№ 638/20714/16-ц

Постанова

Іменем України

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 638/20714/16-ц

провадження № 61-16536св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року у складі судді Шишкіна О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

З 03 червня 2000 року вона із ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 вересня 2005 року у шлюбі вони за спільні кошти придбали земельну ділянку № НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Південний-1» (далі - СТ «Південний-1»), кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за відповідачем на підставі державного акта від 22 грудня 2005 року серії ЯА № 632971. Згідно зі звітом ринкова вартість земельної ділянки становить 486 658,31 грн.

На вказаній земельній ділянці ними за спільні кошти побудований садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року на праві власності зареєстрований за відповідачем. Згідно зі звітом ринкова вартість будинку становить 4 303 455,00 грн.

28 березня 2008 року у шлюбі на її ім`я придбано автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого становить 527 800,00 грн.

27 травня 2016 року у шлюбі придбано автомобіль PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я відповідача.

22 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп-Експерт» (далі - ТОВ «Віп-Експерт») укладений договір комісії № 5677/16/000251 на продаж автомобіля PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та у цей же день його продано за 49 000,00 грн ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 5677/16/000251.

14 березня 2013 року у шлюбі придбано автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований на ім`я відповідача.

01 листопада 2016 року відповідач, в особі ОСОБА_5 , який діяв за його дорученням, вказаний автомобіль продав ОСОБА_6 за 48 000,00 грн за договором купівлі-продажу № 6341/2016/16171. Після укладення цього договору ОСОБА_6 зареєстрував автомобіль на своє ім`я та отримав державний номер на нього НОМЕР_5 .

Відчуження автомобілів PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 та VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 відбулось без її згоди. Отже, договори купівлі-продажу щодо цих автомобілів є недійсними, а відчужені автомобілі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Також 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладений договір про сумісне придбання майна, відповідно до умов якого відповідач передав ОСОБА_7 їхні сумісні кошти у розмірі 150 000,00 дол. США, які були перераховані 03 червня 2014 року з її поточного рахунку, відкритого в Акціонерному банку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»).

З урахуванням наведеного, просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя таке майно:

земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 M/T, 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6 ,

автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_7 , дepжaвний номер НОМЕР_4 ;

автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 ;

150 000,00 дол. США, передані за договором про сумісне придбання майна, що в еквівалентні станом на 30 травня 2017 року становить 3 957 000,00 грн;

визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право власності на:

1/2 частки у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частки у праві власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48, 5 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 » з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6 ,

1/2 частки майна - грошей за договором про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500,00 грн;

припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0, 0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки садового будинку загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 978 500,00 грн (1/2 частки майна) за договором про сумісне придбання майна, 962 800,00 грн - за належну їй частку в праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_11 номер НОМЕР_4 та автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, номер кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 .

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином, який надалі уточнив.

На обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що автомобіль марки INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 є спільним майном подружжя. Він не заперечує, щоб цей автомобіль залишився у ОСОБА_1 та згоден на отримання від неї грошової компенсації вартості половини автомобіля у розмірі 309 539,00 грн.

Грошові кошти у розмірі 130 000,00 дол. США, що перебували на банківському рахунку ОСОБА_1 станом на 03 червня 2014 року також є спільним майном, що підлягає поділу між подружжям у рівних частках. Тобто на його користь підлягає стягненню сума у розмірі 65 000,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 20 листопада 2017 року становить 1 722 440,66 грн.

20 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір дарування нерухомого майна, за яким він передав у дар, а ОСОБА_1 прийняла нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою:

АДРЕСА_3 .

25 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладений договір дарування нерухомого майна, за яким ОСОБА_1 передала в дар, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли по 1/2 частини кожний нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою:

АДРЕСА_3 .

Зазначав, що внаслідок вказаних договорів дарування режим використання нежитлових приміщень залишився незмінним. За вказаною адресою знаходиться офіс приватного нотаріуса Єніної Л. В.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Вважав, що договір дарування нерухомого майна від 20 жовтня 2016 року, укладений між ним та ОСОБА_1 , є удаваним правочином, оскільки сторони насправді уклали договір поділу нерухомого майна, що є спільною власністю подружжя. Вказаний факт визнається і самою відповідачкою та встановлений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року у справі № 638/4573/17, яка набрала законної сили. Також свідченнями позивачки, яка є потерпілою у кримінальному провадженні № 12017220480001053, з яких випливає, що зазначений договір дарування сторонами укладено з боку ОСОБА_2 добровільно за їх спільним рішенням щодо поділу сумісного майна подружжя.

Посилався на те, що необхідно врахувати вартість подарованого за удаваним правочином майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість якого станом на день звернення становила 150 000,00 дол. США, що в еквіваленті на 30 листопада 2017 року становить 4 052 085,00 грн.

Зважаючи на те, що 1/2 частки нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належали йому на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2007 року та 1/2 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 грудня 2012 року, ОСОБА_1 у випадку поділу майна подружжя належала б тільки 1/4 частки спірних приміщень. У зв`язку з наступним відчуженням відповідачкою спірного майна, він має право на компенсацію вартості його частки у спірному майні, що становить 3 039 063,75 грн, а разом із вказаними вище вимогами - 5 071 043, 41 грн.

З урахуванням наведеного просив визнати договір дарування нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , удаваним правочином, який приховав договір про поділ спільного майна подружжя; стягнути з ОСОБА_1 на його користь у рахунок компенсації вартості частки у спільному майні 5 071 043,41 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності сторін як подружжя таке майно:

земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», кадастровий номер, 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6 ,

автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_7 , дepжaвний номер НОМЕР_4 ,

автомобіль PORCHE, модель CARRERA, колір білий, номер кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 ,

150 000,00 дол. США, передані за договором про сумісне придбання майна, що в еквіваленті станом на 30 травня 2017 року становить 3 957 000,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на:

1/2 частки у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частки у праві власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48, 5 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 » з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

на автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6 ;

на 1/2 частини майна - грошей за договором про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500 грн.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини садового будинку загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48, 5 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 978 500,00 грн - 1/2 частини майна - грошей за договором про сумісне придбання майна; 962 800,00 грн за належну ОСОБА_1 частку у праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_12 державний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, номер кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0570 га та садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 , автомобіль марки Infinity G37 S SPORT, 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2 , автомобіль марки PORCHE модель CARRERA, державний номер НОМЕР_10 , автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF 2012 року випуску, державний № НОМЕР_4 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначаючи, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, суд першої визнав за кожним із подружжя право власності по 1/2 частці на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0570 га, та на садовий будинок, загальною площею 168,8 кв. м , житловою площею 48,5 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції також зазначив, що є підстави для визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, права власності на автомобіль марки Infinity G 37 S SPORT, 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2 у цілому, стягнувши з неї грошову компенсацію частини зазначеного автомобіля на користь відповідача.

Щодо автомобілів марки PORCHE модель CARRERA, державний номер НОМЕР_10 та марки VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , то суд першої інстанції зазначив, що вони продані відповідачем після припинення шлюбних відносин між подружжям без згоди дружини - позивачки ОСОБА_1 , тому є підстави для стягнення грошової компенсації на її користь 1/2 частини дійсної вартості проданих ОСОБА_2 автомобілів.

Також суд першої інстанції встановив, що за час перебування сторін у шлюбі, 03 червня 2014 року ОСОБА_2 уклав договір про сумісне придбання майна, за умовами якого відповідач мав внести грошові кошти у розмірі 150 000,00 дол. США. На виконання умов договору, з валютного рахунку ОСОБА_1 на придбання майна - обладнання з виробництва ековати, перераховані кошти у розмірі 130 000,00 дол. США, решта грошових коштів у розмірі 20 000,00 дол. США була передана відповідачем готівкою.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки 1/2 частини вартості обладнання з виробництва ековати у сумі 1 978 500,00 грн.

Із зазначених підстав суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог відповідача про стягнення на його користь з позивачки 1/2 частини вартості обладнання для виробництва ековати у сумі 2 026 042,50 грн.

Також суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги відповідача про визнання договору дарування нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4, загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , удаваним правочином, оскільки відповідач не надав суду доказів вчинення іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Крім того, стягнення вартості частки подарованих нежитлових приміщень за позовом відповідача про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним є неналежним способом захисту порушеного права відповідача.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених, поданих сторонами доказів, дійшов правильного висновку, що вказане позивачкою майно (нерухоме та рухоме, грошові кошти) є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки придбані сторонами за час перебування у шлюбі, тому воно підлягає поділу між ними у рівних частках. Відповідно є підстави для визнання права власності за кожним із подружжя по 1/2 частини вказаного майна.

Зазначене у резолютивній частині рішення припинення права власності відповідача за первісним позовом на 1/2 частки нерухомого майна стосується саме частки, яку визнано за позивачем за первісним позовом, а інша 1/2 частки нерухомого майна належить ОСОБА_2 за принципом рівності часток при поділі майна подружжя.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку щодо поділу рухомого майна з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, визначивши у власність позивачці за первісним позовом автомобіль марки INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, стягнувши з відповідача за первісним позовом на користь позивачки за первісним позовом грошову компенсацію за належну їй 1/2 частки у праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, оскільки відповідач за первісним позовом відчужив спірні автомобілі, які є спільною власністю подружжя без письмової згоди позивачки за первісним позовом.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання договору дарування нерухомого майна - нежитлових приміщень, укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , удаваним правочином, який приховав договір про поділ спільного майна подружжя, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсними з підстав, передбачених у статті 235 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 не довів і належними доказами не підтвердив, що між ним та ОСОБА_1 виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування нежитлових приміщень, а також, що воля сторін оспорюваного договору була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин.

Також ОСОБА_2 не навів будь-яких підстав у розумінні статті 215 ЦК України, які б свідчили про недійсність укладеного договору дарування від 20 жовтня 2016 року. Сторони оспорюваних правочинів під час їх укладання досягли згоди щодо усіх умов та в подальшому їх правомірність не оспорювали.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він заперечує факт підписання ним договору від 03 червня 2014 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про призначення судової комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи наданого ОСОБА_1 договору від 03 червня 2014 року та помилково поклали на нього обов`язок зі сплати на користь позивачки 75 000,00 дол. США.

Суди не надали правової оцінки доказам: договору дарування нежитлових приміщень, за яким ОСОБА_2 після розірвання шлюбу здійснив відчуження на користь ОСОБА_1 нежитлових будівель вартістю понад 150 000,00 дол. США, які були його особистою власністю і не підлягали поділу між подружжям; протоколу допиту ОСОБА_1 від 11 березня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017220480001053, де ОСОБА_1 зазначила, що вказаний договір дарування між сторонами було укладено зі сторони ОСОБА_2 добровільно за їхніх спільним рішенням щодо поділу сумісного майна подружжя. Зазначені докази доводять удаваність договору дарування.

З оскаржуваного рішення суду першої інстанції не зрозуміло з яких доказів та обставин виходив суд. Суди не вчинили жодних дій на перевірку достовірності наданих позивачкою доказів.

За зустрічним позовом він просив стягнути на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля INFINITI G37 SPORT 6 М/Т. Крім того, ОСОБА_1 навіть внесла на депозитний рахунок суду першої інстанції грошову суму для компенсації ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобіля. Проте суди не вирішили зазначеної вимоги.

Як на підставу касаційного оскарження, посилається на: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У грудні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що протягом розгляду цієї справи відповідач не заявляв вимог про визнання договору від 03 червня 2014 року недійсним. Заперечення відповідачем факту підписання договору від 03 червня 2014 року спростовуються його ж поясненнями, наданими у судовому засіданні. Всі надані докази позивачкою були подані в належно засвідчених копіях, а оригінали - оглянуті судом. Щодо вимог про стягнення з позивачки компенсації за автомобіль, то відповідач протягом чотирьох років не скористався правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що з 03 червня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилася дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 10, 11).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 2, а. с. 3-5).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2005 року серії НА № 632971 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 вересня 2005 року, реєстраційний № 1573, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 СТ «Південний-1», кадастровий номер № 6310136300:09:030:0077, площею 0,0570 га у межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення садівництва. Зазначений акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010567100266 (т. 1, а. с. 21, т. 2, а. с. 62, 63, 64).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року у справі № 2-2223/08, з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2009 року про виправлення описки, за ОСОБА_2 визнано право власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, гараж площею 51,3 кв. м, сарай площею 12,2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , (т. 1, а. с. 16-17, 19, т. 2, а. с. 207-208, 209, 210, 211).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське МБТІ») від 30 березня 2010 року № 25723946, садовий будинок з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 20).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 14 березня 2013 року за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_4 (т. 1, а. с. 15, т. 3, а. с. 125).

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 07 травня 2008 року за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль марки INFINITI модель G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_15 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 2, а. с. 239).

З повідомлення Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2017 року № 31/20-505 випливає, що за ОСОБА_1 зареєстровано: 07 травня 2008 року - автомобіль INFINITI G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_15 ; 13 лютого 1998 року - автомобіль FORD ESCORT, 1996 року випуску, кузов НОМЕР_16 (т. 1, а. с. 70, 71, 80).

Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2017 року № 31/20-1349 автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 з 27 травня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_2 та 22 листопада 2016 року продано ОСОБА_4 , а автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 зареєстровано за ОСОБА_2 з 14 березня 2013 року та продано ОСОБА_6 01 листопада 2016 року (т. 1, а. с. 132).

03 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладений договір про сумісне придбання майна, за умовами якого сторони за договором зобов`язуються придбати обладнання з виробництва ековати з метою одержання прибутку від його експлуатації та кожна із сторін на момент підписання цього договору внесла грошовий внесок в розмірі, що в еквіваленті становить 150 000,00 дол. США (т. 1, а. с. 12-13).

З копії платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 03 червня 2014 року № 1 відомо, що платник ОСОБА_1 здійснила переказ у розмірі 130 000,00 дол. США; бенефіціар - ОСОБА_1 , призначення платежу: перерахування коштів з картрахунку № НОМЕР_17 - ОСОБА_1 на поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_18 (т. 1, а. с. 14, т. 2, а. с. 92).

Аналогічна інформація міститься у виписці за рахунком за період з 03 червня 2014 року до 03 червня 2014 року та у виписці за рахунком № НОМЕР_18 (т. 2, а. с. 86, 87-89).

З виписки за рахунком № НОМЕР_19 та платіжного доручення від 05 червня 2014 року № 2 випливає, що 05 червня 2014 року з цього рахунку ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_20 ОСОБА_11 перераховано 1 540 000,00 грн (т. 2, а. с. 90-91,94).

20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування нерухомого майна, за яким дарувальник передав безоплатно у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , обдаровуваній, а обдаровувана цей дарунок прийняла.

Нерухоме майно, що відчужується за цим договором, належить дарувальнику на праві приватної власності таким чином: 1/2 частки у праві власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2007 року у справі № 2-3792/07, зареєстрованого у КП «Харківське МБТІ» 27 квітня 2007 року на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер 14396944, номер запису 11-1-40809 в книзі 1 та частки у праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І. Е. 24 грудня 2012 року, реєстровий номер 896, зареєстрованого у КП «Харківське МБТІ» 25 грудня 2012 року на підставі витягу про державну реєстрацію прав, номер 36964450, реєстраційний номер 18686912, номер запису П-1-40809 в книзі 1 (а.с.43 том 2).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 листопада 2017 року № 104685130 з 25 жовтня 2016 року нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належать ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 1/2 частині на підставі договору дарування від 25 жовтня 2016 року, серія та номер 4215, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В. С. (т. 2, а. с. 44-46).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер (т. 3, а. с. 70).

09 листопада 2016 року ОСОБА_8 склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , заповів ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 71).

23 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (т. 3, а. с. 72).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року у справі № 638/855/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання договорів дарування недійсними, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено (т. 3, а. с. 27-29, 204-209).

Відповідно до довідки Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27 грудня 2016 року № 24335/10/20-30-13-02 ОСОБА_1 проводить незалежну професійну діяльність.

Із поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи випливає, що суми загального оподаткованого доходу, отримані від цієї діяльності складали: з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року - 714 433,50 грн, сума чистого оподатковуваного доходу - 25 019,59 грн; з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2011 року - інформація відсутня; з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року - 517 092,50 грн, сума чистого оподатковуваного доходу - 36 423,90 грн; з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року - 135 987,00 грн, сума чистого оподатковуваного доходу - 16 726,60 грн; з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року - 136 747,00 грн, сума чистого оподатковуваного доходу - 9 789,82 грн; з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 145 885,00 грн, сума чистого оподатковуваного доходу - 13 820,56 грн.

Із облікової справи відомо, що інформація про доходи за період з 01 січня 1998 року до 31 грудня 2009 року та сплату податків відсутня. Термін зберігання банківських виписок на паперових носіях по номенклатурі справ 5 років (т. 1, а. с. 115).

Відповідно до копій декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2001 року до 31 грудня 2016 року, наданихЦентральною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, за період: з 01 січня до 31 грудня 2002 року отримано дохід у розмірі 64 806,95 грн; з 01 січня до 31 грудня 2003 року - 288 054,57 грн; з 01 січня до 31 грудня 2003 року - 269 896,25 грн; з 01 січня до 31 грудня 2004 року - 25 574,43 грн; з 01 січня до 31 грудня 2005 року - 20 728,79 грн; з 01 січня до 31 грудня 2006 року - 573 284,00 грн; з 01 січня до 31 грудня 2007 року - 797 307,70 грн; з 01 січня до 31 грудня 2008 року - 998 101,00 грн; з 01 січня до 31 грудня 2009 року - 483 649,00 грн; з 01 січня до 31 грудня 2010 року - 714 433,50 грн; з 01 січня до 31 грудня 2012 року - 517 092,50 грн; з 01 січня до 31 грудня 2013 року - 135 987,00 грн; з 01 січня до 31 грудня 2014 року - 136 747,00 грн; з 01 січня до 31 грудня 2015 року - 145 885,00 грн; з 01 січня до 31 грудня 2016 року - 840 545,00 грн (т. 1. а. с. 208-274).

Згідно з довідкою Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 20 січня 2017 року № 33/11/20-11-13-01-38 ОСОБА_2 перебуває на обліку в податковій інспекції, як суб`єкт підприємницької діяльності з 30 жовтня 2003 року. Підприємницьку діяльність у 2003-2016 роках здійснював на спрощеній системі оподаткування. Із наданих звітів суб`єкта малого підприємництва фізичної особи - платника єдиного податку відомо, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становив: за 2003 рік - 36 376,00 грн; за 2004 рік - 446 327,00 грн; за 2005 рік - 478 736,16 грн; за 2006 рік - 477 715,00 грн; за 2007 рік - 495 400,00 грн; за 2008 рік - 371 700,00 грн; за 2009 рік - 300 000,00 грн; за 2010 рік - 487 500,00 грн; за 2011 рік - 264 800,00 грн.

З наданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця відомо, що обсяг доходу становив: за 2012 рік - 0,00 грн; за 2013 рік - 190 000,00 грн; за 2014 рік - 373 000,00 грн; за 2015 рік - 960 000,00 грн; за 2016 рік - 955 000,00 грн (т. 2, а. с. 2).

Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу квартири від 16 травня 2007 року, за яким ОСОБА_1 , що діє за свою малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова від 20 березня 2007 року № 52/6 передала, а ОСОБА_12 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 800 000,00 грн, що на момент укладення договору, за домовленістю сторін становило 160 000,00 дол. США (т. 2, а. с. 98-99).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 15 травня 2017 року № 1855381_15052017_ВN07-170515-001 ринкова вартість садового будинку з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_8 , становить без ПДВ 4 303 455,00 грн (т. 1, а. с. 133).

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 15 травня 2017 року № AS08-170515-001 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0570 га, кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить без ПДВ 486 658,31 грн (т. 1, а. с. 134-135).

З інформаційної довідки, наданої Приватним підприємством «АСС-А» відомо, що вартість садового будинку загальною площею 168,8 кв. м з гаражем - 51,3 кв. м та сараєм - 12,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , становить 7 132 884,00 грн (т. 2, а. с. 6-16).

Відповідно до звіту про оцінку садового будинку з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_8 , від 07 лютого 2018 року величина ринкової вартості становить 4 372 494,00 грн (т. 2, а. с. 129-199).

Згідно зі звітом про оцінку колісного транспортного засобу INFINITI G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 від 07 лютого 2018 року величина ринкової вартості автомобіля становить 458 667,00 грн (т. 2, а. с. 216-236).

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу PORCHE, модель CARRERA, державний номер НОМЕР_10 , що зареєстрований за ОСОБА_2 від 31 травня 2018 року величина ринкової вартості становить 1 150 812,00 грн (т. 3, а. с. 75-95).

Згідно зі звітом про оцінку колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF R, державний номер НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_2 від 31 травня 2018 року, величина ринкової вартості становить 643 725,00 грн (т. 3, а. с. 102-122).

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 17916/27953, складеного 20 грудня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220490002790 від 09 серпня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 182 КК України, ринкова вартість садового будинку з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_9 , станом на травень 2017 року сьановить 5 587 660,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки № НОМЕР_1 СТ «Південний-1» загальною площею 0,0570 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 станом на травень 2017 року становить 716 790,00 грн (т. 3, а. с. 227-267).

Згідно із висновком експерта № 10314 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи

№ 638/20714-16-ц, провадження № 22-ц/818/51/20, складеного 12 жовтня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля INFINITI G37 S, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 16 липня 2020 року становить 226 553,94 грн. Ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, державний номерний знак НОМЕР_4 , не визначалась з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку.

Відповідно до висновку експерта № 10156 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за цивільною справою № 638/20714/16-ц (№ 22-ц/818/51/20), складеного 06 травня 2021 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», ринкова вартість садового будинку з надвірними будівлями загальною площею 168,8 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 у СТ «Південний-1» загальною площею 0,0570 га на АДРЕСА_1 , станом на травень 2021 року становить 6 380 600,00 грн.

Визначити ринкову вартість станом на дату оцінки нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , не надається можливим з причини, вказаної у дослідженні. Ринкова вартість земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га на АДРЕСА_1 , станом на травень 2021 року становить 850 895,00 грн (т. 5, а. с. 4-31).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначеними нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність таке майно: земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Південний-1», садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, гараж площею 51,3 кв. м, сарай площею 12,2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R, 2012 року випуску; автомобіль марки INFINITI модель G37, 2008 року випуску, автомобіль марки PORCHE, 150 000,00 дол. США, передані за договором про сумісне придбання майна.

Суди встановили, що автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, та автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF RОСОБА_2 відчужив третім особам без згоди ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , на 1/2 частки у праві власності на садовий будинок, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 , на автомобіль марки INFINITI модель G37, 2008 року випуску, на 1/2 частини майна - грошей за договором про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500,00 грн.;стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 1 978 500,00 грн - 1/2 частини майна - грошей за договором про сумісне придбання майна; 962 800,00 грн за належну ОСОБА_1 частку в праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином, суди попередніх інстанції виходили з того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними висновками, ОСОБА_2 посилався на те, що договір про спільне сумісне придбання майна від 03 червня 2014 року не підписував. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про призначення судової комплексної почеркознавчої експертизи, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11 та дійшли передчасного висновку про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 75 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 1 978 500,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 1512/2-234/11 (провадження № 61-37345св18) суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Враховуючи те, що відповідач заперечує факт підписання ним договору поруки, суди повинні були роз`яснити останньому його право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у договорі поруки, і тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи вирішувати питання про доведеність чи недоведенність вимог позову.

У справі, що переглядається, ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив, що в обґрунтування заперечень ОСОБА_2 посилається на те, що він не підписував договір від 03 червня 2014 року, проте відповідно до протоколів судових засідань від 22 січня 2019 року та від 13 травня 2019 року він не заперечує факту підписання договору. Також відповідне клопотання розглядалось судом першої інстанції та було відмовлено у його задоволенні протокольною ухвалою. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано врахував тривалість розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (5 років).

Тому доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення клопотання про призначення експертизи є безпідставними.

Верховний Суд також відхиляє доводи заявника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів, наданих позивачкою та які містяться у матеріалах справи.

У статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Заперечуючи проти достовірності наданих позивачкою доказів, ОСОБА_2 не конкретизує, які саме докази є недостовірними та не надає доказів на підтвердження зазначеного.

Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Водночас заявник у касаційній скарзі не навів підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, тому суд касаційної інстанції не враховує доводів заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів, як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Заявник посилається на те, що суд першої інстанції не вирішив питання про стягнення з ОСОБА_1 на його користь компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки INFINITI.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вирішив питання щодо поділу зазначеного автомобіля, проте у резолютивній частині помилково не вказав про стягнення з позивачки на користь відповідача компенсації 1/2 частини його вартості.

Водночас зазначений недолік може бути усунений шляхом ухвалення додаткового рішення за зверненням учасника справи чи за ініціативою суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до положень статті 436 ЦПК України виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 401 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак