27.12.2023

№ 639/6667/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 639/6667/21

провадження № 61-10971св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, керівника Харківської окружної прокуратури Климовця Максима Олександровича, Харківської окружної прокуратури, прокуратури Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, дізнавача Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Макаренка Владислава Сергійовича, голови Національної поліції України Клименка Ігоря Володимировича;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, керівника Харківської окружної прокуратури Климовця М. О., Харківської окружної прокуратури, прокуратури Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП Харківській області), дізнавача Харківського відділу поліції ГУНП Харківській області Макаренка В. С., голови Національної поліції України Клименка І. В.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2019 року у справі № 635/1836/19 задоволено його скаргу та скасовано постанову слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Всеволожського О. С. від 24 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідувань (далі - ЄРДР) 07 лютого 2019 року за № 12019220430000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2020 року у справі № 635/5823/19 задоволено його скаргу та скасовано постанову слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Макаренка В. С. від 30 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 07 лютого 2019 року за № 12019220430000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України. Кримінальне провадження направлено до СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області для продовження досудового розгляду.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 635/1836/19 задоволено його скаргу та скасовано постанову слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Макаренка В. С. від 10 липня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 07 лютого 2019 року за № 12019220430000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року у справі № 635/1836/19 задоволено клопотання слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Макаренка В. С., погоджене прокурором Харківської міської прокуратури № 6 Харківської області Кас`яненко Р. В., про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР 07 лютого 2019 року за № 12019220430000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною першою статті 182 КК України. Продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 лютого 2019 року № 12019220430000206 від 07 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною першою статті 182 КК України, до 6 (шести) місяців, тобто до 26 травня 2021 року включно.

Крім того, ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року у справі № 639/1827/21, від 20 квітня 2021 року у справі № 639/2317/21, від 26 травня 2021 року у справі № 639/3334/21, від 17 червня 2021 року у справі № 639/1836/19, від 30 червня 2021 року у справі № 639/1994/21, від 14 липня 2021 року у справі № 639/4451/21, від 16 серпня 2021 року у справі № 639/5594/21 зобов`язано керівника Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора розглянути його скарги щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 лютого 2019 року № 12019220430000206 протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання копії ухвали слідчого судді, вчинити відповідні процесуальні дії за наслідками її розгляду або надати на неї відповідь у вигляді мотивованої постанови з дотриманням вимог частин третьої, п`ятої статті 110 КПК України.

Вказані ухвали слідчих суддів підтверджують факт неналежного здійснення розслідування державою кримінальної справи, в якій він є потерпілою особою. На цей час зазначені ухвали слідчих суддів невиконанні. Він неодноразово звертався зі скаргами до ГУНП в Харківській області щодо бездіяльності дізнавача та посадових осіб поліції, проте жодної відповіді не отримав.

Позивач вказував, що вищевказаною бездіяльністю щодо нездійснення досудового розслідування йому завдано шкоди. З моменту порушення кримінальної справи орган досудового розслідування неодноразово допускав порушення його прав як потерпілого та необґрунтовано закривав кримінальне провадження. Порушення його прав з боку відповідачів призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язку і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконні дії з боку відповідачів призвели до моральних переживань, у зв`язку з чим він втратив душевний спокій, був порушений сон, погіршилася пам`ять, увага та емоційна стійкість, він втратив радість життя. Через стрес, пов`язаний із бездіяльністю відповідачів у нього зіпсувалися відносини з оточуючими людьми. Це також негативно відобразилося на його здоров`ї, підвищився тиск.

Посилаючись на вкладене, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути на його користь з державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 700 тис. грн.;

- зобов`язати ГУНП в Харківській області притягнути до дисциплінарної відповідальності дізнавача Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 шляхом звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 «Дисциплінарного статуту національної поліції України»;

- винести окрему ухвалу до кадрової комісії прокурорів стосовно притягнення до відповідальності керівника Харківської окружної прокуратури Климовець М. О.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019220430000206 на дату звернення позивача до суду з цим позовом триває декілька років, а саме з 07 лютого 2019 року. Позивач неодноразове був вимушений звертатися до суду з різними скаргами, у тому числі щодо порушення розумних строків досудового розслідування, які судом задоволено, та на які у встановлений законом спосіб він не отримував відповіді від керівника Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора. Така бездіяльність органів слідства та прокуратури знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями. Неправомірні рішення та бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури завдали моральних страждань позивачу, які виразилися у зміні його нормального життєвого ритму та вимагали від нього додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав. Проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін у житті тощо) позивачем до суду не надано, а тому, враховуючи конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконних рішень та бездіяльності органів прокуратури, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд вважав, що сума у розмірі 1 тис. грн буде є достатнім розміром відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Підстав для постановлення окремої ухвали у порядку 262 ЦПК України відсутні.

Суд першої інстанції керувався правовими висновками Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та прецедентною Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також вказав, що є доведеними факти порушення органами слідства розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 лютого 2019 року № 12019220430000206 та не розгляд скарг позивача з цього питання керівником Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора у встановлений законом спосіб. Врахувавши вимоги розумності та справедливості, характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач, беручи до уваги інші негативні наслідки, які пов`язані із необхідністю позивачем витрачати час на захист своїх прав, суд першої інстанції правильно визначив розмір суми на відшкодування моральної шкоди у 1 тис. грн.

Постановляючи вищевказану постанову, суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Харкова. У задоволенні клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про зупинення виконання судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку відмовлено. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року відзив ГУНП в Харківській області на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, керівника Харківської окружної прокуратури Климовця М. О., Харківської окружної прокуратури, прокуратури Харківської області, ГУНП в Харківській області, дізнавача Харківського ВП ГУНП в Харківській області Макаренка В. С., голови Національної поліції України Клименка І. В. про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів розслідування, прокуратури визнано неподаним та повернуто заявникові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, що гарантоване статтею 24 КПК України. Частина перша статті 303 КПК України визначає перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судці за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою. Отже, посилання позивача на задоволення судами його скарг та зобов`язання вчинити певні процесуальні дії, не свідчить про протиправність дій працівників органів Харківської обласної прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи те, що його права та інтереси були поновлені.

Бездіяльність службових чи посадових осіб відповідачів щодо неналежного, здійснення досудового розслідування кримінального провадження, як одного з складових цивільної відповідальності, повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись в силу вимог статті 79 ЦПК України належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювана та спричиненою шкодою. Однак, позивачем не надано доказів, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) працівників органів Харківської обласної прокуратури та шкодою, яка за його твердженням, йому заподіяна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2019 року у справі № 635/1836/19 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Всеволожського О. С. від 24 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 07 лютого 2019 року за № 12019220430000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України (т. 1, а. с. 8).

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 635/1836/19 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Макаренка В. С. від 10 липня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 07 лютого 2019 року за № 12019220430000206 (т. 1, а. с. 10).

Ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року у справі № 639/1827/21, від 20 квітня 2021 року у справі № 639/2317/21, від 26 травня 2021 року у справі № 639/3334/21, від 17 червня 2021 року у справі № 639/1836/19, від 30 червня 2021 року у справі № 639/1994/21, від 14 липня 2021 року у справі № 639/4451/21, від 16 серпня 2021 року у справі № 639/5594/21 зобов`язано керівника Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора розглянути його скарги щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 лютого 2019 року № 12019220430000206 протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання копії ухвали слідчого судді, вчинити відповідні процесуальні дії за наслідками її розгляду або надати на неї відповідь у вигляді мотивованої постанови з дотриманням вимог частин третьої, п`ятої статті 110 КПК України (т. 1, а. с. 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 162-163, 175-176,177-179,224).

14 червня 2021 року виконуючим обов`язки керівника Харківської окружної прокуратури надано відповідь ОСОБА_1 на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2021 року у справі № 639/3334/21 щодо недотримання розумних строків під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019220430000206. (т. 1, а. с. 19).

Доказів того, що прокурор у визначений законом спосіб надав відповідь на виконання інших вищевказаних ухвал слідчих суддів, які стосуються недотримання розумних строків досудового розслідування, матеріали справи не містять і відповідачами не спростовано.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208 гс 18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Конвенціїпро захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людинипозивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Тлумачення положень статей 23 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили із доведеності факту тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та надмірної тривалості досудового розслідування кримінального провадження. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019220430000206 на дату звернення позивача до суду з цим позовом триває декілька років, а саме з 07 лютого 2019 року. Позивач неодноразове був вимушений звертатися до суду з різними скаргами, у тому числі щодо порушення розумних строків досудового розслідування, які судом задоволено, та на які у встановлений законом спосіб він не отримував відповіді від керівника Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора. Така бездіяльність органів слідства та прокуратури знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями. Неправомірні рішення та бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури завдали моральних страждань позивачу, які виразилися у зміні його нормального життєвого ритму та вимагали від нього додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав.

Отже, доведеним є факти порушення органами слідства розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 лютого 2019 року № 12019220430000206 та не розгляд скарг позивача з цього питання керівником Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора у встановлений законом спосіб.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій визначили розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, у розмірі 1 тис. грн.

Верховний Суд вважає, що зазначений розмір моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача та є обґрунтованим, оскільки судами попередніх інстанцій у повній мірі враховано принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні такого розміру моральної шкоди.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Разом з тим, у справі, яка Верховним Судом переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 тис. грн, оскільки врахували фактичні обставини конкретної справи, а саме факти порушення органами слідства розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 лютого 2019 року № 12019220430000206 та не розгляд скарг позивача з цього питання керівником Харківської окружної прокуратури чи іншого уповноваженого прокурора у встановлений законом спосіб, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позичача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, так як у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини, інше доведення позовних вимог й обов`язковості складових цивільно-правової відповідальності.

Доводи касаційної скарги про ненадання позивачем доказів заподіяння йому моральної шкоди, зокрема, судового рішення слідчого судді про визнання дій або бездіяльності слідчого та/або прокурора незаконними, колегія суддів не приймає, адже обставина протиправності діянь слідчих та/або прокурорів не підлягає обов`язковому встановленню в окремому судовому рішенні. Правовідносини в цій справі виникли з факту завдання шкоди. Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд при розгляді цивільної справи самостійно встановлює наявність чи відсутність підстав для відшкодування немайнової шкоди при оцінці наданих сторонами доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі №920/715/17, провадження № 12-199гс18).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник