ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 638/2365/23
провадження № 61-5583св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Черняк Артур Львович, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року у складі судді Щепіхіної В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. На обґрунтування позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк» зазначало, що 03 березня 2021 року між банком та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір № 7/1126126, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі
1 501 988,99 грн, строком з 03 березня 2021 року до 02 березня 2026 року.
3. Однак, ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 31 січня 2023 року наявна кредитна заборгованість у розмірі 1 327 063,70 грн, яка складається з: строкової заборгованості - 942 763,37 грн; простроченої заборгованості - 275 364,62 грн; прострочених процентів - 100 234,91 грн; нарахованих процентів - 8 700,77 грн.
4. Водночас, після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 частково погасила заборгованість.
5. З огляду на зазначене та враховуючи уточнення позовних вимог, АТ «Креді Агріколь Банк»просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 021 063,70 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня
2024 року позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» задоволено.
7. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за комплексним договором від 03 березня 2021 року № 7/1126126 станом
на 24 квітня 2024 року у розмірі 1 021 063,70 грн та судовий збір у розмірі 19 905,96 грн.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк». Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та здійснений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не спростувала.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року змінено.
10. Зменшено розмір заборгованості за комплексним договором
від 03 березня 2021 року № 7/1126126, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк», з 1 021 063,70 грн до 994 061,32 грн, а також суму судового збору з 19 905,96 грн до 18 895,23 грн.
11. Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором. Водночас, зазначив, що оскільки банк 25 листопада 2022 року заявив до позичальниці вимогу про дострокове виконання зобов`язання боржника за кредитним договором, що свідчить про зміну строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором (частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України), а тому відсутні підстави для подальшого нарахування процентів.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Черняк А. Л., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк».
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 914/1131/18,від 26 лютого 2019 року у справі № 914/385/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17,від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 915/641/18,від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 910/4224/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Вказує, що належним чином не була повідомлена про судове засідання, яке відбулося 03 липня 2024 року. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи 27 березня 2025 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини, в яких опинились всі фізичні і юридичні особи України через повномасштабне вторгнення держави-агресора, що стало підставою введення воєнного стану. Торгово-промислова палата України прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та підтвердила, що обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення. Зазначені форс-мажорні обставини зумовили неможливість виконання умов кредитного договору.
15. Крім того, заявниця акцентує увагу на її добросовісній поведінці та частковому погашенні заборгованості, здійснення заходів з позасудового урегулювання спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
17. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 638/2365/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Черняк А. Л., про зупинення діїпостанови Харківського апеляційного суду від 27 березня 2025 року до закінчення касаційного провадження.
18. 17 червня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
19. 20 червня 2025 року АТ «Креді Агріколь Банк» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просило суд відмовити у її задоволенні. Зазначає про не зацікавленість відповідачки у якнайшвидшому вирішенні спору та суб'єктивному тлумаченні розміщеного в інтернеті листа ТПП.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. 03 березня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір (кредиту та застави) № 7/1126126, за умовами якого банк надав кредит позичальнику у розмірі 1 501 988,99 грн, в тому числі 1 379 056,00 грн - на купівлю транспортного засобу для особистого користування; 122 932,99 грн - на сплату страхової премії за договором добровільного страхування транспортного засобу строком до 02 березня 2026 року включно зі сплатою 8,99 % річних (фіксована процентна ставка).
21. Відповідно до п. 2.1 заставою за цим договором забезпечується вимоги банку, що виступає в якості кредитодавця і заставодержавтеля, які випливають з положень розділу 1 Договору.
22. Предмет застави є транспортний засіб марки Lexus RX 350, 2020 року випуску. Вартість предмета застави є 1 970 080,00 грн.
23. Згідно з платіжною інструкцією №7/1126126 від 03 березня 2021 року банком перераховано суму кредиту у розмірі 1 501 988,99 грн. Призначення платежу: «надання кредиту згідно кредитного договору № 7/1126126
від 03 березня 2021 року. Позичальник ОСОБА_1 ».
24. 25 листопада 2022 року АТ «Креді Агріколь Банк» направило вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а саме:
1 218 128,02 грн - непогашена сума кредиту; 81 933,0 - проценти за користування кредитом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
26. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
29. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
30. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
31. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
32. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
33. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
34. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
35. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
36. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
37. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
38. Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
39. Верховний Суд неодноразово зауважував, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16,постанови Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 754/5040/16-ц, від 31 липня 2024 року у справі № 161/11703/22, від 09 вересня 2024 року у справі
№ 463/2517/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 760/4790/23).
40. Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором
№ 7/1126126 від 03 березня 2021 року утворилась заборгованість.
42. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
43. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
44. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
45. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли мотивованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 7/1126126 від 03 березня 2021 року. Водночас, суд апеляційної інстанції правильно врахував зміну строку виконання основного зобов'язання та фактичне погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості під час розгляду справи в суді, у зв`язку із чим обґрунтовано зменшив суму заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідачки.
46. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Більш того, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить посилань на неправильність обрахування розміру заборгованості за кредитним договором № 7/1126126 від 03 березня 2021 року.
47. Посилання заявниці на наявність форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання нею умов кредитного договору, були предметом правової оцінки судів попередніх інстанцій.
48. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наданий відповідачкою лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, є загальним офіційним документом, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, а тому не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від виконання договірних зобов`язань за кредитним договором № 7/1126126 від 03 березня 2021 року.
49. Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 922/999/22
50. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанови Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22, від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22, від 29 червня 2023 року у справі № 922/999/22).
51. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі
№ 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання.
52. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
53. Посилання касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема в частині розгляду справи без участі та належного повідомлення ОСОБА_1 , як обов`язкової підстави для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів відхиляє.
54. Згідно з пунктами 1, 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.
55. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
56. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
57. Європейського суду з прав людини зауважував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню. Проте, суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту першого статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, пункт 44).
58. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
59. У контексті перевірки дотримання судами попередніх інстанцій наданих ОСОБА_1 , як відповідачці у справі, що переглядається, гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зауважу наступне.
60. Суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду за адресою зареєстрованого місця її проживання, яка співпадає із зазначеною нею адресою для листування. Про обізнаність відповідачки щодо розгляду справи в суді першої інстанції свідчить подані нею 8 клопотань про відкладення розгляду справи. Кожне із зазначених клопотань було обґрунтоване необхідністю надання часу для позасудового урегулювання спірних правовідносин.
61. Колегія суддів звертає увагу, що в жодне із судових засідань, призначених у суді першої інстанції, ОСОБА_1 не з'явилася. Більш того, не з'явилася вона і в судові засідання апеляційного суду, призначені для розгляду її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. В матеріалах справи наявні 8 клопотань про відкладення розгляду справи в суді першої інстанції та 2 клопотання про відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
62. Враховуючи зазначену процесуальну поведінку відповідачки ОСОБА_1 , обізнаність її про розгляд справи в суді, реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у тому числі з підстав розгляду справи в суді першої інстанції без її участі, а також визначені процесуальним законодавством строки розгляду справи, колегія суддів не знаходить правових підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
63. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).
64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
65. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
66. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
67. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
69. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Черняк А. Л., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 403 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Черняк Артур Львович, залишити без задоволення.
2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду справи, та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович