№ 638/505/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 638/505/19

провадження № 51-1658км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2025 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на строк 5 років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

За вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 20 вересня 2018 року з 18:15 по 18:25, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений за збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабісу», переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, перебуваючи на вул. Тобольській, 29 в м. Харкові, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки (далі - НСРД), незаконно збув ОСОБА_7 , якому доручено проведення оперативної закупки, за 200 грн згорток паперу з речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта від 04 жовтня 2018 року № 2525 містить у своєму складі особливо небезпечний засіб - «канабіс», маса якого в перерахунку на суху речовину складає 3,0229 г.

06 листопада 2018 року з 15:25 по 15:30, ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, перебуваючи на вул. Тобольській, 19 в м. Харкові, під час проведення НСРД, незаконно збув ОСОБА_7 за 150 грн згорток паперу з речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта від 19 листопада 2018 року № 2934 містить у своєму складі особливо небезпечний засіб - «канабіс», маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,3373 г.

Крім того, 06 листопада 2018 року з 16:20 по 16:55, під час проведення працівниками поліції огляду домоволодіння, де мешкає ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), було виявлено та вилучено обрізану полімерну пляшку, наперсток, виготовлений з металу та корку, виготовлену з деревини, на яких наявні нашарування темно-коричневого кольору, які відповідно до висновку експерта від 20 грудня 2018 року № 2935містять у своєму складі особливо небезпечний засіб - «екстракт канабіс», загальною масою якого в перерахунку на суху речовину складає 0,6212 г.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2025 року скасував вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК та закрив кримінальне провадження за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. Цей же вирок суд апеляційної інстанції змінив, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на ознаку «особливо небезпечного» наркотичного засобу та ч. 1 ст. 70 КК при призначенні остаточного покарання. Призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнив від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок районного суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (застосування статей 69 75 КК та виключення з мотивувальної частини вироку ознаку «особливо небезпечний» наркотичний засіб), що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у цьому суді.

Аргументуючи свої доводи, зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив того факту, що районний суд взяв за основу одні і ті ж самі обставини при одночасному застосуванні до ОСОБА_6 положень статей 69 та 75 КК, що не відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Крім того, сторона обвинувачення не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в обвинуваченого щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, адже, на її думку, ОСОБА_6 визнав вину під тиском зібраних доказів та розумів невідворотність покарання.

За таких обставин, як уважає прокурор, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів викладених у апеляціній скарзі сторони обвинувачення, свого рішення не мотивував, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції учасників судового провадження

У поданому письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора, адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , обґрунтовуючи свою позицію, просила касаційну скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Касаційний розгляд скарги прокурора просила здійснювати без участі сторони захисту, зокрема, без неї та засудженого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК у касаційному порядку стороною обвинувачення не оскаржуються.

За змістом касаційної скарги, незаконність ухвали суду апеляційної інстанції прокурор вбачає в істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону, неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність (статей 69 75 КК), що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_6 тяжкості вчиненого кримінального правопорушенню та особі засудженого внаслідок м`якості.

Однак зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів, оскільки ці доводи стосуються питання про дотримання судом визначених законом вимог щодо призначення покарання, які пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до вимог статей 50 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. При його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальнеправопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Як убачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд указаних вимог дотримався.

За наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції не встановив, що місцевий суд допустив порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, погодився з висновками суду попередньої інстанції щодо обрання виду, розміру покарання, а також застосування інституту звільнення від відбуття покарання, та зазначив мотиви прийнятого рішення.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, тяжкість скоєного правопорушення, дані, що характеризують особи підсудного, який визнав свою провину в повному обсязі, раніше не судимий, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; обставини, що пом`якшують його покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), відсутність обставин, що його обтяжує.

Зважаючи на викладене всукупності, районний суд призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК (нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна), з огляду на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та встановленню об`єктивної істини по справі, оскільки своїми правдивими показаннями ОСОБА_6 активно сприяв розкриттю злочину, усвідомив свою протиправну поведінку, зробив відповідні висновки. Також цей суд з метою виправлення підсудного, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, дійшов висновку про застосування до обвинуваченого інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора, який, з-поміж іншого, оскаржував вирок у частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК, урахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставини, які його обтяжують, погодився з висновками місцевого суду про необхідність призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

При цьому суд апеляційної інстанції також зауважив, що оскільки колегією суддів значно зменшено об`єм обвинувачення щодо ОСОБА_6 ; кримінальне провадження за ч. 1 ст. 309 КК закрито, а ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності; з вироку виключено посилання на ознаку «особливо небезпечного» наркотичного засобу, тому, на думку апеляційного суду, вказані обставини, разом з обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Верховний Суд також погоджується з судами попередніх інстанцій щодо необхідності застосування положень ст. 69 КК під час призначення покарання, оскільки такий вид і строк покарання повною мірою сприятиме досягненню мети його призначення, а також призведе до позитивних змін в особистості засудженого, які вплинуть на його готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Аргументи прокурора у касаційній скарзі про відсутність в ОСОБА_6 щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину спростовуються змістом вироку суду та звукозаписом судового засідання.

Крім того, колегія суддів наголошує, що прокурор, оскаржуючи вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року в апеляційному порядку, не оспорював факту наявності обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, а отже суд апеляційної інстанції не міг вийти за межі апеляційної скарги прокурора та погіршити становище обвинуваченого ОСОБА_6 .

За таких обставин касаційна скарга сторони обвинувачення в частині безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК задоволенню не підлягає.

Доводи прокурора щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_6 положень, передбаченихст. 75 КК, колегія суддів уважає необґрунтованими.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, посилаючись на обґрунтованість позиції місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, урахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів; відомості про особу обвинуваченого, якийраніше не судимий, працевлаштований, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, те, що з моменту події злочину (2018 рік) минуло майже 7 років, відсутність відомостей про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної чи адміністративної відповідальності, те, що обвинувачений продемонстрував належну поведінку, зокрема, за першою вимогою прибував до суду, виконував покладені на нього обов`язки, закон не порушував, під час розгляду кримінального провадження визнав себе винним у скоєнні інкримінованихзлочинів, унаслідок чого судовий розгляд у суді першої інстанції здійснювався в порядку ч. 3ст. 349 КПК; обставини, пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), відсутність обставин, що його обтяжує.

Ураховуючи вказане, колегія суддів уважає, що застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у цьому конкретному випадку відповідає принципам законності та справедливості, а тому, з огляду на наведене вище, звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з встановленням іспитового строку є достатнім і необхідним для виправлення останнього.

Інших обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції статті 75 КК чи істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не врахував практики Верховного Суду щодо умов одночасного застосування положень статей 69 75 КК, то вони, на переконання колегії суддів, не свідчать про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

Як було зазначено вище, суди попередніх інстанцій, призначаючи ОСОБА_6 покарання, яке є нижчим від найнижчої межі, ніж передбачено санкцією інкримінованого злочину, та звільняючи його від відбування цього покарання з випробуванням, в основу своїх рішень поклали підстави, які передбачені статтями 69 75 КК, та дійшли обґрунтованих висновків про можливість застосування до обвинуваченого вказаних норм закону України про кримінальну відповідальність, у цілому належним чином мотивувавши свої рішення в цій частині.

Крім того, Верховний Суд також не погоджується з доводами, які наведені в касаційній скарзі прокурора про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог КПК.

Так, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі сторони обвинувачення доводам щодо застосування до ОСОБА_6 положень, передбачених статтями 69 75 КК, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення скаргу прокурора в цій частині, належним чином мотивувавши своє рішення.

Разом з тим, доводи прокурора про неправильне виключення із вироку суду покликання на ознаку «особливо небезпечний» наркотичний засіб за ч.2 ст. 307 КК заслуговують на увагу.

Так, 16 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 21 грудня 2023 року № 3528-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування».

Положеннями вказаного Закону рекомендовано Кабінету Міністрів України внести зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.

На виконання цих вимог згаданого закону постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, унесено зміни до вказаного вище Переліку, зокрема таблиці І у списку № 1 виключено таку позицію: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу», а в таблиці ІІ у списку № 1 назву викладено в такій редакції: «Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» та доповнено позицією: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зауважує, що, як видно з вироку, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК, ОСОБА_6 вчинив 20 вересня та 06 листопада 2018 року, тобто до набуття наведеним вище Законом чинності.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі № 552/4770/19, зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653 до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, не є змінами до закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, апеляційний суд, безпідставно за вимогою прокурора застосував у цьому кримінальному провадженні зворотню дію в часі закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 5 КК). При цьому Суд звертає увагу касатора, що виключення з вироку суду ознаки «особливо небезпечний наркотичний засіб» за ч.2ст. 307 КК не потягло за собою зміну кваліфікації дій ОСОБА_6 за цією нормою закону, а тому скасування цього судового рішення з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції лише з цих підстав з урахуванням необґрунтованості інших доводів касаційної скарги не призведе до ухвалення іншого судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3