги статей 8 90 308 КАС України, оскільки переоцінивши правильність і повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів, не вказав, чому саме взяв до уваги як доказ показання одних свідків і відкинув показання інших свідків, хоча всі свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань; прийняв показання свідка ОСОБА_2 із порушенням вимог статей 73-76 90 КАС України; спростовуючи показання свідка ОСОБА_4 не навів підстав і доказів стверджуючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є друзями та що останній перебув із позивачем у службовій залежності, не урахував, що з 04 березня 2021 року ОСОБА_1 був переведений на іншу посаду. Суд апеляційної інстанції, за доводами скаржника, грубо порушив норми процесуального права, вдався до незаконного наповнення справи штучними доказами, до неправильної та несправедливої переоцінки долученим до справи доказам у суді першої інстанції, зробив хибні висновки, які суперечать дійсним обставинам і допустимим доказам.
IV. Позиція інших учасників справи
10. ГУ НП в Чернігівській області відзиву на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 21 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 26 липня 2022 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 28 липня 2022 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 01 березня 2021 року №57 о/с полковника поліції ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області, звільнивши його з посади начальника Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції (далі - Чернігівський ВП) ГУ НП в Чернігівській області, з 04 березня 2021 року.
14. 03 березня 2021 року о 22 год 32 хв зі служби « 102» надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що в кафе-барі « CHICAGO » ОСОБА_1 - начальник Куликівського відділення поліції Чернігівського ВП ГУ НП в Чернігівській області, який перебуває в стані алкогольного сп`яніння, наніс йому тілесні ушкодження.
15. Указана подія зареєстрована до ЄO ІТС ІПНП Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області 03 березня 2021 року за №13104 і в рамках реагування на повідомлення на місце події прибув наряд у складі поліцейських РПП СПД №1 Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області.
16. Окрім повідомлення про конфліктну ситуацію на лінію « 102», ОСОБА_2 04 березня 2021 року звернувся до Чернігівського управління ДВБ із письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності працівника поліції ОСОБА_1 , який 03 березня 2021 року близько 21 год 55 хв у смт Куликівка в кафе-барі « CHICAGO » наніс йому тілесні ушкодження у вигляді забоїв м`яких тканин нижньої щелепи зліва.
17. За фактом зазначеної події на розгляд керівництву ГУ НП в Чернігівській області начальником УКЗ ГУ НП в Чернігівській області - майором поліції Ігорем Папченком був поданий рапорт від 04 березня 2021 року №2202-р, на підставі якого наказом ГУ НП в Чернігівській області від 04 березня 2021 року №421 призначено службове розслідування.
18. У ході проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією складений висновок службового розслідування від 10 березня 2021 року за фактом події, що мала місце 03 березня 2021 року за участю поліцейських Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області, у якому, з-поміж іншого, встановлено, що 04 березня 2021 року на розгляд керівництву ГУ НП в Чернігівській області було подано рапорт начальника УКЗ ГУ НП в Чернігівській області - майора поліції Ігоря Папченка від 04 березня 2021 року №2202-р за фактом події, що мала місце 03 березня 2021 року за участю позивача та інспектора сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 . У цьому рапорті зокрема вказано, що 04 березня 2021 року до ВІОС УКЗ ГУ НП в Чернігівській області надійшла інформація щодо можливих протиправних дій з боку полковника поліції ОСОБА_1 відносно мешканця смт Куликівка ОСОБА_2 , а саме заподіяння останньому тілесних ушкоджень під час спільного відпочинку в кафе. У ході проведення моніторингу ІТС ІПНП «ЦУНАМІ» встановлено, що 03 березня 2021 року о 22 год 32 хв зі служби « 102» надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що в кафе-барі « CHICAGO » ОСОБА_1 - начальник Куликівського ВП, який перебуває в стані алкогольного сп`яніння, наніс йому тілесні ушкодження. Під час реагування на це повідомлення поліцейськими, поліцейським РПП СПД №1 Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - старшим сержантом поліції Голляком В.А. у ОСОБА_2 відібрано на ім`я начальника Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - полковника поліції Олега Калити письмову заяву із проханням провести перевірку та притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який 03 березня 2021 року близько 21 год 00 хв у приміщенні бару « CHICAGO », який знаходиться у смт Куликівка по вул. Миру , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наніс йому тілесні ушкодження. Також установлено, що 04 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою до Чернігівського управління ДВБ щодо притягнення до кримінальної відповідальності працівника поліції ОСОБА_1 , який 03 березня 2021 року близько 21 год 55 хв у смт Куликівка в кафе-барі « CHICAGO » наніс йому тілесні ушкодження у вигляді забоїв м`яких тканин нижньої щелепи зліва. Згідно з фотокопією виписки із книги амбулаторного хворого КНП «Куликівська ЦРЛ», наданої поліцейськими Чернігівського управління ДВБ, 04 березня 2021 року о 00 год 25 хв до зазначеного медичного закладу звернувся ОСОБА_2 , 1982 року народження, за результатами огляду якого останньому було встановлено діагноз: «забій м`яких тканин нижньої щелепи зліва». Обставини: зі слів хворого 03 березня 2021 року близько 21 год 50 хв був побитий. 09 березня 2021 року до ГУ НП в Чернігівській області з Чернігівського управління ДВБ супровідним листом за вих. №Г-10о/п/42-24/01-2021 від 05 березня 2021 року надійшло подання щодо можливих протиправних дій поліцейським Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області та проведення з цього приводу службового розслідування. Окрім цього Чернігівським управлінням ДВБ у розпорядження ГУ НП Чернігівської області було надано матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_2 від 04 березня 2021 року на ім`я керівника Чернігівського управління ДВБ, зареєстровані до ЄO Чернігівського управління ДВБ за №21, в яких містяться письмові заяви, пояснення ОСОБА_2 , а також пояснення осіб, які були присутні під час можливих протиправних дій полковника поліції ОСОБА_1 .
19. Аналізуючи зібрані у ході службового розслідування матеріали, отримані пояснення та докази, дисциплінарна комісія встановила, що полковник поліції ОСОБА_1 під час перебування на посаді начальника Куликівського відділення поліції Чернігівського ВП ГУ НП в Чернігівській області допустив грубе порушення службової дисципліни, недотримався вимог статті 1, частини другої статті 11, статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Присяги поліцейського, а також вимог пункту 3 розділу ІV та пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706 (далі - Правила етичної поведінки), у частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - дрібне хуліганство, що дискредитує звання поліцейського і за своєю суттю полягає у підриві довіри та авторитету Національної поліції України в очах громадськості. У зв`язку з чим дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
20. Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області» старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - полковника поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 18 Закону №580-VIII, статті 1, частини другої статті 11, статті 12 Дисциплінарного статуту, пункту 3 розділу ІV та пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України, у частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, що дискредитує звання поліцейського і за своєю суттю полягає у підриві довіри та авторитету Національної поліції України в очах громадськості (пункт 1).
21. Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №67 о/с «По особовому складу» полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області, звільнено зі служби в поліції 11 березня 2021 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
22. Уважаючи накази ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 і №67 о/с у частині, що стосується ОСОБА_1 , протиправними, останній звернувся до суду із цим позовом.
23. Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 12 липня 2021 року №1014 «Про внесення змін до наказу ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області»» з метою усунення технічної описки внесено зміни до абзацу першого констатуючої частини наказу ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області», виклавши його у такій редакції: «04 березня 2021 року на розгляд керівництву ГУ НП в Чернігівській області було подано рапорт начальника УКЗ ГУ НП в Чернігівській області - майора поліції Ігоря Папченка за фактом події, що мала місце 03 березня 2021 року за участю поліцейського Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - полковника поліції ОСОБА_6 та інспектора сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5». Внесено зміни до абзацу третього констатуючої частини наказу ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області», виклавши його у такій редакції: «Проведеним службовим розслідуванням встановлено факти грубого порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 та статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України старшим оперуповноваженим ВКП Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області - полковником поліції ОСОБА_7 під час перебування на посаді начальника Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області у частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, що дискредитує звання поліцейського і за своєю суттю полягає у підриві довіри та авторитету Національної поліції України в очах громадськості … ». У решті наказ ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області» залишено без змін.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII, за приписами частини першої статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
26. У статті 18 Закону №580-VIII встановлені основні обов`язки поліцейського, відповідно до якої поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, зміст якої закріплений у статті 64 Закону №580-VIII; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
27. Правила етичної поведінки поліцейських є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції (пункти 1, 2 розділу І вказаних Правил).
28. У пунктах 3 та 4 розділу IV Правил етичної поведінки закріплено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.
29. Згідно з пунктом 3 розділу V Правил етичної поведінки керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню.
30. Приписами частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом, у частині першій статті 1 якого визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
31. Службова дисципліна, як закріплено у частині другій статті 1 Дисциплінарного статуту, ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
32. Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
33. У статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
34. Дисциплінарним проступком, як визначено у статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
35. Відповідно до частин першої та другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
36. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (частина третя статті 13 Дисциплінарного статуту).
37. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
38. У статті 14 Дисциплінарного статуту, з-поміж іншого, визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
39. Приписами частин першої та п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
40. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
41. У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (частина перша статті 19 Дисциплінарного статуту).
42. Приписами частин третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту закріплено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія та керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
43. Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
44. За правилами частин першої та четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
45. Із наведених правових норм слідує, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені.
46. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.
47. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
48. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
49. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.
50. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення.
51. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.
VІІІ. Висновки і мотиви ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень
52. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновки про те, що матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діяннях (дії чи бездіяльності) позивача, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Пояснення, які надавалися 04 та 05 березня 2021 року учасниками події, що мала місце 03 березня 2021 року, і враховані відповідачем, суд оцінив критично, вказуючи, що такі були надані без попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. На переконання суду першої інстанції, наявні у матеріалах справи докази і отримані під час судового розгляду справи показання свідків свідчать про необ`єктивність проведеного службового розслідування, неврахування ГУ ПН в Чернігівській області усіх обставин, що мали місце 03 березня 2021 року, та, відповідно, необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції.
53. Щодо посилання відповідача на вживання позивачем спиртних напоїв, нанесення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і вираження нецензурною лайкою, суд першої інстанції зазначив таке.
54. Згідно заяви ОСОБА_2 , адресованої начальнику РУП ГУ НП в Чернігівській області від 09 березня 2021 року, він просить перевірку за його заявою від 03 березня 2021 року щодо непорозуміння з ОСОБА_1 , яке сталося 03 березня 2021 року в приміщенні бару «Чікаго» (Куликівка), припинити. Уважає інцидент повністю вичерпаним. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 він не має та не бажає його притягнення до відповідальності, оскільки дійсно сталося прикре непорозуміння. Також ОСОБА_2 додає, що не бачив, щоб ОСОБА_1 того вечора вживав алкогольні напої.
55. Разом із тим, 09 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до начальника Чернігівського управління ДВБ, у якій просить припинити розгляд його заяв, поданих 04 березня 2021 року, зокрема, стосовно працівника поліції ОСОБА_1 , також припинити щодо останнього перевірки та провадження за заявами ОСОБА_2 . Жодних претензій майнового або морального характеру не має, непорозуміння, що сталося між ними 03 березня 2021 року в селищі Куликівка, повністю вичерпане. Указує, що він не бачив, щоб ОСОБА_1 того вечора вживав алкогольні напої.
56. Допитаний під час судового засідання свідок ОСОБА_4 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, відмовився від попередніх пояснень, наданих 04 та 05 березня 2021 року, і зазначив, що дійсно він разом із ОСОБА_1 03 березня 2021 року перебували в смт Куликівка, де в приміщенні кафе « Чікаго », у яке прибули разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відбулася розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на підвищених тонах, чув що розмова була про дизельне пальне. Будь-якої бійки свідок ОСОБА_4 між позивачем і ОСОБА_2 не бачив, також не бачив, щоб позивач чіплявся до ОСОБА_2 чи нецензурно виражався щодо нього. На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 зазначив, що особисто з ОСОБА_2 не знайомий, лише один раз купував у нього дизельне пальне. На запитання представника відповідача свідок ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 пропонували випити горілки, проте він відмовився, зазначивши, що перебуває на лікарняному, тільки перехворів.
57. Відмовляючись від раніше наданих пояснень свідок ОСОБА_4 зазначив, що даючи пояснення він був дуже схвильований, оскільки в той день перебував у лікарні на медичних процедурах, коли в кабінет зайшли співробітники внутрішньої безпеки та відвели його в інший кабінет для забору аналізів. Працівники внутрішньої безпеки допитували його протягом двох годин, в зв`язку з чим у нього підвищився тиск і він був змушений звернутися за медичною допомогою. На запитання представника відповідача «Чому він в подальшому не відкликав раніше надані пояснення» свідок ОСОБА_4 відповів, що він навіть їх не читав, коли підписував.
58. Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_9 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив, що 03 березня 2021 року до нього додому приїхали знайомі ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 з метою купівлі меду. Потім всі разом поїхали до кафе « Чікаго », яке знаходиться в смт Куликівка, куди також під`їхав ОСОБА_2 з дружиною та сином, які привезли з собою пляшку горілки. Сім`я ОСОБА_12 була знайомою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Із позивачем та ОСОБА_4 знайомство ОСОБА_2 відбулося в цей день. Вони всі разом відпочивали, спілкувалися. Розмови між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 свідок не чув, оскільки сидів спиною до них та спілкувався з дружиною ОСОБА_2 . У подальшому, коли чоловіки спілкувалися на підвищених тонах, він звернув на них увагу, але будь-якої бійки між ними свідок не бачив. Також указав, що спиртні напої ОСОБА_1 не вживав.
59. Свідок ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив, що 03 березня 2021 року до його брата ОСОБА_9 додому приїхали знайомі ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 з метою купівлі меду. Потім всі разом поїхали до кафе « Чікаго », яке знаходиться в смт Куликівка, куди також під`їхав ОСОБА_2 з дружиною та сином, які привезли з собою пляшку горілки. Сім`я ОСОБА_12 була знайомою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Із позивачем та ОСОБА_4 знайомство ОСОБА_2 відбулося в цей день. Вони всі разом відпочивали, спілкувалися. Розмови між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 свідок не чув, оскільки в цей час був в іншому кінці залу разом з дитиною ОСОБА_2 , якого навчав грі в більярд. Будь-якої бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідок не бачив. Також указав, що спиртні напої ОСОБА_1 не вживав.
60. Пояснення, які надавалися 04 березня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і ОСОБА_4 , суд першої інстанції оцінив критично, зважаючи на те, що такі були надані без попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Також суд першої інстанції критично оцінив пояснення ОСОБА_4 , надані ним 05 березня 2021 року співробітникам внутрішньої безпеки, оскільки такі також були надані без попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
61. Суд першої інстанції зазначив, що усі допитані свідки вказали про те, що не чули розмови між позивачем і ОСОБА_2 , що свідчить про невстановлення вживання з боку ОСОБА_1 нецензурної лайки на адресу ОСОБА_2 . Усі допитані в судовому засіданні свідки на запитання представника відповідача «Чи обливав ОСОБА_1 пивом ОСОБА_2» відповіли, що вказаних дій позивач не здійснював.
62. Відповідно до висновків, зроблених судом першої інстанції, службове розслідування за фактом події, що мала місце 03 березня 2021 року за участю поліцейських Чернігівського РУП ГУ НП в Чернігівській області, проведене не повністю, без з`ясування усіх обставин, що свідчить про невстановлення істини даної події. Стаття 173 КУпАП передбачає вчинення особою такого адміністративного правопорушення як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Проте із наданих суду доказів і показань свідків не слідує вчинення ОСОБА_1 03 березня 2021 року саме дрібного хуліганства, а тому доводи ГУ НП в Чернігівській області про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є безпідставними та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діяннях (дії чи бездіяльності) ОСОБА_1 , які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби в поліції. Указуючи про протиправність наказів відповідача від 10 березня 2021 року №375 і №67 о/с у частині, що стосується позивача, суд першої інстанції також звернув увагу на те, що ОСОБА_1 приймав участь у захисті конституційного ладу, територіальної цілісності та державного суверенітету, у зв`язку з чим йому надано статус учасника бойових дій і він має державну нагороду - відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції».
63. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновків про відсутність правових підстав для скасування наказів ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 і №67 о/с у частині, що стосується ОСОБА_1 . Посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини та показання опитаних ним свідків, суд апеляційної інстанції у свою чергу зазначив, що згідно з поясненням, наданим поліцейським Чернігівського управління ДВБ, опитаний 04 березня 2021 року ОСОБА_4 указав, що під час вживання спиртних напоїв у приміщенні бару «Чікаго» ОСОБА_1 гучно розмовляв з братами ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , при цьому називав останнього продажним священиком та виражався у його бік нецензурною лайкою. ОСОБА_4 повідомив, що у цей час він сидів за столом, нахиливши голову від сорому і не підіймав її. 05 березня 2021 року ОСОБА_4 повідомив, що 03 березня 2021 року в приміщенні бару «Чікаго» ОСОБА_1 вживав спиртні напої, а також те, що останній дійсно виражався на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою та словами, які ображають честь і гідність людини, а також особисто ОСОБА_2 як священнослужителя. Конфлікт, на думку ОСОБА_4 , виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 став виражати невдоволення стосовно способу життя священнослужителів, а саме, що останні лише наживаються на горі людей. Проте під час проведення опитування у письмовій формі членом дисциплінарної комісії ОСОБА_4 вищезазначені обставини замовчав. Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 відмовився від пояснень, наданих ним 04 і 05 березня 2021 року, надавши суду інші пояснення щодо обставин події та причини конфлікту. У той же час суд першої інстанції, як зауважив суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_4 раніше перебував у прямому підпорядкуванні ОСОБА_1 і мав залежність по службі від нього, до того ж вони перебувають у дружніх відносинах, що є можливою причиною відмови від раніше наданих пояснень щодо обставин події та причини конфлікту, а тому повнота та правдивість пояснень ОСОБА_4 викликають сумніви і суд апеляційної інстанції до них ставиться критично.
64. Судом апеляційної інстанції було допитано ОСОБА_2 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, зазначив, що 03 березня 2021 року перебував в кафе « Чікаго », яке знаходиться в смт Куликівка, разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 і неповнолітнім сином ОСОБА_11 . У ході застілля, із незрозумілої причини, ОСОБА_1 несподівано наніс йому удар рукою в голову, внаслідок чого він впав на підлогу. Тим часом ОСОБА_1 підвівся, взяв до рук бокал з пивом та облив усіх присутніх за столом, при цьому виражався нецензурною лайкою (використовував обсценну лексику). ОСОБА_2 також повідомив суду про те, що відзив його заяв про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності здійснювався у зв`язку із обіцянкою йому грошової винагороди.
65. ОСОБА_3 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, повідомила суду апеляційної інстанції, що 03 березня 2021 року в кафе « Чікаго » на другому поверсі сиділа за столом поряд зі своїм чоловіком. Під час застілля ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_10 , після чого вдарив її чоловіка, злякавшись за свою дитину свідок ОСОБА_3 вибігла на вулицю. Окрім того ОСОБА_3 повідомила, що під час цих подій ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, матюкався в присутності її дитини.
66. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на наявність у матеріалах справи фотокопії виписки із книги амбулаторного хворого КНП «Куліківська ЦРЛ», відповідно до якої ОСОБА_2 04 березня 2021 року було встановлено діагноз «забій м`яких тканин нижньої щелепи зліва».
67. На твердження представника позивача про те, що пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не слід брати до уваги, оскільки їхні показання не підтверджені особами, які вважаються близькими друзями цих людей, а саме братами ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність претензій з боку ОСОБА_2 , а так само відзив заяв про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, жодним чином не спростовує підтвердженого факту вчинення ним дій, які порушують Правила етичної поведінки. Суд апеляційної інстанції констатував, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи Присягу ОСОБА_1 зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
68. Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, а тому адміністративний суд під час розгляду справи повинен оцінити встановлену суб`єктом владних повноважень кваліфіковану поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. У свою чергу стаття 173 КУпАП передбачає вчинення особою такого адміністративного правопорушення як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, непристойні висловлювання тощо. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю. Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено службове розслідування за фактом вчинення позивачем дій, які мають також ознаки адміністративного правопорушення, і виходячи із наявних у матеріалах справи доказів та отриманих під час розгляду справи показань свідків, суд апеляційної інстанції зробив висновки про те, що позивач не контролював свою поведінку, почуття та емоції, поводив себе не стримано, зверхньо, зухвало та висловлювався у громадському місці нецензурною лайкою (використовував обсценну лексику), що призвело до порушення громадського порядку і спокою громадян. Окрім того суд апеляційної інстанції зазначив, що вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватися законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів. Таким чином, доводи ГУ НП в Чернігівській області про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є слушними та підтверджуються належними і допустимими доказами. Із урахуванням наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення полковником поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, недотримання вимог статті 1, частини другої статті 11, статті 12 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону №580-VIII, Присяги поліцейського, а також вимог пункту 3 розділу ІV та пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки, у частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, що дискредитує звання поліцейського і полягає у підриві довіри та авторитету Національної поліції України в очах громадськості.
IХ. Позиція Верховного Суду
69. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
70. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
71. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
72. Касаційне провадження у цій справі згідно з ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, - в межах доводів ОСОБА_1 щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України та пункту 4 частини другої статті 353 КАС України.
73. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги в межах доводів ОСОБА_1 щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
74. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
75. Відповідно до частини третьої статті 18 КАС України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
76. Норми частин першої та другої статті 31 КАС України встановлюють, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.
77. Згідно з частинами десятою та одинадцятою статті 31 КАС України для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. Якщо замінити суддю, що вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному частиною першою цієї статті. Суддя, визначений на заміну вибулого судді, розглядає у складі колегії суддів усі невирішені справи, які розглядає така колегія суддів, та які у зв`язку з відсутністю вибулого судді неможливо розглянути в строки, встановлені цим Кодексом.
78. Відповідно до частини тринадцятої статті 31 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом. Такі ж норми закріплені і в частині першій статті 35 КАС України.
79. Згідно з частинами шістнадцятою та сімнадцятою статті 31 КАС України результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом. Протокол має містити такі відомості: 1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; 2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім`я (найменування) учасників справи; 3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача; 4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); 5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
80. Як установлено приписами частини третьої статті 33 КАС України, перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
81. Згідно з частиною першою статті 298 КАС України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. За відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі (частина перша статті 300 КАС України).
82. Відповідно до частини першої статті 310 КАС України, яка визначає порядок апеляційного розгляду справи у судовому засіданні, апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
83. Як слідує із матеріалів справи, 06 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла справа №620/3006/21 із апеляційною скаргою ГУ НП в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року.
84. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2021 року для розгляду справи №620/3006/21 визначено склад колегії суддів: Мєзєнцев Є.І. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Файдюк В.В., Земляна Г.В.
85. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В. ухвалою від 13 вересня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ НП в Чернігівській області.
86. Розпорядженням від 15 вересня 2021 року №6122 керівник апарату Шостого апеляційного адміністративного суду керуючись статтею 31 КАС України, пунктом 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 квітня 2015 року №25), пунктом 3.2.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Шостому апеляційному адміністративному суді, на підставі службової записки судді Мєзєнцева Є.І. від 15 вересня 2021 року №620/3006/21/8988/2021 та наказу від 10 вересня 2021 року №236к/тм визначив здійснити заміну судді - члена колегії Земляної Г.В., яка перебуває у відпустці, у справі №620/3006/21 в автоматичному режимі за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
87. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2021 року для розгляду справи №620/3006/21 визначено склад колегії суддів: Мєзєнцев Є.І. - головуючий суддя, Сорочко Є.О., Файдюк В.В. Підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - перебування судді у відпустці.
88. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Сорочка Є.О., Файдюка В.В. ухвалою від 16 вересня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 жовтня 2021 року 10 год 30 хв, у якому колегія суддів у зазначеному складі оголосила перерву до 01 листопада 2021 року 10 год 30 хв.
89. 01 листопада 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Сорочка Є.О., Файдюка В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГУ НП в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №620/3006/21 і прийняв постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу ГУ НП в Чернігівській області. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року скасував. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
90. Аналіз наведених процесуальних дій, вчинених під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку, свідчить про дотримання судом апеляційної інстанції вимог щодо формування складу суду. Зміна складу суду була проведена згідно із приписами статей 18 31 КАС України у зв`язку з настанням обставин, що унеможливлювали участь одного із суддів у складі колегії суддів у розгляді справи.
91. З огляду на викладене, Верховний Суд не встановив порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які згідно з пунктом 1 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції неповноважним складом суду є безпідставними.
92. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги в межах доводів ОСОБА_1 щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 4 частини другої статті 353 КАС України, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
93. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
94. Приписами частини першої статті 9 КАС України закріплено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
95. Поняття і перелік доказів, які передбачені в адміністративному процесі, визначено у статтях 72, 91, 94, 96 99 101 КАС України.
96. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
97. Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
98. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.
99. Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
100. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
101. Згідно зі статтею 74 КАС України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
102. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
103. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
104. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).
105. За правилами частин першої, другої та четвертої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
106. Порядок і строки подання доказів регламентує стаття 79 КАС України.
107. Дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (докази в адміністративному судочинстві), встановлюються такими засобами (стаття 72 КАС України): 1) письмовими доказами (стаття 94 КАС України); речовими доказами (стаття 96 КАС України); електронними доказами (стаття 99 КАС України); 2) висновками експертів (статті 101 112 КАС України); 3) показаннями свідків (стаття 91 КАС України).
108. У силу приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
109. Відповідно до статті 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
110. Отже, показання свідків є одним із засобів встановлення обставин (фактів), що мають значення для правильного вирішення справи, - доказами в широкому розумінні цього визначення.
111. Згідно зі статтею 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
112. У частині першій статті 306 КАС України визначено, що суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи; пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи; вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи; вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції; вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
113. Статтею 308 КАС України встановлені межі перегляду судом апеляційної інстанції, за приписами якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
114. Верховний Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
115. Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в адміністративному процесі, з якого суд одержує відомості (дані) про наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
116. Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 у позовній заяві заявляв про виклик і допит в якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .
117. ГУ НП в Чернігівській області також просило суд першої інстанції викликати і допитати в якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подавши відповідне клопотання із відзивом на позовну заяву.
118. Суд першої інстанції задовольнив клопотання та викликав у судове засідання в якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3
119. ОСОБА_4 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, були допитані судом першої інстанції під час розгляду справи. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судові засідання не з`явилися, подали заяви про неможливість з`явитися через перебування за межами Чернігівської області.
120. ГУ НП в Чернігівській області разом із апеляційною скаргою подало клопотання про допит свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
121. Ухвалою від 16 вересня 2021 року суд апеляційної інстанції призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 жовтня 2021 року 10 год 30 хв, у яке викликав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , проти допиту яких позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував.
122. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, були допитані судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 11 жовтня 2021 року в присутності позивача, його представника і представників відповідача.
123. Матеріалами справи підтверджується, що виклик свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснено судом апеляційної інстанції у межах своїх повноважень за обґрунтованим клопотанням відповідача. Свідки попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і були допитані судом апеляційної інстанції у присутності учасників справи з метою справедливого судового розгляду.
124. Судом апеляційної інстанції дотримано процесуальний порядок отримання показань свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які (показання) ним (судом апеляційної інстанції) оцінені у сукупності з показаннями інших свідків, допитаних судом першої інстанції, та з іншими доказами у справі.
125. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, показання свідків не були єдиною підставою для встановлення судом апеляційної інстанції факту правомірності притягнення ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову встановленими обставинами і фактами із посиланням на відповідні норми законодавства, вказавши, чому він не погодився із ухваленим судом першої інстанції рішенням.
126. Необхідно зауважити, що показання свідків не можуть бути визнані недопустимим доказом лише на підставі того, що хтось із учасників справи з такими показаннями не погоджується. Наведені у касаційній скарзі доводи щодо наданих свідками показань фактично стосуються не прийняття судом апеляційної інстанції постанови з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їхньої переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин і фактів, установлених судом під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, в той час як у силу приписів статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
127. Висновком і матеріалами службового розслідування, наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності встановлено, в чому саме полягало порушення службової дисципліни та які норми законодавства порушено позивачем, і суд апеляційної інстанції, з огляду на приписи частини другої статті 2 КАС України, перевіряв правомірність та обґрунтованість рішення відповідача щодо застосовування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції зважаючи на вчинені ним діяння, а не підміняв орган, якому надано повноваження фіксувати правопорушення і збирати про це матеріали, на що безпідставно посилається скаржник.
128. Завірену копію наказу ГУ НП в Чернігівській області від 12 липня 2021 року №1014 «Про внесення змін до наказу ГУ НП в Чернігівській області від 10 березня 2021 року №375 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУ НП в Чернігівській області»» до матеріалів справи долучив не суд апеляційної інстанції, а суд першої інстанції у день ухвалення рішення по суті, і в обставинах справи, що були встановлені судом першої інстанції у своєму рішенні, встановлено обставину прийняття ГУ НП в Чернігівській області 12 липня 2021 року наказу №1014, а тому необґрунтованими є твердження скаржника про долучення поза процесуальним порядком судом апеляційної інстанції до матеріалів справи копії вказаного наказу і безпідставне посилання на такий наказ в оскаржуваній постанові.
129. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
130. Переглянувши оскаржувану постанову в передбачених статтею 341 КАС України межах, а саме в межах доводів і вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
131. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року в переглянутій частині - без змін.
Х. Судові витрати
132. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що скаржником судовий збір за подання касаційної скарги не сплачувався, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року в справі №620/3006/21 в переглянутій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко