ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2024 року
м. Київ
справа №640/12981/21
адміністративне провадження № К/990/18447/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (колегія у складі суддів Губської Л.В., Епель О.В., Карпушової О.В.)
у справі № 640/12981/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс"
до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
про визнання протиправними дій, бездіяльності та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс" (далі - ТОВ "Укрекосервіс") звернулося до суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля; відповідач), у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 13.11.2020 №20/20-1 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами";
- визнати протиправною бездіяльність Міндовкілля щодо перевірки дотримання ним вимог міжнародних стандартів і кращих практик цивілізованих держав з транспортування, знешкодження, знищення медичних відходів що містять коронавірус SARS-CoV-2, вимог законодавства, які поширюються на всіх суб`єктів господарювання з 2 по 33 включно і вимог законодавства, які застосовуються лише до певної категорії суб`єктів господарювання з 1 по 34 включно, зазначених в акті від 13.11.2020 №20/20 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, а також зазначений акт від 13.11.2020 №20/20;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.11.2020 №281 "Про анулювання ліцензії", яким Товариству анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу від 05.01.2018 №2 (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження та видалення);
- зобов`язати Міндовкілля внести зміни до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) і Переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, розміщеному на офіційному вебсайті Міндовкілля, вилучивши запис про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ "Укрекосервіс", вилучивши запис про набрання чинності зазначеним анулюванням 17.12.2020, і змінивши колір відомостей щодо ТОВ "Укрекосервіс" з червоного кольору на чорний.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.01.2018 №2 ТОВ «Укрекосервіс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження та видалення).
3. На виконання наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 11.11.2020 №265 «Про утворення комісії з проведення планової перевірки та проведення планової перевірки ТОВ «Укрекосервіс» Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України з 12 по 13 листопада 2020 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ «Укрекосервіс».
4. 12.11.2020 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України направлено позивачу письмову вимогу щодо надання інформації та переліку документів, що стосуються проведення заходу державного нагляду (контролю) №20/20, якою зобов`язано його до 12.00 13 листопада 2020 року надати вказані у вимозі інформацію та документи.
5. 13.11.2020 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України складено акт №20/20 та акт №20/20-1 про відмову ТОВ «Укрекосервіс» у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
6. На підставі акта від 13.11.2020 №20/20-1 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України видало наказ від 19.11.2020 №281 «Про анулювання ліцензії ТОВ «Укрекосервіс».
7. Рішенням Експертно-апеляційної ради ДРС України з питань ліцензування від 08.12.2020 № 4.1 залишено без задоволення скаргу ТОВ «Укрекосервіс» на наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ від 19.11.2020 №281, про що позивача повідомлено розпорядженням Державної регуляторної служби України від 10.12.2020 №166.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Позивач зазначає, що 12.11.2020 представником Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на електронну пошту ТОВ "Укрекосервіс" надіслано вимогу про надання інформації та документів, що стосуються заходу державного нагляду (контролю) з провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. Того ж дня на телефон директора ТОВ "Укрекосервіс" зателефонувала особа, яка представилася представником Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та повідомила про проведення з 12 по 13 листопада 2020 року позапланової перевірки додержання названим товариством ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
Директор ТОВ "Укрекосервіс" перебував на лікарняному, уповноважені працівники перебували у відрядженнях, тому представнику Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України повідомлено про неможливість прибути за місцем перевірки.
Запитувані відповідачем документи разом із супровідним листом від 12.11.2020 було залишено у скриньці Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. На телефонний дзвінок директора ТОВ "Укрекосервіс" представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 13.11.2020 повідомив про те, що останні не будуть виїжджати за місцем проведення перевірки ТОВ "Укрекосервіс". Позивач вважає, що не відмовляв у проведенні перевірки, оскільки в акті не вказано про будь-які дії, які вчиняли працівники позивача, які б свідчили про недопуск до перевірки або її перешкоджанню.
9. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає, що члени комісії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України були позбавлені можливості вручити направлення на проведення перевірки протягом першого дня перевірки, з огляду на відсутність керівника або уповноваженої особи позивача за місцем перевірки, що зафіксовано відповідним актом. При цьому, представник відповідач наголошував на безпідставності доводів позивача про наявність бездіяльності Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо проведення перевірки ТОВ "Укрекосервіс".
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022, задовольнив позов частково:
- визнав протиправним та скасував наказ Міндовкілля від 19.11.2020 № 281 "Про анулювання ліцензії", яким анульовано Ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс", видану на підставі наказу від 05.01.2018 № 2 (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження та видалення).
- зобов`язав Міндовкілля внести зміни до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) і Переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, розміщеному на офіційному вебсайті Міндовкілля, вилучивши запис про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ "Укрекосервіс", вилучивши запис про набрання чинності зазначеним анулюванням 17.12.2020, і змінивши колір відомостей щодо ТОВ "Укрекосервіс" з червоного кольору на чорний.
- відмовив в іншій частині позовних вимог.
11. З посиланням на постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 826/7786/18 та від 20.02.2020 у справі № 826/20212/16, суди дійшли висновку, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії. Члени комісії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12.11.2020 здійснили виїзд за фактичним місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Укрекосервіс» за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 2, де встановлено відсутність протягом першого дня перевірки директора або уповноваженої особи ТОВ «Укрекосервіс», а місцезнаходженням ТОВ «Укрекосервіс» є: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 621 (про що вказано в акті від 13.11.2020 №20/20-1), на яку представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12.11.2020 не здійснювали вихід, а тому не могли встановити наявність або відсутність керівника або уповноваженої особи за вказаною адресою. Отже, неправомірним є притягнення до відповідальності за недопуск.
Суди також взяли до уваги результат лабораторного дослідження від 30.10.2020, згідно з яким у директора ТОВ "Укрекосервіс" виявлено коронавірус, що свідчить про поважність причин, за наявності яких останній був відсутній на товаристві.
Суди також врахували, що акт від 13.11.2020 №20/20-1 підписаний комісією у складі двох осіб. Один з членів комісії, уповноважених на перевірку, повідомив про погане самопочуття та, з урахуванням карантинних обмежень і з метою недопущення розповсюдження коронавірусу не зміг взяти участь у проведенні позапланової перевірки ТОВ "Укрекосервіс". При цьому, перебування директора ТОВ "Укрекосервіс" на лікуванні за наявності лабораторно підтвердженого тесту на коронавірус стало підставою для складання акта про відмову у проведені відповідної перевірки. Суди дійшли висновку, що вказані вище твердження відповідача носять суперечливий характер.
Оскільки оскаржуваний наказ від 19.11.2020 №281 прийнято на підставі акту від 13.11.2020 №20/20-1, який складено протиправно, за відсутності законодавчо визначених причин, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого наказу.
12. Відповідач Міндовкілля у касаційній скарзі, що 18.07.2024 надійшла до Верховного Суду, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
13. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон № 222-VIII), викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №814/832/18. Адреса, за якою здійснювалася перевірка, є фактичним місцем знаходження ТОВ "Укрекосервіс", де знаходяться його виробничі приміщення. Зазначає, що за наявності відповідних доказів, місце провадження господарської діяльності товариства може вважатися "місцезнаходженням ліцензіата" для цілей застосування п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII.
14. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2022 відкрито касаційне провадження. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
15. У відзиві позивач покликається на правомірність рішень судів попередніх інстанцій, адже висновки у справі відповідають практиці Верховного Суду (постанова від 20.02.2019 у справі №814/832/18 та ухвалі від 31.08.2022 у справі №640/31203/20). Просить закрити касаційне провадження, однак Суд не вбачає підстав для закриття провадження і доходить висновку про необхідність розгляду справи по суті.
VІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.
17. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
19. Відповідно до ст. 2 Закону № 877-Vдія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.
Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
20. Отже, відносини щодо дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами регулюються Законом № 877-V.
21. Статтею 3 Закону № 877-V серед принципів державного нагляду (контролю) визначені такі як здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом, відкритість, прозорість, плановість й системність державного нагляду (контролю).
22. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII) державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
23. Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 222-VIII передбачено, що орган ліцензування - це державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності.
24. Згідно з Переліком органів ліцензування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є органом ліцензування щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами.
25. Відповідно до п.п. 1-2 ст. 1 Закону №222-VIII анулювання ліцензії повністю або частково - це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.
26. У постанові від 20.02.2019 у справі №814/832/18 Верховний Суд сформував таку позицію щодо застосування норм Закону № 222-VIII щодо відмови у допуску до перевірки та її правових наслідків:
"Відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону №222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Частиною 3 зазначеної статті передбачене право залучати фото та відеоматеріали, відзняті під час проведення перевірки, а також встановлюється обов`язок належного обґрунтування та детального викладення фактів порушення законодавства.
Для фіксування факту недопуску до перевірки відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" вихід посадових осіб за адресою, вказаною у наказі та направленні на перевірку, повинен здійснюватися безпосередньо.
Отже, у разі скасування ліцензії з підстав відмови ліцензіата у проведені перевірки органом ліцензування, факт недопуску повинен бути зафіксований в акті та підтверджуватися відповідними доказами. При цьому тягар доказування факту недопуску та усіх інших істотних обставин, які з цим пов`язані, покладається на суб`єкта владних повноважень, який це стверджує.
За п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII самостійними проявами недопуску до перевірки (об`єктивна сторона цього порушення) є:
відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню;
відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню;
відсутність протягом першого дня перевірки особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки за місцезнаходженням ліцензіата.
З наведеного слідує, що недопуск до перевірки може проявлятися в активних діях - відмові в доступі до певних місць чи об`єктів, а також в пасивній формі - відсутності представника ліцензіата за місцем його знаходження.
Розширене тлумачення п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII не допускається, оскільки йдеться про застосування відповідальності до ліцензіата - її невиконання має наслідком анулювання ліцензії.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру (ч. 4 ст. 89 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, відсутність уповноваженого представника ліцензіата протягом першого дня перевірки саме за тим місцезнаходженням ліцензіата, яке зазначене в Єдиному державному реєстрі, або відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до фактичного місця провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, свідчить про недопуск до перевірки та є підставою для анулювання ліцензії".
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акта від 13.11.2020 №20/20-1 вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Укрекосервіс» є адреса: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 621. Натомість місцем провадження господарської діяльності є адреса: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 2.
28. З акта від 13.11.2020 №20/20-1 вбачається, що члени комісії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12.11.2020 здійснили виїзд за фактичним місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Укрекосервіс» за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 2, де встановлено відсутність протягом першого дня перевірки директора або уповноваженої особи ТОВ «Укрекосервіс».
29. Як в акті від 13.11.2020 №20/20-1, так і в оскаржуваному наказі від 19.11.2020 №281 «Про анулювання ліцензії» відповідач зазначив, що підставою для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, який складений відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII.
30. Суди взяли до уваги, що місцезнаходженням ТОВ «Укрекосервіс» є: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 621 (про що вказано в акті від 13.11.2020 №20/20-1), на яку представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12.11.2020 не здійснювали вихід, а тому не могли встановити наявність або відсутність керівника або уповноваженої особи за вказаною адресою.
31. Аналогічна позиція щодо відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №№814/832/18, яку суди застосували під час вирішення справи.
32. Також Верховний Суд у постановах від 17.09.2019 у справі №826/7786/18, від 20.02.2020 у справі №826/20212/16 зазначив, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії.
33. У справі, що розглядається, таких обставин судами не встановлено.
34. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ від 19.11.2020 №281 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він винесений на підставі акта від 13.11.2020 №20/20-1, який складено за відсутності законодавчо визначених причин.
35. Відповідно до ч. 11 ст.16 Закону № 222-VIII ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб`єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та відображається у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов`язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
36. Згідно з ч. 18 ст. 16 Закону № 222-VIII орган ліцензування вносить інформацію щодо рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру, а також оприлюднює його на офіційному веб-сайті наступного робочого дня після його прийняття; інформує ліцензіата щодо рішення про анулювання ліцензії повністю або частково протягом п`яти календарних днів шляхом направлення йому рекомендованого листа.
37. Законом № 222-VIII не визначено обов`язку органу ліцензування внести інформацію про скасування рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру або вилучення запису про анулювання ліцензії на підставі судового рішення про скасування рішення щодо анулювання ліцензії.
38. Зважаючи на вище наведене, Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що скасування наказу від 19.11.2020 № 281 є підставою для внесення відповідних змін до ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) і Переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, розміщеному на офіційному веб-сайті Міндовкілля, отже позов у вказаній частині підлягає задоволенню.
39. Щодо позовних вимог (1) визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 13.11.2020 №20/20-1 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами" та (2) визнати протиправною бездіяльність Міндовкілля щодо перевірки, а також зазначений акт від 13.11.2020 №20/20, у задоволенні яких суд відмовив, то у цій частині судові рішення слід скасувати і провадження у справі закрити, оскільки згідно усталеної практики Верховного Суду:
«Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Колегія суддів зазначає, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такий акт та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій посадових особі контролюючого органу і самі собою не породжують правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів, що, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправними та скасування таких у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду».
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі 640/19671/18, від 16.09.2021 у справі № 640/20588/18, від 06.12.2022 у справі № 804/8776/15.
40. За правилами п. 5 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 341 КАС України).
42. В той же час, п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
43. За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача по складанню акта від 13.11.2020 №20/20-1 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами" та бездіяльності Міндовкілля щодо перевірки дотримання ним вимог міжнародних стандартів і кращих практик цивілізованих держав з транспортування, знешкодження, знищення медичних відходів що містять коронавірус SARS-CoV-2, вимог законодавства, які поширюються на всіх суб`єктів господарювання з 2 по 33 включно і вимог законодавства, які застосовуються лише до певної категорії суб`єктів господарювання з 1 по 34 включно, зазначених в акті від 13.11.2020 №20/20, слід скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.
Керуючись ст. 345 339 КАС України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі №640/12981/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту від 13.11.2020 №20/20-1 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрекосервіс" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами";
- визнання протиправною бездіяльності Міндовкілля щодо перевірки дотримання ним вимог міжнародних стандартів і кращих практик цивілізованих держав з транспортування, знешкодження, знищення медичних відходів що містять коронавірус SARS-CoV-2, вимог законодавства, які поширюються на всіх суб`єктів господарювання з 2 по 33 включно і вимог законодавства, які застосовуються лише до певної категорії суб`єктів господарювання з 1 по 34 включно, зазначених в акті від 13.11.2020 №20/20 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, а також зазначений акт від 13.11.2020 №20/20.
В частині цих вимог провадження у справі закрити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі №640/12981/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя А.А. Єзеров