24.08.2024

№ 643/2224/17

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 643/2224/17

провадження № 61-32462св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про стягнення матеріальної шкоди та судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 31 серпня 2016 року в місті Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Внаслідок протиправних дій водія автомобіля ВАЗ 21083, реєстраційний номер

НОМЕР_1 , ОСОБА_2 відбулось зіткнення з автомобілем «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач.

15 листопада 2016 року Московським районним судом міста Харкова було винесено постанову про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження

від 12 грудня 2016 року № 9737 вартість матеріального збитку, спричиненого позивачеві внаслідок ДТП, становить 44 680,22 грн. Транспортний засіб ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований відповідно до полісу від 28 квітня 2016 року в ПрАТ «СК «Провідна».

03 лютого 2017 року ПрАТ «СК «Провідна» компенсувала частину матеріального збитку в розмірі 23 139,08 грн.

09 лютого 2017 року ОСОБА_1 направив скаргу в ПрАТ «СК «Провідна», у якій послався на висновок від 12 грудня 2016 року № 9737 та просив компенсувати всю суму шляхом надання залишку у розмірі 21 541,14 грн, на що відповідь не отримав.

До ОСОБА_2 він також звертався з проханням в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі, на що отримав відмову. На час звернення з вказаним позовом до суду відповідачі завдану шкоду не відшкодували, у зв`язку з чим його права та інтереси порушені.

ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 на його користь матеріальний збиток у розмірі

21 541,14 грн, вартість діагностики автомобіля після ДТП в розмірі

275,00 грн, та покласти на відповідачів судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, вартість проведених експертних досліджень в розмірі 1 585,80 грн, судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 06 червня

2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 уклав з ПрАТ «СК «Провідна» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то він не є зобов`язаним у відшкодуванні завданих збитків перед позивачем.

Що стосується підстав відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ПрАТ «СК «Провідна», то суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було здійснено позивачеві виплату страхового відшкодування в розмірі 23 193,08 грн, яка хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначено відповідно до Закону та умов договору страхування.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що правові підставі для стягнення з відповідача на користь позивача суми 23 193,08 грн у відшкодування шкоди відсутні.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 червня

2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних в результаті ДТП скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди 21 541,14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 634,80 грн.

В іншій частині рішення Московського районного суду міста Харкова

від 06 червня 2017 року залишено без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи матеріальні збитки, заподіяні в результаті ДТП з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що оскільки виплата страхового відшкодування позивачу не була відшкодована у повному обсязі, у зв?язку із чим винна в ДТП особа повинна сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 серпня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 червня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПрАТ «СК «Провідна», як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми пункту 22.1 статті 22 закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинно здійснювати відшкодування витрат, пов?язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитки. Цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи повинна наставати лише у вигляді відшкодування шкоди лише у випадку коли ліміти виплати за страховим полісом не покривають реальних збитків спричинених внаслідок ДТП.

Апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки постановлено про стягнення з ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», та виплата яких знаходиться у межах страхового ліміту за страховим полісом

АІ 9569778.

Доводи інших учасників справи

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ клопотання, у якому просить відмовити

ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 5 частиною четвертою статті 328 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_2 є необґрунтованими, а викладені у касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року.

Зупинено виконання рішення апеляційного суду Харківської області

від 02 серпня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами касаційної скарги передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 31 серпня 2016 року о 09 год. 45 хв. в місті Харкові по проспекту Московському, 95 з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталося зіткнення з автомобілем «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою Московського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2016 року.

Автомобіль ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна» полісом АІ 9569778 від 28 квітня

2016 року.

Відповідно до Полісу АІ 9569778 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить

100 000,00 грн; за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200 000,00 грн; франшиза 0 грн.

31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою № НОМЕР_3 про виплату страхового відшкодування.

В той же день, 31 серпня 2016 року, представником ПрАТ «СК «Провідна» було оглянуто транспортний засіб «Мазда 3», реєстраційний номер

НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та складено акт первинного огляду транспортного засобу, в якому зокрема, було зазначено деталі та опис пошкоджень, та акт був підписаний позивачем.

Згідно звіту № 167/09/16 про оцінку колісного транспортного засобу

«Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 11 жовтня 2016 року, вартість відновлювального ремонту у урахуванням фізичного зносу (Сврз) автомобіля складає 23 139,08 грн без ПДВ на пошкодженні складові, що підлягають заміні. При оцінці автомобіля використовувався, зокрема, акт огляду транспортного засобу № 167/09/16 від 16 вересня 2016року, який був складений у присутності позивача та представника ПрАТ «СК «Провідна».

На підставі вищезазначеного звіту, ПрАТ «СК «Провідна» відшкодувало позивачу матеріальну шкоду у розмірі 23 139,08 грн.

Позивач з зазначеною сумою відшкодування шкоди не погодився, про що повідомив ПрАТ «СК «Провідна» (а. с. 18).

20 вересня 2016 року позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М. С. Бокаріуса з заявою про проведення експертної оцінки автомобілю. Відповідно до висновку № 9737 від 12 грудня 2016 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Мазда 3», реєстраційний номер

НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, становить 44 680,22 грн.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було здійснено позивачеві виплату страхового відшкодування в розмірі 23 193,08 грн, яка хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначено відповідно до Закону та умов договору страхування.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

За змістом статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

За умовою частини першої, другої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов?язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вирішуючи спір, апеляційний суд встановивши, що виплачене страховиком позивачу страхове відшкодування не забезпечує повного відшкодування завданої потерпілому шкоди у зв?язку з пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля, дійшов не правильного висновку про покладення страхового відшкодування саме на винуватця ДТП - ОСОБА_2 , оскільки згідно полісу АІ 9569778 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, а франшиза - 0 грн. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримавши страхове відшкодування в розмірі 23 139,08 грн повідомив страхову компанію про незгоду з таким розміром.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції не перевірив і не встановив фактичних обставин справи, зокрема щодо відповідальності ПрАТ «СК «Провідна» з виплати страхового відшкодування в межах ліміту, визначеного страховим полісом, не перевірив правомірність відмови страхової компанія у виплаті страхового відшкодування, оскаржуване судове рішення, не може вважатись законним і обґрунтованим, а тому, в силу положень статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило