ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/10811/19
адміністративне провадження № К/9901/5171/21, К/9901/6116/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року (суддя Погрібніченко І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (колегія у складі суддів Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.)
у справі № 640/10811/19
за позовом Центрального територіального управління капітального будівництва
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінпроект", Міністерство оборони України
особи, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції: Київська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2020 року Центральне територіальне управління капітального будівництва (далі - ЦТУКБ) звернулося до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення у пункті 1 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення" № 3489/0/7-1-19, виданих 12.02.2019, затверджених наказом Департаменту містобудування від 25.02.2019 № 207 (далі - Містобудівні умови та обмеження), гранично допустимої висотності - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів;
-зобов`язати відповідача внести зміни до Містобудівних умов та обмежень у частині визнання гранично допустимої висотності, зазначивши умовну висоту відповідно до Містобудівного розрахунку об`єкту "Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1", розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "САНГРІЯ - М" у 2017 році.
2. Предметом спору у цій справі є встановлення у містобудівній документації обмеження висотності забудови з урахуванням пам`яткоохоронного законодавства.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020, позов задоволено.
4. 17.02.2021 та 23.02.2021 до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просили скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
5. Ухвалами Верховного Суду від 02.04.2021 відкрито касаційні провадження, які згодом були об`єднані в одне.
6. Скаржники та відповідач клопотали про зупинення виконання оскаржуваних рішень, однак ухвалами від 02.04.2021 та 17.05.2023 Суд відмовив у задоволенні таких клопотань.
7. Скаржники просили про розгляд справи за їхньої участі, однак Верховний Суд своєю ухвалою відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для ведення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1.
9. Передано Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 загальною площею 0,96 га, у тому числі:
площею 0,88 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 листопада 1948 року №37;
площею 0,07 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.1977 №1011/34 «Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території»;
площею 0,01 га - за рахунок земель міської забудови.
10. Пунктом 1.1 вказаного рішення Центральне спеціалізоване будівельне управління зобов`язано:
- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;
- у місячний термін замовити у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою;
- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, розміщених у межах земельної ділянки;
- питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 18.12.2003 №402) та інші майново - правові питання вирішувати в установленому порядку;
- питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва»;
- передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (КМДА) 10 % загальної площі житлового комплексу (крім службової) на підставі пункту 41 рішення КМР від 18.12.2003 №267/1142 «Про бюджет міста Києва»;
- виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.11.2003 №19-3430 головного державного санітарного лікаря м. Києва від 07.08.2003 року №5805, управління охорони навколишнього природного середовища від 28.08.2003 №119/04-4-10/431, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно - відновлювальних робіт від 22.09.2003 №5482;
- проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому комплексі;
- проектом будівництва передбачити будівництво дитячого дошкільного закладу.
11. 06.09.2005 між Київською міською радою (Орендодавцем) та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 якого, Орендодавець, на підставі пункту 1 рішення КМР від 15.07.2004 за №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площе.0,9645 га, цільове призначення - для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення, кадастровий номер - 8000000000:91:165:0018.
За приписами пункту 3.1 Договору, останній укладено строком на 5 років.
12. Рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 №803/1464 внесено зміни і доповнення до рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а саме: у тексті рішення слова «Центральному спеціалізованому будівельному управлінню» замінено словами «ЦТУКБ», слова «дошкільним дитячим закладом» виключено.
13. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА за замовлення ЦТУКБ видано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 від 17.01.2011 №503/0/18/009-11, пунктом 8 якого передбачено визначення граничної висоти будівлі з урахуванням висновків історико - містобудівного обґрунтування, відповідно до нормативно - правових актів, у тому числі рішень міських органів влади щодо обмеження висоти об`єктів будівництва у межах центрального історичного ареалу м. Києва, з урахуванням розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 №817 «Про захист історико - культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва».
14. Термін дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки визначено до завершення будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1.
15. Згодом між ЦТУКБ та ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» укладено Договір про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 від 01.10.2015 за умовами якого сторони зобов`язалися збудувати об`єкт згідно з проектно - кошторисною документацією за адресою: АДРЕСА_1. Для реалізації цього Договору ЦТУКБ передає, а ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» приймає частину функцій замовника.
16. Об`єктом забудови, згідно змісту пункту 3.1 Договору, є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею. 0,9645 га (кадастровий номер: 8000000000:91:165:0018).
17. Також у відповідності до п. 4.1 Договору ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта, зокрема, отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об`єкту.
18. 12.04.2016 між КМР (Орендодавцем) та ЦТУКБ (Орендарем) укладено Угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, за пунктом 1 якого поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений Щербаковим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.09.2005, за реєстровим №637 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 №91-6-00481, зі змінами, внесеними договором про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, визнаного укладеним за рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 №23/176, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 26.12.2008 №91-6-00829.
19. 19.04.2016 ДАБІ України видано замовнику - ЦТУКБ дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115161100202 на «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_1.
20. За висновками історико-містобудівного обґрунтування щодо об`єкта будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення, виконаного Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій Головного управління охорони культурної спадщини, виходячи з місця розташування ділянки проектування, висотних характеристик її безпосереднього архітектурного оточення та вимог Генерального плану міста до висотності споруд в центральному історичному ареалі міста, висоту проектованого житлового комплексу слід обмежити 15/16/26 поверхами з можливим влаштуванням мансард. При цьому в об`ємно-просторовому вирішенні прийнятим є варіант секційного будинку з каскадним розташуванням об`ємів та поступовим наростанням висоти секцій в глибину кварталу.
21. На замовлення ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» у 2017 році ТОВ «САНГРІЯ-М» було розроблено містобудівний розрахунок «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва, у відповідності до якого допустима поверховість житлового комплексу становить 26 поверхів.
22. Відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації до Проекту «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_1. Коригування» від 08.08.2017 №1322-4299-17/УЕБ, виконаного ТОВ «Укрекспертиза в будівництві» на замовлення ЦТУКБ, за результатами розгляду проектної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з наведеними технічними показниками.
23. Крім того, з додатку до вказаного експертного звіту вбачається, що об`єктом будівництва є монолітно-каркасний 15, 16 та 26 поверховий житловий будинок, клас А, умовною висотою 72,6 метрів.
24. 11.02.2019 на виконання вимог п. 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо об`єкта «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованим приміщенням для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва».
25. Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) були надані позивачу Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12.02.2019, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25.02.2019, пунктом 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» встановлено умовну висоту будівлі 26,5 ? h ? 13,5 метрів.
26. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
27. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що законність Містобудівних умов та обмежень від 17.01.2011 №503/0/18/009-11, відповідно до яких здійснювалося будівництво за проектною документацією, встановлена рішеннями судів.
Натомість відповідач видав ЦТУКБ Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12.02.2019, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25.02.2019 у п.і 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено гранично допустиму висотність - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів.
Позивач вважав, що безпідставне зазначення відповідачем у Містобудівних умовах та обмеженнях №3489/07/1-19 від 12.02.2019 для завершення будівництва значно менших параметрів, ніж у Містобудівних умовах та обмеженнях №503/0/18/009-11 від 17.01.2011, які слугували вихідними даними для початку будівництва та його реалізації, порушує його права, як замовника будівництва, а також права інших учасників будівництва та інвесторів - юридичних та фізичних осіб.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач за результатами виконання позивачем вимог п. 5 розділу V «Прикінцевих положень» Закону №3038-VI, видаючи нові Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12.02.2019, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25.02.2019 та вказуючи у них меншу умовну висоту житлового комплексу на рівні 26,5 ? h ? 13,5 метрів, обмежив існуючий на той момент обсяг прав позивача, тобто його право на будівництво житлового комплексу з умовною висотою 72, 6 метрів.
29. ОСОБА_1 у касаційній скарзі покликається на те, що:
А) у справі №826/3837/17 суди визнали правомірними дії Міністерства культури України, яке відмовило в погодженні проектної документації саме через перевищення висотності. У цій же справі ЦТУКБ змінило відповідача з Міністерства культури України на Департамент містобудування та намагається переглянути судові рішення, що набрали законної сили. Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо судового вирішення питання виключної компетенції уповноважених органів - Міністерства культури України та органи архітектури та містобудування виконавчих органів місцевих рад, стосовно висотності забудови в історичному центрі столиці;
Б) судове рішення у цій справі матиме преюдиційне значення для розгляду справи №640/23425/19, предметом спору у якій є скасування містобудівних умов і обмежень від 25.02.2019 № 207 у частині висотності та інвестиційних намірів забудовника;
В) суд першої інстанції помилково відніс зазначену справу до справ незначної складності, оскільки за результатами розгляду цієї справи забудовник має отримати дозвільних документ на перевищення висотності законно дозволеної забудови;
Г) Окружний адміністративний суд міста Києва вільно інтерпретував обставини, встановлені у постанові Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №826/3448/17, дійшов висновку у цій справі про правомірність видачі попередніх містобудівних умов і обмежень (від 17.01.2011 №503/0/18/009-11) на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1, з визначенням параметрів висотності проектового житлового комплексу 15-16-26 поверхами. Тоді як у справі №826/3448/17 Верховний Суд виходив з того, що такі, що втратили чинність, містобудівні умови і обмеження не потребують визнання їх нечинними у судовому порядку;
Ґ) у цій справі ЦТУКБ оскаржує видані йому містобудівні умови та обмеження у розрізі неможливості виконання ним своїх зобов`язань перед третіми особами щодо здійснення ним запланованого будівництва, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин;
Д) суди попередніх інстанцій використали нечинне історико-містобудівне обґрунтування, у погодженні якого було відмовлено Міністерством культури України, встановили лише факт видачі дозволу на виконання будівельних робіт та проігнорували факт його анулювання; не врахували відсутність погоджень чи дозволів Міністерства культури України на висотне будівництво та чинних положень Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, згідно з якими в Центральній планувальній зоні заборонено нове будівництво вище 27 метрів від поверхні землі; невідповідність проектної документації містобудівним умовам і обмеженням та містобудівному законодавству встановлена рішенням судів у справах №826/2359/17, №826/1489/17, що набрали законної сили;
Е) справа становить значний суспільний інтерес громади міста Києва, що підтверджується великою кількістю вільних слухачів у судових засіданнях, висвітлення в національних ЗМІ та телевізійних телеканалах, спірне питання розглядалася на утвореній за розпорядженням Київського міського голови Комісії КМДА з перевірки інформації щодо об`єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс на території м. Києва.
Є) існує спір про право власності на земельну ділянку, оскільки у справі №910/4268/16 було встановлено факт перевищення Київською міською радою своїх повноважень щодо порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, які увійшли до складу об1єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0018 по АДРЕСА_1. Зокрема, було визнано недійсним п. 1 рішення Київради Від 15.07.2004, а отже, вказана ділянка є землею оборони і державною власністю, а договір оренди від 06.09.2005 та угода про його поновлення віл 12.04.2016 підлягають визнанню недійсними та скасуванню;
Ж) за фактом незаконного будівництва Київською місцевою прокуратурою №10 було відкрито ряд кримінальних проваджень.
30. ОСОБА_2 у касаційній скарзі покликається на те, що:
А) суди попередніх інстанцій не застосували при вирішенні спору Розділ 5 "Функціонально-планувальна організація" Основних положень Генерального плану м. Києва щодо заборони в Центральній планувальній зоні м. Києва об`єктів вище 27 метрів від поверхні землі;
Б) суди попередніх інстанцій не врахували, що розроблене у 2006 році історико-містобудівне обґрунтування щодо об`єкта будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення втратило чинність у лютому 2016 року;
В) матеріали справи не містять доказів погодження нових історико-містобудівних обґрунтувань;
Г) визначення містобудівних умов та обмежень не може делегуватися забудовнику;
Ґ) суди попередніх інстанцій не дослідили лист розробника чинного Генерального плану м.Києва - Дочірнього підприємства "Інститут Генерального плану м. Києва" ПАТ "Київпроект" від 28.09.2018 №190, лист директора НДПІ Містобудування від 17.01.2020, лист Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 01.11.2019 № 055-12855 та витяг з містобудівного кадастру щодо максимальної висоти споруджених об`єктів;
Д) суд апеляційної інстанції не надав оцінки преюдиційним обставинам, встановленим у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 та ухвалі цього ж суду від 17.09.2018 у справі №826/1489/17, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №826/2359/17, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 у справі №826/3837/17;
Е) фундаментальним питанням права є можливість здійснення за рішенням суду будівництва будь-якої висотності. Суд першої інстанції помилкового відніс справу до категорії справ незначної складності, оскільки справа стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів значної кількості фізичних та юридичних осіб, предмет доказування та фактичних обставин є надмірно об`ємними, характер спірних правовідносин стосується сфер суспільних відносин, що вимагає врахування думок фахівців містобудування, сейсмобезпечності, інсоляції, правоохоронної діяльності, охорони культурної спадщини;
Є) при вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанції не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №466/1264/18, від 22.10.2020 у справі №813/840/18.
31. 19.04.2021 надійшов відзив від відповідача, в якому останній зазначає про неправомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що замовник - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України в порядку ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) із заявою про внесення змін до містобудівних умов та обмежень з метою проектування об`єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення», затвердженого наказом від 25.02.2019 № 207.
Відповідач покликається на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2018 у справі №826/3448/17, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 та поставною Верховного Суду від 02.08.2019, яким встановлено, що чинність Містобудівних умов і обмежень визначена (обмежена) відповідним Законом, а тому незазначення в них граничного строку чинності не свідчить про збереження чинності Містобудівних умов і обмежень до завершення будівництва.
У свою чергу, не зазначення у Містобудівних умовах і обмеженнях граничного строку їх чинності не вказує на незаконність дій Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо видачі Центральному територіальну управлінню капітального будівництва таких Містобудівних умов і обмежень, оскільки позивачем не наведено, що оскаржувані Містобудівні умови і обмеження видані із порушенням Порядку надання вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №489, позаяк пунктом 5 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011, передбачено, що вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об`єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
З цих підстав суди у справі № 826/3448/17 дійшли висновку про те, що оскаржувані Містобудівні умови і обмеження були чинними лише протягом двох років з дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки видані до набрання чинності цим Законом; отже, станом на день вирішення спору втратили свою чинність та не створюють правових наслідків, і, відповідно, не можуть бути визнані нечинними або протиправними і скасовані у судовому порядку.
Відповідач діяв в межах наданих чинним законодавством повноважень, адже Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 за своїм функціональним призначенням відноситься до території житлової середньо- та малоповерхової забудови.
32. 29.04.2021 надійшов відзив від третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Житлокапітал», в якій остання покликається на правомірність оскаржуваних рішень з огляду на те, що:
А) аргументи скаржників зводяться до переоцінки доказів;
Б) містобудівні умови та обмеження від 17.01.2011 №503/0/18/009-11 не були скасовані;
В) історико-містобудівним обгрунтуванням об`єкту будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1 , розробленим Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, погодженим Начальником Головного управління охорони культурної спадщини, передбачено, що висоту проектованого житлового комплексу слід обмежити 15/16/26 поверхами з можливим влаштуванням мансард. Відповідно до Містобудівного розрахунку об`єкту «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1», розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «САНГРІЯ-М» у 2017 році допустима поверховість до 26 поверхів, що відповідає умовній висоті до 72,6 м;
Г) щодо посилань касаційних скарг на рішення судів у вищевказаній справі, то предметом розгляду у справі №826/3448/17 були вимоги до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними, незаконними та нечинними Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №503/0/18/009-11 від 17.01.2011 для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1, виданих замовнику - Центральному територіальному управлінню капітального будівництва. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 02.08.2019 у справі №826/3448/17 дійшов до таких висновків:
«З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів доходить до висновку, що Містобудівні умови та обмеження (МУО) від 17 січня 2011 року на момент звернення позивача до суду першої інстанції (березень 2017 року) втратили свою чинність у силу положень Закону, що було підтверджено відповідачем у справі, зокрема, під час проведення Департаментом ДАБІ у місті Києві перевірки на об`єкті «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_1».
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявної у матеріалах справи копії припису від 19.01.2019, що на вказаному об`єкті будівництва з 19.01.2017 зупинено виконання будівельних робіт до усунення виявлених порушень, а саме: до отримання нових МУО, розроблення проектної документації.
Таким чином, Верховним Судом констатовано, що МУО від 17.01.2011 були чинними, але на момент звернення позивача до суду втратили чинність. При цьому постанова Верховного Суду не містить висновків про протиправність, незаконність, нечинність через невідповідність вимогам Закону зазначених Містобудівних умов та обмежень. Не містить зазначена Постанова Верховного Суду і будь-яких висновків та аналізу висотності та поверховості об`єкту будівництва, а також будь-яких застережень з приводу того, що нові Містобудівні умови та обмеження та проектна документація, що має бути розроблена на їх основі повинна містити обмеження висотності - не вище 27 метрів;
Ґ) за змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.02.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:165:0018 по АДРЕСА_1 належить на праві оренди позивачу;
Д) щодо посилань скаржників на кримінальні провадження, слід зазначити, що ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів у розумінні вищевказаної норми;
Е) судами першої та апеляційної інстанції в рамках цієї справи №640/10811/19 об`єктивно встановлено, що Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища видано замовнику - Центральному територіальному управлінню капітального будівництва Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 17.01.2011 для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1, які передбачали визначення граничної висоти будівлі/споруди (мі з урахуванням висновків історико-містобудівного обґрунтування, відповідно до нормативних актів, у т.ч. рішень міських органів влади щодо обмеження висоти об`єктів будівництва у межах центрального історичного ареалу м. Києва, з урахуванням розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006№817 «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва».
Отже, Містобудівні умови та обмеження від 17.01.2011 не містили обмеження висотності об`єкту на рівні 27 метрів, а встановлювали визначення нього питання висновками Історико-містобудівного обґрунтування, яке передбачало, що висоту проектованого житлового комплексу слід обмежити 15/16/26 поверхами з можливим влаштуванням мансард.
33. 29.04.2021 надійшов відзив від третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Будінпроект», який є ідентичним до відзиву ТОВ «Фінансова компанія «Житлокапітал».
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Суд зауважує, що предметом судового розгляду у цій справі є питання законності встановлення у п.1 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення" №3489/0/7-1-19, виданих 12.02.2019, затверджених наказом Департаменту містобудування від 25.02.2019 № 207, гранично допустимої висотності - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів; в іншій частині законність надання містобудівних умов і обмежень не була предметом розгляду у цій справі. У зв`язку із вищенаведеним, Суд відхиляє посилання, що стосуються законності містобудівних умов та обмежень від 17.01.2011 №503/0/18/009-11, оскільки вони втратили свою чинність та не є предметом цього судового розгляду.
35. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг, відзивів на них та дійшов таких висновків.
(а) щодо юрисдикції спору
36. Відповідно до п.1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
37. За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
38. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1ст. 4 КАС України).
39. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
40. Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
41. Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
42. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
43. Предметом цієї справи є дії відповідача щодо встановлення у пункті 1 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення" № 3489/0/7-1-19, виданих 12.02.2019, затверджених наказом Департаменту містобудування від 25.02.2019 № 207 (далі - Містобудівні умови та обмеження), гранично допустимої висотності - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів.
44. Правові та організаційні основи містобудівної визначені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до ст. 26 (в редакції від 01.01.2019) якого забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
затвердження проектної документації;
виконання підготовчих та будівельних робіт;
прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Основними ж складовими вихідних даних у розумінні ч. 1 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
45. За визначенням, наведеним у п.8 ч.1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
46. За змістом ч.ч. 2-3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
47. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2019 на виконання вимог п. 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо об`єкта «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованим приміщенням для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва».
48. Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) були надані позивачу Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12.02.2019, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25.02.2019, пунктом 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» встановлено умовну висоту будівлі 26,5 ? h ? 13,5 метрів.
49. Саме незгода з діями відповідача як суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах у сфері регулювання містобудівної діяльності, а тому справу належить розглядати в рамках адміністративного судочинства.
(б) щодо належності справи до справ незначної складності
50. В ухвалі від 21.06.2019 суд першої інстанції відніс справу до справ незначної складності.
51. Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
52. Зі змісту п. 10 ч.6 ст.12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
53. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
54. Відповідно до п.20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
55. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
56. Справа, що розглядається, стосується будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 в історичному ареалі м.Києва.
57. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
58. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Київ.
59. Збереження пам`яток культурної спадщини у розумінні приписів ст. 2 Закону України "Про основи містобудування" є одним з головних напрямів містобудівної діяльності, до яких також належать й планування, забудова та інше використання територій.
60. Скаржниками як в суді апеляційної, так і в суді касаційної інстанції, зверталася увага, що справа становить значний суспільний інтерес громади міста Києва, що підтверджується великою кількістю вільних слухачів у судових засіданнях, висвітлення в національних ЗМІ та телевізійних телеканалах, спірне питання розглядалася на утвореній за розпорядженням Київського міського голови Комісії КМДА з перевірки інформації щодо об`єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс на території м. Києва.
61. Враховуючи предмет позову, складність справи та значення справи для сторін та суспільства, справи про багатоповерхове будівництво в межах історичних ареалів міст не належать до малозначних з огляду на їхню значущість для збереження історично-культурного середовища України.
62. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо малозначності справи та необхідності її розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
63. З огляду на те, що провадження було відкрито саме за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд першої інстанції розглядав справу виключно в межах доводів позовної заяви, і всі аргументи, які б заперечували доводи позивача, були подані вже до суду апеляційної інстанції.
64. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду на вказані обставини уваги не звернув. Попри наявність в апеляційних скаргах доводів з приводу того, що справа не є малозначною, належної оцінки таким доводам не було надано і відповідно не скасовано рішення суду першої та не ухвалено нове, як це було передбачено п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України.
(в) щодо відсутності мотивів відхилення доказів та аргументів
65. Відповідно до ст. 322 КАС України у мотивувальній частині постанова суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
66. Вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) зобов`язують суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальний виклад кожного аргументу. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, пов`язані з законодавством, традиціями, юридичними висновками, формулюванням рішень, що існують у державах-учасницях. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що вбачається зі ст. 6 Конвенції, може бути з`ясовано тільки з огляду на конкретні обставини справи.
Так, рішеннях у справах «Богатова проти України» (5231/04, п.18, 21.02.2011), «Проніна проти України» (N 63566/00, п. 25, 18.07.2006) та «Петриченко проти України» (№ 2586/07, п. 13, 12.07.2016) та інших Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за п. 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04, п. 58,10.05.2011) ЄСПЛ зазначав, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, належна мотивація судових рішень є важливою складовою права на справедливий суд.
67. Як в апеляційних, так і у касаційних скаргах касатори покликалися на те, що суди попередніх інстанцій не застосували при вирішенні спору Розділ 5 "Функціонально-планувальна організація" Основних положень Генерального плану м. Києва щодо заборони в Центральній планувальній зоні м. Києва об`єктів вище 27 метрів від поверхні землі.
68. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки зазначеним аргументам.
69. Учасники справи також неодноразово покликалися на те що функціональне призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 - для житлової середньо- та малоповерхової забудови.
70. ОСОБА_1 , відповідач та ОСОБА_2 до своїх апеляційних скарг додавали витяги з містобудівного кадастру (т. 2, а.с. 198, т. 3 а.с. 11, 48), відповідно до яких функціональне призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 - для житлової середньо- та малоповерхової забудови.
71. Суд апеляційної інстанції не надав вказаним аргументам належної оцінки.
72. Також суд апеляційної інстанції не дослідив лист розробника чинного Генерального плану м.Києва - Дочірнього підприємства "Інститут Генерального плану м. Києва" ПАТ "Київпроект" від 28.09.2018 №190, лист директора НДПІ Містобудування від 17.01.2020, лист
Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 01.11.2019 № 055-12855.
73. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки посиланням скаржників на лист Міністерства культури України від 15.09.2016 №764/10/55-16 (т.2 а.с. 129), у якому Міністерство культури України зазначило, що розглянуло та не погодило історико-містобудівне обґрунтуванням об`єкта будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 .
74. Також суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що у постанові від 11.06.2018 у справі №826/3837/17 Київський апеляційний адміністративний суд виснував, що «..будівництво по АДРЕСА_1 ведеться з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини без погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-містобудівного обґрунтування, науково-проектної документації та без дозволу на проведення земляних робіт, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та правомірність винесеного припису від 13.02.2017 року №335/10/14-17».
75. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 «Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» скасовано необхідність розробки історико-містобудівного обґрунтування в тих історично населених місцях, де в установленому порядку розроблені та затверджені історико-архітектурні опорні плани, а з 01.01.2019 інститут ІМО ліквідовується взагалі.
76. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
77. Відповідно до ч. 9 ст.9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
78. Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
79. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої рішення мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
80. З урахуванням неповного з`ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин у справі, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
81. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
82. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
83. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
84. Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
85. Згідно зі ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
86. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
87. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
88. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
89. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанцій не встановив належним чином обставини справи та не мотивував відхилення суттєвих доводів апеляційних скарг, справу слід направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст. 345 349 353 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №640/10811/19 скасувати, справу №640/10811/19 направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб