№ 640/17678/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа №640/17678/21

провадження № К/990/22938/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Жука А. В., Кашпур О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби), Державної митної служби України, Київської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київська міська митниця ДФС, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (судді: Беспалова О. О., Парінов А. Б., Ключкович В. Ю.) та

в с т а н о в и в:

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби; далі - ДФС України), Державної митної служби України (далі - Держмитслужба), Київської митниці Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ ДФС України № 835-о від 02 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді першого заступника начальника Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби та допустити [рішення суду] до негайного виконання;

- зобов`язати Голову Держмитслужби видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді першого заступника начальника Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби з 02 червня 2021 року та допустити [рішення суду] до негайного виконання;

- стягнути з Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2021 року до дня фактичного поновлення на рівнозначній посаді першого заступника начальника Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби з 02 червня 2021 року та допустити [рішення суду] до негайного виконання стягнення у межах суми однієї місячної заробітної плати.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням процедури, адже йому не запропонували іншої посади й не зважили на наявність у нього переважного права на залишення на роботі.

2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.

ОСОБА_1 проходив службу в ДФС України на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

Кабінет Міністрів України постановою від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - Постанова № 1200) утворив Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (пункт 1 Постанови № 1200)

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1200 (до змін, внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 846 від 25 вересня 2019 року) Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску;

Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства;

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі;

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби.

У зв`язку з реорганізацією ДФС України позивачеві 13 липня 2020 року вручили попередження про звільнення.

02 червня 2021 року ДФС України видала наказ № 835-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким припинила державну службу та звільнила з 02 червня 2021 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), пункту 1 частини першої статті 81 Закону України [від 10 грудня 2015 року № 889-VIII] «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

Не погодившись з правомірністю звільнення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 23 грудня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

Цей суд, з-поміж іншого, зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин дія норм КЗпП України, а саме: частини другої статті 40 (звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу), статті 42 (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці), частин другої і третьої статті 492 (щодо обов`язку власника або уповноваженого ним орган пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації) не поширюється на державних службовців на підставі приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України (у редакції Закону України від 12 грудня 2019 року № 378-ІХ).

За текстом рішення суду першої інстанції, спірні правовідносини врегульовані Законом № 889-VIII, зокрема статтею 87, положення (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» ( далі - Закон № 440-ІХ) передбачають не обов`язок, а право суб`єкта призначення за його рішенням - у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу - перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця або іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції наголосив на тому, що зазначена редакція статті 87 Закону № 889-VIII набула чинності 13 лютого 2020 року і позивач був належним чином попереджений про звільнення 13 липня 2020 року.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2022 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року та прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив частково; визнав протиправним і скасував наказ ДФС України № 835-о від 02 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС; стягнув з Київської митниці ДФС (цей орган суд апеляційної інстанції залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2021 року по 12 липня 2022 року включно в розмірі 259 244,98 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Позиція суду апеляційної інстанції основана головним чином на тому, що застосовувати до спірних правовідносин треба Закон № 889-VIII в тій його редакції, яка діяла з 06 березня 2021 року, зокрема й на час видання спірного наказу про звільнення позивача.

Як зазначив цей суд, на дату вручення позивачеві повідомлення про звільнення редакція статті 87 Закону № 889-VIII не передбачала обов`язку суб`єкта призначення/керівника державної служби щодо пропонування іншої посади. Проте, 06 березня 2021 року (майже за три місяці до видання спірного наказу) набрав чинності Закон України від 23 лютого 2021 року № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі - Закон № 1285-IX), яким, з-поміж іншого, статтю 87 Закону № 889-VIII викладено в новій редакції, за текстом якої одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Відповідно до постанови апеляційного суду, до 06 березня 2021 року відповідач не мав обов`язку пропонувати позивачеві іншу посаду. Однак з уваги на законодавчі зміни у процедурі припинення державної служби, внесені згідно із Законом № 1285-IX, відповідач мав би запропонувати позивачеві відповідні посади (якщо такі є), позаяк абзац третій частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ передбачає дотримання вказаних умов для подальшого звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Для цього, як можна зрозуміти позицію апеляційного суду, не потрібно повторно (ще раз) попереджати про майбутнє звільнення (з тих самих підстав).

Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем вказаних приписів частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (тобто, що позивачеві пропонували будь-які посади). Суд апеляційної інстанції зауважив також, що з моменту попередження позивача про звільнення з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 81 Закону № 889-VIII (13 липня 2020 року) і до видання спірного наказу (02 червня 2021 року) минув майже рік, а від набрання чинності Законом № 1285-IX, якими встановлено обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби - приблизно три місяці.

У підсумку суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач порушив процедуру звільнення позивача із займаної посади, що свідчить про протиправність наказу ДФС України від 02 червня 2021 року № 835-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Касаційне оскарження

5. Київська митниця [Держмитслужби] подала касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, у якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року.

Підставою для касаційного оскарження автор скарги зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З погляду скаржника, правильне вирішення цього спору залежить від того, яку редакцію (які норми) абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII застосовувати до спірних відносин: у редакції, викладеній згідно із Законом № 440-ІХ (яка була чинна і діяла на дату вручення позивачеві попередження про звільнення від 13 липня 2020 року) чи в редакції, викладеній згідно із Законом № 1285-ІХ (яка набрала чинності за три місяці до видання спірного наказу і діє дотепер).

Автор касаційної скарги переконує, що при вирішенні питання про правомірність спірного наказу застосовувати треба статтю 87 Закону № 889-VIII у редакції, викладеній згідно із Законом № 440-ІХ, адже вона була чинна на дату попередження позивача про звільнення, тобто початку самої процедури звільнення. Це означає також, що Закон № 1285-ІХ не має зворотної дії в часі і не може застосовуватися до спірних відносин. Відтак з покликанням на статтю 58 Конституції України скаржник ствердив, що суд апеляційної інстанції надав нормі Закону № 1285-ІХ зворотної дії і застосував її до правовідносин, які виникли до набрання нею чинності.

В окресленій площині скаржник і просить висловити позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції, яка діяла до 06 березня 2021 року) у зіставленні зі статтею 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі.

Ухвалою від 17 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження з цих підстав.

6. У додаткових поясненнях від 28 жовтня 2022 року представник Держмитслужби Білуга С. С. зазначив також, що відповідно до Постанови [від 18 грудня 2018 року] № 1200 відбувся поділ Державної фіскальної служби України на дві юридичні особи - Державну митну службу України та Державну податкову службу України, в результаті чого відбулась саме реорганізація Державної фіскальної служби України, яка й досі перебуває у стані припинення.

Ця обставина, тобто реорганізація державного органу, стала підставою для припинення державної служби за ініціативи суб`єкта призначення у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Скаржник нагадав, що Законом [від 14 січня 2020 року] № 440-ІХ внесені зміни, зокрема, до Закону № 889-VIII та доповнено частину третю статті 87 цього Закону новим абзацом. У цьому зв`язку скаржник просить суд під час розгляду справи зважити на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби (далі - НАДС) від 15 березня 2021 року № 132-р/з «Щодо окремих питань процедури звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення».

Наразі положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, викладені згідно із Законом № 1285-ІХ (чинним з 06 березня 2021 року), передбачають обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII пропонувати державному службовцю відповідну посаду з урахуванням положень абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

Проте, за текстом пояснень, процедура звільнення, розпочата і не завершена до набрання чинності Законом № 1285-IX, завершується згідно із законодавством, яке діяло на момент початку такої процедури. Тобто, якщо державного службовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII і таке звільнення не відбулось до 06 березня 2021 року, суб`єкт призначення або керівник державної служби не має обов`язку пропонувати цьому державному службовцю іншу посаду, як того вимагають положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в чинній редакції.

7. Представник позивача - адвокат Іванченко А. П. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача зауважила, що станом на дату попередження позивача про звільнення (13 липня 2020 року) відповідач справді не мав обов`язку пропонувати йому посади для призначення/переведення. Водночас, слушною і обґрунтованою є позиція суду апеляційної інстанції стосовно того, що за час, який минув від дати попередження й до звільнення, а це майже рік, змінилося нормативне регулювання спірних відносин й з 06 березня 2021 року диспозиція абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII тепер зобов`язує суб`єкта призначення/керівника державної служби пропонувати державному службовцю посаду й тільки в разі відмови від запропонованих посад чи відсутності можливості їх запропонувати державний службовець може бути звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Зазначила також, що позивач - після попередження про звільнення - опинився у зовсім невизначеному становищі, а з уваги на доводи представників відповідача - ще й у нерівному і дискримінаційному. Від попередження про звільнення (яке за правилами частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII має бути вручене не пізніше, як за 30 календарних днів) минув майже рік і за цей час позивач не знав й не міг спрогнозувати своє подальше перебування на посаді. За цей час зазнала змін й стаття 87 Закону № 889-VIII, що лише посилило невизначеність ситуації, в якій він перебував, адже інші державні службовці за схожої ситуації і в той самий час мали підстави очікувати на пропозицію іншої посади, тоді як його, видавши спірний наказ, такого уповання позбавили.

На думку представника позивача, позиція Держмитслужби за описаної ситуації і трактування його представниками приписів частини статті 87 Закону № 889-VIII не узгоджується з принципом правової визначеності як невід`ємного елемента верховенства права, яким пронизані усі статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цьому зв`язку представник позивача, акцентуючи увагу на «якості закону» як важливої вимоги Конвенції щодо національного законодавства, зазначила про рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06), від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01), від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11)

Законодавство, яке регулювало процедуру припинення державної служби (у зв`язку з реорганізацією державного органу) протягом всього періоду звільнення позивача (починаючи від вручення попередження) не було передбачуване щодо наслідків, тож говорити про правову визначеність за описаної вище ситуації через призму «якості закону» не доводиться.

Представник позивача зазначила також про неприпустимість необмеженої правової дискреції суб`єкта владних повноважень, зокрема, при вирішенні питання про припинення державної служби, якої не може і не повинно бути, якщо йдеться про верховенство права у всіх його аспектах.

З погляду автора відзиву, по відношенню до позивача превалював якраз дискримінаційний підхід і нічим не обмежена й не передбачувана дискреція суб`єкта призначення у вирішенні питання про подальше проходження позивачем публічної служби, основана не тільки на суперечливому і нечіткому законодавчому регулюванні окресленого сегменту правовідносин, але й також на хибному його трактуванні і застосуванні з боку суб`єктів владних повноважень, надто стосовно державних службовців митних органів.

Релевантні джерела права

8. Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

9. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

10. Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: <…> 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону) <…> («за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону)» - у редакції, викладеній згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-ІХ), яка діяла на дату попередження позивача).

11. За частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; <…>.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом № 440-ІХ, який прийнятий 14 січня 2020 року і набрав чинності 13 лютого 2020 року) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом № 440-ІХ).

12. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом № 1285-ІХ, який прийнятий 23 лютого 2021 року і набрав чинності 06 березня 2021 року) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

13. Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, викладеній згідно із Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

У наступній редакції пункт 41.1 статті 41 ПК України (у редакції Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинність 23 травня 2020 року) передбачає таке: «Контролюючими органами є:

41.1.1. податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

41.1.2. митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони».

14. Однак, Державна податкова служба України і Державна митна служба України утворені відповідно до згадуваної Постанови № 1200 (від 18 грудня 2018 року із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» територіальні органи Державної митної служби (за переліком згідно з додатком 1 до цієї постанови; далі - Постанова № 858) утворені як юридичні особи публічного права. Київська митниця Держмитслужби - з-поміж них.

Пунктом 2 Постанови № 858 передбачено реорганізацію деяких територіальних органів Державної фіскальної служби (Київська митниця ДФС - з-поміж них) шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2.

За пунктом 3 Постанови № 858 територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Згодом Кабінет Міністрів України постановою від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 895) вирішив реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком (у якому є, зокрема, Київська митниця Держмитслужби) згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Постанови № 895 територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;

За змістом абзацу четвертого пункту 3 Постанови № 895 Державна митна служба має забезпечити утворення територіальних органів Державної митної служби відповідно до статті 21-1 Закону України [від 17 березня 2011 року № 3166-VI] «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) за частиною другою статті 21-1 названого Закону територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України).

15. Держмитслужба наказом від 19 жовтня 2020 року № 460 утворила територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком (серед них - Київська митниця).

Наказом від 29 жовтня 2020 року № 489 Держмитслужба затвердила Положення про Київську митницю (за пунктом 16 якого Київська митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи), а 03 грудня 2020 року (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) відбулася державна реєстрація створення відокремленого підрозділу юридичної особи (Держмитслужби) - Київської митниці (якій присвоєно ідентифікаційний код 43997555).

16. Відповідно до наказу Держмитслужби від 30 червня 2021 року № 472 митниці як відокремлені підрозділи Держмитслужби мали розпочати здійснення покладених на них функцій і повноважень з 01 липня 2021 року.

Висновки Верховного Суду

17. В аспекті заявлених підстав для касаційного оскарження колегія суддів має висловити позицію щодо редакції (тексту) частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, яка має застосовуватися до спірних правовідносин: у тій, яка викладена згідно із Законом № 440-ІХ, чи в тій, яка викладена згідно із Законом № 1285-ІХ.

Від цього, як відомо, залежить відповідь на питання про «право» чи «обов`язок» суб`єкта призначення/керівника державної служби пропонувати державному службовцеві - у разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статі 87 Закону № 889-VIII (зокрема реорганізації) - іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби <…> (абзац другий частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII).

Скаржник позиціонує порушене ним питання в аспекті «зворотної дії» Закону № 1285-ІХ, якої, з його погляду, відповідно до конституційного принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України, - за загальним правилом - не допускається. Водночас, його доводи з цього приводу наводять на думку, що Закон № 440-ІХ має ультраактивну дію й позаяк спірні правовідносини виникли в той час, коли був чинним зазначений Закон (тут мовиться про частину третьої статті 87 Закону № 889-VIII, яку було викладено в редакції згаданого Закону), то він - тобто викладена ним редакція абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII - і має застосовуватися при вирішенні цього спору.

18. Виникнення спірних відносин, як слідує з додаткових пояснень, Держмитслужба пов`язує з реорганізацією ДФС України, започаткованою Постановою № 1200 (від 18 грудня 2018 року), та воднораз - з датою вручення позивачу попередження про звільнення від 13 липня 2020 року, акцентуючи на тому, що станом на вказану дату стаття 87 Закону № 889-VIII діяла (з 13 лютого 2020 року) в редакції, викладеній відповідно до Закону № 440-ІХ (прийнятий 14 січня 2020 року).

Тимчасом Закон № 1285-ІХ (від 23 лютого 2020 року) набрав чинності 06 березня 2021 року, а майже через три місяці після того відповідач видав спірний наказ про звільнення, керуючись приписами частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, яка була чинна до вказаної дати.

Нагадаємо також, що після повідомлення позивача про звільнення у зв`язку з реорганізацією ДФС України перебіг реорганізації цього відомства зазнавав змін. Початково територіальні органи Держмитслужби (з-поміж яких - Київська митниця) були утворені як юридичні особи публічного права, що суперечило статті 21-1 Закону № 3166-VI. Лише Постановою № 895 (від 30 вересня 2020 року) це виправили.

Окрім того, реорганізація ДФС України відповідно до Постанови № 1200 спершу не узгоджувався з ПК України, який - до набрання чинності 23 травня 2020 року Законом № 466-ІХ (від 16 січня 2020 року) - передбачав лише один «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, <…> (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи».

Ситуація змінилася з прийняттям згаданих Закону № 466-ІХ і Постанови № 895; остання, повторимося, прийнята 30 вересня 2020 року, тобто після того, як позивачеві вручили повідомлення про звільнення (13 липня 2020 року), а Закон № 466-ІХ набрав чинність з 23 травня 2020 року, теж після повідомлення позивача. Спірний наказ про звільнення (у зв`язку з реорганізацією ДФС України) виданий 02 червня 2021 року, через пів року від дати державної реєстрації територіального органу Держмитслужби - Київської митниці (як «відокремленого підрозділу Держмитслужби без статусу юридичної особи»).

19. Описана вище послідовність подій у зіставленні з порушеними у касаційні скарзі питаннями спонукає до таких висновків: регулювання процесу реорганізації ДФС України було суперечливим і непослідовним; на дату набрання чинності Законом № 1285-ІХ процес реорганізації ДФС України ще тривав й остаточного рішення щодо подальшого проходження позивачем публічної служби в митних органах не було; Закон № 1285-ІХ прийнятий пізніше Закону № 440-ІХ і не містить приписів, які б наділяли цей Закон зворотною дією/силою, як і не містить приписів щодо застосування статті 87, надто її частини третьої, у редакції, викладеній згідно із Законом № 440-ІХ (прийнятий 14 січня 2020 року), до правовідносин, які виникли чи існували до прийняття та/чи набрання чинності Законом № 1285-ІХ (тобто приписів, які б наділяли Закон № 440-ІХ ультраактивною дією); пам`ятаючи у цьому зв`язку презумпцію про пряму дію закону в часі, застосовувати, на думку колегії суддів, за описаної ситуації треба статтю 87 Закону № 889-VIII у редакції того закону, який в часі прийнятий пізніше і, відповідно, регулював правовідносини, з яких виник спір.

Таким є Закон № 1285-ІХ, який в часі виданий пізніше й набрав чинності задовго (за три місяці) до звільнення позивача відповідно до спірного наказу. Очевидно, що частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у чинній редакції (відповідно до Закону № 1285-ІХ) передбачає для позивача як державного службовця певні гарантії при звільненні з публічної служби у порівнянні з тим, як була викладена частина третя статті 87 Закону № 889-VIII в редакції згідно із Законом № 440-ІХ.

20. У справі встановлено, що підставою для припинення державної служби позивача була реорганізація ДФС України (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII). Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, викладеній згідно із Законом № 1285-ІХ від 23 лютого 2021 року, чинному з 06 березня 2021 року, державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті [87] у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Гіпотеза зазначеної норми чітко визначила умови, за яких може бути виданий наказ про звільнення з вказаної підстави; з уваги на це, застосування наведених приписів має відбуватися у поєднанні з іншими приписами Закону № 889-VIII, особливо - абзацу другого частини третьої статті 87, в якому зазначено про обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби <…>. Колегія суддів підкреслює, що саме обов`язок, адже диспозиція абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, адресована суб`єкту призначення/керівнику державної служби, має імперативний характер.

Зважаючи на доводи представників Держмитслужби про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з врученням повідомлення про звільнення, варто зауважити також, що не повідомлення про звільнення, а саме реорганізація державного органу (тут - ДФС України) була підставою для видання спірного наказу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII). Ця реорганізація тривала, якщо брати за відлік - як пропонує представник Держмитслужби - Постанову № 1200, більше двох років і повідомлення про звільнення позивач отримав через півтора року від дати видання цієї Постанови, а вже наказ про його звільнення виданий ще через одинадцять місяців від повідомлення.

За описаної ситуації загалом колегія суддів поділяє думку представника позивача, що невизначеність, в якій опинився ОСОБА_1 , спричинена непрогнозованою поведінкою відповідача за мінливого нормативного регулювання спірних відносин (адже Закон № 440-ІХ почав діяти з 13 лютого 2020 року, після початку реорганізації ДФС України, і діяв до 06 березня 2021 року, приблизно один рік, до набрання чинності Законом № 1285-ІХ) не поєднується з принципом верховенства права, проявом чи характеристикою якого, відповідно до правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, є, зокрема, чіткість, передбачуваність, розумність, справедливість.

21. Повертаючись до суті спору, то обсяг з`ясованих в цій справі обставин справи дозволяє колегії суддів виснувати, що позивачеві, перед тим, як видати спірний наказ, не пропонували рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в державному органі, якому передаються повноваження та функції Київської митниці ДФС (відповідно до абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VI).

Зважаючи на наведені мотиви, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що недотримання вимог Закону № 889-VIІІ, зокрема частини третьої статті 87, що проявилося у невиконанні зобов`язання щодо пропонування вакантних посад державної служби, є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, яке впливає на остаточний її результат, яким - в контексті цієї справи - є спірний наказ про звільнення. Наслідком цього порушення є те, що спірний наказ, позаяк виданий усупереч вимог, передбачених абзацом третім частини третьої статті 87 Закону № 889-VIІІ, не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, а значить підлягає скасуванню як протиправний..

Аналогічний підхід щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VI Верховний Суд висловив у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21.

22. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права; підстав для втручання у це судове рішення немає.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 640/17678/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А. В. Жук

О. В. Кашпур