03.07.2023

№ 624/948/19

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 624/948/19-ц

провадження № 61-16634св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Первомайська місцева прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У грудні 2020 року Первомайська місцева прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки державі.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що Кегичівським відділом Первомайської місцевої прокуратури під час вивчення питання законності використання земельних ділянок на території Кегичівського району Харківської області виявлені порушення вимог законодавства у частині недотримання умов та цільового використання земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зокрема пунком 1 наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 27 червня 2014 року №1413-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 109,2829 га для сінокосіння і випасання худоби із земель державної власності.

На підставі зазначеного наказу, 22 липня 2014 рокуміж Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, яким останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) площею 109,2829 га для сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 422 896,90 грн.

Положеннями договору передбачено, що земельна ділянка повинна використовуватися орендарем виключно за цільовим призначенням, орендар зобов`язаний використовувати встановлені обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором.

За результатами вивчення законності використання зазначеної земельної ділянки у частині дотримання належних умов та цільового її використання Кегичівським відділом Первомайської місцевої прокуратури 13 червня 2017 року до ЄРДР внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження № 42017221400000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 КК України щодо безгосподарського використання земель.

Так, згідно з протоколом огляду місця події від 14 червня 2017 року, показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 встановлено, що у 2017 році ОСОБА_1 земельна ділянка була розорана, оброблена та на ній вирощено горох, у 2016 та 2018 роках - засіяно соняшником.

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 липня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використання та охороною земель представниками Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області складений акт обстеження земельної ділянки, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226. За цим актом земельна ділянка використовується орендарем як рілля, розорана та засіяна горохом.

За результатами перевірки складений протокол про адміністративне правопорушення від 18 липня 2017 року, яким притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог пункту «ґ» частини першої статті 96 ЗК України та статті 36 Закону України «Про охорону земель» та накладено штраф у сумі 170,00 грн. Відповідно до квитанції від 21 вересня 2017 року цей штраф сплачено. Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалося.

04 липня 2018 року стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53 КУпАП, пунктом «г» частиною першою статті 211 ЗК України. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 липня 2018 року накладено штраф у розмірі 170,00 грн. Цього ж дня йому видано припис про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України, який на цей час не виконано.

Відповідно до квитанції від 08 липня 2018 року вказаний штраф сплачено ОСОБА_1 . Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалося.

02 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 53 КУпАП, пунктом г) частиною першою статті 211 ЗК України.

04 вересня 2017 року кримінальне провадження № 42017221400000049 за статтею 254 КК Українизакрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, так як в розумінні статті 254 КК України не підтверджено факт настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тривалого знищення родючості землі.

Орендована ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом земелекористування - пасовище для сінокосіння, випасання худоби, протягом 2016 - 2019 років фактично використовувалася як рілля під посів сільськогосподарських культур.

Своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належить до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Разом з цим, згідно з положеннями чинного законодавства та позицією, закріпленою у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2014 року у справі № 915/1691/13, самостійна зміна орендарем виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не допускається.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює вказані правовідносини, договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства в Харківській області від 22 липня 2014 року підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка поверненню у розпорядження держави.

Посилаючись на викладене, прокурор просив розірвати договір оренди землі від 22 липня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Кегичівському районному управлінні юстиції 24 липня 2014 року № 14657873, та повернути державі земельну ділянку площею 109,2829 га, кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, що знаходиться за межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року у складі судді Куст Н. М. позов прокуратури задоволено. Розірвано договір оренди землі від 22 липня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 зареєстрований у Кегичівському районному управлінні юстиції від 24 липня 2014 року за № 14657873. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 109,2829 га, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля, шляхом розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, яким обумовлено використання земельної ділянки за орендарем виключно як сінокосіння та випасання худоби. Орендар без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченого статтею 3 Закону України «Про охорону земель» - забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент звернення до суду спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та у віданні ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

У процесі розгляду справи на виконання Указу Президент України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області на підставі наказу від 11 грудня 2020 року № 15-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» з додатком та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11 грудня 2020 року з додатком вказана земельна ділянка (одночасно з іншими земельним ділянками) перейшла із державної власності у комунальну власність Кегичівської об`єднаної територіальної громади в особі Кегичівської селищної ради.

Отже, на момент постановлення рішення суду, предмет спору земельна ділянка площею 109,2829 га, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, передана у комунальну власність Кегичівської об`єднаної територіальної громади в особі Кегичівської селищної ради.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області, на час ухвалення рішення суду вже не мало повноважень щодо здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2021 року Харківська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що судом не враховано висновки Верховного Суду у справах № 686/20582/19 та № 456/48/19. Суд не звернув уваги на те, що державна реєстрація права власності за Кегичівською селищною радою на спірну земельну ділянку проведена 16 березня 2021 року. На момент постановлення рішення суду першої інстанції земельна ділянка, що є предметом договору, не вибула з відання ГУ Держгеокадастру у Харківській області, підстав для залучення Кегичівської селищної ради, як представника власника земельної ділянки, до участі у справі не було, а тому спір між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 не припинив існувати.

У листопаді 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ва момент виникнення спірних правовідносин до повноважень управління належало розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення. Право комунальної власності на спірну земельну ділянку у Кегичівської селищної ради Харківської області виникло з моменту державної реєстрації прав та їх обтяжень, тобто з 16 березня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обставини, встановлені судами

Відповідно до Наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 27 вересня 2014 року № 1413-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Павлівської сільської ради на території Кегичівського району Харківської області, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища), для сінокосіння і випасання худоби строком на 49 років.

22 липня 2014 року між Головним управління Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, відповідно до якого останньому передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 га землі сільськогосподарського призначення (пасовища), строком на 49 років.

Відповідно до пункту 16 договору умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати за цільовим призначенням. Орендар зобов`язаний забезпечити збереження стану об`єкта оренди, застосовувати заходи по підвищенню родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії, дотримуватися вимог протиерозійної організації території та додержуватися екологічних норм.

Постановою про адміністративне правопорушення від 19 липня 2017 року № 291-ДК ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог пункту ґ) частини першої статті 96 ЗК України та статті 36 Закону України «Про охорону земель» та накладено адміністративне стягнення в розмірі 170,00 грн.

Згідно з приписами, виданих ОСОБА_1 від 18 липня 2017 року № 291-ДК та від 04 липня 2018 року № 395-ДК/0338Пр/03/01/-18 - земельну ділянку з кадастровим номером 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 га із земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, використовувати відповідно до чинного законодавства України.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 04 липня 2018 року № 395-ДК/0258По/08/01/-18 встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги статті 20 ЗК України та статті 35 Закону України «Про охорону земель» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Відповідно до протоколу від 12 серпня 2019 року № 247-ДК/0195П/07/01/-19 ОСОБА_1 порушив вимоги статті 20 ЗК України та статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Крім того, нецільове використання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 підтверджується протоколом огляду місця події від 14 травня 2017 року, фото таблицями та протоколами допиту свідків, проведеними у рамках кримінального провадження № 42017221400000049 від 14 червня 2017 року за статтею 254 КК України.

Відповідно до висновку за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області встановлено, що в результаті господарської діяльності протягом останніх п`яти років, ознак погіршення якості ґрунту, а тим більше ознак його деградації не встановлено.

На момент звернення до суду земельна ділянка, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 перебувала у державній власності та у віданні ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, предмет спору - земельну ділянку передано у комунальну власність Кегичівської об`єднаної територіальної громади в особі Кегичівської селищної ради, а отже, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, на час ухвалення рішення суду вже не мало повноважень щодо здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Право на звернення за судовим захистом тісно пов`язане із суб`єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб`єктивного права у заінтересованої особи виникає право на позов.

Засобом реалізації цього права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов у матеріальному розумінні.

І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальному порядку, який забезпечує об`єктивність і реальність захисту.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною четвертою статті 334 ЦК Українипередбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, за змістом положень статті 125 ЗК України, статті 334 ЦК України, статей 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на земельну ділянку у їх набувача виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, площею 109,2829 га, кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, що знаходиться за межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, на підставі наказу Головного управлінням Держгеокадастру в Харківській області від 11 грудня 2020 року № 15-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» зареєстрована за Кегичівською об`єднаною територіальною громадою в особі Кегичівської селищної ради 16 березня 2021 року, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що спірна земельна ділянка зареєстрована за Кегичівською селищною радою Красноградського району Харківської області 16 березня 2021 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції (11 березня 2021року).

Саме з моменту державної реєстрації Кегичівська селищна рада стала власником земельної ділянки, кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, а отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, на підставі вимог ЦПК України, міг залучити до участі у розгляді справи нового власника спірної земельної ділянки як правонаступника Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Щодо застосування судом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК Українивстановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 сформульовано висновок про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки виникнення або припинення існування тих чи інших обставин, що мають значення для справи, після її вирішення місцевим судом не є підставою для скасування апеляційним судом ухваленого у справі судового рішення та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а закривши провадження у справі апеляційний суд фактично не переглянув рішення суду з підстав зазначених в апеляційній скарзі та не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Згідно з пунктом 3 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанову апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу до апеляційного суду на новий розгляд.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратуризадовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко