ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/15428/19
адміністративне провадження № К/9901/26518/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (судді Лічевецький І.О., Оксененко О.М., Мельничук В.П.) у справі № 640/15428/19 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу (далі - відповідач 1), Державної міграційної служби України (далі - відповідач 2) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів попередніх інстанцій
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, що полягає у невчиненні дій щодо визнання недійсним втраченого паспорту (серії ТТ № 3100015, виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25 вересня 2015 року) та видачі нового паспорта, а також видачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу; відмову відповідача-1 у видачі нового паспорта замість втраченого; бездіяльність відповідача-2, що полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02 березня 2019 року, а також просить зобов`язати відповідача-2 здійснити дії по оформленню позивачу та видачі через відповідача-1 паспорта громадянина України замість втраченого, видати позивачу замість втраченого паспорта громадянина України новий паспорт громадянина України; видати тимчасове посвідчення, що підтверджує особу позивача.
На думку позивача, бездіяльність відповідачів призвела до того, що втрачений паспорт досі є чинним, тимчасове посвідчення, що посвідчує особу позивача не видано у зв`язку з чим порушено його права щодо можливості підтвердити свою особу та громадянство України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача-2, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 02 березня 2019 року на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Зазначене рішення суду першої інстанції позивач оскаржив в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року через невідповідність вимогам процесуального законодавства, зокрема пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не надано документ про сплату судового збору, апеляційну скаргу позивача залишено без руху та надано строк із урахуванням строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення її недоліків.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме лише посилання на відсутність доходу, без підтвердження цієї обставини будь-якими доказами, недостатньо для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору. У встановлений судом строк вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи.
Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення з підстав неправильного застосування норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу, зокрема, вмотивовано тим, що відсутність паспорта в позивача позбавила його права працевлаштуватися, наслідком чого є відсутність у нього доходу, зокрема для сплати судового збору для звернення до суду за захистом своїх прав.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від 10 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 169 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частиною першою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Шостим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 04 травня 2020 року залишено апеляційну скаргу позивача без руху. Встановлено скаржнику в строк, зокрема, із урахуванням строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яка в силу положень частини другої статті 298 КАС України підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) не усунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення встановленого судом строку.
На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником не надано документу про сплату судового збору, водночас заявлено клопотання про звільнення від його сплати, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
З огляду на викладене, оскільки скаржник не надав жодних доказів неможливості сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.
Колегія суддів вважає передчасним такий висновок, з огляду на наступне.
Так, доказами неможливості сплати судового збору, можуть слугувати довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік або довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі № 9901/166/19.
У клопотанні про звільнення від сплати судового збору скаржник зазначав, що немає можливості отримати довідку з органу Пенсійного фонду України через відсутність паспорта громадянина України, проте з матеріалів справи слідує, що позивачу присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків за яким він має право звернутися до органу доходів і зборів щодо отримання довідки про доходи за попередній календарний рік.
Вимоги, що пред`являються до змісту та форми апеляційної скарги чітко визначені у статті 296 КАС України, водночас такі вимоги не є обмеженням доступу до суду, а визначено законодавцем з метою забезпечення єдиної процесуальної форми апеляційних скарг. Водночас, з метою більшого гарантування прав суб`єктів законом передбачені спеціальні норми (стаття 169 КАС України) згідно яких особі надається можливість усунути недоліки заяви на підставі ухвали судді.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, така ухвала має гарантувати можливість ефективного роз`яснення пересічній особі про можливість усунення недоліків поданої заяви.
Водночас, суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху не достатньо роз`яснив позивачу спосіб усунення недоліків його апеляційної скарги зважаючи на відсутність у нього паспорта громадянина України, що і стало причиною неусунення останнім недоліків його апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не урахував положення позивача та суть його спору, зокрема, відсутність у останнього документа, що посвідчує особу та підтверджує його громадянство України (паспорт громадянина України), що в свою чергу є порушенням його громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.
Таким чином, в контексті застосування до цих спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу позивачу не урахувавши приписи частини другої статті 169 КАС України, які зобов`язують суд роз`яснити особі спосіб усунення недоліків її заяви.
При цьому, колегія суддів ураховує, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору наявні, про що свідчить предмет цього позову та звільнення як судом першої, так і судом касаційної інстанції позивача від сплати судового збору. Зокрема, судом касаційної інстанції звільнено позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої та частини другої статті Закону України «Про судовий збір», оскільки за попередній та поточний календарний рік у позивача відсутні будь-які доходи. Указане підтверджується наданою скаржником копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18 грудня 2020 року, з якої слідує, що за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2020 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.
Таким чином Верховний Суд зазначає, що ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції не урахував положення позивача та недостатньо роз`яснив останньому спосіб усунення недоліків його апеляційної скарги зважаючи на відсутність у нього паспорта громадянина України, а отже суд апеляційної інстанції помилково застосував наслідки не усунення недоліків, передбачених частиною другою статті 298 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких підстав, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки питання відкриття апеляційного провадження у цій справі не підлягає вирішенню Верховним Судом.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 640/15428/19 скасувати.
Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк