Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 629/4377/18
провадження № 61-4752св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки припиненим.
Позовна заява мотивована тим, що 03 квітня 2008 року між її матір`ю ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банком «ПриватБанк» (правонаступником його є АТ КБ «ПриватБанк») укладено договір про іпотечний кредит № НАС0GI0000006731, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 303 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 03 грудня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит, 03 квітня 2008 року між нею (позивачкою) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено іпотечний договір № НАС0GI0000006731, згідно з яким вона передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: будинок зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 317,1 кв. м, житловою площею 142,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0298 га, кадастровий номер земельної ділянки 6311000000:20:052:0024.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті спадщину прийняв брат матері - ОСОБА_2 , а отже, відбулась заміна боржника у зобов`язанні, який повинен нести відповідальність в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати припиненим іпотечний договір № НАС0GI0000006731 від 03 квітня 2008 року, укладений між нею та відповідачем, та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути їй всі надані нею оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Попова О. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненим іпотечний договір від 03 квітня 2008 року № НАС0GІ0000006731, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк».
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути всі надані ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0298 га, кадастровий номер 6311000000:20:052:0024. Вирішено питання щодо розподілу судових рішень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відбулась заміна боржника у зобов`язанні, забезпеченого іпотекою. Оскільки відповідач не погоджувалася забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником, тому наявні підстави для припинення іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банком було пред`явлено позов з приводу наявної за боржником заборгованості ще до смерті боржника, тому підстав для припинення договору іпотеки не вбачається. Факт смерті боржника за наявності заборгованості боржника за договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Крім того, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2013 року, до смерті боржника, відкрито провадження у справі № 629/2037/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки банком було пред`явлено позов з приводу наявної за боржником заборгованості ще до смерті боржника, тому підстави для припинення договору іпотеки відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У січні 2021 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що якщо іпотекодавець не погоджується забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, договір іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України припиняється.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником його є АТ КБ «ПриватБанк») укладено договір про іпотечний кредит № НАС0GI0000006731, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 на поліпшення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кредит у розмірі 303 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 03 грудня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором, 03 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № НАС0GI0000006731, згідно з яким остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0298 га, кадастровий номер 6311000000:20:052:0024.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її брат - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 25 травня 2018 року за спадковою справою № 228/2017, яке видане державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Мірошниченко О. М.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Статтею 1282 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ку, спадщину після її смерті прийнявїї брат ОСОБА_2
ОСОБА_1 не давала згоди на заміну боржника за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2013 року, якою відкрито провадження у справі № 629/2037/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та введення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення
в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 629/2037/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в частині позовної вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Установивши, що іпотекодавець ОСОБА_1 відмовилася відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання іпотечного договору припиненим.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання іпотечного договору припиненим.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначених положень закону та не надав належної оцінки доводам позивача про те, що іпотекодавець не погоджувалася забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, тому це рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
Керуючись статтями 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року скасувати.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк