ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/1364/19
адміністративне провадження № К/9901/20878/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року (головуючий суддя: Погрібніченко І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Федотов І.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач 1), до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ, відповідач 2) про:
- визнання протиправними та дискримінаційними дій Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва щодо припинення з 01 травня 2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва поновити з 1 травня 2018 року на загальних підставах виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити виниклу заборгованість;
- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва на користь ОСОБА_1 виниклу заборгованість з 01.05.2018 по 24.01.2019 в сумі 27810,27 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у м. Києві щодо припинення з 01 травня 2018 року виплати пенсії позивачу. Зобов`язати відповідача 1 відновити ОСОБА_1 , призначеної пенсії за віком та виплатити заборгованість, що виникла з 01 травня 2018 року. В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд також допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 суми пенсійних виплат за один місяць.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 повернуто особі, яка її подала.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 набрало законної сили 27.05.2019.
03.09.2019 по цій справі виданий виконавчий лист.
16.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив:
-визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 по справі №640/1364/19;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити заходи щодо усунення причин та умов, які сприяють порушенню закону у вигляді невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 по справі №640/1364/19;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 по справі №640/1364/19;
-постановити у відношенні посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві окрему ухвалу відповідно до статті 249 КАС України та направити матеріали до прокуратури м. Києва для порушення кримінальної справи за умисне невиконання рішення суду посадовою особою за статтею 382 Кримінального Кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 повернуто заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виконання рішення суду та постановлення окремої ухвали.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 залишено без змін.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду від 13.03.2019 ще у липні 2019 року, коли звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Суди також зазначили, що позивачем не наведено належних обґрунтувань та поважних причин пропуску строку із зверненням з такою заявою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить про їх скасування та направлення справи для продовження розгляду заяви.
У скарзі заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28.08.2020 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 19.01.2021 Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною 3 статті 328 КАС України.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 4 наведеної статті встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень така особа має право звернутись протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Як встановлено судами, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково набрало законної сили 27.05.2019, а 03.09.2019 по цій справі видано виконавчий лист.
Заяву про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України позивач подав до суду першої інстанції 16.04.2020.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України, посилався на те, що про невиконання рішення суду від 13.03.2019 дізнався лише 14.04.2020 через автоматизовану систему виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, за допомогою якої йому стало відомо про накладення двічі постановами від 02.10.2019 та 26.11.2019 в рамках виконавчого провадження № 59997090 на боржника (ГУ УПФУ у м. Києві) штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Крім того, позивач зазначав, що відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. від 26.11.2019 виконавче провадження ВП №59997090 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 по справі №640/1364/19 (виконавчий лист №640/1364/19 від 03.09.2019) закінчене на підставі пункту 11 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на те, що виконавцем в ході виконання рішення суду вчинено всі дії передбачені статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", але виконати рішення суду без боржника не виявляється можливим. При цьому, вказаних постанов державного виконавця він не отримував.
Тобто, відлік строку на подання заяви позивач пов`язує із отриманими 14.04.2020 відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, повертаючи заяву, виходив з того, що станом на час звернення до суду з заявою про видачу виконавчого листа (11.07.2019) позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду від 13.03.2019.
Суди також зазначили, що вказані обставини підтверджуються й тим, що 12.07.2019 позивач звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, яка ухвалою від 11.09.2019 повернута заявнику через несплату сплатою судового збору.
За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що про порушення своїх прав щодо невиконання рішення суду ОСОБА_1 дізнався ще в липні 2019 році, в той час як із вказаною заявою звернувся у квітні 2020 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
За частиною 4 статті 383 КАС України визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині 1 цієї статті, є дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому граничним (присічним) строком звернення до суду із такою заявою є останній день завершення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання за відповідним рішенням суду.
Крім того, положення частини 2 статті 383 КАС України, визначаючи вимоги до заяви про визнання протиправною бездіяльності, вказують, що остання має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання (п.7) та інформацію про хід виконавчого провадження (п.8).
Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.
Позивач зазначав, звертаючись із заявою в порядку статті 383 КАС України, що 03.09.2019 він отримав виконавчий лист, який пред`явив до примусового виконання 06.09.2019. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. 10.09.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59997090 з примусового виконання рішення по цій справі. В подальшому державним виконавцем через невиконання боржником без поважних причин судового рішення постановами від 02.10.2019 та 26.11.2019 на Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві накладався штраф на користь держави. Постановою державного виконавця від 26.11.2019 виконавче провадження ВП №59997090 закінчено на підставі пункту 11 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, у заяві до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі позивач зазначав, що жодну постанову державного виконавця не отримував, тільки 14.04.2020 з автоматизовної системи виконавчого провадження дізнався про хід виконання судового рішення, а 15.04.2020 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суди виходили з того, що відлік десятиденного строку на звернення із заявою слід відраховувати від дати звернення ОСОБА_1 11.07.2019 до суду із заявою про видачу виконавчого листа, тобто початок перебігу строку звернення із заявою суди пов`язують з обставиною невиконання судового рішення відповідачем у добровільному порядку.
За аналогічних підстав необгрунтованими є і висновки судів про те, що вперше ОСОБА_1 звертався до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України 12.07.2019, яка повернута через несплату судового збору. В даному випадку, таке звернення не було та не могло бути пов`язано з невиконанням відповідачем судового рішення в примусовому порядку, позаяк виконавче провадження ВП №59997090 відкрито тільки 10.09.2019.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що визначений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання станом на час звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України не завершився, а висновки судів попередніх інстанцій щодо початку перебігу строку, встановленого частиною 4 статті 363 КАС України є помилковими, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлених судами рішень про повернення заяви.
Відповідно до частин 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року підлягають скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 248 341 345 349 353 355 359 КАС України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року по справі № 640/1364/19 - скасувати.
Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач: Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець