№ 640/12048/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/12048/19

адміністративне провадження № К/9901/27025/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/12048/19

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів

треті особи без самостійних вимог на предмет спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , Державна установа "Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України"

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Любарця Андрія Юрійовича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Келеберди В. І.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є. В., суддів Федотова І. В., Коротких А. Ю.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (далі - відповідач, Держпродспоживслужба), в якому просив визнати протиправним та скасувати Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 травня 2019 року №12.2-18-4/10837, затверджений Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 12 червня 2019 року після одержання поштового відправлення із клопотанням представника ФОП ОСОБА_2 , заявленого під час розгляду Київським окружним адміністративним судом справи №810/5105/18, з додатком у вигляді оскаржуваного Висновку від 20 травня 2019 року та протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 25 квітня 2019 року № 454, він дізнався про погодження відповідачем матеріалів обґрунтування розміру санітарно-захисної зони об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_1 , та виявив, що внаслідок прийняття Висновку відповідно до протоколу погоджено встановлення для об`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 санітарно-захисної зони у розмірі 25 м. у східному напрямку та 30 м. за всіма іншими напрямками сторін світу від джерела викидів.

2.1. Висновок позивач уважає протиправним та зазначає, що земельна ділянка, яка належить йому на праві власності є сусідньою з трьома земельними ділянками ОСОБА_2 , які мають різне цільове призначення. Проте, на усіх трьох ділянках побудовано житловий будинок з виробничим приміщенням, сарай, гараж, навіс тощо, у яких ОСОБА_2 організував діяльність щодо обробки та виробництва кованих металовиробів. Зазначена діяльність здійснюється на регулярній основі, супроводжується постійними шумами, вібраціями, що явно перевищують звичний рівень, викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

2.2. Позивач стверджує, що Інспекцією ДАБІ Ірпінської міської ради винесено наказ від 09 квітня 2019 року № 122 про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації у зв`язку з невідповідністю цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2 функціональному призначенню будівлі.

2.3. З урахуванням цього, позивач посилається на ті обставини, що інформація, наведена у Висновку, містить численні протиріччя, невідповідності дійсним обставинам справи, відомості не перевірялися та не досліджувалися ні відповідачем, ні ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України». При цьому, відповідач своїм Висновком погодив скорочення розміру санітарно-захисної зони для об`єкту, який в цілому не має права знаходитися на даній місцевості, а здійснювана ОСОБА_2 господарська діяльність суперечить цільовому призначенню земельних ділянок, на якій вона здійснюється, чому не було надано належної оцінки.

2.4. Крім того, позивач зазначає, що виробничий цех ОСОБА_2 знаходиться на відстані 4 метрів від його земельної ділянки, тому видається логічним, щоб санітарно-захисна зона була встановлена від межі підприємства, враховувала наявність неприємних запахів, що створює підприємство ОСОБА_2 , при якому позивач може бути захищеним при дотриманні 50-метрового розміру санітарної зони. На переконання позивача має місце також факт здійснення державної експертизи непрофільними виконавцями, що унеможливлює затвердження її результатів.

2.5. Позивач посилається також на обставини недотримання відповідачем Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства здоров`я України від 09 жовтня 2000 року № 247 (далі - Порядок № 247), зокрема, на те, що здійснення вимірювань, обстежень та досліджень в цілому не проводилося, а протокол не містить об`єктивних та обґрунтованих висновків та обмежується лише описом обставин.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та Державну установу «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», зобов`язано відповідача надати суду докази та запропоновано йому подати відзив на позовну заяву.

4. Від відповідача 02 серпня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошувалося, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з адміністративним позовом, а окрім цього відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що оскаржуваний висновок включає в себе інформацію, яка отримана на підставі об`єктивних даних, а Держпродсподживслужба здійснювала свої повноваження у межах та на підставі чинного законодавства.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

5. Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 травня 2019 року №12.2-18-4/10837 погоджені Матеріали обґрунтування розміру санітарно-захисної зони об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_1 , якими обґрунтовані розміри санітарно-захисної зони для об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 .

6. Розробником матеріалів є ТОВ «Промекопроект», який включено до Переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності згідно наказу Мінприроди від 01 жовтня 2012 року № 475.

7. У матеріалах, розроблених ТОВ «Промекопроект», наведена інформація, що передбачена Додатком до Порядку №247 та представлені результати розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери, виконані за програмою ЕОЛ» відповідно до ОНД-86.

8. З наведених у матеріалах розрахункових показників вбачається, що максимальні концентрації забруднюючих речовин з урахуванням пріоритетних напрямків вітру визначені для мінімальних відстаней від джерела викиду до існуючої житлової забудови (30 м та 25 м) та не перевищують встановлені гігієнічні нормативи.

9. Також зазначені розрахунки підтверджені результатами лабораторних досліджень, проведених акредитованим у встановленому порядку ДУ «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» (протокол №4560/25-98 від 20 листопада 2018 року), згідно з яким біля найближчої житлової будівлі (на відстані 25 і 30 метрів) концентрації пріоритетних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не перевищують встановлені гігієнічні нормативи.

10. Відповідно до протоколу №4561-33 від 20 листопада 2018 року ДУ Київським обласним лабораторним центром Міністерства охорони здоров`я України проведено дослідження звуку на прибудинкових територіях існуючої наближеної житлової забудови (30 м і 27 м) у денний час доби становили відповідно: еквівалентні 39,8 дБА і 41,4 дБА, максимальні - 49,7 дБА і 52,6 дБА, що відповідає допустимим нормам, затвердженим додатком 16 ДСП та державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови, затвердженими наказом МОЗ від 22 лютого 2019 року №463.

11. Окрім того, Ірпінським міським відділом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області 28 березня 2019 року проведено санітарно-епідеміологічне обстеження об`єкта, за результатами якого складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №744/а, який надав до справи позивач, та згідно з яким при здійсненні діяльності ОСОБА_2 не перевищуються встановлені гігієнічні нормативи.

12. Виходячи з Протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №454 від 25 квітня 2019 року, експертиза матеріалів проведена комісією у складі: голови експертної комісії - академіка Національної академії наук України, доктора медичних наук ОСОБА_3 , секретаря комісії доктора медичних наук, завідувачки лабораторією гігієни планування та забудови населених місць ДУ «ІГЗ НАМНУ» та виконавця експертизи - завідувачки лабораторії якості повітря ДУ «ІГЗ НАМНУ» доктора медичних наук, професора ОСОБА_4 .

13. Матеріали проведеної експертизи розглядалися зазначеним складом на засіданні експертної комісії 25 квітня 2019 року та були рекомендовані для погодження.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із позовом, оскільки він дізнався про оскаржуваний висновок 12 червня 2019 року та звернувся до суду 03 липня 2019 року у межах строку, визначеного чинним законодавством України.

16. Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, дійшли висновку, що твердження позивача стосовно не проведення вимірювань рівня шуму спростовуються наявними у справі матеріалами, які свідчать про допустимий рівень шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови, затвердженими наказом МОЗ від 22 лютого 2019 року №463.

17. Суди першої та апеляційної інстанцій також зазначили, що твердження позивача щодо порушення відповідачем Порядку №247, зокрема, в частині фактичного не здійснення окремих вимірювань, обстежень та досліджень, а також виконання експертизи не уповноваженим органом є спростованими. При цьому зауважили, що протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи №454 від 25 квітня 2019 року, на який посилається позивач, сам по собі передбачає лише певні рекомендації комісії для прийняття подальших рішень по об`єкту.

18. Твердження позивача стосовно невідповідності цільового призначення земельних ділянок, належних ОСОБА_2 , їх фактичному використанню (здійсненню виробництва), за висновками судів попередніх інстанцій, не входить у коло дослідження та не оцінюється судом у даній справі, оскільки предметом розгляду суду є виключно Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 травня 2019 року №12.2-18-4/10837, затверджений Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів.

ІV. Касаційне оскарження

19. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 20 жовтня 2020 року.

20. 26 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.

21. На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду представником позивача усунуто встановлені судом недоліки шляхом направлення уточненої касаційної скарги, яка зареєстрована 09 листопада 2020 року.

22. Оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

23. У касаційній скарзі представник позивача, покликаючись на підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає, що справа має виняткове значення для позивача.

24. На обґрунтування вказаного твердження представник позивача вказує, що позивач на своїй земельній ділянці розпочав роботи щодо зведення житлового будинку для проживання зі своєю родиною (підтверджується письмовими доказами в матеріалах справи). За 4 (чотири) метри від належної йому земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 самовільно зведено виробниче приміщення, в якому останній організував господарську діяльність з виготовлення кованих металовиробів. Систематичний шум від виробничої діяльності, викиди забруднюючих речовин та неприємні запахи від виробничої діяльності цілком та повністю унеможливлюють проживання скаржника та його родини на власній земельній ділянці. Протиправне на переконання скаржника зменшення санітарно-захисної зони підприємства ФОП ОСОБА_2 дозволяє останньому й надалі проводити свою фінансово- господарську діяльність за чотири метри від належної скаржнику земельної ділянки. Подальша господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 призводить до неможливості скаржником використання власної земельної ділянки за її цільовим призначенням (будівництва і обслуговування житлового будинку), а також її продаж будь-яким особам. Неможливість безпечного для життя та здоров`я проживання на власній земельній ділянці та неможливість її продажу третім особам через специфічну господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 фактично позбавляє скаржника основоположних елементів права власності, таких як користування та розпорядження. Реалізація зазначених складових права власності щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на переконання скаржника є неможливою з урахуванням систематичних шумів та неприємних запахів з виробництва ФОП ОСОБА_2 , діяльність якого полягає у виробництві кованих металевих виробів за 4 метри від вказаної земельної ділянки. Тому, перспектива фактичної неможливості використання скаржником власної земельної ділянки внаслідок неправомірного на переконання Скаржника зменшення санітарно-захисної зони підприємства ФОП ОСОБА_2 , в тому числі фактична неможливість її відчуження створює виняткове значення наслідків розгляду цієї скарги як для скаржника, так і для його родини.

25. Таким чином, представник позивача у касаційній скарзі довів наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

26. У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з якою підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

27. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження представник позивача наголошує, що оскаржуваний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 травня 2019 року №12.2-18-4/10837 затверджено на підставі відомостей, що не відповідають дійсності, а також з порушенням прав позивача та членів його родини на безпечне для життя та здоров`я використання власної земельної ділянки і проживання на ній. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України (частина 6 статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»), зокрема Порядком проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, що затверджений наказом Міністерства здоров`я України від 09 жовтня 2000 року № 247 (далі - Порядок № 247). Підпункт «а» частини першої статті 43 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» гарантує можливість оскарження у місячний термін висновків посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби до суду.

28. Водночас, можливість скасування висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи з підстав, зокрема, недостовірності відомостей внесених до протоколу проведення санітарно-епідеміологічної експертизи, а також неврахування можливого впливу на життя, здоров`я та інтереси оточуючих мешканців законом прямо не передбачена, як підстава для скасування такого висновку. При цьому, висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

29. Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. У касаційній скарзі позивач просить здійснювати судовий розгляд за його участю та/або за участю його представника.

31. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/12048/19.

32. 03 грудня 2020 року матеріали справи №640/12048/19 надійшли до Верховного Суду.

33. 14 грудня 2020 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

34. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.

35. 23 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення позивача.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

36. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

37. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

38. Приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. За приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року № 4004-XII (тут і далі в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку) передбачено, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи; об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

41. Згідно із статтею 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на: безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров`ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров`я, здоров`я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров`я та їх ступінь.

41.1. Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

42. Статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що громадяни зобов`язані: піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

43. Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

44. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

45. Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

46. Положеннями статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

46.1. До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій.

46.2. Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

46.3. Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

46.4. Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.

46.5. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.

47. Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 року № 918 та Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року № 1109, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 247 від 09.10.2000 року, затверджено Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи (далі - Порядок № 247).

48. За приписами пункту 4.1. Порядку № 247 виконавцями державної санітарно-епідеміологічної експертизи є установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України, а в особливо складних випадках (відсутність відповідних санітарних норм, вимог стосовно об`єкта експертизи - критеріїв безпеки, умов використання, гігієнічних та епідеміологічних регламентів тощо, імпортна продукція, продукція спеціального призначення або виготовлена без нормативних документів, затверджених згідно з чинним законодавством України, об`єкти, дослідження яких потребує спеціальних методів, та об`єкти, визначені головним державним санітарним лікарем України тощо) експертиза проводиться комісіями, які утворюються головним державним санітарним лікарем та які вповноважені на відповідний профіль діяльності.

49. Пунктом 5.1. Порядку № 247 визначено, що заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи.

50. Згідно з пунктом 7.4. Порядку № 247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:

- звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1., - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

- здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

- підготовка проекту висновку;

- затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

51. Відповідно до пункту 7.11. Порядку № 247 установа, заклад державної санітарно- епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках.

51.1. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ встановленої форми містить:

- реквізити висновку як документа (назва об`єкта експертизи; назва виробника продукції, розробника документа, країна; назва заявника, країна заявника; сфера застосування об`єкта експертизи (можливий споживач); сфера реалізації (через роздрібну торгівлю, аптечну мережу, для промислового використання, без права реалізації через роздрібну мережу); назва виконавця експертизи, номер протоколу; термін дії висновку; відповідальний за дотримання вимог висновку; примітки, опис ознак об`єкта експертизи;

- медичні вимоги безпеки для життя і здоров`я людини (критерії безпеки, показники, їх граничнодопустимі рівні, встановлений конкретний термін придатності тощо), яким повинен відповідати об`єкт експертизи, з якими має ознайомитись і які зобов`язується виконувати заявник - власник об`єкта експертизи, а також які є предметом подальшого державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- перелік відповідних методів їх контролю, які повинні бути перевірені в ході експертизи стосовно можливості застосування для контролю об`єкта експертизи;

- рекомендації щодо місця, періодичності та обсягів перевірок об`єкта в ході державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

51.2. На кожен об`єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ДК 017-98. Підготовлений висновок, підписаний керівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії.

52. Пунктом 7.12. Порядку № 247 визначено, що висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку.

53. Відповідно до пункту 3.2. Порядку № 247, забороняється використання або функціонування об`єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

54. Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

55. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996 року, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила № 173, ДСП; в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку), які є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

56. Пунктом 5 Правил № 173 встановлено вимоги до розташування та організації виробничої території, зокрема, передбачено, що до складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т. ін.

57. Підпунктом 5.4. пункту 5 Правил № 173 визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

57.1. Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих віпромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

57.2. На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР).

57.3. Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів підприємства та розширення сельбищної території.

58. Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Правил № 173, розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.

58.1. У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

59. Згідно з підпунктом 5.6. пункту 5 Правил № 173 основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку № 4.

59.1. Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до вимог законодавства та ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (додаток № 5).

60. Підпунктом 5.7. пункту 5 Правил № 173 визначено, що розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

61. Підпунктом 5.9. пункту 5 Правил № 173 передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів..

62. Згідно із підпунктом 5.9. пункту 5 Правил № 173 у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення, зокрема, житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

VІ. Позиція Верховного Суду

63. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

64. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

66. У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з якою підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

67. При цьому позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що скасування висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи з підстав, зокрема, недостовірності відомостей внесених до протоколу проведення санітарно-епідеміологічної експертизи, а також неврахування можливого впливу на життя, здоров`я та інтереси оточуючих мешканців законом прямо не передбачена, як підстава для скасування такого висновку. При цьому, висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

68. Визначальним для правильного вирішення цього спору є тлумачення положень підпункту 5.7. пункту 5 Правил № 173, якими визначено, що розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

69. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 травня 2019 року №12.2-18-4/10837 погоджені Матеріали обґрунтування розміру санітарно-захисної зони об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_1 , якими обґрунтовані розміри санітарно-захисної зони для об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 .

70. Відповідно до вказаного висновку розміри санітарно-захисної зони для об`єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 було зменшено до 30 м та 25 м.

71. Розробником матеріалів, які були надані для проведення експертизи, є ТОВ «Промекопроект», який включено до Переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності згідно наказу Мінприроди від 01 жовтня 2012 року №475.

72. У матеріалах, розроблених ТОВ «Промекопроект», наведена інформація, що передбачена Додатком до Порядку №247 та представлені результати розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери, виконані за програмою ЕОЛ» відповідно до ОНД-86.

73. З наведених у матеріалах розрахункових показників вбачається, що максимальні концентрації забруднюючих речовин з урахуванням пріоритетних напрямків вітру визначені для мінімальних відстаней від джерела викиду до існуючої житлової забудови (30 м та 25 м) та не перевищують встановлені гігієнічні нормативи.

74. Зазначені розрахунки підтверджені результатами лабораторних досліджень, проведених акредитованим у встановленому порядку ДУ «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» (протокол №4560/25-98 від 20 листопада 2018 року), згідно з яким біля найближчої житлової будівлі (на відстані 25 і 30 метрів) концентрації пріоритетних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не перевищують встановлені гігієнічні нормативи.

75. Відповідно до протоколу №4561-33 від 20 листопада 2018 року ДУ Київським обласним лабораторним центром Міністерства охорони здоров`я України проведено дослідження звуку на прибудинкових територіях існуючої наближеної житлової забудови (30 м і 27 м) у денний час доби становили відповідно: еквівалентні 39,8 дБА і 41,4 дБА, максимальні - 49,7 дБА і 52,6 дБА, що відповідає допустимим нормам, затвердженим додатком 16 ДСП та державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови, затвердженими наказом МОЗ від 22 лютого 2019 року №463.

76. Окрім того, Ірпінським міським відділом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області 28 березня 2019 року проведено санітарно-епідеміологічне обстеження об`єкта, за результатами якого складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №744/а, який надав до справи позивач, та згідно з яким при здійсненні діяльності ОСОБА_2 не перевищуються встановлені гігієнічні нормативи.

77. Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного висновку у відповідача була наявна вся необхідна інформація для його прийняття в порядку, визначеному Порядку № 247 та з урахуванням обмежень, установлених Правилами № 173.

78. Зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, позивач фактично не погоджується не із застосуванням норм матеріального права судами попередніх інстанцій, а з показниками концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики, які було використано відповідачем у протоколі державної санітарно-епідеміологічної експертизи №454 від 25 квітня 2019 року.

79. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

80. Враховуючи приписи статті 2 КАС України, колегія суддів уважає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, оскільки на розгляд експертної комісії було надано всі протоколи досліджень та випробувань, які передбачені Порядком № 247, із зазначенням даних, які не містили жодних суперечливих даних щодо показників концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики.

81. Незгода позивача із такими показниками, зокрема, з рівнем шуму, вібрації тощо та факт недостовірності таких показників у відповідних протоколах випробувань матеріалами справи не підтверджено.

82. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не приймаються Верховним Судом як належні, оскільки зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

83. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

84. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Любарця Андрія Юрійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року в справі № 640/12048/19 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська