Постанова
Іменем України
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 646/957/17
провадження № 61-2715св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року у складі судді Єжова В. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є членом гаражного кооперативу «Нива» (далі - ГК «Нива») та в 2014 році був обраний головою правління цього кооперативу.
26 травня 2016 року на загальних зборах членів ГК «Нива» ОСОБА_2 , який також є членом цього кооперативу, скориставшись його відсутністю висловлював на його адресу і поширював серед присутніх членів кооперативу неправдиву та принизливу інформацію щодо нього, зокрема «Серед членів нашого кооперативу є злочинець. Це ОСОБА_1 . Він краде гроші кооперативу, бандит, створив злочинну організацію і робив замах на моє життя. Відносно нього за цими фактами розслідуються кримінальні справи».
Про поширену щодо нього інформацію він дізнався від інших членів кооперативу, які змінили до нього ставлення та почали уникати спілкування після висловлювань ОСОБА_2 .
Також, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів поліції із заявами, в яких звинувачував його в скоєнні вигаданих кримінальних злочинів. За наслідками перевірки цих заяв органами поліції протиправних дій з його боку встановлено не було.
ОСОБА_1 вважав, що поширена щодо нього ОСОБА_2 інформація є недостовірною, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. У зв`язку із поширенням цієї інформації йому довелося виправдовуватися перед членами кооперативу та доводити неправдивість цієї інформації. Він є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, а внаслідок зазначених подій у нього різко погіршився стан здоров`я, йому довелося звертатися до лікаря і проходити курс терапії.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 277 280 297 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд зобов`язати ОСОБА_2 спростувати на загальних зборах ГК «Нива» недостовірну інформацію, поширену відносно нього 26 травня 2016 року, а також відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 35 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати на найближчих після ухвалення судового рішення загальних зборах ГК «Нива» за адресою: м. Харків, вул. Олександра Невського, 4, поширену ним у присутності членів ГК «Нива» 26 травня 2016 року інформацію, що «Серед членів нашого кооперативу є злочинець. Це ОСОБА_1 . Він краде гроші кооперативу, бандит, створив злочинну організацію і робив замах на моє життя. Відносно нього за цими фактами розслідуються кримінальні справи».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт розповсюдження відповідачем зазначеної недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, а відповідач у свою чергу не надав відповідних доказів на підтвердження дійсності поширеної інформації.
Висловлювання відповідача поширені серед широкого кола сторонніх осіб, позивач при цьому не був присутнім, а отже відповідач цілеспрямовано поширив негативну і недостовірну інформацію стосовно позивача з метою принизити його честь, гідність та ділову репутацію.
Відповідач, не перевіряючи фактів, за відсутності належних та допустимих доказів, створив серед сторонніх осіб - членів гаражного кооперативу уявлення про те, що позивач є злочинцем, людиною, яка порушує вимоги закону, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порочить і принижує його честь, гідність та ділову репутацію, та її спростування у той самий спосіб, у який вона була поширена.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди, суд виходив із принципів виваженості, розумності та справедливості, врахував глибину понесених позивачем моральних страждань, характер психологічного стресу, який отримав позивач, ступінь та форму вини відповідача, стан здоров`я позивача, характер та тривалість вимушених змін в його житті, час та зусилля для відновлення стосунків з членами кооперативу.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
12 жовтня 2021 року ОСОБА_2 не погоджуючись із рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року призначено до розгляду.
Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року змінено, зменшивши розмір моральної шкоди з 15 000,00 грн до 5 000,00 грн.
В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження розповсюдження відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
Однак суд не повною мірою погоджується із визначеною судом першої інстанції сумою моральної шкоди, тому враховуючи обставини справи, ступінь вини відповідача, та виходячи з принципу виваженості, розумності та справедливості, вважає, що необхідно зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 716/2112/17, а також зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 висловлював свою особисту думку, а не розповсюджував недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 , тому це є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та доведенню їх правдивості.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року і витребувано із Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/957/17.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами ГК «Нива».
У 2014 році ОСОБА_1 обрано головою правління ГК «Нива».
26 травня 2016 року на 16 год. 00 хв. було призначено загальні збори членів ГК «Нива» на території цього кооперативу на АДРЕСА_1 .
Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є членами ГК «Нива», суду пояснили, що 26 травня 2016 року на 16 го. 00 хв. було призначено загальні збори членів ГК «Нива» за адресою: м. Харків, вул. Олександра Невського, 4. У цей час вони прийшли на територію кооперативу, там зібралося чоловік 30-40. Коли присутні очікували початку зборів, член кооперативу ОСОБА_2 , звертаючись до всіх присутніх, заявив, що серед членів кооперативу є злочинець. Це ОСОБА_1 . Він краде гроші кооперативу, бандит, створив злочинну організацію, робив замах на його життя. Відносно нього за цими фактами розслідуються кримінальні справи. У цей час голова правління заявив, що збори не відбудуться, тому що не зібралася необхідна кількість членів кооперативу, і всі почали розходитися. Вони спочатку повірили ОСОБА_2 і обмежили спілкування з ОСОБА_1 . Однак через деякий час кілька разів вони, кожен окремо, зустрічалися з ОСОБА_1 з його ініціативи. Він переконував їх, що ОСОБА_2 його оббрехав, ніяких злочинів він не вчиняв і жодних кримінальних справ стосовно нього не існує. Крім того, пояснював, що до фінансової діяльності кооперативу взагалі не має ніякого відношення. ОСОБА_2 висловлював конкретні звинувачення відносно ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів та наявності кримінальних справ стосовно нього. При цьому вони не чули, щоб хтось із присутніх запитував у ОСОБА_2 його думку з приводу написаних ним до правоохоронних органів заяв щодо протиправних дій ОСОБА_1 .
Згідно консультативного висновку невролога 02 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до лікаря зі скаргами на погіршення стану здоров`я у зв`язку з постійною психотравмуючою ситуацією і проходив курси лікування з 02 червня 2016 року до 10 червня 2016 року, з 08 серпня 2016 року до 18 серпня 2016 року та з 10 листопада 2016 року до 18 листопада 2016 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 34 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що інформація, яка поширена ОСОБА_2 , стосується безпосередньо ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до частин першої та другої статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
У частині першій статті 299 ЦК України визначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
Згідно із частиною четвертою статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що на загальних зборах членів ГК «Нива» за адресою: м. Харків, вул. Олександра Невського, 4, 26 травня 2016 року ОСОБА_2 публічно повідомив невизначеному колу осіб інформацію про те, що «Серед членів нашого кооперативу є злочинець. Це ОСОБА_1 . Він краде гроші кооперативу, бандит, створив злочинну організацію і робив замах на моє життя. Відносно нього за цими фактами розслідуються кримінальні справи».
Зазначені висловлювання ОСОБА_2 містять твердження про факт вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та наявність стосовно нього кримінальних проваджень.
Також, ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів достовірності поширеної інформації, а отже, ця інформація є недостовірною.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оспорена інформація сформульована ОСОБА_2 способом категоричного та стверджувального висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження спірної інформації вона була виражена без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що вказана інформація не є оціночним судженням, що вказує на суб`єктивну думку відповідача, вона є недостовірною, що підтверджено доказами, а тому є такою, що порушує ділову репутацію позивача, принижує його честь та гідність.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, правильно керувався тим, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації позивачу заподіяно моральної шкоди, яка виразилася у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, яку визначив з урахуванням всіх обставин справи.
Крім того, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року, в його незміненій частині, та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник