Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 642/1286/19
провадження № 61-12246св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року у складі судді Бондаренка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
Заява мотивована тим, що вона є фахівцем у галузі права, адвокатом і працює на посаді юриста у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інком ЮРЕК» (далі - ТОВ «Інком ЮРЕК»). З ОСОБА_2 знайома з грудня 2015 року, оскільки раніше він був клієнтом компанії, в якій вона працює. Протягом цього часу з ОСОБА_2 у неї були робочі ділові стосунки. Він періодично користувався послугами у сфері права, які йому надавала компанія ТОВ «Інком ЮРЕК», за більшістю замовлень вона була безпосереднім виконавцем. З часом ОСОБА_2 почав їй телефонувати не лише в робочий час, але й пізно ввечері, коли вона була уже вдома з родиною. Одного разу ОСОБА_2 чекав її біля роботи близько 24:00 год., супроводив її додому та ще деякий час розмовляв із нею на вулиці. Через деякий час співробітництва
ОСОБА_2 почав дозволяти собі застосування в адресу заявника «секстистських» висловлювань - «маленька звірушка», «цілую», «хочеться маленьку звірушку». Неодноразово повідомляв, що хоче «викрасти» та забрати її до себе. З часом ОСОБА_2 почав телефонувати заявниці не лише
в робочий час, але й пізно ввечері, коли вона була уже вдома з родиною, що безперечно дратувало чоловіка, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Запропонував навіть отримувати гроші від нього за кожен день спілкування, що здивувало та образило її як жінку, пропонував звільнитися із фірми, де вона працювала і перейти працювати до нього. 17 лютого 2019 року ОСОБА_2 у вихідний день прийшов до офісу компанії та напав на її керівника, почав йому погрожувати, штовхати в обличчя та тулуб, лаятися на його адресу та адресу компанії, й усіма способами намагався розпочати бійку, проявляв агресію. Враховуючи події, що відбулися 17 лютого 2019 року вона очікує на хвилю агресії та рішучих дій з боку ОСОБА_2 , оскільки він обіцяв, що не зупиниться на цьому.
У зв`язку з цим на підставі Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким визначити наступні обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а саме заборонити наближення на 100 метрів до місця її фактичного проживання, реєстрації, роботи; заборонити вести листування, телефонні розмови із нею або контактувати із нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не знаходилась
у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування
з ОСОБА_2 , будь-яких даних про протиправні дії зі сторони останнього по відношенню до заявника не встановлено.
Апеляційний суд погодився із таким висновком та зазначив, що ОСОБА_1
у заяві посилається на те, що зазнала насильства за ознакою статі, проте не встановлено наявності обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 спрямованих проти ОСОБА_1 будь-яких дій через її стать або діянь, які завдають їй фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом безпосередньо не досліджувалися докази у судовому засіданні, а суд першої інстанції припустився порушень вимог чинного законодавства при дослідженні доказів, зокрема, проведено дослідження та оголошення у відкритому судовому засіданні особистої переписки без згоди заявника. Суд першої інстанції безпідставно не задовольнив її клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, тому вона була вимушена подати заяву про розгляд справи за її відсутності та покинути судове засідання. Суди не врахували наявність відкритого кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у якості доказу наявності обґрунтованих ризиків вважати, що ним будуть вчинятися протиправні дії, спрямовані проти заявника. Цим доказам суди не надали належної оцінки. Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідка, чим позбавив можливості надати докази, які б підтверджували наявність викладених нею обставин щодо протиправної поведінки ОСОБА_2 та підстав для видачі обмежувального припису. При цьому при розгляді справи судом першої інстанції цей свідок відмовився від надання пояснень у зв?язку з розглядом справи у відкритому судовому засіданні та здійснення відеозапису. Також суди не звернули увагу на те, що вчинення деяких дій ОСОБА_2 не заперечується, не надали таким діям належної оцінки та не застосували норми, які визначають діяння, що є насильством за ознакою статті.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість скарги. Зазначає, що обставини, викладені у ній, не відповідають дійсності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції дослідив докази, надані заінтересованою особою, а саме флеш-носій інформації, на якому відображені події 17 лютого 2019 року, з якого вбачається відсутність протиправної поведінки зі сторони ОСОБА_2 , роздруківку телефонних дзвінків, з якої вбачається, що 17 лютого 2019 року
з мобільного телефону № НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_3 (вказаний на заяві про вчинення злочину до Шевченківського відділу поліції від імені ОСОБА_3 ) на мобільний телефон ОСОБА_2 було здійснено три дзвінки, витяг з єдиного реєстру довіреностей - з якого вбачається, що ОСОБА_2 видавав довіреності на ведення справ як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 , скріншоти переписки з мобільного телефону між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підтверджує позицію заінтересованої особи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок
і чоловіків» (далі - Закон).
Відповідно до положень статті 1 Закону:
- сексуальні домагання - дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають
у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування;
- насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов`язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті;
- оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення насильства за ознакою статі, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи;
- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи накладення обов`язків на кривдника, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до статті 21-4 Закону постраждалі особи мають право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист у разі вчинення насильства, недопущення повторних випадків насильства; повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі; конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відома під час роботи з такими особами; звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника в порядку, передбаченому законом; інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 21-5 Закону).
Відповідно до частини сьомої, дев`ятої, десятої статті 7 ЦПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи
з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться
з додержанням правил здійснення цивільного судочинства. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов`язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 10,частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частинам другою, п?ятою учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
у суді першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово заявляла клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні та особисті сторони її життя, що принижують її честь і гідність (а. с. 15, 18);
суд першої інстанції протокольними ухвалами відмовив у задоволенні цих клопотань (а. с. 16, 63). При цьому, враховуючи гарантоване Законом право на конфіденційність, не оцінив наявність підстав для закриття судового засідання повністю або в частині для реалізації заявником процесуальних прав, на які вказували заявниця, зокрема, для допиту свідка;
апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про закритий розгляд справи з метою запобігання розголошення відомостей про особисті сторони її життя задовольнив, проте, відмовляючи у задоволенні клопотання про виклик свідка, не звернув уваги на її доводи, що свідок ОСОБА_3 у суді першої інстанції відмовився від участі у справі саме у зв?язку з відмовою
у задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні;
суди не зважили на особливості розгляду справ зазначеної категорії, метою який є дієвий, ефективний та невідкладний захист особи у разі вчинення насильства, недопущення повторних випадків насильства; уважне та гуманне ставлення до осіб, які заявили про факт (факти) насильства за ознакою статі, не надали належної оцінки відповідно до Закону доводам заявниці щодо наявності ризиків вчинення насильства щодо неї;
суди не врахували, що відповідні діяння можуть виражатися у формі психологічного або економічного впливу, словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження).
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову
у задоволенні заявлених вимог.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасувати.
Передати справу № 642/1286/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук