№ 627/1259/18

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 627/1259/18

провадження № 61-22877св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , Качалівська сільська рада Краснокутського району Харківської області,

третя особа - державний реєстратор Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року у складі судді Вовк Л. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Колтунової А. І., Бурлаки І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, третя особа - державний реєстратор Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання неправомірним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням сесії Качалівської сільської ради від 02 жовтня 2018 року № 376- II затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .

Вказував, що зазначене рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він в травні 2017 року подав заяву до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 . Рішеннями Качалівської сільської ради йому неодноразову було відмовлено у наданні відповідного дозволу. Ці рішення він оскаржував до суду і судом зобов`язано повторно розглянути вказану заяву на сесії Качалівської сільської ради.

Зазначав, що рішенням Качалівської сільської ради від 09 листопада 2018 року № №381- VII, йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га для передачі у власність на АДРЕСА_1 , у зв`язку невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 у приватній власності ОСОБА_2 .

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати рішення Качалівської сільської ради від 02 жовтня 2018 року та від 09 листопада 2018 року неправомірними, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , зобов`язати сесію Качалівської сільської ради розглянути його заяву та постановити окрему ухвалу щодо посадових осіб Качалівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Арешт, накладений на земельну ділянку площею 0,3821 га для ведення особистого селянського господарства, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , згідно з ухвалою суду про забезпечення позову від 28 грудня 2018 року скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчим комітетом Качалівської сільської ради дотримані вимоги закону та розглянута заява ОСОБА_2 відповідно до статей 118 122 ЗК України, фактів невідповідності закону рішення Качалівської сільської ради від 09 листопада 2018 року «Про розгляд заяви гр. України ОСОБА_1 » судом під час розгляду справи не виявлено, отже, процесуальні підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, районний суд вважав, що підстав для задоволення позову немає.

Крім того, районний суд зазначив, що позивач у своєму позові посилається на те, що в діях посадових осіб Качалівської сільської ради вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України та просив постановити окрему ухвалу. Суд першої інстанції під час вирішення спору не виявив порушення законодавства в діях посадових осіб Качалівської сільської ради, тому окрему ухвалу не постановляв.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано обставини справи, відповідно до вимог статей 89 ЦПК України надано правильну правову оцінку доказам у справі, рішення суду відповідає вимогам статті 263 ЦПК України є законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що порушень закону з боку Качалівської сільської ради при ухваленні рішення від 02 жовтня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 » не виявлено та підстав для його скасування не має.

Крім того, апеляційний суд взяв до уваги обставини, встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 820/787/18 за позовом ОСОБА_1 до Качалівської сільської ради про визнання неправомірним та нечинним рішення Качалівської сільської ради від 22 грудня 2017 року, у якому зазначено, що суд не виявив порушення закону з боку Качалівської сільської ради при ухваленні рішення від 22 грудня 2017 року «Про розгляд заяви гр. України ОСОБА_2 ».

Щодо доводів про необхідність зупинення провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України у зв`язку з кримінальним провадженням № 12018220360000249, апеляційний суд вважав такі необґрунтованими та зазначив, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин Закон України «Про звернення громадян», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «про службу в органах місцевого самоврядування».

Посилається на те, що при поданні ОСОБА_2 заяви про надання у власність земельної ділянки та при прийнятті посадовими особами Качалівської сільської ради вказаної заяви, відповідачами було порушено положення Закону України «Про звернення громадян». Крім того, вважає, що спеціалістом-землевпорядником, який також є депутатом Качалівської сільської ради, вчинено неправомірні дії щодо надання сільській раді недостовірних даних щодо місця розташування земельної ділянки, яку він хотів набути у власність на підставі заяви від 19 травня 2017 року.

Стверджує, що судом порушено норми процесуального права, оскільки справа розглянута в порядку спрощеного провадження.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Качалівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для передачі у власність на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства та садівництва, яка межує із земельною ділянкою на АДРЕСА_2 .

Згідно із заявою від 03 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Качалівської сільської ради про надання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

29 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Качалівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 .

Відповідно до рішення ХIХ сесії VII скликання Качалівської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 255-VII ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,40 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку і господарських споруд для подальшої передачі у власність.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 820/787/18 за позовом ОСОБА_1 до Качалівської сільської ради про визнання неправомірним та нечинним рішення Качалівської сільської ради від 22 грудня 2017 року встановлено, що «29 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Качалівської сільської ради із заявою з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,40 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані в АДРЕСА_3 . Оглянувши текст цієї заяви, суд вважає, що документ має проставлений заявником підпис (у графі підпис зазначено повністю прізвище заявника). Інших доводів порушення закону Качалівською сільською радою при розгляді заяви ОСОБА_2 позивач не навів. З огляду на викладене, суд не виявив порушення закону з боку Качалівської сільської ради при винесенні рішення від 22 грудня 2017 року № 255-VII «Про розгляд заяви гр. України ОСОБА_2 ».

Рішенням Качалівської сільської ради від 02 жовтня 2018 року № 376-VII затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 для особистого селянського господарства та надано земельну ділянку у власність площею 0,3821 га .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрував земельну ділянку площею 0,3821 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 , на підставі рішення Качалівської сільської ради від 02 жовтня 2018 року № 376- V-II.

Рішенням Качалівської сільської ради від 09 листопада 2018 року № 381-VII ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га для передачі у власність на АДРЕСА_3 відмовлено. Підставою для відмови стало невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 , кадастровий номер 6323581701:01:001:0454.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу (далі - ЗК) України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог. Зокрема,суди попередніх інстанцій вважали, що порушення закону з боку Качалівської сільської ради при ухваленні рішень від 02 жовтня 2018 року та від 09 листопада 2018 року не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що судами надано правильну правову оцінку доказам у справі та ухвалено судові рішення, які відповідають вимогам статті 263 ЦПК України.

Встановивши, що ОСОБА_2 отримав право власності на земельну ділянку на підставі рішення Качалівської сільської ради від 02 жовтня 2018 року № 376- V-II, яке було ухвалено з дотриманням вимог статті 118 ЗК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на це, судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення Качалівської сільської ради від 09 листопада 2018 року № 381-VII, відповідно до якого ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки відмовлено, оскільки земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що рішеннями Качалівської сільської ради від 02 жовтня 2018 року № 376-V-II та від 09 листопада 2018 року № 381-VII прав ОСОБА_1 порушено не було, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

При цьому незгода заявника з рішенням органу місцевого самоврядування про виділення та передачу земельної ділянки іншій особі, сама по собі не може бути підставою для скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Дотримання органом місцевого самоврядування положень ЗК України про підстави та порядок виділення і передачі земельної ділянки у власність виключає можливість скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Неодноразове звернення заявника до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки свідчить про намір отримати у власність певну земельну ділянку та не означає позитивного рішення про надання її у власність, а негативне рішення органу місцевого самоврядування може бути оскаржене в судовому порядку на підставі частини десятої статті 118 ЗК України. Звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки свідчить про реалізацію заявником конституційного права на судовий захист та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення Качалівської сільської ради.

Посилання заявника про порушення ОСОБА_2 порядку подання заяви на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 3821 га для ведення особистого селянського господарства колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 820/787/18 за позовом ОСОБА_1 до Качалівської сільської ради про визнання неправомірним та нечинним рішення Качалівської сільської ради від 22 грудня 2017 року.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк