ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 620/494/19
провадження № К/9901/22175/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 (суддя Тихоненко О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 (головуючий суддя Чаку Є.В., судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 620/494/19
за позовом ОСОБА_1
до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), звернулася до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, а саме: від 12.12.2018 № 03/36-1120 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018, за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 та від 16.01.2019 № 03/36-142 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01.01.2019 по 31.01.2019;
-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, а саме: від 12.12.2018 № 03/36-1120 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018, за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 з урахуванням фактично проведених за даний період виплат та від 16.01.2019 № 03/36-142 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 з урахуванням фактично проведених за вказаний період виплат.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №620/494/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 позов задоволено повністю.
3. Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, із посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №620/494/19 та відмовити у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці і перебуває на обліку у Ніжинському ОУПФУ Чернігівської області, з 20.09.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016.
5. 12.12.2018 ТУ ДСА у Чернігівській області видано позивачу довідку №03/36-1120, згідно з якою станом на 04.12.2018 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 44931,00 грн.
6. У зв`язку з наведеним, позивач звернулася до Ніжинського ОУПФУ Чернігівської області із заявою від 13.12.2018 про проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки.
7. З рішення №974280151894 вбачається, що ОСОБА_1 відповідачем проведено перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі поданих позивачем документів з 01.01.2019.
8. Також 16.01.2019 ТУ ДСА у Чернігівській області видано позивачу довідку №03/36-142, згідно якої станом на 01.01.2019 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 48 985,50 грн.
9. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 звернулася до Ніжинського ОУПФУ Чернігівської області із заявою від 18.01.2019 про проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки.
10. З рішення №974280151894 вбачається, що відповідачем проведено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі поданих документів з 01.02.2019.
11. Не погоджуючись із проведеним перерахунком, позивач звернулася до Ніжинського ОУПФ Чернігівської області із відповідною заявою, а листом від 01.02.2019 за №930/0412 відповідач повідомив, що з дня набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» втратив чинність, крім положень, зазначених у п. 7, 23, 25, 36 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ. Тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону №2453-VI, а для суддів, які пройшли таке оцінювання, згідно із нормами Закону №1402-VІІІ.
12. Враховуючи наведене, а також положення Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України та Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведено згідно з поданими позивачем заявами та довідками 01.01.2019 та 01.02.2019.
13. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, мала місце саме 04.12.2018 та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на перерахунок довічного грошового утримання виникає з 01.01.2019, а дія Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» поширюється на весь 2019 рік, що свідчить про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 12.12.2018 №03/36-1120, та з 01.01.2019 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 16.01.2019 №03/36-142.
15. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що відсутні підстави для перерахунку довічного грошового утримання позивача за періоди з 04.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019, з огляду на вимоги п. 4 розділу 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
17. Відповідно до ч. п. 8 ч. 4 ст. 48 та ч. 6 ст.48 Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів") незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Аналогічні положення закріплені у ст. 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 1402-VІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
18. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
19. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
20. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 11.02.2020 у справі №200/3958/19.
21. 04.12.2018 Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч. 3, 10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") ухвалено рішення №11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд").
22. Відповідно до п. 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
23. Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
24. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00 грн.
25. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн з 01.01.2019.
26. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. Відповідно до ст. 141 Закону №2453-VІ (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІІІ) та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
28. Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
29. Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/ складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
30. Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII, які визнані неконституційними п. 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
31. Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом".
32. Тобто, саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
33. Вказаним Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 12.12.2018 №03/36-1120, та з 01.01.2019 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 16.01.2019 №03/36-142.
35. Суди попередніх інстанцій вірно зробили висновок про помилковість трактування відповідачем п. 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1 та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання.
36. Так, відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
37. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у цьому випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за один місяць та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.
38. Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просить здійснити позивач за грудень 2018 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав громадян з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №11-р/2018, а саме 04.12.2018. Разом із тим, перерахунок, який просить здійснити позивач за січень 2019 року, обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік", а дію вказаного Закону поширено на весь 2019 рік, в тому числі і на січень 2019 року, що вказує на виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" саме з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни.
39. Натомість п. 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог ст. 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.
40. Вирішуючи спірні правовідносини щодо визначення часу, з якого зобов`язаний орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 7 КАС України, згідно з якими у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №200/3958/19.
41. Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків.
42. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
43. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №620/494/19- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб