ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 620/7538/22
адміністративне провадження № К/990/20814/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного штрафу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 (суддя - Ткаченко О. Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 (колегія суддів у складі: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Уктрансбезпеки від 07.09.2022 № 329812 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що послуги з перевезення вантажів не надавав, транспортний засіб НОМЕР_1 передано в орендне користування ФОП ОСОБА_2 , згідно з укладеним договором, а тому, на його думку, відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки VOLVO, модель FH13.440, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, червоного кольору, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 та власником причіпу/напівпричіпу марки SCHWARZMULLER, модель SPA-3E, номерний знак НОМЕР_3 .
12.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 11.07.2022 по 17.07.2022 та у строк, визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 018/в від 11.07.2022, проведена рейдова перевірка на відрізку а/д М-05 Київ -Одеса, км 452+811(праворуч).
Під час перевірки державними інспекторами транспортного засобу марки VOLVO, д/н НОМЕР_1 , водієм надані наступні документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 , товарно-транспортна накладна від 11.07.2022 № Б/Н, в якій автомобільний перевізник не зазначений.
Інших документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу, згідно вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, водій не надавав. За результатами перевірки, державними інспекторами складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 № 329869, з яким водія ОСОБА_3 ознайомлено під підпис та в графі акту «Пояснення про причини порушень» зазначено пояснення водія: «Можливо у шефа у офісі».
Водій ОСОБА_3 з актом ознайомився, про що ним особисто зроблено запис в графі акту «Пояснення про причини порушень», де водій зазначив наступне: «Можливо у шефа у офісі».
08.08.2022 позивачу направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу - з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв 07.09.2022 і місця розгляду справи. Додатком до повідомлення була надіслана копія акту від 12.09.2022 № 329869.
Згідно з даними, зазначеними на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення, повідомлення про розгляд справи позивач отримав 11.08.2022.
07.09.2022 до приміщення територіального органу Укртрансбезпеки з`явився позивач, жодних клопотань, документів, що спростовували б факт вчинення порушення 12.07.2022 не надав.
Проаналізувавши зазначені в акті від 12.09.2022 № 329869 порушення, керуючись положеннями абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2022 № 329812.
Копія постанови вручена позивачу 07.09.2022, про що свідчить його підпис на постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2022.
Позивач, вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у цьому випадку, автомобіль марки VOLVO, модель FH13.440, НОМЕР_1 , є вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, а тому має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Проте суду не надано жодних доказів того, що у водія цього транспортного засобу на час перевірки 12.07.2022 був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. За вказаних обставин, суд погодився з висновком відповідача про наявне порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи оцінку головному аргументу позивача про те, що він не є автоперевізником, а лише власником транспортного засобу, суд виходив із того, що під час перевірки контролюючому органу не були надані документи, щодо передачі позивачем транспортного засобу іншій особі, а також документи, на підставі яких можна було б встановити автоперевізника.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставами звернення з касаційною скаргою позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 806/1450/16, відповідно до якого не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» суб`єкт господарювання, який передав належний йому транспортний засіб в орендне користування іншій особі та не мав статусу перевізника у спірних правовідносинах.
Окрім цього, зі змісту касаційної скарги встановлено, що позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення норм процесуального права, а саме: статей 2 6 8 9 72-77 242 315 317 КАС України. Так, скаржник зазначає, що до матеріалів справи відповідачем долучено засвідчену копію акту № 329869 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт (а. с. 47), в якому чітко встановлено під час заходу контролю ту обставину, що перевезення проводилось згідно з ТТН № 119883 від 11.07.2022 автомобільним перевізником ФОП « ОСОБА_2 ». Таким чином, скаржник наголошує, що відповідачем не надано доказів порушення саме позивачем вимог, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яке накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн, що судами залишено поза увагою. Посилаючись на статті 315 317 КАС України скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення цих норм залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
09.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 620/7538/22.
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними, з огляду на таке.
Колегія суддів звертає увагу, що у рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності визначення саме власника транспортного засобу автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.
Так, судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що 12.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 11.07.2022 по 17.07.2022 та у строк, визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 018/в від 11.07.2022, проведена рейдова перевірка на відрізку а/д М-05 Київ -Одеса, км 452+811(праворуч).
Рейдова перевірка відбулася, зокрема, щодо транспортного засобу, який належить позивачу.
Ураховуючи підстави позову та доводи учасників справи в цій справі суди попередніх інстанцій мали з`ясувати чи був позивач в момент указаної перевірки дійсним автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, в цій справі Верховний Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до частини сімнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Частинами дев`ятнадцятою та двадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 06 вересня 2023 року в справі № 120/5064/22, від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22.
У цій справі в основу оскаржених судових рішень покладено висновок про те, що під час проведення 12.07.2022 перевірки автомобіля марки VOLVO, модель FH13.440, НОМЕР_1 , водій надав представникам Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № б/н від 11.07.2022, в якій відсутні відомості про автомобільного перевізника, зазначено автомобіль VOLVO, НОМЕР_4 та причіп/напівпричіп НОМЕР_3 , що є власністю ОСОБА_1 .
Таким чином, з огляду на зміст основного документа на перевезення - товарно-транспортної накладної № б/н від 11.07.2022, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-III.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2022 під час розгляду справи про правопорушення на транспорті територіальним органом Укртрансбезпеки, позивач жодних клопотань, документів, що спростовували б факт вчинення ним правопорушення 12.07.2022 не надав.
При цьому суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і без належного аналізу долучені, зокрема, відповідачем до матеріалів справи докази, а саме: Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 № 329869, в якому є посилання на товарно-транспортну накладну № 119883 від 11.07.2022 та зазначено про те, що автомобільним перевізником є ФОП « ОСОБА_5 » (« ОСОБА_2 ») (а. с. 47). Тобто, під час перевірки відповідачем досліджувалось питання хто є автомобільним перевізником, що відображено у цьому акті.
Про указане наголошувалось позивачем в позовній заяві, апеляційній скарзі, проте оцінка таким доводам позивача не надавалась.
Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і те, що надана відповідачем копія товарно-транспортної накладної від 11.07.2022 містить номер, але номер проглядається не чітко, як і частина змісту цієї товарно-транспортної накладної, у зв`язку із неякісною її копією.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обмежився виключно висновком про законність та обґрунтованість такого рішення і не надав жодної оцінки указаним доводам апеляційної скарги та посиланням на відповідні докази, які є основними для встановлення дійсного автомобільного перевізника.
Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є недопустимим.
Отже, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів щодо встановлення дійсних обставин справи, які склалися між учасниками справи в момент здійснення спірної перевірки із посиланням на норми законодавства, якими врегульовано такі правовідносини, у зв`язку із чим не встановили усі дійсні фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим передчасно дійшли висновків по суті вимог без належного мотивування.
Водночас, в силу положень статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
CуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк