№ 652/364/19

Постанова

Іменем України

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 652/364/19

провадження № 61-13512св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Асоціація фермерських господарств «Ольвія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Асоціації фермерських господарств «Ольвія» про стягнення збитків, спричинених внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року у складі судді Дамчука О. О. та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з Асоціації фермерських господарств «Ольвія» (далі - АФГ «Ольвія») на свою користь компенсацію збитків (упущеної вигоди) у розмірі 691 944,54 грн, 3 % річних від збитків (упущеної вигоди) у розмірі 21 043,00 грн та інфляційні втрати від збитків (упущеної вигоди) у розмірі 60 913,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно з укладеними та зареєстрованими договорами оренди землі (всього 12 договорів) йому належить право оренди земельних ділянок загальною площею 50,3 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах одного масиву на території Зарічанської сільської ради Високопільського районну Херсонської області. Попереднім орендарем цих земельних ділянок була АФГ «Ольвія». Термін дії договорів оренди з АФГ «Ольвія» закінчився 31 січня 2018 року. Разом з цим відповідач продовжував безпідставно утримувати та обробляти вказані земельні ділянки з метою одержання прибутку. Фактично земельні ділянки були повернуті йому 07 березня 2019 року. У липні він звертався до Високопільської районної державної адміністрації з проханням провести розрахунок упущеної вигоди, допущеної внаслідок протиправних дій АФГ «Ольвія», однак 07 серпня 2018 року отримав листа за підписом першого заступника голови Високопільської районної державної адміністрації, яким йому відмовлено у розрахунку розміру збитків у зв`язку із відсутністю обґрунтування неодержаного доходу.Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 05 червня 2020 року № 45-19 розмір упущеної вигоди у 2018 році від неможливості оброблення орендованої землі та засіяння її соняшником внаслідок самовільного заняття земельних ділянок АФГ «Ольвія» складає 691 944,54 грн. Крім того у цей період він, з метою виконання умов укладених ним договорів оренди, виконав свої зобов`язання та виплатив орендну плату орендодавцям. Розмір фактичних витрат, понесених ним у натуральній формі, згідно з висновками експертизи, складає 44 582,52 грн. Період прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань складає 370 днів, у зв`язку з цим з відповідача, крім вищевказаного, підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 21 043,00 грн та інфляційні втрати за вказану кількість днів, що складають 60 913,83 грн. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Високопільський районний суд Херсонської області рішенням від 04 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що строк дії договорів укладених орендодавцями з АФГ «Ольвія» закінчився 31 березня 2018 року, оскільки його слід обраховувати з моменту державної реєстрації договорів. У 2018 році АФГ «Ольвія» доводила своє право користування спірними земельними ділянками в судовому порядку, а тому її користування орендованими земельними ділянками у зазначений період, на думку суду, не можна вважати неправомірним. Про те, що попередній орендар має право зібрати врожай озимих зернових культур, а також засіяти земельні ділянки, які підготовлені ним під час дії договору оренди було вирішено на нараді в районній державній адміністрації і проти такого рішення ОСОБА_1 не заперечував. З цих підстав суд вважав, що твердження позивача про позбавлення його відповідачем можливості отримати у 2018 році дохід від використання спірних земельних ділянок є лише припущенням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Херсонський апеляційний суд постановою від 08 липня 2021 року рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд зазначив, що позивач не надав достатнього документального підтвердження прогнозованого ним доходу від оренди земельних ділянок, як і не надав обґрунтованого розрахунку упущеної вигоди ні комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, ні експерту. У зв`язку з цим суд вважав, що розмір неодержаних доходів, який визначений експертизою не можна вважати належно обґрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є по суті правильним.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 липня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 5011-9/336-2021, від 06 листопада 2019 року у справі № 127/27155/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18; суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, зазначаючи, що позивач не надав достатнього документального підтвердження прогнозованого ним доходу від оренди земельних ділянок, і за таких обставин розмір неодержаних доходів, який визначений висновком судового експерта Лябах Н. М. за результатами проведення судово-економічної експертизи від 05 червня 2020 року № 45-19 не можна вважати належно обґрунтованим, не врахував того, що цей висновок судом першої інстанції не визнавався неналежним, недопустимим або недостовірним доказом, та не був відхилений судом першої інстанції при оцінці доказів у сукупності. При цьому суд апеляційної інстанції, аналізуючи обґрунтування висновку експерта, що можливість одержання доходу, заявленого позивачем як упущена вигода, пов`язувалась лише із можливістю реалізації позивачам належного йому права оренди земельних ділянок, і обставини (використання належних йому на праві оренди земельних ділянок за відсутності перешкод відповідача), з якими позивач пов`язував отримання в майбутньому доходу, в розумінні пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України є звичайними для реального отримання таких доходів. Зазначивши, що розрахунок експерта є умовним і ґрунтується як на документах, так і на припущеннях, апеляційний суд, належним чином не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку із недоведеністю позовних вимог. Розрахунок заборгованості, наданий ОСОБА_1 , згідно з яким визначено упущену вигоду у розмірі 724 320,00 грн, судами першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджувався, мотиви його прийняття або відхилення наведені не були. При цьому, апеляційний суд не врахував, що факт самовільного заняття земельних ділянок, загальною площею 50,3 га, АФГ «Ольвія» не оспорювався, що встановлено рішенням суду першої інстанції та не спростовувався представником відповідача під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У жовтні 2021 року АФГ «Ольвія» подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 жовтня 2021 року справа № 652/364/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що у лютому-березні 2018 року власники 12 земельних ділянок загальною площею 50,3 га передали їх в оренду ОСОБА_1 , строком на десять та двадцять років. Речові права ОСОБА_1 на ці земельні ділянки зареєстровані в установленому законом порядку. Дата останньої реєстрації договорів - 02 березня 2018 року.

Попереднім орендарем земельних ділянок було АФГ «Ольвія». Пов`язуючи дію договорів оренди з днем їх реєстрації - 31 березня 2008 року, АФГ «Ольвія» вважало, що вони є чинними до 31 березня 2018 року, а тому укладення ОСОБА_1 договорів у період дії договорів з АФК «Ольвія» вважав незаконним і доводив це, а також своє переважне право на продовження орендних відносин, у судовому порядку.

Судовими рішеннями Високопільського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2018 року та 13 листопада 2018 року, які набрали законної сили у лютому-березні 2019 року, суд відмовив АФГ «Ольвія» у визнанні недійсними укладених між фізичними особами та ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок з тих підстав, що АФГ «Ольвія» не довела свого переважного права на продовження орендних відносин. Також суд встановив, що строк дії договорів спірних земельних ділянок, які укладені їх власниками з АФГ «Ольвія» на десять років закінчився 31 січня 2018 року.

Спір щодо користування земельними ділянками між ОСОБА_1 та АФК «Ольвія» також вирішувався на нараді при голові районної державної адміністрації ОСОБА_2 , яка проводилась 02 травня 2018 року в присутності голови АФГ «Ольвія» ОСОБА_3 , орендаря земельних ділянок ОСОБА_1 , представників Держгеокадастру у Високопільському районі та представників інших структур. На нараді було вирішено, що у разі обробки землі АФГ «Ольвія» та зайнятості її озимими зерновими культурами, останні мають право зібрати з них врожай та повернути земельні ділянки в належному стані, за умови укладення додаткових договорів з власниками земельних ділянок та розрахунку з ними за весь календарний рік.

Перевіркою, проведеною Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 03 липня 2018 року встановлено порушення з боку АФГ «Ольвія» прав ОСОБА_1 як землекористувача та роз`яснено йому право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. За результатами вказаної перевірки дії АФГ «Ольвія» визначені як самовільне захоплення земель.

07 серпня 2018 року районна комісія з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам при Високопільській районній державній адміністрації, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 відмовила ОСОБА_1 у розрахунку розміру збитків від самовільного заняття земельних ділянок, у зв`язку із відсутністю обґрунтування неодержаного ним доходу (упущеної вигоди).

Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання підтверджує факт передання земельних ділянок від АФГ «Ольвія» ОСОБА_1 07 березня 2019 року.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 05 червня 2020 року № 45-19, в обсязі наданих на дослідження документів, розмір втраченої (упущеної) вигоди позивача ОСОБА_1 , що виникла у результаті неотриманого доходу для вирощування сільськогосподарської культури соняшнику у 2018 році, внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, загальною площею 50,3 га АФГ «Ольвія» складає 691 944,54 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Статтею 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і на насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Власникам землі та землекористуваачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження розміру завданих, на думку позивача, відповідачем збитків в суді першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза, а також позивач надав власний розрахунок збитків.

Погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову в цілому, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав достатнього документального підтвердження прогнозованого ним доходу від оренди земельних ділянок, а розмір неодержаних доходів, який визначений експертизою не можна вважати належно обґрунтованим, оскільки цей доказ не є таким, який«поза розумним сумнівом» свідчить про наявність у позивача реальної можливості отримати дохід у зазначеному ним розмірі.

При цьому оцінюючи висновок судової економічної експертизи від 05 червня 2020 року № 45-19, апеляційний суд встановив таке.

На вирішення експерту ставилося питання - яким є документально обґрунтований розмір втраченої (упущеної) вигоди позивача ОСОБА_1 , що виникла в результаті неотриманого ним доходу від вирощування сільськогосподарської культури соняшнику у 2018 році внаслідок самовільного зайняття у 2018 році земельних ділянок відповідачем?

В установчій частині експертизи експертом зазначено, що розрахунок експерта може бути лише умовним через відсутність відповідних методик по визначенню неотриманого доходу (упущеної вигоди), яке не спричинено порушенням договірних зобов`язань. Те, що розрахунок експерта є умовним і ґрунтується як на документах, так і на припущеннях, вбачається зі змісту дослідження.

Так, для визначення розміру очікуваного ОСОБА_1 прибутку від використання непереданих йому земельних ділянок експертом взято оперативні дані Відділу агропромислового розвитку Високопільської районної державної адміністрації про середню врожайність соняшнику по Високопільському району у 2018 році та оперативну інформацію про позабіржову середню закупівельну ціну соняшника станом на квітень 2019 року. Вказані показники помножені на площу самовільно зайнятої земельної ділянки та отримано вартість реалізації неотриманої позивачем продукції - 724 330,00 грн. Для визначення розміру доходу, на який міг розраховувати позивач, підлягали врахуванню витрати, які необхідно було здійснити для отримання врожаю соняшника. По розрахункам експерта вони складають 32 385, 46 грн. Підставою для визначення такого розміру стала технологічна карта вирощування соняшнику, яка складена позивачем. Разом з тим, вказуючи у технологічній карті витратний процес, позивач зазначав, що лущення та культивація землі, посів соняшника, перевозка врожаю буде здійснюватися лущильником БДТ, знаряддями КПС-4, 2 та КРН-5, 6, сіялкою СУПН-8, причепом ПТС-4, які є його власною технікою, а тому не потребують витрат. При цьому документального підтвердження наявності у нього зазначеної техніки позивач не надав. Експерту також не вдалось визначити, в якому обсязі позивач мав би включити до складу виробничої собівартості вартість оплати за договором про наймання комбайну «Дон-1500».

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку упущеної вигоди ні комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, ні експерту. При цьому суд вважав, що наданий позивачем розрахунок також є неналежним доказом на підтвердження дійсного розміру завданих збитків, оскільки він не надав достатнього документального підтвердження прогнозованого ним доходу від оренди земельних ділянок.

Отже, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову у задоволення позову, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, обґрунтовано вважав, що позивач не надав належних та допустимих доказів розміру завданих, на його думку, збитків.

У зв`язку з цим необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов