№ 641/1386/18

Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 641/1386/18

провадження № 61-19317 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

третя особа - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року у складі судді Григор`єва Б. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання правочину недійсним, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність громади.

Позовна заява мотивована тим, що місцевою прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017221040000058 за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 грудня 1998 року (реєстраційний № 3-98-152975), квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_5

ОСОБА_5 , а також її мати - ОСОБА_6 (баба), які разом із ОСОБА_4 були зареєстровані у вказаній квартирі, померли, відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_8 року та ІНФОРМАЦІЯ_9 року.

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_5 не заведено спадкових справ, свідоцтва про право на спадщину не видавались, заповіти та спадкові договори відсутні.

Оскільки у квартирі ОСОБА_5 проживала разом зі дочкою - ОСОБА_4 , остання фактично вступила у володіння спадковим майном і прийняла спадщину, хоча й не оформила спадкові права.

Згідно з актовим записом про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981 зареєстровано факт смерті ОСОБА_7 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листа начальника відділу судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16 січня 2018 року вбачається, що 26 серпня 2016 проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4 , 1954 року народження, на підставі постанови слідчого, в якій зазначено, що труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставлений з квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з листом заступника начальника Слобідського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 13 січня 2018 року та з доданої до цього листа ксерокопії заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про видачу паспорта громадянина України (форма 1) вбачається, що її особа посвідчувалася паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 01 червня 2001 Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. Із заявою про втрату паспорта ОСОБА_4 не зверталася.

Прокурор зазначав про помилки зазначення прізвища померлої особи в актовому записі про смерть.

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою суду від 15 березня 2017 визнано мирову угоду від 06 березня 2017 року та закрито провадження у справі. У мировій угоді сторони домовились про визнання відповідачем заборгованості за договором позики та передачу у власність позивача в рахунок погашення заборгованості квартири АДРЕСА_1 , належної відповідачу.

На підставі мирової угоди право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 , а в подальшому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Молодчим І. О. 24 липня 2017 року посвідчено договір купівлі-продажу № 997, згідно з яким ОСОБА_1 продав квартиру ОСОБА_2 .

На час звернення ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 вона не була здатною мати та здійснювати цивільні процесуальні права та обов`язки відповідача, а, відтак, не могла бути підписантом мирової угоди від 06 березня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року ухвалу суду від 15 березня 2017 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: встановити факт, який має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01 червня 2001 року Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області), яка була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , що належала їй на праві власності, та ОСОБА_7 1954 року народження, зазначена в актовому записі про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981, складеному Харківським міським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, є однією й тією ж особою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 24 липня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Молодчим І. О. за реєстровим номером 997, згідно з яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою; передати спадкове майно у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року позов Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01 червня 2001 року Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області), яка була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , що належала їй на праві власності, та ОСОБА_7 , 1954 року народження, зазначена в актовому записі про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981, складеному Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, є однією й тією ж особою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 24 липня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Молодчим І. О. за реєстровим номером 997, за змістом якого, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою. Вирішено передати вказане спадкове майно у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилося 25 серпня 2016 року, пред`явлення позову до померлої особи не є можливим, а, отже, ОСОБА_4 не могла вважатися відповідачем у справі в розумінні цивільно-процесуального законодавства, що свідчить про неможливість подальшої перереєстрації спірної квартири на ОСОБА_1 .

Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним, укладеним правочином порушуються інтереси держави в особі Харківської міської ради, які випливають із встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою, а саме, позбавляє Харківську міську раду можливості виконати обов`язок подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини за визначених ЦК України умов.

Власник квартири - ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, а тому суд вважав за можливе визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , відумерлою та передати вказане спадкове майно у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_7 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою та до актового запису про смерть від 24 вересня 2016 року анкетні дані померлої ОСОБА_4 , 1954 року народження, внесені з допущенням помилок в імені та прізвищі особи.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про стягнення боргу та укладення мирової угоди, яка у подальшому була скасована судом апеляційної інстанції ухвалою від 12 грудня 2017 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Отже, судове рішення, за яким ОСОБА_1 набув право власності на спірне майно, скасовано. Враховуючи відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_4 , заява про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню.

Прокурор вказав, що пред`явлення позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради обумовлено необхідністю збереження та примноження комунальної власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання у зв`язку з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов. За таких обставин вважати, що відсутні підстави для представництва інтересів держави, не можна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 641/1386/18 із Комінтернівського районного суду м. Харкова.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд прийняв вимоги про встановлення юридичного факту та визнання спадщини відумерлою до розгляду в рамках позовного провадження, а не рамках окремого провадження, не зазначивши відповідних підстав. Зазначав, що судове засідання, в якому було проголошено рішення суду, було проведено за його відсутності та відсутності його представника, хоча ним було подано клопотання про відкладення розгляду у зв`язку з хворобою його представника.

Крім того, судом порушено вимоги процесуального законодавства, оскільки суд уповноважений розглядати справи про встановлення належності правовстановлюючих документів особі, а не встановлювати тотожність таких осіб.

Вважав помилковим висновок суду про наявність підстав для представництва прокурора інтересів міської ради, не з`ясував, яким чином питання прийняття спадщини територіальною громадою пов`язано із виникненням державного інтересу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору-купівлі продажу від 24 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Молдчий І. О. за реєстировим № 997, що вбачається з інформаційної довідки від 08 лютого 2018 року № 113280936 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11)

Зі свідоцтва про права власності на жито від 07 грудня 1998 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 13).

З акту про народження від 16 липня 1954 року № 921, вбачається, що батьком « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , є « ОСОБА_9 », матір`ю є « ОСОБА_10 » (а.с. 14).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить актовий запис про смерть (а. с. 16).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28 лютого 2018 року № 41085995, наданої третьою Харківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_11 не заводилась (а.с. 17).

Згідно з актовим записом про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981, складеним Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зареєстровано факт смерті ОСОБА_7 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років. З відміток, які є у актовому записі про смерть, вбачається, що громадянство, місце народження та місце проживання померлої паспортом не підтверджено. Паспорт померлої не здано, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання не видано, свідоцтво про смерть не видано, заявником щодо здійснення актового запису зазначено співробітника Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (а.с. 23-24).

У відповіді Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи зазначено, що судово-медичну експертизу трупа громадянки ОСОБА_4 , 1954 року народження, було проведено у відділі судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи 26 серпня 2016 року на підставі постанови про призначення експертизи старшого слідчого Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Шухаренко І. І. від 25 серпня 2016 року (а.с. 25).

У постанові старшого слідчого слідчого відділу Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції Шухаренко І. І. про призначення експертизи зазначено, що 25 серпня 2016 року о 06:45 годині виявлено труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання: АДРЕСА_3 , без явних ознак насильницької смерті (а.с. 26).

Натомість з листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16 січня 2018 року вбачається, що відділом 26 серпня 2016 року проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4 , 1954 року народження, на підставі постанови старшого слідчого Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25 серпня 2016 року. Зі змісту цієї постанови вбачається, що до експертної установи надійшов труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був доставлений з квартири АДРЕСА_1 . Також із заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про видачу паспорта громадянина України вбачається, що її особа посвідчувалась паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 01 червня 2001 року Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

До актового запису про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981 анкетні дані померлої ОСОБА_4 , 1954 року народження, були внесені неправильно, з допущенням помилок в імені та прізвищі особи.

Із заяви про видачу паспорта (форма-1) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_3 , отримала паспорт серії НОМЕР_2 від 01 червня 2001 року № НОМЕР_3 .

Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» листом від 05 вересня 2017 року № 19689/2/07-05 повідомлено щодо всіх осіб, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Так, у спірній квартирі проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (основний квартиронаймач), зареєстрована з 12 жовтня 1970, знята з реєстрації 20 лютого 2017 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (мати) зареєстрована з 12 лютого 1969 року, знята з реєстрації 25 березня 2004 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (баба), зареєстрована з 12 лютого 1969 року, знята з реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_9 року в зв`язку зі смертю (а.с. 29).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 06 вересня 2017 року № 48994969, наданої третьою Харківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (а.с. 30).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 20 вересня 2017 року № 49168708, наданою третьою Харківською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_7 , не заводилась (а.с. 31).

В ухвалі апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року (справа № 640/1760/17) зазначено, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив стягнути з відповідача кошти за договором позики у розмірі 788 400 грн, що відповідно до курсу Національного банку України, станом на 23 грудня 2016 року, становило 30 тис. доларів США. 07 березня 2017 року сторони звернулись до суду з заявою про укладення та визнання мирової угоди. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року мирову угоду, укладену 06 березня 2017 року, було визнано судом, провадження у справі закрито. В апеляційній скарзі керівник місцевої прокуратури № 4 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що прокуратурою було встановлено, що ОСОБА_4 , 1954 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту договору купівлі-продажу від 24 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І. О., вбачається, що продавець - ОСОБА_1 , передав у власність покупцю - ОСОБА_2 , а покупець отримує у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 19-22).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року (справа № 640/1760/17) ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки на час звернення позивача з відповідним позовом ОСОБА_4 , остання не була здатна мати та здійснювати цивільні права та обов`язки.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено, у зв`язку з тим, що на момент звернення з позовом до суду відповідач померла (а.с. 35-36).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до пункту 6 статті 273 ЦПК України 2004 року (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Судами також не встановлюється тотожність особи.

Відтак, є обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлюється тотожність особи.

За таких обставин судові рішення підлягають зміні в частині вирішення позовних вимог про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є однією і тією ж особою, із встановленням належності актового запису про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981, складеного Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому помилково зазначено про смерть ОСОБА_7 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народження (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01 червня 2001 року Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первісною підставою для зміни власника спірної квартири була ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року у справі № 640/1760/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Проте, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки на час звернення позивача з відповідним позовом ОСОБА_4 , остання не була здатна мати та здійснювати цивільні права та обов`язки.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що єдина правова підстава для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру відпала.

Крім того, усі подальші правочини щодо відчуження спірної квартири є такими, що вчинені без належного обсягу цивільної дієздатності, та не можуть створювати будь-яких правових наслідків.

За змістом статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Враховуючи, що в даному випадку відсутні спадкоємці ОСОБА_4 як за заповітом, так і за законом, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , є відумерлим та підлягає переходу у власність територіальної місцевої громади в особі Харківської міської ради, інтереси якої в цьому провадженні представляє прокурор.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор не наділений повноваженнями звертатися до суду з цим позовом, є безпідставними, оскільки прокурор, пред`явивши позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,обґрунтувавйого необхідністю збереження та примноження комунальної власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання у зв`язку з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та зазначав, що Харківською міською радою після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 до звернення до суду з цим позовом не вживалися заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади м. Харкова (тобто навів підстави позову).

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 посилався на те, що Харківською міською радою після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 до звернення до суду з цим позовом не вживалися заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади м. Харкова, відповідні позови до відповідачів до судів не пред`являлись.

Наведене є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 04 червня 2020 року у справі № 643/3144/17 (провадження № 61-37967св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 755/12071/18 (провадження № 61-22588св19).

Доводи касаційної скарги про те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливість розгляду вимоги про визнання спадщини відумерлою в позовному провадженні, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку об`єктивно вбачається спір про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а тому прокурором правомірно заявлена вимога про визнання спадщини (спірної квартири) відумерлою в межах даної позовної заяви в порядку позовного провадження.

Посилання касаційної скарги на те, що судове засідання, в якому було проголошено рішення суду, було проведено за його відсутності та відсутності його представника, хоча ним було подано клопотання про відкладення розгляду у зв`язку з хворобою його представника, безпідставні, оскільки причини неявки позивача та його представника були визнані судом неповажними (а.с 31-32, т. 2), доказів перебування представника на лікарняному та неможливості позивача прибути в судове засідання ним до заяви про відкладення розгляду справи не надано (а.с. 23-24, т. 2).

За таких обставин судові рішення підлягають зміні в частині вирішення позовних вимог про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є однією і тією ж особою, із встановленням належності актового запису про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981, складеного Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому помилково зазначено про смерть ОСОБА_7 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01 червня 2001 року Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області).

В іншій частині рішення судів є законними та обґрунтованими.

Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року змінити, а саме викласти абзац другий резолютивної частини рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року в такій редакції: «Встановити, що актовий запис про смерть від 24 вересня 2016 року № 13981, складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, вчинений щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01 червня 2001 року Комінтернівським районним відділом Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області)».

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович