Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 636/770/18
провадження № 61-48752св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1 ,
треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру в Харківській області на постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Харківській області), ОСОБА_1 , треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки у власність держави.
Позов мотивований тим, що відповідно до розпорядження голови Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, 15 серпня 2007 року, між ОСОБА_1 та Чугуївської районної державної адміністрацією Харківської області було укладено договір оренди землі № 62/06-12, строком на 49 років. Відповідно з умовами договору, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області надала ОСОБА_1 у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (пасовища), для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області. На земельній ділянці не знаходились об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. В подальшому на підставі наказу № 2263 - СГ, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області була надана у власність ОСОБА_1 та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2014 року.
Під час обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, у відповідності до вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації», районною робочою групою з питань раціонального та ефективного використання земель, встановлено, що на земельній ділянці розташовані дві окремі штучні водойми.
За результатами фактичного обстеження вищевказаної земельної ділянки, складено акт перевірки, яким встановлені порушення ОСОБА_1 вимог частини 1, частини 3 статті 20, частини 1статті 91,частини 2 статті 168, частини 1 статті 209 ЗК України. В порушення вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_1 самовільно побудовано два об`єкти водного фонду (штучні водойми).
Крім того, позивач вказував на те, що відповідно до статті 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Згідно статті 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Представник позивача, наполягав на порушенні ГУ Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 інтересів держави.
Просив:
визнати недійсним наказ ГУ Держземагенства в Харківській області від 23 вересня 2014 року № 2263-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища), площею 2,000 га кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та скасувати його;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2014 року; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку від 01 жовтня 2014 року № 7231344;
зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі вищевказану земельну ділянку та стягнути судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача у своїх вимогах на порушення відповідачами норм закону не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, позивач не надав жодного доказу, яким би міг підтвердити ті обставини, на які він посилається.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області задоволено.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 липня 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства в Харківській області № 2263-СГ від 23 вересня 2014 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища), площею 2,000 га кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та скасувати його.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2014 року.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку від 01 жовтня 2014 року № 7231344.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища), площею 2,0000 га, із кадастровий номером 6325455900:04:000:0135, яка знаходиться на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
Стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 судовий збір у сумі 17620,00 грн, по 8 810,00 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ГУ Держземагентства у Харківській області розпорядилось земельною ділянкою державної власності з порушенням вимог закону. Втручання держави у право власності ОСОБА_1 є законним, здійснюється з метою задоволення «суспільного» і «публічного» інтересу та є пропорційним визначеним цілям. Крім того, позовні вимоги заявлені у межах позовної давності, оскільки прокурор пред`являючи позов, зазначав, що дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише в січні 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У січні 2019 року ГУ Держгеокадастр у Харківській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2018 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що згідно наданих документів, цільове призначення земельної ділянки не змінено, земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища) і використовується виключно для особистого селянського господарства. Позивач не надав жодного доказу ні про те, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, ні про пошкодження чи знищення поверхневого шару ґрунту, ні про те, що водойму зроблено у 2008 році. Крім того, до участі у справі не залучено Харківське обласне управління водних ресурсів, яким було надано послуги по обстеженню господарських об`єктів та обладнання з наданням рекомендацій стосовно розроблення заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу вод на водних об`єктах, яким було виготовлено водні паспорти на вказані 2 водні об`єкти. Разом з цим, суд апеляційної інстанції не залучив до участі у справі Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Харківській області мотивована тим, що в позовній заяві взагалі не містилось належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, яким чином встановлено вказані правопорушення та за результатами якого «вищевказаного вивчення дотримання вимог земельного законодавства», окрім того не надано належних доказів, що про спірні правовідносини прокурор дізнався саме в січні 2018 року.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, зазначена категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства, форма власності - державна. Жодних відомостей стосовно розташування на земельній ділянці водних об`єктів до Головного управління не надходило. Крім того, Головне управління не приймало жодної участі у виготовленні об`єктів водного фонду, не надавало жодних дозволів та не погоджувало розроблені паспорти. Суд першої інстанції вірно зазначив, що прокурор не надав жодного достовірного доказу, яким міг підтвердити ті обставини, на які він посилався в позові.
Позиція інших учасників справи
У січні 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2018 року.
Відзив мотивований тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, неправомірно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, та безпідставно задоволено позовні вимоги, які були позбавлені фактичного та правового обґрунтування у зв`язку з ненаданням належних доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, зокрема щодо порушення Головним управлінням будь-яких вимог земельного законодавства України та були такими, що заявлені поза межами строків позовної давності.
У лютому 2019 року Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що зводячи водні об`єкти без дозволів на будівництво і зняття грантового покриву, власник земельної ділянки ОСОБА_1 незаконно знято та знищено поверхневий шар ґрунту, чим порушено вимоги частини другої статті 168 ЗК України. ОСОБА_1 під час звернення до ГУ Держземагенства у Харківській області для отримання землі у власність не повідомила про зазначені водні паспорти та про те, що цільове призначення земельної ділянки фактично змінено і земельна ділянка вже не придатна для ведення ОСГ.
У березні 2019 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що за результатами фактичного обстеження спірної земельної ділянки 14 вересня 2016 року складено акт перевірки, яким встановлені порушення ОСОБА_1 вимог частин першої, третьої статті 20, частини першої статті 91, частини другої статті 168, частини першої статті 209 ЗК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру в Харківській області та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У січні 2019 року матеріали цивільної справи № 636/770/18 надійшли до Верховного Суду та 14 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи касаційних скарг за таких підстав.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу (далі - ЗК) України земельні відносини регулюються Конституцією України Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що 15 серпня 2007 року, між ОСОБА_1 та Чугуївської районної державної адміністрацією Харківської області було укладено договір оренди землі № 62/06-12, строком на 49 років.
Згідно пункту 3 вказаного договору землі на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.
Відповідно до пунктів 8, 15, 16, 26 договір укладено на 49 років, земельна ділянка передається в оренду для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (пасовище). На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (площа - 0,0456 га).
На земельній ділянці сільськогосподарського призначення, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , площею 2,000 га, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області розташовані дві окремі штучні водойми.
Площа водного дзеркала першого водного об`єкта - 0,435 га, площа другого водного об`єкта - 0,551 га. Загальна площа водних об`єктів складає одну двадцяту частину земельної ділянки. Регулювання рівня води в обох водоймах, відбувається за рахунок атмосферних опадів і ґрунтових вод.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 самовільно побудовано 2 об`єкти водного фонду (штучні водойми) у зв`язку з чим, самовільно змінено цільове призначення категорії земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовище) на земельну ділянку водного фонду.На момент прийняття Головним управлінням Держземагентства у Харківській області наказу № 2263-СГ від 23 вересня 2014 року про надання у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища), площею 2,0000 га із кадастровим номером 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської сільської ради Чугуївського району Харківської області (за межами населеного пункту), фактично цільове вказаної земельної ділянки було змінено на землі водного фонду, оскільки відповідно до паспортів водойми здані в експлуатацію у 2008 році, тому Головне управління Держземагенства у Харківській області не мало повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.
Звертаючись до суду за даним позовом позивач посилався на те, що ГУ Держгеокадастру фактично змінено цільове призначенні земельної ділянки в порушення вимог статті 21 ЗК України.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Тобто, наявність підстав для визнання оспорюваного наказу недійсним має встановлюватися судом на момент його видання.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, встановивши, що відсутні підстави для визнання оспорюваного наказу недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду належним чином не мотивував свої висновки щодо наявності підстав для скасування наказу ГУ та безпідставно задовольнив позовні вимоги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року і залишає в силі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 липня 2018 рокувідповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру в Харківській області задовольнитичастково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасувати.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 липня 2018 рокузалишити в силі.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді: І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук