ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/8082/22
адміністративне провадження № К/990/28042/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового утримання, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року (суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року (суддя-доповідач Ганечко О.М., судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В.),
У С Т А Н О В И В:
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Держави України в особі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності Держави України щодо виплати йому грошового утримання за проходження служби у Добровольчому формуванні територіальної громади №20 м. Києва "Теремки-2 (Т-2)" у період з 25.02.2022 по 28.04.2022, стягнення з Держави України за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, на його користь 87649,40 грн грошового утримання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху з тих мотивів, що її прохальна частина містить незрозумілі вимоги, які жодним чином не конкретизовані до кожного з відповідачів з урахуванням їх функцій та повноважень.
Позивачу надано п`ять днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання позовної заяви в новій редакції.
Копію ухвали від 03 червня 2022 року ОСОБА_1 отримав 10 червня 2022 року, що підтверджується його розпискою на зворотній частині цієї ухвали.
14 червня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Шейко Т.І. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), стверджуючи, що процесуальні дії судді спрямовані на штучне перешкоджання йому у доступі до судочинства та викликають у нього сумнів у неупередженості судді.
Ухвалою від 15 червня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва залишив заяву про відвід без розгляду з тієї підстави, що ця заява подана позивачем до відкриття провадження у справі, тоді як частина третя статті 39 КАС України передбачає можливість заявлення відводу виключно після відкриття провадження у справі.
Крім того, цією ухвалою суд першої інстанції повернув позовну заяву, виходячи з того, що позивач не усунув її недоліки у встановлений судом п`ятиденний строк, який сплив 15 червня 2022 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви відповідачем держави не конкретизує орган, якому держава делегувала свої повноваження в частині виплати позивачу грошового забезпечення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За доводами позивача, суд першої інстанції необґрунтовано залишив його позовну заяву без руху, оскільки саме позивач визначає відповідача, предмет і підстави позову, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі не має повноважень аналізувати зміст позовних вимог та змушувати особу формулювати позовні вимоги так чи інакше. Позивач також стверджує про безпідставне залишення судом першої інстанції без розгляду його заяви про відвід та повернення позовної заяви до закінчення строку на усунення її недоліків, що залишено судом апеляційної інстанції без уваги.
У відзивах на касаційну скаргу Верховна Рада України і Міністерство оборони України просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, погоджуючись з висновком судів про невідповідність поданої ОСОБА_1 позовної заяви вимогам КАС України. З приводу інших порушених у касаційній скарзі питань відповідачі своєї позиції не виклали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Вирішення процесуальних питань, пов`язаних із прийняттям позовної заяви до розгляду, здійснюється судом шляхом перевірки дотримання позивачем вимог щодо форми і змісту позовної заяви, встановлених статтями 160 і 161 КАС України.
У разі невідповідності позовної заяви встановленим вимогам суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частини перша і друга статті 169 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як убачається з матеріалів справи, у вступній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначив відповідачем у справі державу в особі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Державної казначейської служби України. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач просив визнати протиправною бездіяльність держави як такої та стягнути з неї за рахунок бюджетних коштів невиплачене йому грошове утримання за час служби у Добровольчому формуванні територіальної громади №20 м. Києва "Теремки-2 (Т-2)".
Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач не зазначив відповідний орган державної влади, через який держава діє у спірних правовідносинах (представника держави у спірних правовідносинах) та не навів обґрунтування щодо відповідного органу державної влади, зобов`язаного виплатити грошового утримання.
Тому суд першої інстанції мав підстави залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстави її невідповідності вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду поданої позивачем заяви про відвід.
Так, частинами першою-третьою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції допущене помилкове трактування положення частини третьої статті 39 КАС України про відсутність у учасника справи права подати заяву про відвід судді на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі (до відкриття провадження у справі), оскільки положеннями цієї норми процесуального права передбачений саме присічний строк звернення із такою заявою.
Такий висновок відповідає приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Таким чином, до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 КАС України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків або повторно з підстав, заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.
Указані висновки щодо застосування частини третьої статті 39 КАС України відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постановах від 25 липня 2022 року у справі №160/7060/21 і від 27 липня 2022 року у справі №320/7112/21.
За таких обставин постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви до вирішення заяви про відвід порушує вимоги «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом».
Крім того, як слушно зазначив позивач у касаційній скарзі, повернення позовної заяви в останній день установленого судом строку порушує приписи частини восьмої статті 120 КАС України, відповідно до якої останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Суд апеляційної інстанції не дав жодної оцінки цим порушенням норм процесуального права, допущених судом першої інстанції, хоча відповідні доводи були включені позивачем в апеляційну скаргу.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки оскаржені судові рішення про повернення позовної заяви не можна визнати законними й обґрунтованими, то вони підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Виходячи з приписів абзацу третього пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справа направляється для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 345 353 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: Н.А. Данилевич
О.В. Кашпур