ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/13467/22
адміністративне провадження № К/990/14508/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 640/13467/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «ІНТЕРЕНЕРДЖІ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), третя особа - Асоціація "Українська асоціація відновлювальної енергетики" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою НКРЕКП на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 (головуючий-суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ» (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НКРЕКП (далі-відповідач, Національна комісія), третя особа - Асоціація «Українська асоціація відновлювальної енергетики», в якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо невиконання зобов`язань, передбачених частиною 29 та 30 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1817 від 30.08.2019;
визнати протиправним, нечинним та скасувати пункт 1 Постанови НКРЕКП № 363 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», яким були внесені зміни до Постанови НКРЕКП №3024 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30.12.2021;
зобов`язати НКРЕКП прийняти рішення щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини 29 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та пункту 1.4 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1817 від 30.08.2019;
зобов`язати НКРЕКП прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини тридцятої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1817 від 30.08.2019.
На обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року та щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, позов ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ» задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо невиконання зобов`язань, передбачених частинами 29 та 30 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 1817 від 30.08.2019.
Зобов`язано НКРЕКП прийняти рішення щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини 29 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та пункту 1.4 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1817 від 30.08.2019.
Зобов`язано НКРЕКП прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини 30 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1817 від 30.08.2019.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки починаючи з 31.03.2022 перерахунок «зеленого» тарифу відповідачем в порядку, визначеному статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» за другий та третій квартали 2022 року, не здійснювався, вказане свідчить про вчинення НКРЕКП протиправної бездіяльності.
Враховуючи, що правовий режим воєнного стану не передбачає жодних обмежень щодо питань тарифоутворення, введення обмежень щодо встановлених тарифів та «зеленого» тарифу, тому слід зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року та встановити «зелений» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року.
Разом з тим, оскільки постанова НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30.12.2021 №3024 зі змінами від 31.03.2022 № 363 втратила чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1235 від 30.09.2022, тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним, нечинним та скасування пункту 1 Постанови НКРЕКП № 363 від 30.12.2021, судами попередніх інстанцій було відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач оскаржив рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023. У касаційній скарзі заявник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ» відмовити повністю.
Як на підставу оскарження судового рішення відповідач покликається на відсутність правового висновку щодо порядку застосування положень статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" в частині обов`язку НКРЕКП щоквартального перегляду "зелених" тарифів в період дії воєнного стану.
Від ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖИ» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суд від 10.05.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у зазначеній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 у задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 640/13467/22 відмовлено.
07.06.2023 та 08.06.2023 на адресу суду касаційної інстанції від заявника надійшли повторні клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023 клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення виконання рішень задоволено - зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ» є членом ринку електричної енергії України та здійснює господарську діяльність з генерації електричної енергії з енергії сонячного випромінювання відповідно до ліцензії на виробництво електричної енергії, виданої НКРЕКП відповідно до Постанови НКРЕКП № 1316 від 02.07.2019 про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ».
Позивач виробляє електричну енергію з альтернативних джерел з енергії сонячного випромінювання на збудованих електростанціях:
- СЕС «Гута-2», яка знаходиться в Закарпатській області, Ужгородський район, с./рада Кам`яницька, урочище «Табла»;
- СЕС «Веряця-1», яка знаходиться в Закарпатській області, Виноградівському районі, с. Горбки, вул. Садова, 14-6.
Постановою НКРЕКП № 3 від 05.01.2017 позивачу встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії до 01.01.2030.
30.12.2021 НКРЕКП прийнято Постанову №3024 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», відповідно пункту 1 якої установлено згідно додатка «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва.
Відповідно до пункту 369 Додатку до постанови НКРЕКП від 30.12.2021 №3024 для об`єктів генерації ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ» установлені такі «зелені» тарифи: СЕС «Гута-2» - 418, 38 (без ПДВ), коп/кВт год; 1 черга СЕС «Веряця-1» - 393,03 (без ПДВ), коп/кВт год. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2022.
31.03.2022 відповідачем прийнято Постанову № 363 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», відповідно до пункту 1 якої пункт 3 постанови НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30.12.2021 № 3024 доповнено словами «та діє до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану».
Позивач вважаючи, що пункт 1 постанови НКРЕКП №363 від 31.03.2022 в частині продовження терміну дії поставки НКРЕКП №3024, суперечить вимогам статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
У відповідності до частини другої статті 2 Закону № 1540-VIII державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про енергетичну ефективність", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначає Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР (далі - Закон №575/97-ВР), який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №575/97-ВР державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.
Згідно статті 11 Закону №575/97-ВР державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб`єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.
Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Положеннями статті 12 Закону №575/97-ВР визначено, що основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій в електроенергетиці; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.
При цьому, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до покладених на неї завдань, з поміж іншого бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринку електричної енергії, в межах повноважень, визначених законом; забезпечує реалізацію державної політики щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, у тому числі шляхом погодження договорів на купівлю такої електроенергії оптовим ринком електричної енергії України на підтвердження державних гарантій, встановлених законом.
Крім того, указом Президента України від 10.09.2014 за № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення № 715/2014).
Згідно з пунктом 4 Положення №715/2014 визначено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого: бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.
Таким чином, відповідач наділений повноваженнями у спосіб, передбачений законом, встановлювати тарифи на електроенергію.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", в Україні з метою підтримки виробників електричної енергії з відновлювальних джерел енергії в межах реалізації Енергетичної стратегії України до 2035 року - встановлення пріоритетності використання енергії із відновлюваних та альтернативних джерел, встановлено "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", "зелений" тариф встановлюється НКРЕКП на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене вказаною статтею, поширюється на, серед іншого, суб`єктів господарювання, які мають намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) та відповідно до частини четвертої статті 7-1 Закону України "Про ринок електричної енергії" уклали договори купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом до 31 грудня 2019 року і ввели такі об`єкти в експлуатацію протягом 3 років з дати укладення зазначених договорів - для об`єктів, що виробляють електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії (частина друга статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії").
Відповідно до положень статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", та підпунктів 1.2-1.4 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 1817 від 30.08.2019 (далі - Постанова № 1817):
-"зелений" тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу);
-для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств "зелений" тариф встановлюється до 01 січня 2030 року;
- "зелений" тариф для об`єктів електроенергетики, введених в експлуатацію до 31 грудня 2024 року, та приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, договір про купівлю-продаж електричної енергії з якими укладено до 31 грудня 2024 року, не може бути меншим за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу, який на дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП, перераховується у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання;
- фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб`єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату;
- "зелений" тариф для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання.
Пунктом 5 частини другої Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" Закон України "Про альтернативні джерела енергії" доповнено статтею 9-4 такого змісту: "Для суб`єктів господарювання, визначених частиною першою цієї статті, у період з 1 серпня 2020 року "зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за правилами, визначеними статтею 9-1 цього Закону, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених цією статтею, або на рівні граничного (максимального) "зеленого" тарифу. "Зелений" тариф встановлюється:
а) для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання та/або вітру на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), шляхом множення встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 9-1 цього Закону для таких суб`єктів господарювання "зеленого" тарифу на понижуючі коефіцієнти:
… на рівні 0,85 - для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) встановленою потужністю 1 МВт та більше, що введені в експлуатацію з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2019 року".
Таким чином, у відповідності до правових норм Закону України "Про альтернативні джерела енергії" "зелений" тариф не може бути менше встановленого законодавством, фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу перераховується на дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання і такий фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб`єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату (дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП).
Тобто, на НКРЕКП Законом України "Про альтернативні джерела енергії" покладено обов`язок здійснення щоквартально перерахунку "зеленого" тарифу з приведенням його розміру у відповідність в національній валюті за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання.
Як слідує з матеріалів справи, Постановою НКРЕКП від 30.12.2021 за № 3024 встановлені "зелені" тарифи на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання, зокрема і для позивача.
У пункті 3 постанови НКРЕКП від 30.12.2021 за №3024 зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01.01.2022.
Тобто, 30.12.2021 Регулятор встановив "зелені" тарифи, зокрема, для ТОВ «ІНТЕРЕНЕРДЖІ», які в силу вимог статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" мали діяти з 01.01.2022 та протягом першого кварталу 2022 року і підлягали перегляду НКРЕКП на останньому засіданні першого кварталу 2022 року (до кінця березня 2022 року). Отже, строк дії тарифу, встановленого постановою НКРЕКП від 30.12.2021 за №3024 в силу приписів статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" діяв до 31.03.2022 включно.
Проте, 31.03.2022 відповідачем прийнято Постанову №363, відповідно до пункту 1 якої пункт 3 постанови НКРЕКП від 30.12.2021 за № 3024 доповнено словами "та діє до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану".
Таким чином, Регулятор шляхом прийняття постанови фактично зупинив процедуру щоквартального перегляду "зеленого" тарифу, яка прямо передбачена статтею 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
У зв`язку з прийняттям оскаржуваної постанови Регулятора, з 01.04.2022 перерахунок "зеленого" тарифу в порядку, передбаченому статтею 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" відповідачем не здійснювався до визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 30.12.2021 № 3024 та установлення "зелених" тарифів з 01.10.2022 постановою Регулятора від 30.09.2022 за №1235.
Саме з цих підстав, позивач оскаржував пункт 1 постанови відповідача від 31.03.2022 за № 363 та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування на 2 та 3 квартали 2022 року "зелених" тарифів.
У справі, яка розглядається, ключовим є питання визначення в умовах воєнного стану меж повноважень НКРЕКП при виконанні обов`язку, покладеного на Регулятора статтею 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" зі здійснення перерахунку "зелених" тарифів та законності у спосіб видання постанови НКРЕКП, зупинення на період дії воєнного положення такого обов`язку.
На час виникнення спірних відносин у справі, яка розглядається, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Дія цього Указу Президента України була надалі продовжена відповідними Указами та діє дотепер.
Крім того, пунктом 3 вказаного Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34 38 39 41 - 44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
За правилами частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та іншими законами України.
За умови введення воєнного стану військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням відповідних органів державної влади запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб певні заходи правового режиму воєнного стану за переліком, встановленим статтею 8 Законом України "Про правовий режим воєнного стану".
Виходячи з викладеного, запровадження в державі воєнного стану не змінює обов`язку, зокрема, для органів державної влади діяти у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Водночас, правовий режим воєнного стану не передбачає жодних обмежень щодо питань тарифоутворення, введення обмежень щодо встановлених тарифів.
Вказані обставини спростовують посилання відповідача на неможливість здійснення перерахунку "зеленого тарифу" у період воєнного стану.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 Основного закону до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
Своєю чергою, відповідач не наділений повноваженнями законодавчого органу влади, а має дотримуватись вимог закону і введення воєнного стану не змінює такий обов`язок для державного органу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункт 1 спірної постанови суперечить вимогам статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", прийнятий відповідачем не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом.
Посилання відповідача на те, що Закон України "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" є спеціальним у спірних правовідносинах, а частина 1 статті 3 цього Закону визначає, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача повноважень встановлювати постановою інший порядок та строки перерахунку "зелених" тарифів, ніж ті, що передбачені Законом.
Водночас, ані Указом Президента "Про введення воєнного стану в Україні", ані Верховною Радою України Національна комісія в умовах воєнного стану такими повноваженнями також не наділялась, зміни до статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" не вносились.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що пункт 1 постанови НКРЕКП від 31.03.2022 №363 є таким, що протирічить вимогам статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Водночас, суди, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги про визнання нечинним та скасування пункту 1 постанови НКРЕКП №363 від 31.03.22 в частині продовження терміну дії постанови НКРЕКП №3024, обґрунтовано врахували, що постанова НКРЕКП від 30.12.2021 № 3024 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 31.03.2022 № 363, втратила чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1235 від 30.09.2022, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З аналізу зазначених норм належить зробити висновок, що право на захист виникає у випадку порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права.
Судом встановлено, що постанова від 31.03.2022 № 363 діяла в період 2-3 кварталів 2022 року, і таке рішення відповідача не відповідало чинному законодавству, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП та зобов`язання вчинити дії підлягають вирішенню з точки зору наслідків для позивача, спричинених цим рішенням у період його дії.
При цьому, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.
За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов`язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що через невиконання Регулятором у період 2 та 3 кварталу 2022 року вимог статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", відповідачем допущена протиправна бездіяльність. Прийняття НКРЕКП постанови №363 від 31.03.2022 не спростовує того, що відповідач допустив бездіяльність, через те, що конкретні дії (перерахунок "зеленого" тарифу), які були прямо передбачені законом, відповідач у вказаний період мав обов`язок, але не вчинив.
З приводу позовних вимог про зобов`язання НКРЕКП вчинити дії, які полягають у виконанні вимог статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" в частині щоквартального перераховування "зелених" тарифів у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті відповідного засідання НКРЕКП починаючи за 2-3 квартали 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Відповідно до пунктів 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Спірні у цій справі правовідносини свідчать про те, що єдиний законний варіант поведінки відповідача прямо передбачений у статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", не потребує додаткової процедури або звернення позивача чи подання ним документів, що передують здійсненню перерахунку "зеленого" тарифу.
За таких обставин, доводи касаційної скарги про втручання у дискреційні повноваження НКРЕКП є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов`язання Національну комісію виконати вимоги закону за той період, в якому Регулятор допустив бездіяльність, є обґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2023 у справі №500/3045/22.
Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 375 КАС України Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023 зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 640/13467/22.
З огляду на результат касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанції, їх виконання підлягає поновленню.
Керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 640/31467/22- залишити без змін.
Поновити виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 640/31467/22
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець