ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/1185/19
касаційне провадження № К/9901/21061/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П.,. Кобаль М.І.)
у справі № 640/1185/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» (далі - ПрАТ «ПБК «Радомишль»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0000021701.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 18 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на здійсненні платником операцій з майном, яке перебуває в податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, які суди в порушення частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином не дослідили.
Верховний Суд ухвалою від 13 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.
09 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 13 лютого 2018 року контролюючим органом складено акт опису майна позивача в податкову заставу № 4, яким описано у податкову заставу майно ПрАТ «ПБК «Радомишль» на загальну суму 26,7 млн грн, у тому числі нежитлові приміщення на суму 23,1 млн грн, транспортні засоби на суму 1,3 млн грн, пиво «Хайнекен» 0,5 л (готова продукція) на суму 2,3 млн грн.
Актом від 05 липня 2018 року № 14 про опис майна платника в податкову заставу (у зв`язку зі збільшенням загальної суми заборгованості ПрАТ «ПБК «Радомишль») Офісом ВПП ДПС дописано майно в податкову заставу до суми податкового боргу, а саме товари в асортименті (в тому числі, але не виключно: пиво «Перша приватна броварня» Бочкове 2 л ПЕТ; пиво «Тетерів» 1,3 л ПЕТ; пиво «Хайнекен» 0,5 л; пиво «Перша приватна броварня» Закарпатське Оригінальне 2 л ПЕТ тощо) на загальну суму 17,2 млн грн.
05 жовтня 2018 року відповідачем проведено перевірку ПрАТ «ПБК «Радомишль» щодо стану збереження майна платника, яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складено акт № 41710/10/28-10-17-01-23.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абзацу третього пункту 92.1 статті 92, пункту 92.2 статті 92 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з невжиттям заходів щодо заміни реалізованого майна іншим майном такої самої вартості або більшої вартості за згодою контролюючого органу, тобто здійснено операції з майном, яке перебуває в податковій заставі, без попередньої згоди Офісу ВПП ДПС.
Зокрема, з`ясовано, що за період з 13 лютого 2018 року по 14 травня 2018 року платником реалізовано пиво «Хайнекен» 0,5 л на суму 36,5 млн грн; виплата заробітної плати і суми сплаченого єдиного соціального внеску за період з 13 лютого 2018 року по 14 травня 2018 року складають 29,9 млн грн; за даними Єдиного реєстру податкових накладних за відповідний період платником здійснено витрат у розмірі 338,8 млн грн. У період з 05 липня 2018 року по 11 липня 2018 року ПрАТ «ПБК «Радомишль» не сплачувались єдиний соціальний внесок та заробітна плата; реалізовано алкогольної продукції (пиво) на загальну суму 29,9 млн грн, кошти від чого спрямовано на оплату послуг та придбання солоду, пшениці, пляшок тощо в загальній сумі 2,0 млн грн; залишок коштів у розмірі 27,9 млн грн у рахунок погашення боргу не спрямовано.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0000021701, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 19437102,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття Офісом ВПП ДПС названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За правилами пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.
Пунктом 91.1 статті 91 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу.
За правилами пунктів 92.1, 92.2, 92.3 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов`язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу.
У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 91.3 статті 91 ПК України передбачено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У спірній ситуації судовими інстанціями з`ясовано, що у відповідь на запит податкового керуючого від 14 травня 2018 року № 20296/10/28-10-17-01-23 позивачем листом від 15 травня 2018 року надано бухгалтерську виписку щодо обсягів випуску продукції та її продажу за період з 13 лютого 2018 року по 14 травня 2018 року. Із вказаної довідки вбачається, що станом на 14 травня 2018 року на балансі ПрАТ «ПБК «Радомишль» перебувало, зокрема, пиво «Хайнекен» 0,5 л в кількості 183876 шт.
Утім, податковим керуючим відповідача під час складення акта перевірки не враховано даних щодо обсягів продукції, зазначених у представленій платником довідці, не надано жодної оцінки доводам платника про те, що реалізована ним продукція в охоплений перевіркою період не перебувала в податковій заставі.
При цьому контролюючим органом не вчинявся виїзд за фактичною адресою позивача з метою перевірки залишків готової продукції на складі, яка перебувала в податковій заставі, а висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях, без дослідження фактичних обставин, а саме наявності залишків готової продукції на складі ПрАТ «ПБК «Радомишль», яка б відповідала вартості майна, що перебувало у податковій заставі.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДПС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді Р. Ф. Ханова
В. П. Юрченко