№ 638/8943/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 638/8943/21

провадження № 61-16348св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються, - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Хаблов Валерій Миколайович,

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2023 року у складі судді Смирнова В. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.

у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова Валерія Миколайовича, скасування постанов про арешт майна боржника та зобов`язання зняти арешт грошових коштів на банківському рахунку, стягувач - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

ОСОБА_1 звернувся у березні 2023 року із вищевказаною скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. щодо не зняття арешту з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), для отримання заробітної плати та коштів на вказаному рахунку;

- скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. про арешт майна боржника від 01 березня 2023 року за виконавчими проваджені №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий в AT КБ «ПриватБанк» як заробітна плата;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. зняти арешт з банківського рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та коштів на вказаному рахунку.

На обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на те, що Дзержинський районний суд міста Харкова рішенням від 30 листопада 2021 року стягнув з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн щомісячно. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною трьох років.

На виконання вказаного судового рішення 23 лютого 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В. М. відкрито виконавчі провадження №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, а 01 березня 2023 року - прийнято постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім тих, на які арешт та/або звернення стягнення заборонено законом.

На підставі вказаних постанов арештовано рахунок, відкритий на його ім`я в АТ КБ «ПриватБанк», для виплати заробітної плати.

Вказані дії порушують його права, оскільки він офіційно працевлаштований, є директором ПП «ПРОМТРАНССОЗ» та не має інших доходів, а тому накладення арешту на цей рахунок унеможливлює виплати комунальних платежів та сплату боргів за аліментами.

Він звертався до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. із заявою про зняття арешту з банківського рахунку, на якому міститься заробітна плата, проте йому було відмовлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалою від 12 травня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 08 листопада 2023 року, скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. щодо не зняття арешту з банківського рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та коштів на вказаному рахунку.

Скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. про арешт майна боржника від 28 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 в частині накладання арешту на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я боржника ОСОБА_1

Скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. про арешт майна боржника від 28 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 в частині накладання арешту на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я боржника ОСОБА_1

Скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. про арешт майна боржника від 28 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 в частині накладання арешту на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я боржника ОСОБА_1

Скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. про арешт майна боржника від 28 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 в частині накладання арешту на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я боржника ОСОБА_1 .

В іншій частині в задоволенні скарги відмовив.

Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що виконавцем винесено постанову про арешт коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , який використовується для отримання заробітної плати; на підставі вказаної постанови арешт було накладено на всі грошові кошти, які є отриманими боржником заробітною платою, що суперечить положенням статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою із заробітної плати боржника може бути утримано її частину у розмірі 20 відсотків.

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. зняти арешт з банківського рахунку суд першої інстанції виходив з того, що суд не має права зобов`язувати приватного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Харківський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2023 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що приватний виконавець, отримавши від боржника повідомлення про те, що на вказаний рахунок боржник отримує заробітну плату, був зобов`язаний зняти арешт з цього рахунку, проте вказаних дій не вчинив, що свідчить про його бездіяльність.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Представник ОСОБА_2 - адвокат Андерс В. М. у листопаді 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні скарги.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20), від 31 травня 2023 року у справі № 201/8989/14-ц (провадження № 61-13145св22), від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19 (провадження № 61-1217св22).

Стягнення аліментів є саме періодичними платежами, тому звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 не суперечить закону та узгоджується з вимогами статей 69-71 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суди не врахували, що відкритий ОСОБА_1 рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» є звичайним картковим рахунком, що не виключає зарахування на нього інших надходжень із інших джерел, що не є заробітною платою; за виконавчими провадженнями №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В. М.06 квітня 2023 року були скасовані заходи примусового виконання, виключено відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, а відповідно до наслідків і знято арешти з коштів боржника, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

Також судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, було скасовано не існуючі постанови про арешт майна боржника від 01 березня 2023 року, в той час як постанови про арешт коштів боржника, які оскаржувались, розглядались і досліджувались у суді, і на підставі яких накладено арешт саме на кошти на банківському рахунку IBAN НОМЕР_2 відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я боржника ОСОБА_1 від 28 лютого 2023 року, а не 01 березня 2023 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. у січні 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на те, що приватним виконавцем чітко зазначено межі суми арешту у розмірі 8 872 грн, а також зазначено і обмеження арешту «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом». Рахунок, який відкрито у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 не входить до переліку рахунків, за якими забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти. Відкритий рахунок ОСОБА_1 , який розміщений у АТ КБ «ПриватБанк», є звичайним картковим рахунком, що не виключає зарахування на нього інших надходжень, з інших джерел, що не є заробітною платою; ОСОБА_1 мав велику заборгованість саме зі сплати аліментів, стягнення яких допускається в тому числі із заробітної плати, а у випадку заборгованості за декількома виконавчими листами у розмірі 70 % від заробітку.

Судами першої та апеляційної інстанцій не у повній мірі було проаналізовано матеріали справи, скасовано не існуючі постанови від 01 березня 2023 року; не враховано правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 та постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20, від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20, від 31 травня 2023 року у справі № 201/8989/14-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дзержинського районного суду міста Харкова.

Справа № 638/8943/21 надійшла до Верховного Суду 26 грудня 2023 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Дзержинський районний суд міста Харкова рішенням від 30 листопада 2021 року стягнув з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн щомісячно. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною трьох років, а також витрати на правову допомогу у розмірі 7 600 грн.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. від 23 лютого 2023 року відкрито такі виконавчі провадження:

- № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 638/8943/21, виданого на виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 7 600 грн;

- № НОМЕР_6 з виконання виконавчого листа № 638/8943/21, виданого на виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття;

- № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 638/8943/21, виданого Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн щомісячно;

- № НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа № 638/8943/21, виданого на виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною трьох років.

28 лютого 2023 року приватним виконавцем Харківської області Хаблова В. М. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

У межах виконавчих проваджень №№ НОМЕР_3, НОМЕР_6, НОМЕР_4, НОМЕР_5 винесено відповідні постанови.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 16 березня 2023 року ОСОБА_1 станом на 16 березня 2023 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку, р/р НОМЕР_2 , на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану карту (рахунок) може бути нарахована будь-яка виплата (переказ).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хабловим В. М. від 06 квітня 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_5, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 судами встановлено: 06 квітня 2023 року винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника; 09 травня 2023 року виконавчий документ передано на виконання до підприємства; 29 серпня 2023 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням; 06 квітня 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_5 у зв`язку з фактичним виконанням; 14 липня 2023 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_6 винесено постанову про передачу виконавчого документа на виконання до підприємства та 29 серпня 2023 року знято арешт з коштів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частина третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що приватний виконавець, накладаючи арешт на його доходи порушив норми чинного законодавства України.

Розглядаючи скаргу суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В. М. із заявою про зняття арешту з банківського рахунку (з/п проект), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», оскільки на вказаний рахунок він отримує заробітну плату.

До заяви ОСОБА_1 додав довідку з АТ КБ «ПриватБанк» від 16 березня 2023 року, якою підтверджується, що картковий рахунок ОСОБА_1 призначений для виплати заробітної плати. Крім того, зазначено, що на вказану картку (рахунок) може бути нарахована будь-яка виплата (переказ).

Однак, вказана заява задоволена не була.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надали оцінку доводам учасників справи та доказам, поданим ними на підтвердження заявлених вимог та заперечень, зробили висновки про доведеність та обґрунтованість вимог скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень; юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Така редакція Закону України «Про виконавче провадження» була чинна на час накладення арешту на кошти боржника саме станом на 28 лютого 2023 року.

Отже, на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було зазначено, що фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень.

Зміст цього припису, викладеного у наведеному пункті, доводить, що Закон не встановлював додаткових заборон чи обмежень на вчинення виконавцем дій з накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи на період до припинення або скасування воєнного стану на території України. Цим пунктом лише передбачено, що навіть в разі накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи, ця особа може здійснювати видаткові операції за певних умов.

Водночас пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, передбачав тимчасове (на період до припинення або скасування воєнного стану на території України) припинення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Верховний Суд зауважує, що формулювання наведеного абзацу «…звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника» за змістом відсилає до назви розділу IX Закону України «Про виконавче провадження», який так само й називається - «звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

У цьому розділі містяться правові норми, які визначають умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок відрахування та розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а також передбачено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову.

Тобто у розумінні приписів цього розділу під зверненням стягнення мається на увазі саме списання (відрахування) коштів, що становлять заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Натомість правила, що регулюють питання накладення арешту на майно (кошти) боржника та зняття такого арешту, містяться в іншому розділі VII Закону України «Про виконавче провадження», який має назву «Порядок звернення стягнення на майно боржника».

У статтях цього розділу передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови, зокрема, про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Підсумовуючи, очевидним є висновок, що приписи розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника є загальними правилами, а приписи розділу IX цього Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - спеціальними, оскільки застосовуються лише у визначених випадках, зокрема, у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, а також за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Саме щодо порядку вчинення виконавчих дій, врегульованих розділом IX Закону України «Про виконавче провадження», які полягають у зверненні стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, приписи пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачають їх тимчасове припинення: саме на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Безумовно накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника; питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилося в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт 10-2 не містить.

У справі, що переглядається, суди встановили, що приватний виконавець прийняв постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , відтак допустив порушення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд наголошує, що у приватного виконавця були правові підстави для скасування арештів з рахунку боржника, який використовувався для виплати заробітної плати.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 466/2722/20 (провадження № 61-19428св20).

Також Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки суд не має права зобов`язувати приватного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Доводи касаційної скарги про неврахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), суд касаційної інстанції відхиляє з таких підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) виклала висновок про те, що … [судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом].

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) зроблено висновок, що … [арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів].

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать загальним висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20), від 31 травня 2023 року у справі № 201/8989/14-ц (провадження № 61-13145св22), від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19 (провадження № 61-1217св22), також не заслуговують на увагу, оскільки не релевантні до спірних правовідносин.

Аргументи касаційної скарги про те, що відкритий ОСОБА_1 рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» є звичайним картковим рахунком є помилковими та спростовуються довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 16 березня 2023 року.

Посилання заявника на те, що судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, було скасовано не існуючі постанови про арешт майна боржника від 01 березня 2023 року, а не від 28 лютого 2023 року, є такими, що заслуговують на увагу.

Однак, Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалою від 08 листопада 2023 року виправив описки в ухвалі Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2023 року в частині дат прийняття приватним виконавцем постанов.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій я і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров