ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 646/4741/13-к
провадження № 51-1к18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7.,
та в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_8.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанції обставини
За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року ОСОБА_1 було засуджено за ст. 348, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.
Апеляційний суд Харківської області скасував вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання та відмови в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 і 03 квітня 2017 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання: за ч. 2 ст. 342 КК в редакції від 05 квітня 2001 року - два роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК в редакції від 05 квітня 2001 року - чотири роки позбавлення волі; за ст. 348 КК в редакції від 05 квітня 2001 року- довічне позбавлення волі.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК в редакції від 05 квітня 2001 року звільнив ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 342 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263
і ст. 348 КК в редакції від 05 квітня 2001 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди задовольнив, постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого 30 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 березня 2018 року вироки судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року змінено, виключено з кваліфікації діяння, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК в редакції від 05 квітня 2001 року, ознаку складу цього злочину - перевезення.
Вказаний вирок апеляційного суду в тому ж порядку змінено:
- звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 263 КК в редакції від 05 квітня 2001 року, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності;
- зазначено в резолютивній частині, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 342 КК в редакції від 05 квітня 2001 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК замість п. 3 цієї статті;
- виключено з вироку рішення про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК та ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного йому апеляційним судом за ст. 348 КК в редакції від 05 квітня 2001 року.
У решті зазначені вирок місцевого суду (з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції) та вирок апеляційного суду залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду із заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами залишено без руху через її невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року повернуто заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Постановою Верховного Суду від 26 січня 2021 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року про повернення заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області
від 03 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року повернуто заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 22 березня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, направивши його заяву до апеляційного суду іншої області. Вказує на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод апеляційним судом не була розглянута його заява про відвід судді ОСОБА_9. від 16 березня 2021 року, доповнення до заяви про відвід та доповнення до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. На думку засудженого, апеляційний суд залишив поза увагою висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року, а також послався в своєму рішенні на попередню ухвалу цього ж суду, що була вже скасована касаційним судом. Крім того, стверджує, що копія ухвали апеляційного суду від 22 березня 2021 року йому не направлялась, а про її існування він дізнався через свого захисника ОСОБА_8.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8. підтримав касаційну скаргу засудженого в повному обсязі, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_7. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 , який підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, захисника ОСОБА_8., ОСОБА_7., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.
ПостановоюВерховного Суду від 26 січня 2021 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року про повернення заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду скасовано з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Касаційний суд встановив, що приймаючи рішення про повернення заяви засудженого ОСОБА_1 , апеляційним судом не було забезпечено достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, оскільки питання про відвід судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_10., а також клопотання про передачу заяви до іншого апеляційного суду залишилися не вирішеними.
Після скасування судового рішення судом касаційної інстанції відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 10 березня 2021 року для розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду визначено склад колегії суддів: головуюча суддя ОСОБА_9., судді ОСОБА_11. та ОСОБА_12. (а.п. 41).
Перевіривши заяву, ухвалою від 22 березня 2021 року суддею апеляційного суду ОСОБА_9 відповідно до положень статей 464 429 КПК заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду повернуто засудженому ОСОБА_1 , оскільки ним не усунуто її недоліки.
Водночас апеляційним судом під час перевірки заяви були враховані всі зазначені в постанові касаційного суду від 26 січня 2021 року мотиви скасування попереднього рішення апеляційного суду.
А саме, апеляційним судом вказано, що до складу колегії суддів суддя ОСОБА_10. не входить, у зв`язку з чим відсутні підстави для вирішення його відводу.
Також згідно з ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року клопотання засудженого ОСОБА_1 в порядку ст. 34 КПК про направлення матеріалів кримінального провадження № 646/4741/13-к за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами з Харківського апеляційного суду до іншого суду апеляційної інстанції залишено без задоволення.
Положеннями ч. 3 ст. 464 КПК визначено, що до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 цього Кодексу, зокрема, касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Як убачається з матеріалів провадження, приймаючи рішення про повернення заяви, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вказані в ухвалі
від 12 серпня 2019 року недоліки заяви ОСОБА_1 не усунуто, при цьому зазначені ним обставини не можна вважати нововиявленими чи виключними відповідно до ст. 459 КПК через відсутність їх належного обґрунтування.
При цьому колегія суддів не може погодитися з доводами касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 , який вважає безпідставним посилання на ухвалу від 12 серпня 2019 року, оскільки це рішення є чинним, а предметом розгляду касаційного суду була ухвала Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року.
Також у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що суддею ОСОБА_9 не розглянуто подані ним заяву про відвід, доповнення до заяви про відвід та доповнення до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.
Однак, ці документи в матеріалах провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами відсутні.
Водночас за повідомленням в.о. керівника апарату Харківського апеляційного суду № 01-12/ЕП-1533/22-вих від 19 вересня 2022 року ОСОБА_13 відомості щодо надходження до Харківського апеляційного суду заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_9. від 16 березня 2021 року відсутні. Доповнення ж до заяви про відвід судді по справі № 646/4741/13-к від 28 березня 2021 року та документи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в цій же справі
від 29 березня 2021 року надійшли від ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду 01 квітня 2021 року (тобто після постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 22 березня 2021 року). Також зазначено, що доповнення до заяви про відвід та інші документи по справі було направлено до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 вважає, що залишено поза увагою його доводи про неможливість суддів апеляційного суду, в тому числі судді
ОСОБА_9., брати участь в кримінальному провадженні.
Проте вказані доводи містились у клопотанні, яке ОСОБА_1 подав в порядку ст. 34 КПК до Верховного Суду, як обґрунтування того, що для розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в Харківському апеляційному суді неможливо сформувати колегію з трьох суддів.
Разом з тим, ухвалою касаційного суду від 04 березня 2021 року констатовано, що з клопотання ОСОБА_1 та інформації, наданої апеляційним судом, не вбачається, щоб було вирішено питання про задоволення відводу (самовідводу) суддів, котрі визначені до складу колегії суддів.
Крім того, обставин, передбачених статтями 75 і 76 КПК, які би виключали участь судді апеляційного суду ОСОБА_9. у провадженні за нововиявленими обставинами, не встановлено.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей370 418 КПК.
Неспроможними є також доводи засудженого ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що копія ухвали Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року йому не направлялась.
Відповідно до супровідного листа, який міститься в матеріалах провадження, 29 березня 2021 року копію вказаної ухвали було направлено ОСОБА_1 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що зазначені засудженим обставини отримання копії ухвали апеляційного суду від 22 березня 2021 року не вплинули на можливість її оскарження у касаційному порядку.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскарженого судового рішення, не встановлено.
Ураховуючи зазначене, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в:
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5