Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 621/3476/19
провадження № 61-12583св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси»,
відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,
третя особа - департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року в складі судді: Шахової В. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Хіль Л. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2019 року заступник прокурора Харківської області звернулася з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, НПП «Гомільшанські ліси» до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа - департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16 червня 2017 року № 11109-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 30 вересня 2014 року № 05.02-16-4898 до ГУ Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об`єктам природно-заповідного фонду області станом на 30 вересня 2014 року, в який було включено НПП «Гомільшанські ліси». Органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території НПП «Гомільшанські ліси», не зазначено.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05 жовтня 2017 року № 18556-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передано у власність земельну ділянку площею 1 га, в тому числі сіножаті з кадастровим номером 6321782500:01:000:0820 для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаних наказів державним реєстратором Зміївської РДА Харківської області 01 листопада 2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 23127669.
26 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту.
Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 листопада 2019 року № 04.01-22-6169 земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 з урахуванням «Проекту створення національного природного парку «Гомільшанські ліси» та «Проекту організації території національного природного парку «Гомільшанські ліси» знаходиться в зоні регульованої рекреації Національного природного парку.
Вказував, що передача ГУ Держгеокадастр у Харківській області вказаної земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку в частині їх зменшення та ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, такі дії були здійснені усупереч процедури, встановленої законом. Отже, накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16 червня 2017 року № 11109-СГ та від 05 жовтня 2017 року № 18556-СГ є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Прокурор просив:
визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16 червня 2017 року № 11109-СГ про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05 жовтня 2017 року № 18556-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:08206 для ведення особистого селянського господарства;
скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0820 державного реєстратора Зміївської РДА Харківської області Штефана О. А. за ОСОБА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0820 площею 1 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року позовні вимоги прокурора задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадарсту у Харківській області від 16 червня 2017 року № 11109-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05 жовтня 2017 року № 18556-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 га, в тому числі сіножаті площею 1 га, з кадастровим номером 6321782500:01:00:0820 для ведення особистого селянського господарства.
Скасовано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на майно, державному реєстрі іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис № 23127669 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 від 01 листопада 2017 року № 37883437 державного реєстратора Зміївської РДА Харківської області Штефана О. А.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0820 площею 1 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу НПП «Гомільшанські ліси», відповідно до вищевказаної норми закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося. Прокурор, звертаючись із позовом, наголошував, що спірна земельна ділянка розташована у межах земель природно-заповідного фонду, а саме - НПП «Гомільшанські ліси», що також підтверджено у письмових поясненнях Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Департаменту екології та природоохоронних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації. За змістом Указу Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 «Про створення НПП «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини р. Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області Національний природний парк «Гомільшанські ліси» і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель Національного природного парку «Гомільшанські ліси» -14 314,8 га, у тому числі 3377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування та 10937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками. Повноваження в частині зміни меж національно-природних парків за законом належить виключно Президенту України. Статус НПП «Гомільшанські ліси», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо відповідним Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004. Цей висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі № 544/1336/13-а (провадження № К/9901/5635/18);
передача управлінням Держгеокадастру у Харківській області спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж НПП «Гомільшанські ліси» в частині її зменшення. Суд дійшов висновку, що належними і допустимими доказами підтверджується факт належності території НПП «Гомільшанські ліси», на якій розташована спірна земельна ділянка площею 1га, що є об`єктом природно-заповідного фонду. Крім того у матеріалах справи наявне охоронне зобов`язання, відповідно до якого ДП «Зміївське лісове господарство» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП «Гомільшанські ліси» створеного, оголошеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво. Зі змісту частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Аналіз змісту вказаного документу підтверджує, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області передало під охорону землекористувачу (ДП «Зміївське лісове господарство») території площею 7 610,7 га, що включені до складу частини території НПП «Гомільшанські ліси» без вилучення у землекористувача, в тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою в його складі. Отже, наявність охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду, з урахуванням положень частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд», яке оформлено центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім для підтвердження статусу відповідної території як належної до земель природно-заповідного фонду;
відповідно до висновку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 відносно території НПП «Гомільшанські ліси» - зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП «Гомільшанські ліси» (згідно меж Проекту створення). На основі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки - 0,999994 га (т. 2 а.с. 120-121). Доводи ГУ Держгеокадастру у Харківській області про те, що НПП «Гомільшанські ліси», як об`єкт природно-заповідного фонду, не є власником та користувачем спірної земельної ділянки та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними;
повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду. У силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною НПП «Гомільшанські ліси». Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18). Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає;
загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 554/10377/16-ц (провадження № 61-34334ск19);
позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка площею 1га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 знаходиться у межах земель території НПП «Гомільшанські ліси», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням НПП «Гомільшанські ліси», оскільки може перешкоджати збереженню Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення. Надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого сільського господарства, відбулося всупереч процедури, встановленої законом;
при зверненні із позовом наявність інтересів держави прокурор обґрунтував порушенням прав Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, НПП «Гомільшанські ліси». За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, оскільки листом від 27 листопада 2019 року було повідомлено позивачів по справі про підготовку позовної заяви для звернення до суду в інтересах держави.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції правильно встановив, що статус НПП «Гомільшанські ліси», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо відповідним Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004. Відповідно до висновку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 відносно території НПП «Гомільшанські ліси» зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП «Гомільшанські ліси» (згідно меж проекту створення). На основі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки 0,999994 га. Відповідно охоронного зобов`язання, ДП «Зміївське лісове господарство» зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП «Гомільшанські ліси» створеного, оголошеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво. Таким чином, доводи відповідача наведені як у суді першої інстанці так і у апеляційній скарзі, що НПП «Гомільшанські ліси», як об`єкт природно-заповідного фонду, не є власником та користувачем спірної земельної ділянки та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними. Жодних доказів на спростування зазначених обставин ГУ Держгеокадастру у Харківській області у справі не подано;
доводи апеляційної скарги щодо порушення права власності ОСОБА_1 є необґрунтованими. У частинах першій та другій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель природно-заповідного фонду. У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Разом з цим, прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 19 Конституції України).
Аргументи учасників справи
14 грудня 2022 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області через підсистему Електронний суд подало касаційну скаргу на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, в якій просив: скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судами частина друга статті 16 ЦК України щодо способів захисту цивільних прав застосована без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, де зазначено, що позивач, вважаючи себе власником, прагне витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним (стаття 387 ЦК України), і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;
статті 387 391 ЦК України, стаття 152 ЗК України застосовані судами без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/2325/18, стосовно того, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучену земельну ділянку природно-заповідного фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов, зокрема, у постанові зазначено, що якщо ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України;
прокуратурою заявлено негаторний позов і однією із вимог є повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0820 площею 1 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси». Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц). Суди не врахували, що прокуратура в даному випадку, звертаючись із метою захисту порушених інтересів держави, мала б заявити віндикаційний позов і при цьому довести, що один з позивачів є власником майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0820. Обраний прокуратурою спосіб захисту не відповідає жодному зі способів, зазначених у ЦК України, що не було враховано судами;
прокурором зазначено, що дії головного управління призвели до фактичної зміни меж НПП «Гомільшанські ліси» в частині їх зменшення, з чим помилково погодилися суди. Проте правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17). Тому накази головного управління про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою та про затвердження документації та надання у власність земельної ділянки вичерпали свою дію після реалізації і оскарженню не підлягають;
суди неправильно застосували висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц та помилково зазначили, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною НПП «Гомільшанські ліси». Проте у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц спір стосувався земель водного фонду. У цій справі головне управління та ОСОБА_1 з жодних відкритих даних не могли передбачити, що спірна ділянка може бути ділянкою, розташованою в межах НПП «Гомільшанські ліси»;
суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, відповідно до висновку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, яким встановлено розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 відносно території НПП «Гомільшанські ліси» та визначено, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП «Гомільшанські ліси» (згідно меж проекту створення). Проте проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення стосовно НПП «Гомільшанські ліси» відсутній, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на який був наданий дозвіл розпорядженням КМ України від 18 грудня 2018 року № 1024-р не розроблений, не погоджений та не затверджений. Листом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 24 грудня 2019 року № 4956/06-10 повідомлено, що під час останньої перевірки НПП «Гомільшанські ліси» встановлено, що державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, а також права постійного користування та права оренди земельних ділянок НПП «Гомільшанські ліси» не проведено. Межі НПП «Гомільшанські ліси» не закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками, у зв`язку із чим проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж території відсутні. Висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна є неналежним доказом, який ґрунтується на припущеннях, оскільки за відсутності встановлених меж НПП «Гомільшанські ліси» та координат поворотних точок земель НПП «Гомільшанські ліси» неможливо і порівняння та дослідження знаходження координат сформованої спірної земельної ділянки. З огляду на те, що здійснено дослідження перебування спірної земельної ділянки в межах НПП «Гомільшанські ліси» на підставі проекту створення, а не проекту землеустрою, то такі відомості не можна вважати достовірними та такими, що підтверджують позовні вимоги. Знаходження спірної земельної ділянки в межах НПП «Гомільшанські ліси» можна встановити виключно на підставі висновку експерта за наявності встановлених в натурі меж НПП «Гомільшанські ліси». Натомість при розгляді справи клопотання щодо проведення земельно-технічної експертизи не надходило;
висновок суду про те, що у зв`язку з наданням оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельної ділянки у приватну власність відбулася зміна меж НПП «Гомільшанські ліси» є таким, що не відповідає статтям 116. 118 121 ЗК України, стаття 5, 20, 53-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
20 січня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 січня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 02 липня 2019 року у справі № 48/340; від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16; від 26 лютого 2020 року у справі № 911/2325/18; від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц; від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17; від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19; від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18; від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19; від 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 26 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га із земель державної власності сільськогосподарських угідь (сіножаті), що розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі у власність.
Згідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16 червня 2017 року № 11109-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2 га для ведення особистого селянського господарства.
Зі змісту інформації щодо земельної ділянки, площі земельних ділянок та деталізації розташування спірної земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820 площею 1га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, форма власності: приватна власність.
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05 жовтня 2017 року № 18556-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0820, площею 1га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 листопада 2019 року № 04.01-22-6169 спірна земельна ділянка знаходиться на території НПП «Гомільшанські ліси», проекти землеустрою щодо їх відведення до департаменту не надходили та не погоджувались.
Суди встановили, що рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу НПП «Гомільшанські ліси» за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі НПП «Гомільшанські ліси»
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом у цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:
«на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).
Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).
У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Отже, судові рішення підлягають скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Бориспільский лісгосп» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:
«Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.
Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки».
У справі, що переглядається:
у листопаді 2019 року заступник прокурора звернувся із позовом в інтересах держави в особі НПП «Гомільшанські ліси»;
згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НПП «Гомільшанські ліси» є юридичною особою (державною організацією, установою, закладом), тобто, не є державним органом;
судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із залишенням позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Щодо позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до головного управління Держгеокадастру у Харківській області
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) вказано, що:
«в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17».
У справі, що переглядається:
позивач - заступник прокурора пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконним та скасування наказів ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області);
зазначене не відповідає частині першій статті 48 ЦПК України, відповідно до якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог заступника прокурора, пред`явлених до ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Тому оскаржені рішення у частині цих позовних вимог належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Щодо позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 .
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, інший відповідач ( ОСОБА_1 ) не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про повну згоду з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 .
Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не навело переконливих доводів, яким чином рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 щодо визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, порушують його права та інтереси, за умови, що ОСОБА_1 не оскаржила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в цій частині, тобто, погодилися з цими судовими рішеннями.
Тому оскаржені рішення у частині позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 щодо визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку належить залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:
касаційну скаргу належить задовольнити частково;
оскаржені судові рішення у частині позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» скасувати, а позов у цій частині залишити без розгляду;
оскаржені судові рішення у частині позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ГУ Держгеокадастру у Харківській області скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог;
оскаржені судові рішення у частині позовних вимог позовних вимог заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку залишити без змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) вказано, що «прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат».
ГУ Держгеокадастру у Харківській області сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 526 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 15 368 грн. З урахуванням часткового задоволення касаційної скарги з Харківської обласної прокуратури на користь ГУ Держгеокадастру у Харківській області належить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 13 447 грн.
Керуючись статтями 141 400 409 410 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у частині позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» скасувати, а позов у цій частині залишити без розгляду.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у частині позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до головного управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до головного управління Держгеокадастру у Харківській області відмовити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у частині позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 про скасування запису про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку залишити без змін.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь головного управління Держгеокадастру у Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 13 447 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2021 року та постанові Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук