Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 643/1342/17
провадження № 61-42412св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,
третя особа - державне підприємство «Будівельник»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Коваленко І. С., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, у якому просив зобов`язати відповідача звільнити його з роботи з посади голови ліквідаційної комісії державного підприємства «Будівельник» (далі - ДП «Будівельник»), виключити зі складу ліквідаційної комісії та видати наказ про звільнення.
Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2009 року Міністерством промислової політики України, яке у 2014 року реорганізоване шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), видано наказ № 400 про його призначення головою ліквідаційної комісії ДП «Будівельник». Під час призначення на посаду він не був державним службовцем чи особою, яка працювала в міністерстві, виконував трудові обов`язки на підставі трудового договору. 16 грудня 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з відсутністю у нього діючого свідоцтва арбітражного керуючого та необхідної практики з питання ліквідації підприємства, нездійснення ним більше 7 років будь-якої роботи на території Черкаської області, а також наявності особистих обставин, що унеможливлюють працювати/здійснювати повноваження голови ліквідаційної комісії ДП «Будівельник». Проте у порушення статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Міністерство не розриває з ним трудовий договір та не вчиняє дії щодо його звільнення.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2017 року провадження у справі закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2017 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року позов задоволено; зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звільнити ОСОБА_1 з посади голови ліквідаційної комісії з одночасним виключенням зі складу ліквідаційної комісії ДП «Будівельник» шляхом видання наказу про звільнення з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 04 січня 2017 року; стягнено з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 960,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання відповідача звільнити з роботи голову ліквідаційної комісії державного підприємства пов`язане зі здійсненням господарського управління підприємством та не є владним (управлінським) рішенням. Міністерство зобов`язане звільнити позивача з роботи відповідно до статті 38 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові; стягнено з ОСОБА_1 на користь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 1 440,20 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони не перебувають у трудових правовідносинах, з позивачем не укладався трудовий договір. Участь особи в управлінні юридичною особою (корпоративні права) має іншу правову природу ніж трудові правовідносини та не регулюються нормами КЗпП України.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року та залишити в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Московського районного суду м. Харкова, відмовлено у зупиненні виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу повернуто до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив способу захисту прав позивача, вважаючи наявними між сторонами корпоративні правовідносини, не визначився з нормами закону, що підлягають застосуванню до вирішення спору. На думку ОСОБА_1 , корпоративні правовідносини виникають лише між Міністерством як власником майна та ДП «Будівельник» як створеним ним підприємством, відносини між власником майна (підприємства) та найманим працівником виникають з трудового договору, оформленого наказом про прийняття на роботу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив, у якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року без змін, мотивуючи це тим, що доводи скарги щодо наявності між сторонами трудових відносин є необґрунтованими та безпідставними; ОСОБА_1 не виконав своїх обов`язків стосовного здійснення та завершення ліквідаційної процедури ДП «Будівельник», покладених на нього згідно з наказу про призначення головою ліквідаційної комісії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 вересня 2005 року наказом Міністерства промислової політики України № 340 «Про припинення діяльності (шляхом ліквідації) державного підприємства «Будівельник», м. Корсунь-Шевченківський» прийнято рішення щодо припинення діяльності ДП «Будівельник», створено ліквідаційну комісію.
01 липня 2009 року ОСОБА_1 призначено головою ліквідаційної комісії ДП «Будівельник» відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 440 «Про внесення змін до наказу Мінпромполітики України від 15.09.05 № 340».
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 березня 2014 року № 408-р «Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі об`єктами державної власності» передано ДП «Будівельник» із сфери управління Міністерства промислової політики до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові як такому, що виник з корпоративних відносин, суд апеляційної інстанції помилково застосував норми матеріального права.
У частині першій статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України).
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.
З огляду на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ДП «Будівельник» - підприємство, єдиним засновником якого є держава в особі Міністерства промислової політики України, що унеможливлює виникнення між сторонами корпоративного спору.
Разом з тим, не може залишатися чинним і рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Тобто, при вирішенні справи суд повинен встановити фактичні обставини, вид спірних правовідносин, обрати норму матеріального права, що їх регулює, та правильно її застосувати.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення (пункт 3 та 7 частини другої статті 16 ЦК України).
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між тим, під час розгляду цієї справи суди неповно дослідили та не надали оцінку зібраним в справі доказам, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, та, як наслідок, не встановили фактичні обставини справи.
Із судових рішень попередніх інстанцій не вбачається, з якою саме юридичною особою перебував у трудових відносинах ОСОБА_1 , яким чином оформлювалися трудові відносини, чи вводився позивач в штат підприємства, яка форма та порядок оплати його праці.
У запереченнях на позов Міністерство економічного розвитку і торгівлі України вказувало на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням останнім обов`язків стосовно здійснення та завершення ліквідаційної процедури державного підприємства.
Проте суди не дослідили матеріали справи, не з`ясували обставини, пов`язані з припиненням діяльності ДП «Будівельник», на надали оцінки відповіді міністерства на звернення ОСОБА_1 щодо звільнення його від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії (т. 1 а. с. 37-38), і чим, власне, можуть порушуватися права позивача зі сторони відповідача.
За статтею 400 ЦПК України 2017 року суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановити зазначені обставини та усунути допущені судами попередніх інстанцій недоліки розгляду справи.
Зважаючи на наведене, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам обґрунтованості та законності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України 2017 року підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров