ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 620/3530/18
адміністративне провадження № К/9901/7037/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (суддя Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Мельничук В.П.) у справі №620/3530/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 серпня 2018 року №0469968-1303-2526 та №0469969-1303-2526.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки є будівлями промисловості та складськими приміщеннями.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення (Форма «Ф») від 8 серпня 2018 року №0469968-1303-2526 та №0469969-1303-2526.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування, згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки є будівлями промисловості та складськими приміщеннями, тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов`язок його сплати.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що позивачем не надані докази використання належних позивачу нежитлових приміщень при здійсненні сільськогосподарської діяльності.
Від позивача 17 квітня 2019 року надійшов до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») від 5 травня 2018 року №0158440-1303-2526, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 266,53 грн; №0158441-1303-2526, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 444,99 грн.
Податковий орган 8 серпня 2018 року, керуючись вимогами статей 191 та 266 Податкового кодексу України надіслав позивачу нові податкові повідомлення-рішення (Форма «Ф») від 8 серпня 2018 року №0469968-1303-2526 на суму 2 665,28 грн та №0469969-1303-2526 на суму 4 449,92 грн, визнавши скасованими попередні податкові повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») від 8 серпня 2018 року №0469968-1303-2526 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 2 665,28 грн. Податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») від 8 серпня 2018 року №0469969-1303-2526 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 4 449,92 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, за результатами якого 31 серпня 2018 року Державною фіскальною службою України було прийнято рішення, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 8 серпня 2018 року №0469968-1303-2526 та №0469969-1303-2526 залишено без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником двох об`єктів нежитлової нерухомості: нежитлової будівлі, механічної майстерні загальною площею 832,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Слобідської сільської ради 14 листопада 2007 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16652963, видане Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації 14 листопада 2007 року; нежитлової будівлі, гаражу для сільськогосподарської техніки загальною площею 1390,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Слобідської сільської ради 30 березня 2007 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14082728, видане Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації 30 березня 2007 року.
Крім того, судами встановлено, що Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області прийнято розпорядження від 9 червня 2011 року №296 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки». Відповідно до вказаного розпорядження надано позивачу дозвіл на: розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,7001 га під господарськими будівлями та дворами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства на території Слобідської сільської ради Чернігівського району, Чернігівська область; розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,5265 га під господарськими будівлями та дворами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства на території Слобідської сільської ради Чернігівського району, Чернігівська область.
Рішеннями Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 14 березня 2017 року «Про внесення змін і доповнень до рішення Слобідської сільської ради від 20 жовтня 2016 року «Про внесення змін та доповнень до рішення 6 сесії 7 скликання від 15 липня 2016 року «Про затвердження місцевих податків та зборів на 2017 рік встановлені розміри податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік (за 1 квадратний метр нежитлової нерухомості у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), а саме: 1 відсоток - будівлі готельні, будівлі офісні та будівлі публічних виступів; 0,5 відсотка - будівлі торговельні; 0,1 відсоток - будівлі промислові та складські; 0,01 відсоток - господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо (копія рішення додається).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями статті 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Згідно з ДК 018-2000, до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Одночасно, клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Отже, суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності: механічна майстерня та гараж для сільськогосподарської техніки, з урахуванням їх класифікаційних ознак та функціонального призначення згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, та розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області №296 від 09 червня 2011 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки», відносяться до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику.
Разом з тим, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників не може бути підставою для звільнення від оподаткування.
Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності.
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.
Враховуючи встановлення судами, що зазначені будівлі віднесено до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення» та використовуються позивачем у сільському господарстві, то у даному випадку зазначені будівлі не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Натомість, згідно положень статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно - правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.
Визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно»
Посиланням відповідача на те, що позивач не підпадає під визначення сільськогосподарський товаровиробник, суди надали відповідну оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та зазначає, що відповідно до приписів Податкового кодексу України вимога про те, що сільськогосподарський товаровиробник має бути юридичною особою стосується платників єдиного податку 4 групи. Для всіх інших правовідносин сільськогосподарським товаровиробником може бути як фізична так і юридична особа, яка є платником єдиного податку, так і та, що знаходиться на загальній системі оподаткування.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.
Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі №620/3530/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева С.С. Пасічник