ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/15832/19
адміністративне провадження № К/9901/16426/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2019 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (головуючий суддя - Черпіцька Л.Т., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)
у справі №640/15832/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
про скасування наказу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 28 січня 2016 року №52 о/с про звільнення (капітана поліції ОСОБА_1 (М-126649) слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Киві) зі служби в поліції відповідно до пункту 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", та вважати звільненим 1 лютого 2016 року з займаної посади на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
2. Також просив поновити процесуальний строк на оскарження спірного наказу посилаючись на частину другу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Зазначив, що встановлення порушення його прав слід вважати з дня отримання від Головного управління Національної поліції у місті Києві копії документів особової справи, а саме з 20 лютого 2019 року.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року, у задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено; клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позовну заяву залишено без розгляду.
5. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.
7. При цьому, позивачем не наведено, а судом не встановлено, інших обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними на його поновлення, що, в свою чергу, позбавило можливості суд поновити його.
8. У касаційній скарзі позивач зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовано норму права, а саме частину п`яту статті 122 КАС України вважаючи, що він перебував на публічній службі.
9. Згідно з частиною сімнадцятою статті 4 КАС України до переліку суб`єктів публічної служби не включені органи Національної поліції України, а тому, на думку позивача, звільнення з Національної поліції України не є звільненням з публічної служби.
10. Позивач вважає, що слід враховувати строк звернення до адміністративного суду встановлений частиною другою статті 122 КАС України, який ним не пропущений.
11. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом не розглянуто його доповнення до апеляційної скарги та не перевірено правильність застосування судом першої інстанції норми права передбаченої частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка суперечить частині сімнадцятій статті 4 КАС України.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
19. Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
21. Абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів, та інші повноваження, визначені цим Законом.
22. Предметом розгляду даної справи є оскарження наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 28 січня 2016 року №52 о/с про звільнення (капітана поліції ОСОБА_1 (М-126649) слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Киві зі служби в поліції відповідно до пункту 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
23. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
24. Відповідно до статті 17 вказаного Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
25. Згідно зі статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
26. Отже, розглядуваний спір є спором щодо проходження публічної служби, тому строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
27. Судами встановлено, що листом Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 20 лютого 2019 року №К-94/125/26/01-2019 позивачу направлено належним чином завірені рапорт від 16 січня 2016 року, атестаційний лист від 11 січня 2016 року, витяг з наказу про звільнення зі служби в поліції та довідку про заохочення за період проходження служби.
28. У заяві про поновлення строку на звернення до суду позивачем вказано, що зазначені вище документи він отримав 20 лютого 2019 року, а до суду з позовом звернувся 16 серпня 2019 року, відповідно до відмітки на поштовому листі, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом.
29. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
30. Оскільки судом встановлено пропуск строку звернення до суду з позовом, а також за відсутності поважних підстав для його поновлення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
31. Доводи позивача про те, що служба в Національній поліції України не відноситься до публічної служби та її не включено у перелік, визначений пунктом 17 статті 4 КАС України, є безпідставними, оскільки у вказаному переліку зазначено - інша державна служба, до якої і віднесено службу в Національній поліції України.
32. Як вже зазначалося вище, відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
33. Тому твердження позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій застосування у вказаних правовідносинах частини п`ятої статті 122 КАС України, оскільки в даному випадку, на його думку, необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, що передбачений частиною другою статті 122 КАС України є безпідставними.
34. До того ж суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що незнання позивачем особливостей адміністративного судочинства не є поважною причиною пропущення строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
35. Що ж стосується доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто доповнення до апеляційної скарги, то Верховний Суд зазначає наступне.
36. Відповідно до частини першої статті 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
37. Оскільки доповнення до апеляційної скарги подане позивачем поза межами строку на касаційне оскарження, то воно розгляду не підлягало, а тому посилання позивача про не розгляд таких доповнень є необґрунтованими.
38. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
39. Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.
40. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №640/15832/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
А.В. Жук