ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 березня 2020 року
справа №640/1073/19
адміністративне провадження №К/9901/137/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у складі судді Шрамко Ю.Т.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у складі суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.
у справі № 640/1073/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Буд Сервіс"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Буд Сервіс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2018 року № 0058571404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3715075, 00 грн, з яких за основним платежем - 2 476 716, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1238359, 00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. 25 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 листопада 2018 року № 0058571404.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного рішення відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/1073/19 та прийняти нове рішення, яким Товариству відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
5. 06 лютого 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 17 січня 2020 року, справу №640/1073/19 витребував з Окружного адміністративного суду міста Києва.
6. 13 лютого 2020 року справа №640/1073/19 надійшла до Верховного Суду.
7. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
10. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суди попередніх інстанцій установили, що у серпні 2018 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Євро Інвест Плюс» (ЄДРПОУ 38997820) за листопад, грудень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.11.2018 №1063/26-15-14-04-04/37140061 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 476 716, 00 грн, з яких за листопад 2016 року - 1 643 383, 00 грн, за грудень 2016 року - 833 333, 00 грн.
16 листопада 2018 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за платежем податок на додану вартість у розмірі 3 715 075, 00 грн., з яких за основним платежем - 2 476 716, 00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 1 238 359, 00 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.
Підставою для прийняття вказаних рішень став висновок контролюючого органу про не підтвердження господарських операцій Товариства з ТОВ "Євро Інвест Плюс" за договорами субпідряду № 16/10/16-Є від 16.10.2016 та № 19/12/16 від 19.12.2016.
Висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Євро Інвест Плюс" ґрунтується також на наявності матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №32015100010000126 за фактом вчинення фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого за попередньою змовою групою осіб кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Досліджуючи господарські операції, за результатами яких Товариством сформовано податковий кредит, суди попередніх інстанцій установили, що 26.10.2015 між ТОВ "Компанія міжрегіонального сервісу", як замовником та позивачем, як генпідрядником, укладено Договір генерального підряду №26/10, (далі - Договір генпідряду), за умовами якого генпідрядник за завданням замовника зобов`язувався на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до проектної та кошторисної документації, затвердженої замовником, діючих будівельних норм і правил та у визначений договором строк виконати роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта "Адміністративно-логістичний комплекс, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, адміністративні межі Софіївсько-Борщагівської сільської ради", (далі - Об`єкт будівництва), та передати його замовнику готовим для введення в експлуатацію, а замовник зобов`язувався надати генпідряднику будівельний майданчик, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи та завершений об`єкт. Реальність Договору генпідряду відповідачем не ставиться під сумнів.
З метою виконання власних зобов`язань за Договором генпідряду позивачем, як замовником, укладено з ТОВ "Євро Інвест Плюс", як підрядником, договори субпідряду №16/10/16-Є від 16.10.2016 та №19/12/16 від 19.12.2016, за умовами яких підрядник зобов`язувався власними та/або залученими силами і засобами із матеріалів підрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, наведених в додатку до договору, на об`єкті будівництва та передати виконані роботи замовнику, а замовник - забезпечити своєчасне фінансування робіт та приймання робіт підрядника.
Загальна вартість робіт за вказаними вище договорами субпідряду складала 14 860 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 476 716,66 грн, з яких: за договором субпідряду №16/10/16-Є від 16.10.2016 на суму 9860300,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 643 383,33 грн, за договором субпідряду №19/12/16 від 19.12.2016 на суму 5000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 833 333,33 грн.
На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів субпідряду (виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на Об`єкті будівництва загальною вартістю 14 860 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 476 716,66 грн) позивачем надано до матеріалів справи копії відповідних локальних кошторисів на будівельні роботи, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, відомостей витрачених ресурсів витрат замовника, розрахунків договірної ціни.
Крім того, за вказаними господарськими операціями складені податкові накладні від 11.11.2016 №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, від 25.11.2016 №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20 (за договором субпідряду №16/10/16-Є від 16.10.2016) та від 26.12.2016 №33 (за договором субпідряду №19/12/16 від 19.12.2016) на загальну суму 14 860 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 476 716,66 грн.
Факт оплати позивачем виконаних ТОВ "Євро Інвест Плюс" робіт за вказаними вище договорами субпідряду на загальну суму 14 860 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 476 716,66 грн підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 29.11.2016 №5040, від 30.11.2016 №5066 та від 26.12.2016 №5473. Зазначене також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за листопад 2016 року - грудень 2016 року, наявною в матеріалах справи.
Крім того, з метою виконання власних зобов`язань за Договором генпідряду та за вказаними вище договорами субпідряду позивачем, як покупцем, укладено з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "КМВ Індустрі ГМВХ", ТОВ "Дуоміт Груп", ПП "Азбет", ТОВ "Перспектива Будтрейд", ТОВ "Управляюча компанія "Промсила", ТОВ "Технотон Енерго", ТОВ "Бадруф", ТОВ "АВ Метал Груп", як продавцем (постачальником), відповідні договори поставки (купівлі-продажу) будівельних матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи. Реальність вказаних договорів поставки (купівлі-продажу) відповідачем не ставилась під сумнів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. У доводах касаційної скарги відповідач цитує акт перевірки та доводи апеляційної скарги. Посилається на не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Євро Інвест Плюс" за договорами субпідряду № 16/10/16-Є від 16.10.2016 та № 19/12/16 від 19.12.2016, згідно з умовами яких у випадку залучення підрядників контрагент позивача зобов`язався попередньо письмово погоджувати їх з замовником та надавати копії правовстановлюючих документів на таких осіб. Крім того, за умовами договору, підрядник має право залучати інші організації до виконання окремих видів робіт за письмовим погодженням із замовником. При цьому, відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази такого погодження. Також податковий орган вказує, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та основні засоби, що унеможливлює виконання ним будівельно-монтажних робіт. Дозвільні документи на виконання вказаного виду робіт також не надані.
13. У відзиві на касаційну скаргу податкового органу позивач, посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
14. Податковий кодекс України
Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 198.1. статті 198
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Абзац 1 пункту 198.2. статті 198
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пункт 201.10 статті 201.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
15. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частина перша статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
18. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
19. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
20. Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Виконання господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
22. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Доводи касаційних скарг позивача і відповідача не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в апеляційних скаргах сторін та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
25. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі і відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, суди дослідили первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
26. Суди попередніх інстанцій надаючи оцінку реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Євро Інвест Плюс» висновувалися з того, що наявність кримінального провадження щодо вказаного контрагента (№32015100010000126), в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є безумовною підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з вказаним контрагентом.
27. Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/19.
28. Судами попередніх інстанцій установлено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Євро Інвест Плюс» мали реальний характер, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності. В результаті господарських операцій з ТОВ «Євро Інвест Плюс» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.
29. Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача основних сил та засобів для виконання замовлених робіт, а також не застосування позиції Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року у справі 826/5910/17, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим з огляду на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів.
30. Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, в розумінні частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
31. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №826/4717/16.
32. Відтак твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників не свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки контрагент платника податків має право залучати їх на підставі цивільно-правових угод. Визнання податковим органом в акті перевірки договорів нечинними (недійсними) знаходиться за межами дискреційних повноважень податкового органу, втручанням в господарську компетенцію суб`єктів господарювання та привласнення функцій суду.
33. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій з ТОВ «Євро Інвест Плюс», натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
34. Суди попередніх інстанцій в повній мірі встановили фактичні обставини справи, детально дослідили господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/1073/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: С. С. Пасічник
В. П. Юрченко