Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 628/2195/15-ц
провадження № 61-8850св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Куп`янська міська рада Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року в складі судді Скородєлової В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Куп`янська міська рада Харківської області, в якому просила поновити її порушене право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 знести європаркан, побудований на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та поновити межу між ділянками по раніше встановленій лінії розподілу земельних ділянок, а саме встановити її паралельно стіні гаражу «Е» на відстані не менше 1,0м по всій спільній межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 знести частину цокольного поверху нового житлового будинку АДРЕСА_2 , що побудований з порушенням санітарних норм та розташований на відстані менше 1,0 м від спільної межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власницею 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року та свідоцтва про право на спадщину від 27 вересня 2005 року. Власницею іншої 1/2 частини житлового будинку є ОСОБА_3 . За будинком закріплена земельна ділянка площею 2017 кв.м згідно викопіювання зі схематичного плану кварталу №178. Власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , зі сторони якого було виказане бажання про знесення межі між ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у вигляді дерев`яного паркану. В подальшому без попередження та погодження з нею відповідачем на свій розсуд розпочато будівництво нового європаркану вже по іншій межі між земельними ділянками, а також розпочато будівництво нового будинку, вже побудовано цокольний поверх біля спільної огорожі, що протирічить санітарним та будівельним нормам та фактично зменшує площу земельної ділянки АДРЕСА_1 та не дозволяє їй здійснювати обслуговування гаражу «Е». При складанні технічної документації на земельну ділянку № АДРЕСА_2 узгодження межі з нею як користувачем суміжної земельної ділянки не відбулося. Внаслідок переміщення межі та закладення фундаменту нового будинку біля спільної огорожі були порушені норми розміщення споруд і фактична відстань від стіни фундаменту до межі стала менше 1,0 м, що унеможливлює обслуговування нею гаражу, що був побудований давно у відповідності до санітарних та будівельних норм.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, виходили із того, що земельна ділянка ОСОБА_1 не має належно визначених меж, у томі числі з суміжними землекористувачами, зокрема відповідачем, а також межових знаків. Посилання позивачки на порушення відповідачем меж її земельної ділянки, які в натурі не встановлені й не мають належного документального підтвердження, є надуманими та заявлені безпідставно, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не дослідив на не надав правової оцінки доказам щодо вчинення відповідачем самочинного будівництва; не розглянуто клопотання про витребування документів, необхідних для проведення судової будівельно - технічної експертизи щодо зобов`язання ОСОБА_2 подати заяву до ТОВ «Земельно кадастровае бюро» міста Куп`янська або до «Землеустроитель» ФОП ОСОБА_4 . Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що ОСОБА_2 фактично ухилився від участі в проведенні експертизи та не застосовано наслідки, встановлені статтею 109 ЦПК України. Висновок судів про відсутність меж у земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідає обставинам справи внаслідок неправильної оцінки доказів та прийнятий з порушенням норм матеріального права. А саме статті 58 Конституції України, статей 120, 125 Земельного Кодексу України, пункту 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У липні 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони ухвалені на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року та свідоцтвом про право на спадщину від 27 вересня 2005 року.
Власником іншої 1/2 частини будинку є ОСОБА_3 . За вказаним будинком закріплена земельна ділянка площею 2017 кв.м згідно викопіювання зі схематичного плану кварталу №178.
ОСОБА_2 належить будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 жовтня 2005 року.
ОСОБА_1 мотивує свій позов тим, що відповідачем порушені її права на користування земельною ділянкою, при цьому жодного документу, який би посвідчував порушення її прав позивачем не надано.
ОСОБА_1 не заперечувала, що огорожа, коли вона стала власником будинковолодіння у 2005 році була частково, а з 2006 - 2007 років - відсутня.
Державний акт, який видавався ОСОБА_3 у 2000 році, за позовом ОСОБА_1 у 2014 році судом визнано недійсним.
Даних, що по земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 встановлювались межові знаки матеріали справи не містять.
Рішенням суду від 22 травня 2017 року визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проведено розподіл житлового будинку з надвірними будівлями.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 153 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно з статтею 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною сьомою цієї статті, зокрема, передбачено обов'язок особи, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, що порушує права інших осіб, провести відповідну перебудову, а в разі неможливості перебудови або відмови особи від її проведення, знести це нерухоме майно.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходили із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем її прав, як землекористувача, оскільки земельна ділянка позивача не має належно визначених меж; не доведено факту, що внаслідок побудови ОСОБА_2 цокольного поверху будинку фактична відстань від стіни фундаменту до межі земельної ділянки АДРЕСА_1 стала менше 1,0 кв.м.
Оскільки позивачем не доведено порушення її права (відновлення меж, які не були встановлені відповідно до вимог закону, а також самочиність будівництва фундаменту будинку відповідачем, яке порушує права позивача), щодо захисту якого заявлено позов, такий позов не підлягає задоволенню.
Твердження позивача, що ОСОБА_2 ухилився від проведення призначеної у справі свудової експертизи є безпідставиними, оскільки не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які би свідчили про ухилення його від проведення цієї експертизи, що могло мати наслідком застосування щодо цього учасника справи приписів статті 109 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржених судових рішень з посиланням на те, що судами не враховані надані нею докази щодо вчинення відповідачем самочинного будівництва, є неприйнятними, оскільки стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 415 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель