ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа №640/9824/19
адміністративне провадження № К/9901/21342/21, К/9901/20433/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 640/9824/19
за позовом ОСОБА_1 та Громадської організації «Правова держава» до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Громадської організації «Правова держава» та ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Земляної Г.В., Мєзенцева Є.І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 437 «Питання українського правопису».
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9824/19 за позовом ОСОБА_1 .
3. У вересні 2019 року Громадська організація «Правова держава» (далі - ГО «Правова держава», позивач-2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти на науки України, в якому просила:
- визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 № 437 «Питання українського правопису».
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/17064/19 за позовом ГО «Правова держава».
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року об`єднано для спільного розгляду справи № 640/9824/19 та № 640/17064/19, з присвоєнням справам загального № 640/9824/19.
6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кабінет Міністрів України діяв поза межами своїх повноважень, виключно в інтересах політичної доцільності, без врахування реального стану розвитку української мови, що застосовується її носіями. Крім того було порушено порядок погодження, опрацювання і прийняття оскаржуваної постанови.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ГО «Правова держава» задоволено повністю.
Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 437 від 22 травня 2019 року «Питання українського правопису».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 768,40 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
Стягнуто на користь ГО «Правова держава» 1921,00 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №437 від 22 травня 2019 року «Питання українського правопису» у відповідному виданні, після набрання рішенням законної сили.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності щодо видання постанов і розпоряджень, у тому числі у разі внесення таких йому на розгляд міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями, повинен виходити із повноважень, закріплених за ним Конституцією та законами України.
Норми Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, статті 2 та 20 не містять положень, які наділяють відповідача повноваженнями схвалювати та/або затверджувати або у будь-який інший спосіб впливати на Український правопис.
Тому Кабінет Міністрів України при прийнятті Постанови № 437 діяв поза межами своєї компетенції (повноважень), що є порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України та п. 1 частини другої статті 2 КАС України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ГО "Правова держава" до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України, особа, що приєдналася до апеляційних скарг - Національна академія наук України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №437 - відмовлено.
10. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним чином. Процедура розроблення, схвалення та прийняття нової редакції українського правопису виглядає таким чином: нова редакція українського правопису розробляється та готується до видання та затверджується Українською національною комісією з питань правопису та схвалюється МОН та Національною академією наук України.
Кабінет Міністрів України, як орган, який наділений загальним повноваженнями щодо проведення державної політики у сфері розвитку та функціонування державної мови у всіх сферах, може лише погодити (а не затвердити) схвалений МОН та НАН України варіант українського правопису, розроблений Українською національною комісією з питань правопису, що й було ним реалізовано Постановою № 437.
З огляду на відсутність в чинному законодавстві чітко визначеної процедури та порядку розроблення, схвалення та прийняття нової редакції українського правопису, приймаючи до уваги необхідність врегулювання та уніфікації вживання нових мовних форм та способів їх графічного передавання, відповідач усунув цю прогалину у законодавстві шляхом врегулювання вказаних суспільних правовідносин власним актами та актами МОН, прийнятими на виконання актів Уряду, з огляду на що в розглядуваних правовідносинах було досягнуто принципу «правової визначеності».
Міністерство юстиції України погодило вказаний проект Постанови Уряду та зазначило, що вона відповідає актам вищої юридичної сили.
Вказане не може свідчити про наявність підстав для визнання акту Уряду протиправним та нечинним, з огляду на зазначене Міністерством юстиції України у своєму висновку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
11. 02 червня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГО "Правова держава".
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо застосування норми абз. 8 пункту 2 частини першої статті Закону України «Про Кабінет Міністрів України», згідно якої Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики, зокрема, у сфері всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України у її взаємозв`язку із нормами частини другої статті 19, пункту 10 статті 116, частини другої статті 120 Конституції України, які визначають конституційні повноваження Кабінету Міністрів України з метою вирішення питання про те, чи був Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо схвалення нової редакції Українського правопису станом на момент виникнення спірних правовідносин;
- щодо можливості застосування у спірних правовідносинах норми частини четвертої статті 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» станом на момент їх виникнення - єдиного спеціального Закону, який регулює повноваження Кабінету Міністрів України у сфері затвердження правопису, окрім діючого сьогодні Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що вступив у дію лише з 16 липня 2019 року.
12. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 червня 2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ГО "Правова держава".
14. 08 липня 2021 року та 14 липня 2021 року до Верховного Суду від Міністерства освіти і науки України надійшли ідентичні за змістом відзиви на касаційну скаргу ГО "Правова держава». Третя особа просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції. Зазначає про помилковість аргументів позивача, щодо відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень затверджувати правопис.
13 липня 2021 року від Кабінету Міністрів України до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ГО «Правова держава», в якому зазначено, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та законами України.
14 липня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу ГО "Правова держава" від Національної академії наук України, з аргументами щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
15. 11 червня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як наслідок прийняв неправильне рішення.
ОСОБА_1 зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми пункту 2 частини першої, частини другої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вважає, що відповідач не мав повноважень на прийняття оскаржуваної постанови.
Зауважила на тому, що суд першої інстанції задовольнив позов без надання правової оцінки всім її доводам, у зв`язку з чим деякі з них не стали предметом розгляду й в суді апеляційної інстанції.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1
16 серпня 2021 року до Верховного Суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
19 серпня 2021 року до суду надійшов відзив Національної академії наук України на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому остання просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивачки та без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду.
17. Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю його представника, справу призначив до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 22 травня 2024 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кабінет Міністрів України 22 травня 2019 року з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм прийняв постанову № 437 «Питання українського правопису» (далі - Постанова № 437), якою вирішено (1) погодитися з пропозицією Міносвіти та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису, (2) визнати таким, що втратив чинність, пункт 1 постанови Кабміну від 08 червня 1992 року № 309 «Питання українського правопису» (ЗП України, 1992 р., № 6, ст. 145), (3) Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям сприяти використанню в новій редакції Українського правопису в діловодстві, освіті, видавничій справі, сфері телебачення і радіомовлення, інших сферах суспільного життя.
Не погоджуючись з правомірністю Постанови Кабінету Міністрів України № 437, позивачі звернулись до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Указом Президента України від 31 травня 2018 року № 156/2018 до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, передбачення заходів щодо зміцнення державного статусу української мови, вироблення дієвих механізмів її захисту та розвитку; забезпечення додержання посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог закону щодо обов`язковості використання державної мови під час виконання своїх посадових обов`язків, недопущення її дискримінації.
На виконання зазначеного Указу Президента України відповідач погодив пропозицію Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, яка розроблена Українською національною комісією з питань правопису та прийняв оскаржувану постанову.
Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України щодо схвалення нової редакції українського правопису. З даним висновком суду першої інстанції не погодився апеляційний суд та зазначив про відсутність протиправних дій Кабінету Міністрів України.
Ключовими питанням при вирішенні даного спору є, чи мав Кабінет Міністрів України повноваження погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису, з огляду на положення Конституції України та Закону України про Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 10 Конституції України визначає, що державною мовою в Україні є українська.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Відповідно до норм статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 1-1) забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем`єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; 10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 120 Конституції України організацію, повноваження і порядок діяльності КМУ визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року
№ 794-VII (далі - Закон № 794-VII).
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частини 1, 2 статті 1 Закону № 794-VII).
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття друга Закону № 794-VII визначає, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; 5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; 6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (частина перша статті 4 Закону № 794-VII).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 20 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Відповідно до частини другої цієї статті Кабінет Міністрів України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина (стаття 21 Закону № 794-VII).
Отже, відповідач наділений повноваженнями забезпечувати проведення державної політики щодо розвитку та функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, а також повноваженнями щодо спрямування та координації роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у вказаній сфері.
20. Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваної Постанови, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.
Відповідно до змісту Пояснювальної записки до проекту постанови КМ України «Питання українського правопису» він розроблений Міністерством освіти і науки України відповідно до пункту 1 постанови КМ України від 19 лютого 2002 року № 198 «Про Українську національну комісію з питань правопису» (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ України від 18 січня 2003 року № 57, від 17 червня 2015 року № 416), рішення колегії МОН № 10/4-13 та постанови Президії НАН України № 22/10 від 24 жовтня 2018 року.
Колегія суддів КАС ВС звертає увагу, що згідно розділу 4, глави 2 параграфу 32 Регламенту КМ України затвердженого Постановою КМ України від 18 липня 2007 року № 950 (далі - Регламент КМУ № 950) проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.
Регламентом КМ України № 950 визначено, що розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень утворює урядові комітети, а також тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що діють відповідно до положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів на підставі Типового положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 599 "Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 402 «Про підготовку і видання українського правопису» встановлено, що організаційне та науково-методичне забезпечення підготовки зазначеного правопису здійснюватимуть Інститут української мови Академії наук та Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, а також затверджено склад названої комісії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2002 року № 198 «Про Українську національну комісію з питань правопису», Урядом покладено на Міністерство освіти і науки та Національну академію наук організаційне і науково-методичне забезпечення діяльності Української національної комісії з питань правопису, а також підготовку до видання «Українського правопису» в новій редакції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 416 з метою забезпечення уніфікації вживання нових мовних форм та підготовки до видання Українського правопису в новій редакції затверджено склад Української національної комісії з питань правопису (далі - Комісія).
Зі змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України зрозуміло, що вони прийняті на виконання повноважень відповідача визначених пунктом 2 частини першої статті 20 та статті 21 Закону № 794-VII.
21. До складу Української національної комісії з питань правопису увійшли мовознавці з установ Національної академії наук України та закладів вищої освіти, що представляють усі регіони держави, а також і Заступник Міністра освіти і науки України, віцепрезидент Національної академії науки, директор Інституту української мови, директор Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук та інші.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 (далі - Положення № 630) затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України.
Пунктом 1 Положення № 630 визначено, що Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки.
Згідно п. 8 Положення Міністерство освіти і науки України в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Водночас, відповідно до пункту 1 та 2 Положення про організаційне і науково-методичне забезпечення діяльності Української національної комісії з питань правопису, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України від 11 серпня 2015 року № 865/463, саме вказане Положення визначає основні засади роботи Української національної комісії з питань правопису (далі - Комісія).
Комісія є науковим консультативно-дорадчим органом, що створена з метою вдосконалення норм української правописної системи та підготовки до видання Українського правопису в новій редакції.
Основними завданнями Комісії, визначеними Розділом II Положення про Комісію, є: дослідження теоретичних питань українського правопису; вивчення відношення усталеної мовної практики до правописного кодексу, виявлення та обґрунтування правописних змін; внесення пропозицій щодо нормування та кодифікації термінології та освоєння запозиченої лексики; внесення пропозицій щодо написання власних назв, їх словозміни та адаптації в мовній практиці; підготовка до видання нової редакції Українського правопису за результатами проведених досліджень.
Пунктом 7 Розділу IV Положення про Комісію визначено, що організаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює Міністерство освіти і науки України, консультативне, інформаційне - Національна академія наук України.
Пунктом 10 Типового положення про консультативний, дорадчий та інший допоміжний орган, утворений Кабінетом Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 599 «Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України», визначено, що пропозиції та рекомендації допоміжного органу можуть бути реалізовані шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, проект якого вносить орган виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.
Зазначеним Положенням визначено, що допоміжний орган утворюється як комісія - для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень Кабінету Міністрів України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що процедура розроблення, схвалення та прийняття нової редакції українського правопису виглядає таким чином: нова редакція українського правопису розробляється та готується до видання та затверджується Українською національною комісією з питань правопису та схвалюється Міністерством освіти і науки України, а також Національною академією наук України.
Кабінет Міністрів України, як орган, який наділений загальним повноваженнями щодо проведення державної політики у сфері розвитку та функціонування державної мови у всіх сферах, може лише погодити (а не затвердити) схвалений Міністерством освіти і науки України та Національною академією наук України варіант українського правопису, розроблений Комісією.
22. Судами встановлено, що у серпні - вересні 2018 року відбулося громадське обговорення проекту нової редакції Українського правопису, який було розміщено на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки України та Національної академії науки України.
Під час громадського обговорення надійшло понад 3000 пропозицій від наукових установ, закладів освіти, органів державної влади та місцевого самоврядування, окремих громадян.
Комісія після тривалої роботи рішенням від 22 жовтня 2018 року, протокол № 5, схвалила доопрацьований після громадського обговорення текст проекту Українського правопису в новій редакції.
24 жовтня 2018 року проект українського правопису в новій редакції схвалено спільним рішенням Міністерства освіти і науки України та Національної академії науки України.
Міністерством юстиції України у висновку за результатами правової експертизи до проекту постанови КМ України «Питання українського правопису» зроблені зауваження до нього, проте, зазначено, що оскаржувана Постанова відповідає актам вищої юридичної сили.
Тим самим, Міністерство юстиції України погодило вказаний проект постанови Уряду.
З огляду на наведені обставини проведеної процедури розробки Правопису, схвалення його Міністерством освіти і науки України та Національною академією наук України, погодження проекта Постанови Кабінету Міністрів України «Питання українського правопису» Міністерством юстиції України, колегія суддів КАС ВС вважає, що прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваної постанови щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, було логічним та завершальним етапом визначених подій.
23. Колегія суддів КАС ВС не погоджується з аргументами касаторів, щодо самостійного розширення відповідачем своїх повноважень, за допомогою прийняття власних постанов. В постановах, які врегульовували процедуру розробки правопису, повноваження відповідача не розширюються, а конкретизується спосіб їх реалізації.
Стосовно доводів касаційних скарг, що відповідно до Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 25 квітня 2019 року № 2704-VIII (далі - Закон № 2704-VIII) затверджувати нову редакцію правопису має спеціальна комісія, а не КМ України, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.
Процедура розробки правопису розпочалась до прийняття Закону № 2704-VIII, а станом на час погодження Кабінетом Міністрів України правопису у новій редакції, вказаний Закон ще не набрав чинності.
Тому погодження правопису не могло відбуватись за процедурою визначеною у Законі № 2704-VIII та не суперечило йому. Постанова № 437 не блокує дію норм вказаного Закону та не перешкоджає розробці правопису за визначеною у ньому процедурою.
Відповідно до норм статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи встановлено, що ГО «Правова держава» було подано відзив на апеляційні скарги. ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву до суду апеляційної інстанції не скористалась, пояснень щодо неврахування судом першої інстанції всіх її доводів для задоволення позову не подавала.
Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом надана правова оцінка правильності рішення суду першої інстанції з урахуванням тверджень апеляційних скарг та відзиву.
Проте наведені ГО «Правова держава» доводи не були визнані судом апеляційної інстанції достатніми для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Тобто, апеляційним судом дотримано норми процесуального права викладені у статті 308 КАС України.
З огляду на наведене суд відхиляє твердження ГО «Правова держава» щодо неврахування судом апеляційної інстанції аргументів наведених у відзиві на касаційну скаргу.
24. Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.
Клопотання обґрунтоване тим, що справа в контексті повноважень Кабінету Міністрів України, передбачених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону № 794-VII, містить виключну правову проблему щодо права відповідача погоджувати правопис. Також в обгрунтування клопотання зазначено, що для розвитку процесуального права необхідно відповісти на питання, як має діяти суд апеляційної інстанції у разі, якщо позов підлягає задоволенню, але з іншої, не дослідженої судом першої інстанції підстави.
Згідно норм частини п`ятої, шостої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведених норм права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання, оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Проаналізувавши зазначені скаржником підстави, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми. Такі правовідносини врегульовано нормами права та в повній мірі дозволяють вирішити спір у касаційному суді.
Отже, суд не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
25. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 346 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційні скарги Громадської організації «Правова держава» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 640/9824/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Тацій Л.В.
Стеценко С.Г.