ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа №640/18765/21
адміністративне провадження № К/990/9227/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/18765/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року (суддя - Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (відповідач) у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, пов`язану з ненаданням позивачу посади прокурора в державному органі, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення;
- поновити (призначити) його на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора - органі прокуратури України, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначній посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (прокурор відділу), яку він займав до звільнення, з 05 липня 2021 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 липня 2021 року по дату винесення судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що положення частини третьої статті 37 Закону України від 7 червня 2018 року № 2449-VIII «Про дипломатичну службу» гарантують йому, як іншому з подружжя працівника дипломатичної служби, надання посади в державному органі, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення. Позивач вважає, що забезпеченням указаної гарантії (поновлення на попередній роботі) є частина третя статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», яка у редакції з 25 вересня 2019 року передбачає, що підстави та порядок призначення на посаду прокурора можуть визначатися не лише тільки цим Законом, а й іншими законами України, зокрема, Законом України «Про дипломатичну службу». У зв`язку з цим, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позов задоволено.
4. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора - органі прокуратури, де він працював до виїзду за кордон, на посаді - рівнозначній посаді прокурора відділу, яку він займав до звільнення. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 липня по 25 жовтня 2021 року. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
5. За висновком суду першої інстанції на позивача, як іншого з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, розповсюджуються гарантії, визначені частиною третьою статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу». Відтак належним способом захисту порушеного права останнього визначив поновлення в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу, рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 займав до звільнення з Генеральної прокуратури України.
6. З огляду на те, що у матеріалах справи відсутня довідка про заробітну плату прокурора (рівнозначна тій посаді, на яку поновлено) суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 липня (звернення позивача з заявою про призначення на посаду) по 25 жовтня 2021 року (постановлення рішення у справі).
7. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 січня 2022 року рішення суду першої інстанції змінив у частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши суму - 153 528,18 грн. У інших частинах рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року залишив без змін.
8. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору в цілому погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 для забезпечення визначених Законом України «Про дипломатичну службу» гарантій. Зокрема зазначив, що здійснення перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Генеральної прокуратури України - на Офіс Генерального прокурора, свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду та вказує на допущення відповідачем протиправної бездіяльності у зв`язку з непризначенням позивача на посаду (рівнозначну тій, яку він займав до звільнення) в новостворений орган прокуратури
9. Разом з тим, на підставі наданої відповідачем довідки щодо розміру посадового окладу прокурора відділу в Офісі Генерального прокурора (41 600,00 грн) суд апеляційної інстанції вирахував суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та звернув увагу на те, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (справи №822/1832/16, №820/5932/16, №820/1446/17) суди повинні навести у рішенні розрахунки розміру такого заробітку, за правилами закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
10. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
11. Як на підставу оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідач послався на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
12. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 викладеної вище статті скаржник зазначає, що суди при ухваленні рішень у даній справі не врахували висновки Верховного Суду викладені у постановах:
від 30 серпня 2021 року у справі № 640/8497/20 (висновок стосується переведення до Офісу Генерального прокурора лише у разу успішного проходження атестації);
від 06 жовтня 2021 року у справі № 480/5544/20 (позиція Верховного Суду стосується поновлення особи на попередній роботі);
від 13 травня 2020 року у справі № 640/3835/18 (висновок стосується змісту рівнозначної посади);
від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та № 200/17798/14 (висновок стосується пріоритетності норм спеціального законодавства);
від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14 (щодо проведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
13. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України Офіс Генерального прокурора зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» відносно прокурорів, які звільнилися з органу прокуратури та поновлені на посаді в новоутвореному органі прокуратури без урахування пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон № 113-IX) (стосовно того, що прокурори та слідчі можуть бути переведені в Офіс Генерального прокурора лише у разі успішного проходження ними атестації).
14. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для Офісу Генерального прокурора та інших органів прокуратури.
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О. ухвалою від 18 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили усі обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 21 лютого 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
18. З 2008 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури, а з 21 червня 2019 року - на посаді прокурора відділу.
19. 25 червня 2019 року позивач подав до Генерального прокурора України заяву, у якій керуючись вимогами статті 38 КЗпП України, частиною третьою статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу», пункту 7 частини першої статті 51 та статті 58 Закону України «Про прокуратуру», та у зв`язку з виїздом за кордон за місцем довготермінового відрядження дружини (працівника дипломатичної служби), просив звільнити його з займаної посади за власним бажанням з 04 липня 2019 року.
20. Наказом Генерального прокурора України від 02 липня 2019 року № 537ц, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») з 04 липня 2019 року.
21. Відповідно до довідки Посольства України в Королівстві Нідерланди від 05 травня 2021 року № 61219/19-500-89/6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловік працівника дипломатичної служби - радника Посольства України в Королівстві Нідерланди (прокурора зі зв`язку для Європейської організації з питань юстиції) ОСОБА_1, з 08 липня 2019 року перебуває на тимчасовому консульському обліку у Посольстві України в Королівстві Нідерланди.
22. 05 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зняття його з тимчасового консульського обліку з 04 липня 2021 року у зв`язку з закінченням його перебування (відрядження) за кордоном на підставі статті 37 Закону про дипломатичну службу та повернення до України.
23. 05 травня 2021 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про призначення його з 05 липня 2021 року на будь-яку вакантну посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора (Генеральній прокуратурі України), рівнозначну тій, яку він займав до звільнення з цього державного органу на підставі частини третьої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» та частини третьої статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу». Також у вказаній заяві позивач зазначив про підтвердження наміру пройти атестацію у разі необхідності.
24. Листом від 04 червня 2021 року № 07-1045-21 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви про призначення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора. Зазначив, що визначені законодавством про дипломатичну службу гарантії не можуть бути застосовані до прокурорів.
25. ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав оскільки вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність внаслідок ненадання йому на підставі Закону України «Про дипломатичну службу» посади прокурора в державному органі, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначну тій, яку він займав до звільнення.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
26. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
29. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
30. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу бездіяльності відповідача, яка полягає в ненадані позивачу на підставі Закону України «Про дипломатичну службу» (як одному з подружжя працівника дипломатичної служби) посади прокурора в державному органі, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначну тій, яку він займав до звільнення.
31. За висновком суду першої інстанції на момент звернення позивача з заявою про призначення його на будь-яку вакантну посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, підстави та порядок призначення на посаду прокурора могли визначатися не лише Законом України «Про прокуратуру», а й іншими законами України, що не вимагає додаткового обов`язкового закріплення (дублювання) усіх відповідних гарантій та механізмів їх реалізації безпосередньо у тексті Закону України «Про прокуратуру».
32. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу», позивач має гарантії на надання посади в органі прокуратури де він працював до виїзду за кордон, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення.
33. Відтак цей суд вважав, що наявні підстави для поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора.
34. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що частина третя статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» не тільки закріплює гарантії (призначення прокурора на посаду), а й встановлює чіткий механізм їх реалізації шляхом надання іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, посади в державних органах, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення.
35. При цьому, суди уважали, що процедури ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України не відбулося, натомість має місце лише її перейменування на Офіс Генерального прокурора, що свідчить про відсутність ознак припинення такої юридичної особи, а тому, за висновком судів, вказане є підставою для призначення позивача на посаду прокурора саме в Офісі Генерального прокурора (рівнозначній тій, яку він займав до звільнення).
36. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
37. Як установлено судами попередніх інстанцій позивач в заяві про призначення на посаду (05 травня 2021 року) та в заявлених позовних вимогах до суду просив (на підставі Закону України «Про дипломатичну службу») поновити (призначити) його на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора (рівнозначну тій, яку він займав до звільнення), тобто в новоутворений орган.
38. У частині третій статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» закріплено, що іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надається посада в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення.
39. Тобто, зміст цієї статті вказує на те, що інший з подружжя працівника дипломатичної служби має бути поновлений в органі де він працював до виїзду за кордон.
40. Профільний Закон України «Про прокуратуру» (в редакції до внесення змін Законом № 113-IX) у приписах частини першої і третьої статті 16 встановлює гарантії незалежності прокурора, яка забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
41. З набранням чинності Законом № 113-IX стаття 16 Закону України «Про прокуратуру» зазнала змін та на момент виникнення спірних правовідносин була викладена в редакції, відповідно до якої прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (слова «цим Законом» замінено словом «законом»).
42. Таким чином на час виникнення спірних правовідносин законодавство, що регулює підстави та порядок звільнення прокурора з посади або припинення його повноважень, не обмежується виключно положеннями Закону України «Про прокуратуру».
43. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо поширення гарантій визначених частиною третьою статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» на позивача, проте надання передбаченої цією нормою посади має бути забезпечено в органі де він працював до виїзду за кордон - тобто в Генеральній прокуратурі України.
44. Верховний Суд наголошує, що 19 вересня 2019 року з дня набрання чинності Законом № 113-IX відбулося реформування органів прокуратури.
45. Законом № 113-IX внесені, зокрема, такі зміни до Закону України «Про прокуратуру»:
- змінено назву органів прокуратури: слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури» та «місцеві прокуратури» замінені відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури»;
- статтю 14 Закону України «Про прокуратуру» доповнено положенням про те, що із загальної чисельності працівників органів прокуратури, яка становить не більше 15000 осіб, загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб;
- статтю 51 Закону України «Про прокуратуру» доповнено частиною п`ятою такого змісту: «На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження».
46. Цей Закон був спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики (проведення атестації). Проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури. Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
47. Суть запровадженого цим Законом реформування прокуратури в частині кадрового перезавантаження полягала у тому, що корпус прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур мав формуватися, зокрема із уже переведених прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працювали на посадах прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах та успішно пройшли атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-IX.
48. Положення Закону № 113-IX щодо процедури переведення діючих прокурорів у разі успішного проходження ними атестації у порядку цього Закону, а також щодо процедури добору на вакантні посади, яка не є складовою процедури призначення на посаду прокурора у розумінні Закону України «Про прокуратуру», а є самостійною та тимчасовою процедурою, носять тимчасовий характер (до 01.09.2021року).
49. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX).
50. З дня набрання чинності Законом № 113-IX усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX).
51. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах (зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту), можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
52. Отже, згідно положень Закону № 113-IX прокурори (слідчі органів прокуратури) можуть бути переведені в Офіс Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
53. Вказані у Законі № 113-IX підстави зайняття посади прокурора чітко врегульовані на законодавчому рівні та не містять винятків.
54. З урахуванням наведених вище норм Верховний Суд констатує, що відсутні правові підстави для поновлення (призначення) позивача на посаді прокурора безпосередньо в Офіс Генерального прокурора без успішного проходження ним законодавчо визначеної процедури атестації визначеної Законом № 113-IX.
55. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для призначення позивача на посаду в Офіс Генерального прокурора, поза межами проходження ним атестації.
56. З огляду на зміну форми, трансформацію принципів, завдань і функцій, а також стандартів і організаційно-правових засад діяльності прокуратури, запровадженої (імплементованої) Законом № 113-IX - помилковими є висновки судів про те, що процедури ліквідації чи реорганізації, зокрема, Генеральної прокуратури України не відбулося.
57. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
58. Отже, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням частини третьої статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» та пунктів 16-19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, що призвело до неправильного вирішення справи.
59. Таким чином підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи адміністративний позов повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
60. Стосовно доводів касаційної скарги Офісу Генерального прокурора про порушення судами попередніх інстанції приписів статті 235 КЗпП України при вирішені питання призначення позивача на посаду та щодо стягнення середнього заробітку, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, то з огляду на результат касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд оцінки цим доводам не надає.
61. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
62. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
63. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати
64. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 262 341 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 640/18765/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду