ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 653/1981/17
адміністративне провадження № К/9901/10705/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 15.05.2018 (суддя Крапівіна О.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 (колегія у складі суддів Коваля М.П, Димерлія О.О., Шляхтицького О.І.)
у справі №653/1981/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. 03.07.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Генічеського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області та просила зобов`язати відповідача провести поновлення пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з одночасним її перерахунком, з проведенням індексації і компенсації втраченої частини доходів.
2. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 15.05.2018 позов задоволено частково:
- зобов`язано Генічеське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити виплату пенсії з 30.01.2017, шляхом відновлення в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі;
- в решті позовних вимог відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15.05.2018 скасовано та ухвалено нове:
- позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 07 жовтня 2009 року по 25 грудня 2017 року - залишено без розгляду;
- позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії з 26 грудня 2017 року задоволено частково;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити з 26 грудня 2017 року, в розмірах, відповідно до чинного законодавства, нарахування та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. 16.04.2019 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 15.05.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019. У касаційній скарзі позивач просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в у 2006 році ОСОБА_1 виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік у консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль. Позивач є громадянкою України. Отримувала пенсію в м. Севастополь.
7. З моменту виїзду за кордон і станом на сьогоднішній день позивач призначеної пенсії, не отримує.
8. Представники позивача в січні 2017 звернулися до ПФУ із заявою, в якій просили Пенсійний Фонд України визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.
9. ПФУ листом №1420/А-116 від 17.02.2017 направив заяву про поновлення пенсії ОСОБА_1 з доданими документами, необхідними для поновлення пенсії до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонської області для розгляду по суті.
10. 07.03.2017 представник позивача, діючи на підставі належним чином посвідченої та апостильованої довіреності від ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із особистою заявою ОСОБА_1 про поновлення пенсії. До заяви було додано оригінали документів, необхідних для поновлення пенсії, та їх засвідчені копії.
11. Управління відмовило у поновленні виплати пенсії, про що повідомило позивача листом від 09.03.2017 за №А-8/1. На думку відповідача, немає законних підстав для поновлення пенсії ОСОБА_1 , адже позивач не дотрималась умови особистої подачі заяви про поновлення пенсії. Крім того, позивач не надала паспорт громадянина.
12. Позивач з відмовою не погодилася і звернулася до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поновлення призначеної позивачу пенсії підлягає не з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009, а з дати звернення до Пенсійного фонду України з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії та визначення відповідного органу для поновлення такої пенсії, тобто з 30.01.2017.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, яким визнано неконституційним положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у ОСОБА_1 виникло право на відновлення виплати пенсії за віком та пенсійні органи мали відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
15. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України, а тому вимоги позивача за період з 07.10.2009 до 25.12.2017 підлягають залишенню без розгляду.
16. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що виплата пенсії має бути поновлена саме з моменту набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 з компенсацією втрати частини доходів.
Крім того, зазначає, що застосування до даних правовідносин шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України є помилковим, оскільки Закон № 1058-ІV передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
17. 15.05.2019 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається про її необґрунтованість, оскільки позивач протиправно просить поновити виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року, що суперечить статті 122 КАС України.
18. 23.05.2019 та 27.05.2019 від позивача надійшли відповіді на відзив, в яких позивач зазначає про те, що Управлінням було штучно створено ситуацію, в якій пенсіонери України, які виїхали до Ізраїлю, не мають права на поновлення виплати пенсії з вищезазначених причин.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та вважає за необхідне зазначити наступне.
20. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
21. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Відповідачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а позивачем судові рішення оскаржуються в частині строку, з якого має бути поновлено виплату пенсії.
23. Отже, оцінці Верховним Судом підлягають лише висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування процесуальних норм, які регулюють питання строків звернення до суду у цій категорії справ.
24. У подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 сформувала такий висновок:
<…> вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Водночас відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Велика Палата Верховного Суду також окрему увагу звертає на рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), у якому було встановлено порушення Україною статті 14 у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Проте сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії "презумпції знання закону", тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.
Саме з метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
У справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що:
відповідачем або іншими суб`єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після винесення рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009;
наявна вина позивачки у припиненні виплати пенсії;
підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);
існують положення закону, який зобов`язує позивачку вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.
На противагу цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду (вжила активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками".
25. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
26. Зважаючи на наведене правове регулювання та обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про порушення норм процесуального права при постановлені судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень. В цьому випадку відновлення виплати пенсії позивачу має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
27. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 саме з 07.10.2009.
28. Відповідно до статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
29. За змістом статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
30. Таким чином, сплачений позивачем за подання касаційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 328 341 342 345 349 351 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 653/1981/17 скасувати в частині, якою позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 25 грудня 2017 року залишено без розгляду, та змінити абзац 5 резолютивної частини зазначеного судового рішення, виклавши його у такій редакції:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити з 07.10.2009, в розмірах, відповідно до чинного законодавства, нарахування та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком».
В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №653/1981/17 залишити без змін.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ: 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб