№ 621/3138/18

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 621/3138/18

провадження № 61-3026св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2019 року у складі судді Бібіка О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до державних актів серії ЯЕ № 502142 та серії ЯЕ № 502004 від 16 вересня 2008 року є власником земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер: 6322710100:01:004:0172 для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1065 га кадастровий номер: 6321710100:01:004:0173 для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області вказувала, що ОСОБА_1 самовільно захопив частину земель комунальної власності, а саме провулку між земельними ділянками № 45 і АДРЕСА_1 , внаслідок чого ширина провулку не досягає вказаних у збірному кадастровому плані параметрів.

На підставі вказаного Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області просила суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути до комунальної власності територіальної громади м. Зміїв Зміївської міської ради земельну ділянку (частину пішохідного проходу), розташовану між житловими будинками № 45 і АДРЕСА_1 зі сторони будинку № 47 та привести її у придатний для подальшого використання стан шляхом перенесення збудованої ОСОБА_1 огорожі наступним чином: від точки, позначеної на графічному матеріалі аркуш № 14 технічного звіту з геодезичної зйомки огорожі земельних ділянок по АДРЕСА_1 (далі - графічний матеріал) як Pt4, до точки, позначеної на графічному матеріалі як П5, перенести частину огорожі, обмеженої точками Pt4 і Pt5, на 0,41 м в південно-західному напрямку в сторону земельної ділянки з кадастровим номером: 6321710100:01:004:0172; від точки, позначеної на графічному матеріалі як Pt6, до точки, позначеної на графічному матеріалі як Pt8, перенести частину огорожі, обмеженої точками Pt6 та Pt8 на 0,42 м в південно-західному напрямку в сторону земельної ділянки з кадастровим номером: 6321710100:01:004:0172; у точці, позначеній на графічному матеріалі як Pt11, змістити на 0,11 м початок частини огорожі, обмеженої точками Pt11 і Pt12, в північно-східному напрямку від земельної ділянки з кадастровим номером: 6321710100:01:004:0173, а у точці, позначеній на графічному матеріалі як Pt12, перенести кінець частини огорожі, обмеженої точками Pt11 і Pt12, на 0,37 м в південно-західному напрямку в сторону земельної ділянки з кадастровим номером: 6321710100:01:004:0173, після чого перенести частину огорожі, обмежену точками Pt11 і Pt12, таким чином, щоб вона склала пряму лінію між точками, позначеними на графічному матеріалі як Pt11 і Pt12 з урахуванням вказаних вище перенесень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2019 року у задоволенні позову Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, зокрема наданий позивачем технічний звіт на підтвердження факту самовільного використання відповідачем земель комунальної власності отримано з порушенням вимог процесуального закону.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області задоволено частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2019 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки комунальної власності, а тому підстави для задоволення заявленого Зміївською міською радою Зміївського району Харківської області позову відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року № 84/0/226-21 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази на підтвердження самовільного зайняття ОСОБА_1 земель комунальної власності (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взято до уваги докази, які були надані позивачем на підтвердження своїх вимог. Разом з тим, судом було прийнято до уваги недопустимі докази, а саме лист сертифікованого інженера-землевпорядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) таінженера-геодезиста ОСОБА_3 , лист товариства з обмеженою відповідальністю «Консультативний сервісний центр «Гудвіл» (далі - ТОВ КСЦ «Гудвіл») від 25 листопада 2019 року № 124, які нібито підтверджують відсутність факту самовільного захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності територіальної громади Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області. При цьому судом безпідставно не враховано технічний звіт з геодезичної зйомки огорожі земельних ділянок по АДРЕСА_1 , складений внаслідок огляду меж вказаних земельних ділянок, виконаний у відповідності до діючого законодавства, з якого вбачається відхилення фактичної межі земельних ділянок відповідача від відомостей про таку межу, які містяться у базі даних Державного земельного кадастру, що безпосередньо підтверджує факт самовільного захоплення ОСОБА_1 земель комунальної власності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Чорнолясовою Т. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 1-1728, ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області від 21 травня 2007 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Рішенням Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області від 27 червня 2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою і передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і площею 0,1065 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 оформити державні акти на право власності на земельні ділянки, використовувати землю відповідно до вимог ЗК України та своєчасно сплачувати земельний податок.

16 вересня 2008 року та 07 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримав державні акти серії ЯЕ № 502004 та серії ЯУ № 502142 на право власності на земельні ділянки площею 0,1065 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 6321710100:01 004:0173, і площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 6321710100:01:004:0172, які розташовані по АДРЕСА_1 .

15 грудня 2017 року до Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області звернулися мешканці вулиці Шевченко у м. Зміїв Харківської області із колективною заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , власника домоволодіння по АДРЕСА_1 , по самовільному захопленню частини провулку між будинками № 45 і АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вказаного звернення міською радою було встановлено, що має місце самовільне захоплення частини провулку між будинками № 45 і АДРЕСА_1 та території, що прилягає до річки Сіверський Дінець зі сторони домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного звіту з геодезичної зйомки огорожі земельних ділянок по АДРЕСА_1 , який виконано товариством з обмеженою відповідальністю «Геодезично-вишукувальний центр» 13 серпня 2018 року, фактичні межі розташованих за вказаною адресою земельних ділянок не співпадають з відомостями про таку межу, які містяться у базі даних Державного земельного кадастру.

Листом від 05 лютого 2019 року Зміївський відділ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно з аналізом картографічних матеріалів Національної кадастрової системи координати поворотних точок земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , мають певну похибку, внаслідок чого виникає зміщення цих ділянок відносно реального місця розташування.

З листа сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_2 та інженера-геодезиста ОСОБА_3 від 14 листопада 2019 року вбачається, що згідно з архівної копії Зміївської районної державної адміністрації Харківської області кадастрового плану ширина стежки між будинками № 45 і АДРЕСА_1 складає 2,50 м.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 ТОВ КСЦ «Гудвіл» повідомило, що, розглянувши технічні звіти, видані фірмою «Промінь» до державних актів серії ЯЕ № 502142 від 07 жовтня 2008 року та серії ЯЕ № 502004 від 16 вересня 2008 року, і матеріали виносу меж земельних ділянок в натурі (на місцевість), встановлено, що межі земельних ділянок з кадастровим номером: 6321710100:004:0172 і кадастровим номером: 6321710100:01:004:0173 по АДРЕСА_1 в частині координат поворотних точок, кутів та лінійних промірів співпадають з огорожею.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія судді вважає, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і задоволення касаційної скарги немає.

У частині першій статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з частиною другою і пунктом «а» частини третьої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною першою статті 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За правилами частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (стаття 123 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до положень цієї статті, які діють на час розгляду цієї справи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами статей 319 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Зазначена норма права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Особа, яка звернулася до суду з позовом про повернення земельної ділянки повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, порушення прав позивача як власника саме відповідачем.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надано достатніх доказів на підтвердження самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки комунальної власності, а тому підстав для задоволення позову немає.

У частині першій статті 400 ЦПК України визначено, суд касаційної інстанції переглядає справу у межах доводів і вимог касаційної скарги і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Так, у касаційній скарзі Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області вказувала на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази на підтвердження самовільного зайняття відповідачем земель комунальної власності, тому просила суд скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.

Разом з тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2019 року у незміненій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович