Постанова
Іменем України
04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 642/7203/14-ц
провадження № 61-19279св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»,
стягувач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Заяву мотивувало тим, що рішенням Ленінського районного суду
м. Харкова від 29 січня 2015 року задоволено позов ПАТ «КБ «Надра», стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитом, процентами у розмірі 17 04237 доларів США, заборгованість за комісією, пенею, штрафом у розмірі
33 029,54 грн та судовий збір - 2 345 грн.
Заявник вказував, що згідно з договором відступлення права вимоги, який він 20 вересня 2019 року уклав з ПАТ «КБ «Надра», він є правонаступником права вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2017 року № 6/1/2007/840-к/210, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Гефест» просило суд замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року у справі №642/7203/14-ц на його правонаступника - ТОВ «ФК «Гефест», боржник ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року заяву ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача - ПАТ «КБ «Надра» у виконавчих листах Ленінського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_1 у справі № 642/7203/14-ц, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Гефест».
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходів з її обґрунтованості, при цьому спростував доводи ОСОБА_1 щодо взаємопов`язаності вимог про заміну сторони виконавчого провадження та пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції мотивував ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження тим, що заявник пропустила строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та наведені нею причини його пропуску є неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому посилається на положення пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України, вказує, що неотримання чи втрата судом поштового повідомлення не може бути підставою для обмеження їй в доступі до правосуддя.
Вважає помилковими висновки суду про необхідність ставити в залежність від обізнаності про розгляд справи питання поновлення строків на апеляційне оскарження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
09 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі судді
ОСОБА_3 касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
15 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Зайцева А.Ю., Коротенка Є. В., поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 642/7203/14-ц та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 08 травня 2019 року в справі № 442/37/14 (провадження
№ 61-1683св19).
Установивши, що заявник не надала суду доказів поважності пропуску оскарження ухвали суду першої інстанції, а матеріалами справи спростовано її доводи про отримання копії ухвали особисто в суді першої інстанції 14 серпня 2020 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана після закінчення строків, встановлених статтею 364 ЦПК України, без поважних причин, при цьому заявник була обізнана про стан розгляду справи у суді першої інстанції.
Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що наведені заявником суду апеляційної інстанції причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому наявні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі за її апеляційною скаргою.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник