№ 622/1473/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 622/1473/16-ц

провадження № 61-20981св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Івашківський заклад дошкільної освіти Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Шабас О. С., та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Івашківського закладу дошкільної освіти Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 30 травня 2008 року вона була прийнята на роботу до Івашківського дошкільного навчального закладу, в якому працювала на різних посадах.

15 вересня 2008 року вона була призначена на посаду вихователя, а 8 листопада 2016 року її було звільнено із займаної посади наказом виконуючого обов`язки директора Івашківського дошкільного навчального закладу ОСОБА_2 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також за те, що на неї надійшли скарги від батьків вихованців за нетактичне спілкування з дітьми.

Зазначених порушень вона не допускала, зауважень до її роботи не було, вона отримувала подяки та премію. З наказами про застосування до неї адміністративних стягнень її не ознайомлювали, у зв`язку з чим вважає своє звільнення з роботи незаконним.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі в Івашківському дошкільному навчальному закладі на посаді вихователя, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено дотримання встановленого статтями 40 43 147 149 КЗпП України порядку застосування оспорюваного ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Також суд першої інстанції зазначив, що звільнення позивача проведено повноважною особою та у відповідності до вимог закону.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення процедури її звільнення роботодавцем, а також безпідставного застосування до неї дисциплінарних стягнень у вигляді доган та звільнення.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не допускала фактів невиконання трудових обов`язків і накази про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та акти про відмову від ознайомлення були складені після звернення її до суду з позовом, не знайшли свого підтвердження в результаті судового розгляду, тобто позивачем не доведені.

В суді апеляційної інстанції позивач пояснила. що їй відомо було про догани, але вона накази не оскаржувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

20 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження рішення Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вказує про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З наказами від 29 лютого 2016 року № 50-К та від 9 серпня 2016 року № 58-К, якими до неї було застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани, її не ознайомлювали. Про існування зазначених наказів їй стало відомо значно пізніше, підстави складання актів їй невідомі.

У відповідача були відсутні підстави для її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки була відсутня систематичність порушень.

Звільнення її із займаної посади суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки проведено із суттєвими порушеннями. Не доведено, що невиконання чи неналежне виконання нею трудових обов`язків було винним, вчиненим без поважних причин, умисно або з необережності.

Перший наказ про порушення нею трудових обов`яків було винесено 29 лютого 2016 року, другий - 9 серпня 2016 року, а звільнено її із займаної посади 8 листопада 2016 року, що є порушенням процедури звільнення, передбаченої КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

16 січня 2007 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу вихователем до Дошкільного навчального закладу села Івашки на підставі наказу № 14-К від 15 січня 2007 року, а наказом № 37-К від 19 березня 2007 року - звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

30 травня 2008 року позивач була прийнята тимчасово вихователем до Дошкільного навчального закладу села Івашки на підставі наказу № 83-К від 30 травня 2008 року.

1 вересня 2008 року ОСОБА_1 переведена на посаду двірника на час заміни основного працівника на підставі наказу № 94-К, а 15 вересня 2008 року переведена на посаду вихователя на постійну роботу на підставі наказу № 98-К від 16 вересня 2008 року.

16 березня 2011 року Дошкільний навчальний заклад села Івашки перейменовано в Івашківський дошкільний навчальний заклад на підставі наказу № 8-К від 16 березня 2011 року.

16 травня 2011 року набув чинності колективний договір Івашківського дошкільного навчального закладу Золочівського району Харківської області на 2011-2015 роки, затверджений протоколом 9 зборів трудового колективу Івашківського дошкільного навчального закладу, який містить також наказ № 9 від 1 березня 2011 року, яким створено комісію по трудовим спорам у складі завідувача Івашківським дошкільним навчальним закладом ОСОБА_4 , голови профгрупи ОСОБА_1 , заступника голови профгрупи ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про підвищення кваліфікації від 28 листопада 2014 року ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року до 28 листопада 2014 року пройшла навчання з підвищення кваліфікації за напрямом «Вихователі різновікових груп дошкільних навчальних закладів».

Відповідно до Інформації щодо встановленого графіку (режиму) роботи ОСОБА_1 на займаній посаді, наданої ОСОБА_2 , позивач працює на посаді вихователя, має наступний графік роботи: з 08 год00 хв до 14 год00 хв без перерви.

29 лютого 2016 року ОСОБА_6 як матір`ю дитини, що відвідує дитячий садочок, було подано скаргу на вихователя ОСОБА_1 , в якій зазначено, що остання при інших дітях на підвищених тонах в розмові повідомила їй, що всі, крім неї, батьки купили своїм дітям іграшкові гітари. Те саме вона казала і її дитині, наголосивши на тому, що вона одна дитина в сім`ї і треба сказати мамі та купити нарешті гітару. Після чого дитина відмовлялася йти до садочка та влаштовувала вдома істерики. Скаржник підкреслила, що ОСОБА_1 не здатна сприймати критику на свою адресу, відразу переходить на особисте та крик.

Наказом № 50-К від 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 , вихователю Івашківського дошкільного навчального закладу, оголошено догану за недотримання професійної етики, а саме сварку в присутності дітей та інших батьків з ОСОБА_6 , на підставі скарги ОСОБА_6 (мами вихованця) від 29 лютого 2016 року.

ОСОБА_1 29 лютого 2016 року відмовилася від надання письмових пояснень при ознайомленні із скаргою ОСОБА_6 , а також при врученні наказу про оголошення догани і відмовилася його підписувати, про що працівниками Івашківського дошкільного навчального закладу, а саме виконуючим обов`язки завідувача ОСОБА_2 , кухарем ОСОБА_7 та помічником вихователя ОСОБА_8 29 лютого 2016 року було складено відповідні акти.

ОСОБА_1 14 березня 2016 року під підпис було ознайомлено з посадовою інструкцією № 1 вихователя, затвердженою виконуючим обов`язки завідувача Івашківського дошкільного навчального закладу ОСОБА_2 .

14 березня 2016 року ОСОБА_9 , як мати дитини, що відвідує садочок, звернулася із заявою, в якій вказала, що вихователь ОСОБА_1 не повідомила їй про те, що її дитина впала з гойдалки та вдарилася спиною і головою. Вихователь то ігнорувала дитину, то дозволяла дитині не їсти та не спати у садочку, почала обіцяти щось купити.

3 серпня 2016 року ОСОБА_10 , як мати дитини, що відвідує садочок, звернулася зі скаргою на вихователя ОСОБА_1 , в якій зауважила, що вихователь неналежним чином виконує свої професійні обов`язки, що виразилося у тому, що вона не взяла її сина ОСОБА_11 з іншими дітьми на прогулянку, пояснивши свій вчинок тим, що у неї конфлікт з батьками. Під час обіду ОСОБА_1 , коли шукали ОСОБА_11 , відповіла, що дитина «на небесах».

9 серпня 2016 року наказом № 58-К ОСОБА_1 , вихователю Івашківського дошкільного навчального закладу, було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, а саме недотримання техніки безпеки щодо дитини ОСОБА_11 , якого залишено в дитячому садку через конфлікт з батьками, на підставі скарги ОСОБА_10 (мами вихованця) від 3 серпня 2016 року.

ОСОБА_1 при ознайомленні зі скаргою ОСОБА_10 9 серпня 2016 року відмовилася давати письмові пояснення, а при врученні наказу про оголошення догани відмовилася його підписувати, що відображено у відповідних актах від 9 серпня 2016 року, складених за участі працівників Івашківського дошкільного навчального закладу, а саме виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 , кухара ОСОБА_7 та двірника ОСОБА_5

4 листопада 2016 року ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , як матері дітей, що відвідують садочок, звернулися зі скаргою, в якій повідомили, що, привівши дітей до садочка, почули як вихователь ОСОБА_1 називає прізвища дітей, які мали йти з нею до групи, в той час, коли інші залишилися в спортивній залі самі без нагляду вихователя; при цьому не зрозуміло, чим викликаний вказаний переділ дітей на групи. Крім того, у скарзі зазначено, що 1 листопада 2016 року ОСОБА_1 кричала та смикала за руку ОСОБА_14 через те, що дитина балувалася; вимагала, щоб дитина вибачилася перед нею як вихователем, в результаті чого дівчинка більше не хоче йти до садочка, бо боїться вихователя.

ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , як батьки дітей, що відвідують Івашківський дошкільний навчальний заклад, звернулися до начальника відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Шевченка С. В. з проханням провести позачергову атестацію вихователя дитячого садка ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що остання, на їх погляд, не відповідає критеріям вихователя сучасного рівня, з дітьми не займається, виділяє з них певну групу дітей, з якими їй простіше знаходити спільну мову. Батьки також зауважили, що інші діти в той час як ОСОБА_1 проводить заняття, вимушені просто гратися, або вона їх виставляє за двері, постійно підвищує голос на дітей та смикає їх за руки, якщо вони не слухаються. Батьки висловили своє занепокоєння, що ОСОБА_1 майже чотири місяці була на лікарняному, який до сих пір не надала. В останню чергу батьки зауважили, що при проведенні випускного у дитячому садочку діти з садочка залучені не були, замість них виступали школярі, при цьому сценарій випускного не був узгоджений з керівником дошкільного навчального закладу. На випускному ОСОБА_1 не санкціоновано за своїм підписом вручала батькам грамоти, а дітям-школярам - гроші.

З акта Івашківського дошкільного навчального закладу від 8 листопада 2016 року (08 год35 хв), складеного за підписами виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 , кухара ОСОБА_7 , помічника вихователя ОСОБА_8 та завгоспа ОСОБА_16 , суди встановили, що вихователь ОСОБА_1 весь ранок під час прогулянки з дітьми розмовляла по телефону, незважаючи на попередню заборону керівника. Також були порушені норми санітарних вимог, а саме вихователю заборонено допускати батьків без спеціального одягу до групової кімнати, коли там знаходяться вихованці. Вихователь ОСОБА_1 дозволила ОСОБА_19 зайти і знаходитися у групі у верхньому одязі, без спеціального одягу та санітарної книжки, без дозволу керівника закладу.

З акта від 8 листопада 2016 року, складеного за підписами працівників Івашківського дошкільного навчального закладу, а саме виконуючого директора ОСОБА_2 , кухара ОСОБА_7 та завгоспа ОСОБА_16 , суди встановили, що 8 листопада 2016 року вихователь ОСОБА_1 відмовилася надавати письмове пояснення при ознайомленні зі скаргою батьків ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 .

Виконуючий директора Івашківського дошкільного навчального закладу ОСОБА_2 8 листопада 2016 року звернулася до голови профспілкової групи Івашківського дошкільного навчального закладу із поданням № 104, в якому зазначила, що ОСОБА_1 систематично не виконує без поважних причин обов`язки, покладені на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, також не підпорядковується керівнику дошкільного закладу, не звертає уваги на зауваження, у зв`язку з чим просила розглянути подання та надати згоду на звільнення вихователя ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

За повідомленням голови первинної профспілкової групи Івашківського дошкільного закладу ОСОБА_5 від 8 листопада 2016 року № 16 профспілкова група вирішила дати згоду на звільнення вихователя ОСОБА_1 (протокол засідання профспілкової групи № 54 від 8 листопада 2016 року).

Згідно з копією протоколу засідання профспілкової групи № 38 від 8 листопада 2016 року за присутності головуючого ОСОБА_5, секретаря ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та відсутності ОСОБА_1 на засіданні ухвалили надати згоду на звільнення вихователя ОСОБА_1 за невиконання обов`язків трудового розпорядку.

Наказом Івашківського дошкільного навчального закладу від 8 листопада 2016 року № 70-К вихователя ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення послугувало те, що при наявності попередніх стягнень ОСОБА_1 залишила без поважних причин дітей (з батьками яких у неї конфлікт) у спортивній залі без нагляду, крім того, допустила неприпустиму грубу поведінку по відношенню до дитини ОСОБА_20

8 листопада 2016 року при врученні трудової книжки вихователь ОСОБА_1 відмовилася від її отримання, при врученні наказу про звільнення не підписала його, не звертаючи уваги на зауваження керівника, покинула кабінет, про що складено акти працівниками Івашківського дошкільного навчального закладу виконуючим обов`язки ОСОБА_2 , кухарем ОСОБА_7 та завгоспом ОСОБА_16

8 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до виконуючого обов`язки директора Івашківського дошкільного навчального закладу ОСОБА_2 із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати строком на два календарні дні, а саме 9 та 10 листопада 2016 року.

З акта Івашківського дошкільного навчального закладу від 8 листопада 2016 року (13 год56 хв), складеного за підписами виконуючого обов`язки директора Івашківського дошкільного навчального закладу ОСОБА_2 , кухара ОСОБА_7 , помічника вихователя ОСОБА_8 , двірника ОСОБА_5 , суди встановили, що 8 листопада 2016 року (о 13 год51 хв) вихователь ОСОБА_1 після ранкового звільнення занесла до кабінету виконуючого обов`язки директора заяву про надання відпустки за власний рахунок на два дні і вийшла з кабінету.

ОСОБА_2 о 13 год55 хв надала ОСОБА_1 копію наказу про звільнення, проте остання відмовилась від ознайомлення з наказом та залишила приміщення.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Оцінивши подані сторонами докази, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 систематично не виконувала належним чином свої трудові обов`язки, в зв`язку з чим двічі щодо її неетичної поведінки надходили скарги батьків, у зв`язку з якими до неї 29 лютого 2016 року та 8 серпня 2016 року застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Кожного разу відповідно до положень статей 147 149 КЗпП України ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення щодо скарг на її дії, згодом - отримати копію наказу про оголошення догани. Відмова у вчиненні вказаних дій фіксувалася актами, складеними за участі працівників дитячого садочку.

При наявності двох дисциплінарних стягнень у вигляді догани, 4 листопада 2016 року надійшла колективна скарга батьків вихованців Івашківського дошкільного навчального закладу щодо неетичної поведінки та порушення трудової дисципліни вихователем ОСОБА_1 , однак позивач відмовилася від ознайомлення та надання пояснень, що було зафіксовано в акті.

Дії ОСОБА_1 суперечать вимогам до вихователів, наведених у Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад», Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Івашківського дошкільного навчального закладу.

Встановивши ступінь тяжкості вчинених позивачем систематичних порушень трудової дисципліни та характер цих порушень, обставини, за яких їх вчинено, врахувавши попередню роботу позивача (стаж роботи у закладі), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади було вчинено з додержанням норм трудового законодавства.

Встановивши правомірність проведеного звільнення і відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі, суди правильно відмовили у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі.

Доводи касаційної скарги про те, що увідповідача були відсутні підстави для її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки була відсутня систематичність порушення, касаційний суд відхиляє.

Стаття 149 КЗпП України встановлює, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином, заподіяна дисциплінарним проступком шкода є лише однією із сукупності обставин, які враховуються при визначенні виду стягнення, що застосовується до працівника. Івашківський дошкільний навчальний заклад при обранні стягнення врахував систематичність невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, тяжкість проступку і відсутність мотивованих пояснень щодо причин допущеного проступку.

Таким чином, відсутність заподіяної відповідачу шкоди не виключає можливості звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України у разі, якщо він допускає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до цього працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що її не ознайомлювали з наказами про застосування до неї дисциплінарних стягнень і про існування зазначених наказів їй стало відомо значно пізніше, не мають правового значення, так як не стосуються предмета доказування у цій справі. Заявник вимог про скасування наказів про притягнення її до дициплінарної відповідальності не заявляла, дані накази є чинними і нескасованими, тому суди обґрунтовано враховували ці дисциплінарні стягнення при вирішенні справи.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 5 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук