Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 623/2044/19
провадження № 61-3580св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старт»,
представник відповідача - адвокат Мальцева Галина Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старт» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
від 04 вересня 2019 року у складі судді Герцова О. М., додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня
2019 року у складі судді Герцова О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 рокуу складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сарт» (далі - СТОВ «Старт») про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що між його батьком ОСОБА_2 та СТОВ «Старт» 01 липня 2007 року укладений договір оренди землі, відповідно до якого СТОВ «Старт» в оренду строком на 49 років передана земельна ділянка площею 8,2924 га.
Після смерті батька він успадкував зазначену земельну ділянку.
Зазначає, що відповідно до пункту 39 договору оренди земельної ділянки сторони домовилися про можливість розірвання договору оренди землі
в односторонньому порядку, за умови письмового попередження заінтересованої особи за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати розірваним
з 11 січня 2019 року договір оренди земельної ділянки від 01 липня
2007 року, належної ОСОБА_1 на праві приватної власності, загальною площею 8,2924 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам» (далі - ДП «Центр ДЗК при ДК по земельним ресурсам») 14 квітня 2008 року за № 040867200170.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
від 04 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано розірваним договір оренди земельної ділянки від 01 липня
2007 року, належної ОСОБА_1 на праві приватної власності, загальною площею 8,2924 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , що зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «ЦДЗК при ДК по земельним ресурсам» 14 квітня 2008 року за № 040867200170.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає вимогам статтей 627 629 651 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору оренди землі. При цьому позовна вимога
ОСОБА_3 про розірвання вищевказаного договору саме з 11 січня
2019 року задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ЦПК України.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2019 року стягнуто із СТОВ «Старт» на користь
ОСОБА_1 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 789,25 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суду надано договір про надання правничої допомоги від 02 січня 2019 року
№ 4.04/19, вартість послуг, акт приймання-передачі із зазначенням переліку наданих послуг, платіжне доручення на суму 10 789,25 грн, а отже, підтверджено вартість виконаних адвокатом робіт на цю суму.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу СТОВ «Старт» задоволено частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року залишено без змін.
Додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
від 24 вересня 2019 року змінено в частині розміру витрат стягнутих
із СТОВ «Старт» на користь ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на виконання пункту
39 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, позивач 04 січня 2019 року направив письмове попередження про розірвання договору оренди земельної ділянки, що отримане відповідачем 11 січня 2019 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди землі.
Ураховуючи характер позовних вимог та рівень складності справи, що обумовило підготовку представника для участі у ній та часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції, апеляційний суд вважав достатнім розміром відшкодування на правову допомогу
5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,
СТОВ «Старт», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 не дотримано умов пункту 39 спірного договору оренди землі.
Зазначає, що відповідно до пункту 39 договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року.
Вказує, що польові роботи на земельній ділянці ОСОБА_1 проводилися з вересня 2018 року по квітень 2019 року.
СТОВ «Старт» як заінтересовану особу повідомлено про одностороннє розірвання договору 11 січня 2019 року.
Вважає, що зазначені дії ОСОБА_1 суперечать пункту 39 спірного договору оренди землі.
Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач вимоги про розірвання договору
у належній процесуальній формі не заявляв.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 359/8381/16-ц (провадження
№ 61-25266св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження
№ 12-304гс18).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 липня 2007 року між та ТОВ «Старт» та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, відповідно до якого останній передав ТОВ «Старт»
в оренду земельну ділянку площею 8,2924 га, строком на 49 років (а.с. 10)
10 листопада 2014 року укладено додатковий договір про внесенні змін до договору оренди землі від 01 липня 2007 року (а.с. 21).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, розташованої на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 8,2924, кадастровий номер 6322882200:01:000:0134. Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 1-936 (а.с. 8).
02 січня 2019 року ОСОБА_1 надіслав на адресу директора СТОВ «Старт» заяву-повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6322882200:01:000:0134, відповідно до пункту 39 договору оренди. Заявник просив повідомити його про спосіб повернення належної йому земельної ділянки, яку з 2019 року він має намір використовувати самостійно (а.с. 14).
28 січня 2019 року директором СТОВ «Старт» Умаєвим Т. С. за вих. № 09 на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення, яким застережено адресата, про будь-які неправомірні дії щодо позбавлення СТОВ «Старт» права володіння та користування земельною ділянкою, що будуть мати негативні наслідки, у тому числі звернення до правоохоронних органів з питання порушення кримінальної справи за ознаками самоуправства з покладанням обов`язку відшкодування завданих збитків підприємству (а.с. 15).
Пунктом 39 договору оренди землі від 01 липня 2007 року передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередження заінтересованої у цьому сторони за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року(а.с. 11)
11 січня 2019 року поштове відправлення ОСОБА_1 із заявою-повідомленням про розірвання договору оренди було вручено особисто представнику СТОВ «Старт» (а.с. 24).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга СТОВ «Старт» не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору (пункт 3 частина перша статті 3 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,
а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі»розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 39 договору оренди землі
від 01 липня 2007 року передбачено, що розірвання договору оренди землі
в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередження заінтересованої у цьому сторони за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року(а.с. 11).
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на частину другу статті 255 ЦК України, встановивши, що поштове відправлення ОСОБА_3 № 6430903671706 прийнято в м. Ізюм 04 січня 2019 року, здане своєчасно, обґрунтовано вважав, що
ОСОБА_4 виконані умови пункту 39 спірного договору оренди землі, а отже, наявні підстави для розірвання цього договору.
Посилання СТОВ «Старт» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновку у подібнихправовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження
№ 12-304гс18), не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду позивач просить визнати нікчемний правочин недійсним, що не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а у справі, яка переглядається, позивач просить розірвати договір оренди землі відповідно до умов спірного договору.
Доводи касаційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач вимоги про розірвання договору у належній процесуальній формі не заявляв, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, про що апеляційний суд у постанові навів відповідні мотиви.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старт» залишити без задоволення.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
від 04 вересня 2019 року, додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2019 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк