ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/12506/19
адміністративне провадження № К/9901/3901/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року (суддя: Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (судді: Мєзєнцев Є.І., Земляна Г.В., Файдюк В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державної фіскальної служби України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" (далі - ТОВ "Вернум Контракт", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач), де треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправною та нечинною Постанови КМУ від 10 квітня 2019 року №306 "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації" в частині доповнення переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" за такими позиціями: код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 41 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 43 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 45 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 51 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 53 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 55 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л".
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково було розтлумачено норми статті Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині визначення регуляторного акту та статті 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в частині нерозповсюдження дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» на нормативно - правові акти, прийняті у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, - внаслідок чого не було застосовано до спірних правовідносин норми права, що підлягали застосуванню, а саме: статті 4, 8, 9, 13, 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статтю 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та частину четверту статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».
Також наголошує на порушенні судом першої інстанції приписів статей 12 257 263 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині дотримання встановленого процесуальним законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта. Вказуючи на те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що вона розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, в той час як відповідно до пункту 2 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 18 липня 2019 року справа мала розглядатися в порядку загального позовного провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 10 квітня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №306 "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації" (далі - Постанова КМУ №306).
Вказаною постановою КМУ доповнено перелік товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації, зокрема, такими позиціями: код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 41 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 43 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 45 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 51 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 53 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 55 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л".
Відповідно до пояснювальної записки проект Постанови КМУ №306 розроблений відповідно до частини 11 статті 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та з урахуванням звернень асоціацій, об`єднань, підприємств різних галузей економіки, зокрема, Асоціації підприємств скляної промисловості «Скло України» щодо необхідності збереження вітчизняного виробництва окремих видів скляної тари та недопущення залежності держави від імпорту з рф цієї продукції.
Прийняттю вказаної постанови також передувала постанова уряду російської федерації від 29 грудня 2018 року №1716-83 "Про заходи щодо реалізації Указу президента російської федерації від 22 жовтня 2018 року №592 "Про застосування спеціальних економічних заходів з недружніми діями України по відношенню до громадян і юридичних осіб російської федерації", якою заборонено до ввезення в Російську Федерацію товарів за визначеним переліком, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України.
12 квітня 2019 року означена вище Постанова була оприлюднена в офіційному сайті КМУ та у виданні "Урядовий кур`єр", а через 10 днів набрала чинності.
Вважаючи, що Постанова КМУ №306 була прийнята із суттєвим порушенням вимог Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що порушує його права як суб`єкта підприємницької діяльності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржувана Постанова не є регуляторним актом, оскільки спрямована не на правове регулювання господарських відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, а на врегулювання спірної ситуації, пов`язаної із застосуванням заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії російської федерації, як держави-агресора та держави-окупанта, а, відтак, - є такою що прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
За приписами статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
В свою чергу, загальне позовне провадження призначене для розгляду всіх справ, які у зв`язку зі складністю, кількістю учасників та особливостями предмета доказування не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи в порядку загального позовного провадження передбачає проходження всіх передбачених кодексом стадій судового процесу, зокрема, підготовчого провадження, під час якого учасники подають суду заяви по суті справи, а також клопотання з процесуальних питань, розгляд справи по суті (відкриття розгляду справи по суті, встановлення явки учасників, оголошення складу суду, роз`яснення учасникам їхніх прав та обов`язків, розгляд клопотань, з`ясування обставин справи та дослідження доказів, вступне слово учасників, питання, дослідження судом доказів, додаткові пояснення учасників, судові дебати, заключне слово учасників, репліки, ухвалення судом рішення по суті справи).
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Згідно з положеннями частин четвертої-десятої цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.
Відповідно до частин першої та другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що для оскарження нормативно-правових актів передбачена процедура відмінна від тієї, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії. Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок - опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений з урахуванням правил Указів Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності» від 10.06.1997 № 503/97, «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 13.12.1996 №1207/96.
Такі імперативні вимоги щодо порядку розгляду спорів з приводу оскарження нормативно-правових актів законодавцем запроваджено, виходячи із принципів гласності, відкритості та офіційності, оскільки саме через інститут оприлюднення інформації в офіційному виданні з приводу оскарження такого акта можливо визначити коло осіб, які вважають, що їхні права та інтереси порушені, та надалі надати їм можливість звернутися до суду з вимогою вирішити питання про їхню участь у розгляді справи до прийняття відповідного рішення.?
Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №369/7296/16-а, від 04.03.2020 у справі №450/1236/17 та від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, ознайомившись із позовною заявою Окружним адміністративним судом м. Києва констатовано, що позивачем заявлено позовні вимоги, які згідно статей 12 та 257 КАС України належить розглядати за правилами загального позовного провадження. Також, на виконання вимог статті 264 КАС України, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі у виданні, в якому була офіційно оприлюднена Постанова КМУ №306.
Поряд із цим, із тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що його ухвалено в порядку письмового провадження та вказано про те, що провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
За наведених обстави, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка з огляду на приписи частини 8 статті 264 КАС України має розглядатися в порядку загального позовного провадження, чим порушено принцип змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції у супереч вимогам пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України, цих порушень суду першої інстанції не виправив, так само як і не оцінив доводи позивача про недотримання судом першої інстанції процедури розгляду цієї справи, які були наведені в апеляційній скарзі.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи те, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права всупереч імперативним приписам пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України не було виправлено судом апеляційної інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, зважаючи на те, що підставою для скасування оскаржених судових рішень є саме порушення норм процесуального права, Верховний Суд не переходить до аналізу інших доводів касаційної скарги по суті спору та не вирішує їх.
Керуючись статтями 340 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська