ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/18016/18
адміністративне провадження № К/9901/34260/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О. А. від 28.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н. П., суддів Костюк Л. О., Бараненка І. І. від 07.11.2019
у справі №640/18016/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо відмови у проведенні та виплаті позивачу з 01.01.2018 пенсії із розрахунку 86% грошового забезпечення згідно з довідкою командування Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 № 405/1517, виданою на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплачувати позивачу з 01.01.2018 пенсію із розрахунку 86% грошового забезпечення згідно з довідкою командування Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 № 405/1517, виданою на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.01.2018 ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 86% до 70%; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсію із розрахунку 86% грошового забезпечення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. 09.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій просить змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 в частині та викласти їх у наступній редакції: «зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2018 пенсії за посадою начальника управління спорту Міністерства оборони України згідно довідки командування Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 №405/1517, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 з урахуванням проведених виплат».
4. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2004 наказом Міністра оборони України № 117 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку зі скороченням штатів з посади начальника Управління спорту Міністерства оборони України.
6. З 21.01.2005 позивач перебуває на військовому обліку в Київському міському військовому комісаріаті та на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
7. Пенсія ОСОБА_1 призначена за вислугою років згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
8. 14.08.2018 позивачем отримано довідку Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України № 405/1517, відповідно до якої грошове забезпечення військовослужбовця за посадою начальника управління спорту Міністерства оборони України з 01.01.2018 становить 23 367,00 грн, з яких: посадовий оклад 9300,00 грн, оклад за військове звання «полковник» 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) 5390,00 грн; надбавка за особливості проходження військової служби (10%) 1617,00 грн; надбавка за доступ до державної таємниці (15%) 1395,00 грн; надбавка за почесне звання «заслужений» (5%) 930,00 грн; доплата за науковий ступінь кандидата наук (5%) 465,00 грн; надбавка за спортивне звання «майстер спорту міжнародного класу» (10%) 930,00 грн; премія (20%) 1860,00 грн.
9. 20.08.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві, в якій просив провести перерахунок пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення від суми пенсії на підставі довідки Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 № 405/1517.
10. 30.08.2018 ГУ ПФУ в м. Києві листом № 68276/04 відмовило позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 № 405/1517 із розрахунку 86% грошового забезпечення. Також у відповіді зазначено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» загальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати з 01.01.1992 75% відповідних сум грошового забезпечення; з 01.01.1996 85% відповідних сум грошового забезпечення; з 29.04.2006 90% відповідних сум грошового забезпечення; з 01.10.2011 80% відповідних сум грошового забезпечення; з 01.05.2014 70% відповідних сум грошового забезпечення.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо перерахунку пенсії на підставі довідки від 14.08.2018. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» набрав чинності у 2011 році, пункт 2 Перехідних положень якого передбачає, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ним.
12. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що застосування до правовідносин, які виникли після 01.03.2018, чинних на вказану дату положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не порушує конституційний принцип незворотності дії законів в часі. Застосування для перерахунку пенсії позивача норми, яка була чинна на момент набуття позивачем права на отримання пенсії за вислугу років, не узгоджується з нормами правозастосування.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII) зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ, у редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Відповідач при проведенні позивачу перерахунку пенсії не мав права зменшувати розмір пенсії за вислугу років з 86% на 70% грошового забезпечення, у зв`язку із чим такі дії ГУ ПФУ в м. Києві є протиправними. Видана 14.08.2018 Управлінням фізичної культури і спорту МО України за № 405/1517 довідка не має правового значення для цілей здійснення перерахунку пенсії, як заявлено у позові, оскільки за обставин даної справи вказане Управління не є уповноваженим Міністерством оброни України органом для видачі довідок для цілей проведення перерахунку пенсій. Надання цієї довідки не зумовлює виникнення у відповідача обов`язку щодо проведення перерахунку пенсії, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними його дій чи допущення відповідачем протиправної бездіяльності та, відповідно, позовні вимоги у цій частині не ґрунтуються на вимогах законодавства та задоволенню не підлягають.
14. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно здійснило перерахунок пенсії позивача виходячи із даних про розмір його грошового забезпечення, зазначених у довідці Київського військового комісаріату від 07.05.2018 № фа 156726. Доводи позивача про те, що відповідач повинен здійснити перерахування та виплату позивачу пенсії на підставі довідки Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 № 405/1517 з урахуванням також додаткових видів грошового забезпечення є необґрунтованими. Оскільки Постановами №103 та №45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачених цими постановами, в тому числі тих які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, то відповідач правомірно не врахував для перерахунку пенсії позивача, з наявних в пенсійній справі інших довідок (виданих до 01.01.2018), розмірів надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження військової служби та премії. На час виникнення спірних правовідносин (2018 рік), вказана Постанова №103 була чинною, а тому відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством.
15. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині, вважає їх постановленими з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: судами не застосовано частину першу статті 63 Закону №2262-ХІІ, пункти 4 та 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі також Порядок №3-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин); за результатами поданих позивачем заяви від 20.08.2018 та доданої до неї довідки про грошове забезпечення відповідач рішення не приймав, оскільки підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання; судами не враховано висновок, сформований у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13; судами порушено частину першу, пункт 9 частини другої, пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України; суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу без виклику і участі позивача, чим порушив його права щодо участі в судовому процесі, поданні суду своїх клопотань, пояснень та доказів у справі; судами порушено частину першу статті 143 КАС України, оскільки не вирішено питання про розподіл судових витрат.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
17. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач не згідний з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, а тому суд касаційної інстанції переглядає їх в межах доводів та вимог касаційної скарги саме у цій частині.
18. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
21. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
22. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також - Постанова №103, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктами 1, 2 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
23. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі також - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою, третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
24. Пунктом 5 Порядку № 45 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
25. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
26. Водночас колегія суддів зауважує, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку зазначених положень Постанови № 103 та Порядку № 45 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми були чинними.
27. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 420/5496/18 та від 11.11.2020 у справі №240/478/19.
28. З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж Постановою № 103 та Порядком № 45, в тому числі тих, які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, то відповідач правомірно не врахував для перерахунку пенсії позивача, з наявних в пенсійній справі інших довідок (виданих до 01.01.2018), розмірів надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження військової служби та премії.
29. У касаційній скарзі позивач просить змінити оскаржувані судові рішення в частині, виклавши їх в наступній редакції: «зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2018 пенсії за посадою начальника управління спорту Міністерства оборони України згідно довідки командування Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 №405/1517, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 з урахуванням проведених виплат».
30. У даному контексті колегія суддів зазначає наступне.
31. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди дійшли висновку, що довідка Управлінням фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 № 405/1517 не має правового значення для цілей здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки зазначене Управління не є уповноваженим органом Міністерства оборони України для видачі довідок для цілей проведення перерахунку пенсій.
32. Вказаного висновку суди попередніх інстанцій дійшли, проаналізувавши пункти 2, 3 Порядку № 45, пункт 2.6 Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.12.2014 № 937, пункти 3.1, 3.18 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2014 №530 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, згідно з якими, зокрема, визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби), видача довідок про наведене здійснюються військовими комісаріатами.
33. Однак колегія суддів зауважує, що у касаційній скарзі відсутні доводи позивача, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій та вказували на порушення судами норм матеріального права під час формування таких, а оскільки суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу позивача змінити рішення судів попередніх інстанцій шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії саме на підставі довідки командування Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України від 14.08.2018 №405/1517, так як судами встановлено, що така видана неуповноваженим органом та позивачем у касаційній скарзі ці висновки не спростовано.
34. Посилання позивача на незастосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку; пункту 4 Порядку №3-1, згідно з яким заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання та пункту 23 вказаного Порядку, який передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб» не спростовують наведеного висновку судів про необхідність подання пенсіонерами відповідних документів, виданих уповноваженими органами.
35. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Київського військового комісаріату від 07.05.2018 № фа156726 з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання (полковник), надбавка за вислугу років (50%).
36. Разом із тим, Суд звертає увагу на те, що позивач у даному випадку, не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом, якщо його права продовжують порушуватися після набрання чинності рішенням суду у справі №826/3858/18.
37. У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
38. Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 4 мотивувальної частини). Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (пункт 1 резолютивної частини).
39. Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
40. У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності (пункт 2.2).
41. На думку Конституційного Суду України, держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю (пункт 2.3).
42. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
43. У пунктах 26, 28 рішення Європейського суду з прав людини «Валентина Ніканорівна Великода проти України» від 03.06.2014 (заява № 43331/12) зазначено про те, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, повинен бути досягнутий «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав людини. Необхідного балансу не буде знайдено, якщо особа чи особи, яких це стосується, повинні були нести індивідуальний та надмірний тягар. Зменшення пенсії заявника, очевидно, було здійснено внаслідок міркувань економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.
44. Відповідно до пункту 36 рішення від 03.06.2014 у справі «Серебрянський проти України» (№54704/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що не погоджується з тим, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до Дня перемоги у розмірі, рівному п`яти мінімальним пенсіям за віком, становила «законні сподівання» у значенні судової практики з цього питання на той час. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України, чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент виплати.
45. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відповідачем здійснено втручання у право позивача вільно володіти майном, так як у період дії пунктів 1, 2 Постанови № 103 вказані норми підлягали безумовному виконанню усіма суб`єктами владних повноважень. Незастосування пунктів 1, 2 Постанови №103 у період їх дії допускається винятково у ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала.
46. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на необхідність врахування у цій справі позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цієї справи, а саме у справі №21-484а13 предметом спору було визнання протиправною відмови управління ПФУ у перерахунку його пенсії на підставі частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку зі зміною розмірів посадових окладів та премій для відповідних категорій військовослужбовців починаючи з 01.06.2011 з урахуванням премії в розмірі 90 % посадового окладу, передбаченої наказом Міністра оборони України від 28.01.2011 № 50 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на2011 рік» зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони України від 25.06.2011 № 355.
47. Щодо доводів позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з огляду на те, що такий суд розглянув апеляційну скаргу без виклику і участі позивача, чим порушив його права щодо участі в судовому процесі, поданні суду своїх клопотань, пояснень та доказів у справі, колегія суддів зазначає наступне.
48. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
49. Розгляд справи судом першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України для окремих категорій справ незначної складності, про що, зокрема, зазначено в оскаржуваному рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019.
50. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 306 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.
51. Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 311 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
52. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження у цій справі. Встановлено строк до 31.10.2019, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
53. Зазначена ухвала отримана 07.11.2019 представником позивача, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка.
54. Зважаючи на наведене, судом апеляційної інстанції правомірно розглянуто справу без повідомлення учасників справи у відповідності до вимог КАС України.
55. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №809/1072/18.
56. Суд зауважує, що судом апеляційної інстанції було створено учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці них відповідно до вимог КАС України.
57. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
58. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 320/2567/19.
59. Також даному контексті колегія суддів зауважує, що у касаційній скарзі позивачем не обґрунтовано, яким чином допущене, на думку позивача, судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; у касаційній скарзі не наведено додаткових, нових обставин, які не були враховані судами попередніх інстанцій та вплинули на встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; в чому саме полягає суть клопотань, пояснень, які, як зазначає позивач, він не зміг заявити/надати у судовому засіданні, які саме докази він хотів долучити до матеріалів справи та чому не надав їх судам попередніх інстанцій у інший спосіб (не під час судового засідання).
60. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини першої, пункту 9 частини другої, пункту 3 частини третьої статті 2 КАС України колегія суддів відхиляє такі, оскільки зважаючи на вищевикладене та правильність висновків судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, не встановила порушення судами першої та апеляційної інстанції зазначених норм.
61. Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на порушення судами частини першої статті 143 КАС України, яке полягає, на його думку, у невирішенні судами першої та апеляційної інстанцій питання про розподіл судових витрат колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Натомість позивач має право в порядку статті 252 КАС України звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у зв`язку із невирішенням судами питань про судові витрати.
62. Колегія суддів враховує, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії надано відмову у формі листа, яка не передбачена законодавством, однак враховуючи те, що позивач оскаржує судові рішення лише в частині, за встановлених судами обставин та сформованих висновків у цій справі, недотримання форми рішення у цьому випадку не може бути самостійною підставою для скасування судових рішень.
63. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91, пункт 29).
64. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
65. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
66. Оскільки колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати за її подання не підлягають стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 341 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.В. Желєзний Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко