ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/18375/18
адміністративне провадження № К/9901/725/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Пасічник С.С., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 року (суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі №640/18375/18 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення коштів з рахунків у банках, -
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДФС у м. Києві (надалі - податковий орган, контролюючий орган, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (надалі відповідач, платник податку, підприємство), в якому просило стягнути частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій, що виплачується до бюджету у сумі 1 048 649 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума боргу у відповідача виникла у зв`язку з несплатою частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) згідно з поданим відповідачем розрахунку частини чистого прибутку (доходу) від 23.04.2018 року №9074519215.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року, позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року у справі №640/18375/18.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем. Посилається на те, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету, є обов`язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач перебуває на обліку в податковому органі та є платником податків за основним місцем обліку.
Платником податків 23.04.2018 року подано до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями №9074519215, в якому ним самостійно визначено платіж в сумі 1 048 649 грн.
З метою стягнення частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вважаючи, що платник податків ухиляється від сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, контролюючий орган звернувся до суду з вказаним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено положеннями статей 9-10 цього Кодексу.
Частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 Податкового кодексу України.
Однак, порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 (далі - Порядок №138).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
Зважаючи на зазначене вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, однак є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежем.
Пунктом 40.1 статті 40 Податкового кодексу України передбачено, що Розділ ІІ Податкового кодексу України «Адміністрування податків, зборів, платежів» визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи (до яких, відповідно до статті 41 Податкового кодексу України віднесено й органи доходів і зборів).
За приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.
Водночас, за приписами підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, в силу вимог наведених вище положень законодавства та враховуючи обставину законодавчо передбаченого у податкових органів повноваження здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, податковий орган наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Такі завдання неможливо забезпечити без права звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку, у разі, якщо контролюючим органом буде встановлено не правильна або не своєчасна його сплата.
Правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року №2а-8123/12/1270, від 23.07.2019 року №2340/4069/18, від 01.08.2018 року №826/19797/16, від 31.01.2019 року №819/25/18, від 18.09.2019 року №520/1919/19.
Разом з тим, в цій справі судами не досліджено питання наявності чи відсутності заборгованості зі сплати чистого прибутку, оскільки суди обмежились лише питанням відсутності у податкового органу права на звернення з таким позовом до суду.
Таким чином, суди не встановили всі фактичні обставини по справі для повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З судових рішень вбачається, що в основу відмови у задоволенні позову були покладені лише мотиви про відсутність у податкового органу повноважень щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Відтак питання щодо наявності (відсутності) заборгованості не з`ясовувались.
З висновків судів попередніх інстанцій неможливо дійти беззаперечного висновку про те, чи обліковується за відповідачем заборгованість чи ні.
Однак обставини щодо підтвердження наявності (або відсутності) заборгованості є важливими для правильного вирішення даної справи по суті.
Не дослідження вказаних обставин взагалі та не надання їм оцінки, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, для направлення на новий розгляд даної справи для достовірного з`ясування обставин та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко С.С. Пасічник Т.М. Шипуліна