Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 640/616/14-ц
провадження № 61-1351св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Київського районного суду міста Харкова в складі судді Сенаторова В. М. від 26 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області в складі суддів: Бровченко І. О., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 28 листопада 2017 року,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 15 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СL507-701/470/2008, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в сумі 50 218 доларів США з кінцевим строком повернення 17 серпня 2015 року.
12 листопад 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідності до статей 512 514 1077-1079 1082 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.
В порушення умов кредитного договору відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Зобов`язання за кредитним договором відповідачем не виконані, зокрема не виконувався графік погашення платежів, порушувався порядок та строки сплати відсотків. Загальна заборгованість за кредитним договором складає 2 109 246,10 грн.
Враховуючи наведене та уточнивши свої позовні вимоги, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № СL507-701/470/2008 станом на 04 грудня 2014 року в розмірі 4 007 283,34 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 47 133,47 доларів США, що в еквіваленті становить 715 751,11 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 9 616,35 доларів США, що в еквіваленті становить 146 030,27 грн; пені за прострочення виконання зобов`язань - 3 145 501,96 грн.
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в якому, уточнивши свої позовні вимоги в судовому засіданні, просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року, який укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині передачі прав за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № СL507-701/470/2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , визнати частково недійсним договір про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року, який укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ«ОТП Факторинг Україна», в частині відступлення прав вимоги за договором застави автотранспортного засобу від 15 серпня 2008 року № РСL-701/470/2008, який укладено між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пред`явивши у 2009 році вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, кредитор змінив строк виконання кредитних зобов`язань, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку, правонаступником якого у даних правовідносинах став позивач, про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Позивач звернувся до суду з даним позовом 17 січня 2014 року, тобто з порушенням строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач. Вимоги уточненого зустрічного прозову про визнання частково недійсними договорів відступлення прав вимог також не підлягають задоволенню через пропуск позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності, оскільки про оспорені договори відступлення прав вимог ОСОБА_1 було відомо 01 березня 2012 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості є незаконними та необґрунтованими, такими що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема судами попередніх інстанцій не враховані вимоги закону щодо застосування позовної давності. Кредитний договір діяв до 17 серпня 2015 року, тому при зверненні до суду із даним позовом у січні 2014 року позивач не пропустив строк позовної давності.
Доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених рішень в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 у даній справі касаційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не містить, у зв`язку із чим справа Верховним Судом у частині зустрічного позову не переглядається згідно вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 15 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СL507-701/470/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 218 доларів США під 12,75 % річних з кінцевим терміном повернення 07 серпня 2015 року. Цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки «Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO».
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля марки «Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO».
На виконання вимог вказаного договору було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави.
За умовами пункту 1.5 кредитного договору від 15 серпня 2008 року № СL507-701/470/2008 повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банка або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
У кредитному договорі сторони встановили строки виконання ОСОБА_1 зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на підставі договору.
12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання в тому числі і за вищевказаним кредитним договором.
Згідно розрахунку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість ОСОБА_1 за договором № СL507-701/470/2008 станом на 04 грудня 2014 року становить 4 007 283, 34 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 47 133, 47 доларів США, що в еквіваленті становить 715 751,11 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 9 616,35 доларів США, що в еквіваленті становить 146 030, 24 грн; пеня за прострочення виконання зобов`язань - 3 145 501, 96 грн.
Установлено, що згідно з пунктом 1.9 кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником, та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за цим договором /в тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3. та статтею 3 цього договору/ чи іншими укладеними з банком договорами а/або умов документів забезпечення (надалі - «Вимога»). При цьому, зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. В будь-який час після пред`явлення банком вимоги і до її фактичного виконання позичальником, банк має право відкликати свою вимогу. Таке відкликання вимоги здійснюється банком в письмовій формі.
Сторонами було погоджено в умовах кредитного договору право банку достроково вимагати від ОСОБА_1 повернення всієї суми наданого кредиту у випадках невиконання останнім будь-якого із зобов`язань, встановлених кредитним договором, в тому числі зобов`язань щодо погашення кредиту в строк, встановлений у пункті 1.5 договору та графіку платежів до договору.
У зв`язку з порушенням відповідачем виконання зобов`язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 17 квітня 2009 року досудову вимогу від 03 квітня 2009 року № 22-2/73973 боржнику про дострокове виконання боргових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме: суму кредиту в розмірі 48 339,97 доларів США; відсотки за користування кредитом - 9 324,64 доларів США; пеня - 4 806,56 грн; штрафи - 75 грн.
10 грудня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до Київського районного району міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 01 червня 2011 року залишено без розгляду з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Судами установлено, що надіславши вимогу боржнику 17 квітня 2010 року банк змінив строк виконання зобов`язання відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 кредитного договору.
Учасниками справи подано відповідні заяви про застосування строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення, в частині, яка переглядається, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, в частині, яка переглядається, та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.
Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплати усіх нарахувань за ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 638/22416/14-ц (провадження № 61-3626св18), у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі №610/1440/14-ц (провадження 61-18394св18), у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі №1522/6244/12 (провадження № 61-8540св18).
Такі висновки узгоджуються також із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що, пред`явивши у 2009 році вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, кредитор змінив строк виконання кредитних зобов`язань і врахувавши, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17 січня 2014 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у зв`язку із пропуском позовної давності, про застосування якого просив відповідач.
Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються змістом кредитного договору та досудової вимоги кредитора, матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є аналогічними доводам, які були викладені в апеляційній скарзі. Такі доводи належним чином перевірені та спростовані судом апеляційної інстанції і додаткового спростування не потребують.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рішення судів містять висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 401 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко