30.06.2024

№ 638/1983/17

Постанова

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 638/1983/17-ц

провадження № 61-10684св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2018 року у складі судді Семіряда І. В. та постанову Харківського апеляційного суду

від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П.,

Овсяннікової А. І. та Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, що виникла внаслідок злочину.

Позов мотивовано тим, що 27 квітня 2007 року йому злочинними діями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, було нанесено тяжкі тілесні ушкодження. Діями відповідачів його здоров`ю було завдано шкоди у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого він перебував на лікуванні у Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги імені професора О. І. Мещанінова з 27 квітня 2007 року по 11 травня 2007 року, з 14 травня 2007 року

по 06 червня 2007 року знаходився на амбулаторному лікуванні в Першотравенській центральній міській лікарні; 13 червня 2007 року та

18 червня 2007 року спостерігався у невропатолога у м. Харкові за місцем навчання, 17 серпня 2007 року продовжував амбулаторне лікування у Першотравенській центральній міській лікарні.

За результатами Медико-соціально експертної комісії (далі - МСЕК)

від 14 грудня 2012 року йому було встановлено третю групу інвалідності.

Також, посилався на те, що діями відповідачів йому завдано моральної шкоди. Внаслідок травми він потерпав від сильного душевного болю, переживав, зокрема: душевні страждання з приводу каліцтва та порушення сталих життєвих зв`язків; страх та переживання у зв`язку з різкою зміною життя, а саме, виключення зі складу навчального закладу, був комісований з військової служби у зв`язку з невідповідністю, у результаті чого був позбавлений гарантії працевлаштуватися на престижну роботу.

Зазначав, що вже більше 9 років він витрачав власні сили та кошти для покращення здоров`я, проте його стан погіршувався.

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з відповідачів майнову шкоду у розмірі 63 396,00 грн та моральну шкоду - 300 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 63 396,00 грн, у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн, судові витрати у розмірі 18 560,00 грн, а всього 181 956,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір з кожного по 3 521,65 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що діями відповідачів було завдано шкоду здоров`ю позивача, у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим останній отримав третю групу інвалідності та постійно потребував та ніс додаткові витрати для покращення свого здоров`я.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із відсутності сумнівів щодо достовірності обґрунтування майнової шкоди, а також ураховував те, що відповідачем ОСОБА_2 визнано розмір майнової шкоди у повному обсязі.

При цьому, враховуючи обставини справи, завдані позивачу фізичні страждання, що позивач став інвалідом третьої групи внаслідок дій відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірною поведінкою відповідачів та завданою позивачу шкодою, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, які полягали у тому, що винна особа повинна очікувати настання для неї несприятливих наслідків, які, зокрема, виражаються у відшкодуванні у достатньо значному розмірі моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягали частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який є необхідним і достатнім, доведеним і таким, що підлягає стягненню з відповідачів, враховуючи принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам статті 1167 ЦК України, а також роз`ясненням, наданим у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції правильно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні його вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, не надали належної оцінки медичним документам, які характеризували його стан здоров`я, складну перенесену ним операцію, довготривалий строк лікування, наявність третьої групи інвалідності та ступінь втрати ним професійної працездатності, які у своїй сукупності підтверджували ступінь його фізичних та моральних страждань, характеризували ту нестерпну біль, яку він переніс у зв`язку з проведенням складної хірургічної операції та у період первинної реабілітації, у результаті злочинних дій відповідачів.

Вважав, що розмір завданої йому моральної шкоди складає 300 000,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року було поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 квітня 2007 року біля супермаркету «Велика Кишеня», розташованого по проспекту Л. Свободи, 62 у м. Харкові, діями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, були нанесені тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня

2015 року, яка ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року залишена без змін, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України та кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 296, статті 128 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків давності (а. с. 4-8 т. 1).

З 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК

(а. с. 77 т. 1).

Відповідно до наказу Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України

імені Я. Мудрого від 12 липня 2007 року ОСОБА_1 , курсанта 3 курсу виключено зі списків особового складу інституту на підставі постанови Центральної військової-лікарської комісії Служби Безпеки України

(а. с. 80 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»

від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що протиправною поведінкою відповідачів позивачу спричинено моральну шкоду, дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до вимог статті 1167 ЦК України відповідачі зобов`язані відшкодувати моральну шкоду позивачу, ураховуючи ступінь вини відповідачів, характер та обсяг душевних страждань позивача, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням розумності та справедливості, що узгоджується з розміром моральних страждань позивача.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович