№ 640/21792/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа №640/21792/19

адміністративне провадження №К/9901/3826/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/21792/19

за заявою керуючого санацією Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Львівська вугільна компанія» Степаненко Ірини Євгеніївни про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позову, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019, постановлену у складі судді Качура І.А. та

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 08.11.2019 керуючий санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» - арбітражний керуючий Степаненко І.Є. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову (до пред`явлення позову), у якій просила:

заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним в містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, але не виключно, скасовувати, змінювати реєстраційні дії та записи стосовно керівника, керуючого санацією, підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є.;

- заборонити арбітражному керуючому ОСОБА_1. виконувати повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, керівника, підписанта, представника ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Заяву арбітражний керуючий Степаненко І.Є. обґрунтувала тим, що на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/2441/15 державним реєстратором було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) про зміну керівника та підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» з керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» ОСОБА_1. на керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є.

Однак, у ПАТ «Львівська вугільна компанія» наявні обґрунтовані підстави вважати, що попереднім керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» ОСОБА_1. та ще рядом фізичних осіб вчиняються незаконні дії, спрямовані на «захоплення» підприємства шляхом внесення відповідних змін до ЄДРПОУ в частині зміни керівника та підписанта ПАТ ««Львівська вугільна компанія».

2. Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою від 11.11.2019 вказану заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнив частково:

заборонив суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним\містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, у тому числі, але не виключно, скасовувати, змінювати реєстраційні дії та записи стосовно керівника, керуючого санацією, підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» (код ЄДРПОУ 35879807, 80086, Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець) Степаненко І.Є. ;

у задоволені решти вимог - відмовив.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.02.2020 залишив без змін ухвалу судді Окружного адміністративного суду від 11.11.2019.

4. 07.02.2020 арбітражний керуючий ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

5. Верховний Суд ухвалою від 13.02.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Господарський суд Львівської області ухвалою від 24.05.2018 відкрив провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»:

визнав безспірні вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ «Альфа-Банк» до ПАТ «Львівська вугільна компанія» у розмірі 11 160 835, 01 грн;

ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів;

ввів процедуру розпорядження майном ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 у справі № 914/2441/15 про введення процедури санації ПАТ «Львівська вугільна компанія» зобов`язано керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого ОСОБА_1. протягом трьох місяців подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації ПАТ «Львівська вугільна компанія» відповідно до вимог статті 29 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 25.03.2019, від 16.04.2019 та від 16.09.2019 повторно зобов`язано керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого ОСОБА_1. подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації ПАТ «Львівська вугільна компанія» відповідно до вимог статті 29 Закону № 2343-XII.

Станом на 24.09.2019 план санації ПАТ «Львівська вугільна компанія», схвалений комітетом кредиторів, арбітражним керуючим ОСОБА_1 до суду подано не було.

24.09.2019 відбулось засідання комітету кредиторів ПАТ «Львівська вугільна компанія», на якому вирішено: визнати незадовільною роботу керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого ОСОБА_1.; звернутись до Господарського суду Львівської області із заявою про припинення повноважень керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого ОСОБА_1. та про призначення керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого Степаненко І.Є. Вказані рішення оформлено протоколом засідання комітету кредиторів ПАТ «Львівська вугільна компанія» від 24.09.2019.

25.09.2019 до суду від голови комітету кредиторів надійшло клопотання про дострокове припинення повноважень арбітражного керуючого ОСОБА_1 як керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» та призначення керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого Степаненко І.Є.

На підставі рішення комітету кредиторів, у зв`язку із неналежним виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 повноважень керуючого санацією, суд звільнив арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання повноважень керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» ухвалою від 26.09.2019.

На підставі вказаної ухвали суду державним реєстратором було внесено відповідний запис до ЄДРПОУ про зміну керівника та підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» з керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» ОСОБА_1. на керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є.

Також суди встановили, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060003385, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України про те, що невстановлені особи, на підставі наказу керуючого санацією від 31.04.2019 № 184, який має знаки підробки, ніби то поклали обов`язки голови правління - генерального директора ПАТ «Львівська вугільна компанія» на час хвороби ОСОБА_1 на Перерву А.Ю. , а у подальшому з рахунку ПАТ «Львівська вугільна компанія», відкритому у Акціонерному товаристві «А-АБАНК», безпідставно перераховано на рахунки юридичних та фізичних осіб грошові кошти у сумі 15 000 000 грн, які належать ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Також, як стверджує заявник, дії щодо незаконної зміни керівника ПАТ «Львівська вугільна компанія» вчиняються, зокрема, арбітражним керуючим ОСОБА_1 , якого було замінено внаслідок невиконання ним своїх обов`язків як керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» та, яким укладалися правочини не в інтересах боржника - ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Міністерством юстиції України здійснюється перевірка додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог Конституції України Господарського процесуального кодексу України, законодавства у сфері банкрутства через численні скарги на його діяльність.

Зважаючи на викладене, за переконанням заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ПАТ «Львівська вугільна компанія».

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Частково задовольняючи заяву керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є. про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обрання судом саме такого способу забезпечення позову, як заборона вчинення певних дій, як то проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, у тому числі, але не виключно, скасовувати, змінювати реєстраційні дії та записи стосовно керівника, керуючого санацією, підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є., повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та є співмірним з заявленими позовними вимогами керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову, оскільки у ПАТ «Львівська вугільна компанія» наявні обґрунтовані підстави вважати, що попереднім керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» ОСОБА_1. та ще рядом фізичних осіб вчиняються незаконні дії спрямовані на «захоплення» підприємства шляхом внесення відповідних змін до ЄДРПОУ в частині зміни керівника та підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що застосований вид забезпечення позову об`єктивно не відповідає заявленим вимогам та не стосується їх, оскільки предметом поданого позову є оскарження дій Міністерства юстиції України щодо непроведення перевірки та непритягнення до відповідальності арбітражного керуючого ОСОБА_1 . Натомість, вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову направлений на убезпечення заявника - Степаненко І.Є. від її зміни будь-якими іншими особами на посаді керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія», а не лише арбітражним керуючим ОСОБА_1.

9. У відзиві на касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 керуюча санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» - арбітражний керуючий Степаненко І.Є. вказує на те, що при обранні способів відповідного судового захисту щодо вжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких нею було подано заяву до суду, нею враховано факт вчинення попереднім арбітражним керуючим дій, які мають ознаки злочину за попередньою правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 190 КК України (Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою), факти наділення сторонніх осіб правами щодо відчуження майна та грошових коштів ПАТ «Львівська вугільна компанія» із внесенням таких осіб до ЄДРПОУ, численні факти щодо невиконання попереднім арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, а також відсутність належного реагування Міністерства юстиції України щодо перевірки діяльності вказаного арбітражного керуючого ОСОБА_1 , наявність ризику істотного ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду, з метою ефективного захисту інтересів позивача, наявність очевидності ознак протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, а судом вжито саме ті заходи забезпечення позову, які дозволяють ефективно його забезпечити та унеможливити подальші (імовірні) зловживання суб`єктами владних повноважень та третіми особами щодо ПАТ «Львівська вугільна компанія».

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з наступного.

11. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

12. Положеннями статті 153 КАС України передбачена можливість подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

13. При цьому згідно із частиною другою статті 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

14. Зміст і форму заяви про забезпечення позову визначено у статті 152 КАС України, пунктами 3 та 4 частини першої якої передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову та захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

15. Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

16. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

17. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

18. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

19. Наявність інституту забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду у разі задоволення позовних вимог і спрямована на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Тобто, створює можливість реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

20. При цьому, колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову спрямовано лише на збереження наявного становища сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог і встановлення їх обґрунтованості.

21. Разом з цим, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

22. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що забезпечення позову до подання позовної заяви є спеціальним інструментом, який покликаний гарантувати виконання рішення у справі за позовом, який буде подано пізніше, але з дотриманням строків, передбачених частиною другою статті 153 КАС України.

23. Таким чином, на думку колегія суддів, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та чи належить цей спір до юрисдикції адміністративних судів, та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

24. Колегія суддів наголошує на тому, що враховуючи норми КАС України та компетенційну складову у понятті «судом, встановленим законом», суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, має пересвідчитись, що на цей спір поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

25. Вказане, додатково підтверджує те, що важливим елементом змісту заяви про забезпечення позову є зазначення предмету позову, який має намір подати заявник, та обґрунтування необхідності його забезпечення для обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, з дотриманням адекватності та співмірності.

26. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

27. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

28. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

29. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

30. При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

31. Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

32. Обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначила, що підставою для забезпечення позову шляхом заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним в містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, у тому числі, але не виключно, скасовувати, змінювати реєстраційні дії та записи стосовно керівника, керуючого санацією, підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є., а також заборони арбітражному керуючому ОСОБА_1. виконувати повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, керівника, підписанта, представника ПАТ «Львівська вугільна компанія», є наявність очевидної небезпека заподіяння шкоди правам, інтересам та обов`язкам ПАТ «Львівська вугільна компанія» до ухвалення рішення в адміністративній справі, та складнощі щодо їх відновлення у випадку задоволення позову .

33. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

34. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову керуюча санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» - арбітражний керуючий Степаненко І.Є. зазначила, що предметом оспорювання у цій справі є дії/бездіяльність Міністерства юстиції України та арбітражного керуючого ОСОБА_1 не вказуючи при цьому, в контексті юрисдикції адміністративних судів, в чому вони полягають.

35. Таким чином, відсутній зв`язок між заходом забезпечення позову, який просила застосувати позивач - забороною певним уповноваженим на те особам проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в ЄДРПОУ стосовно керівника, керуючого санацією, підписанта ПАТ «Львівська вугільна компанія» Степаненко І.Є. та оспорюваною бездіяльною Міністерства юстиції України щодо непроведення позапланової перевірки та непритягнення до відповідальності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , тобто заходи забезпечення позову заявлені поза межами позовних вимог та не є адекватними та співмірними з позовними вимогами. А отже, застосування такого заходу забезпечення позову не відповідає меті та сутності інституту забезпечення позову.

36. Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 151 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

37. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

38. Таким чином, ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, не ґрунтується на правильному правозастосуванні, а відтак їх судові рішення підлягають скасуванню, із ухваленням нового - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №640/21792/19 - скасувати.

У задоволенні заяви керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» Степаненко Ірини Євгеніївни про забезпечення позову відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду