Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 636/1480/19
провадження № 61-2609св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року у складі головуючого судді Ковригіна О.С. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі суддів: Бровченко І.О., Бурлака І.В., Колтунової А.І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України (далі КЕВ м. Харкова) про зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є військовослужбовцем, має календарну вислугу 20 років та статус учасника антитерористичної операції, проживає разом із дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 у службовій квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира надана йому та членам його родини на підставі службового ордеру на жиле приміщення № 015316 від 10 серпня 2009 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету № 369 від 18 червня 2009 року.
З 10 серпня 2000 року він перебуває на квартирному обліку, а з 24 червня 2016 року його включено до списку на першочергове отримання житла, як учасника бойових дій, постійно житла він та члени його сім`ї не мають, у зв`язку з чим звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою про подання відповідного клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення квартири АДРЕСА_1 із службового житла, надавши весь необхідний пакет документів, погоджений з командиром Чугуївського гарнізону Харківської області, проте не отримав від відповідача будь-якої відповіді.
Посилаючись на те, що такою бездіяльністю відповідач порушив його конституційне право на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_1 просив зобов`язати КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем виконано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, але постійного житла не отримано. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання КЕВ м. Харкова направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова залишено без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2020 року КЕВ м. Харкова подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що порядок перебування на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби та порядок забезпечення їх житлом для постійного проживання регламентовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року. Аналіз зазначених нормативних актів свідчить про те, що обов`язковою передумовою для отримання житла військовослужбовцем є настання черги на отримання житла, проте позивач відповідно до статті 46 ЖК України не відноситься до категорії осіб, які отримують житло поза чергою, тому надання йому житла для постійного проживання будь-яким із способів, передбачених законом та підзаконними актами можливе лише за умови настання черги. Відповідач не заперечує проти того, що позивач має право на вибір способу забезпечення житлом, але не ігноруючи порядок та механізм такого забезпечення, встановлений законодавством, тим паче стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 32 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, прямо наголошують, що житло надається згідно з чергою. Крім того, подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов`язком КЕВ м. Харкова, а правом, яке він може реалізувати згідно норм і процедур чинного законодавства та якщо відпала потреба в його використанні як житлового. Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 що не враховано судами попередніх інстанції при ухвалені оскаржуваних рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та доводи інших учасників справи
У поданому 08 квітня 2020 року відзиві, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані содові рішення залишити без змін, вважаючи доводи скарги не обґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними, справедливими та такими, що ухвалені з повним дотриманням процесуального та матеріального права.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги КЕВ м. Харкова здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 та сином
ОСОБА_3 постійно проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , яка надана йому та членам його родини на підставі службового ордеру на жиле приміщення № 015316, виданого 10 серпня 2009 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області.
Житловий будинок перебуває на балансі комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва Чугуївської міської ради Харківської області.
Позивач проходить службу у Збройних силах України, має військове звання: підполковник, календарну вислугу - більше 20 років та статус учасника антитерористичної операції (ветеран війни-учасник бойових дій).
ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік в/ч НОМЕР_1 з дати постановлення на квартирний облік 10 серпня 2000 року.
24 червня 2016 року позивача включено до списку на першочергове отримання житла, як учасника бойових дій, згідно протоколу № 7 від 24 червня 2016 року засідання житлово-комунальної комісії в/ч пп НОМЕР_2 .
Постійного житла ОСОБА_1 та члени його сім`ї не мають.
Звернувшись до КЕВ м. Харкова із заявою подати відповідне клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення квартири АДРЕСА_1 з службового житла та надавши визначений перелік документів, погоджений з командиром Чугуївського гарнізону Харківської області, ОСОБА_1 не отримав будь-якої відповіді.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
За правилами пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Згідно статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Вказаним Порядком на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником антитерористичної операції, перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам.
Натомість КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості зволікання у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності позитивного рішення житлової комісії військової частини та наказу командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 березня
2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19),
від 12 листопада 2020 рокуу справі № 640/10473/19 (провадження
№ 61-2620св20). Підстав для відступу від висновків, висловлених у зазначеній постанові, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги КЕВ м. Харкова не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, наведені у касаційній скарзі аргументи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є Червинська