Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 657/2711/17
провадження № 61-42261 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - приватне підприємство «Чаплинське-1»;
представник відповідача - Білецький Олексій Васильович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Чаплинське-1» (далі - ПП «Чаплинське-1») про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5,60 га, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новоолександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області.
08 квітня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. При укладенні договору відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою щорічно у розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік, орендну плату вносити у строки з 01 вересня по 31 грудня кожного року, своєчасно вносити орендну плату відповідно до пункту 1.1 договору оренди.
Проте відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за період з 2015 року по 2016 рік. Орендну плату орендар за 2015-2016 рік не сплатив.
Посилався на вказані обставини, норми Закону України «Про оренду землі», частину другу статті 651 ЦК України та на те, що при погодженні з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою він розраховував на отримання необхідних грошових коштів, але в зв`язку з порушенням строків сплати орендної плати, він був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які розраховував при укладенні договору оренди землі.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди землі, укладений між ним та ПП «Чаплинське-1», зареєстрований 08 квітня 2015 року реєстраційною службою Бериславського районного управління юстиції Херсонської області за № 9335776.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 березня 2018 року у складі судді Живцової О. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Чаплинське-1», зареєстрований 08 квітня 2015 року реєстраційною службою Бериславського районного управління юстиції Херсонської області за № 9335776. Вирішено питання судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично не сплачував орендну плату за договором оренди землі, а саме: за 2015- 2016 роки, що є істотним порушенням договору, тому договір оренди землі підлягає розірванню за рішенням суду. Наданні відповідачем квитанції поштового переказу, суд не може вважати доказом, оскільки неможливо встановити дату поштового переказу. Орендну плату за 2017 рік було сплачено 23 грудня 2017 року, після надходження позову до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ПП «Чаплинське-1» задоволено. Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що істотне порушення відповідачем умов договору щодо оплати орендної плати відсутнє, оскільки оглянутий судом апеляційної інстанції оригінал квитанції містить дату відправлення поштових та суми орендної плати за 2015 рік у розмірі 4 492 грн 30 коп. та 6 929 грн 46 коп. за 2016 рік. Представником підприємства визнано, що вказані кошти повернулися на підприємство унаслідок відмови позивача їх отримувати.
З`ясовуючи обставини виникнення ситуації щодо направлення та не отримання грошових коштів по орендній платі, представниками не заперечено, що між сторонами склалися відносини, за якими позивач, як власник земельної ділянки, не має наміру та бажання збереження орендних правовідносин з відповідачем. Так, ОСОБА_1 договір оренди від 08 квітня 2015 року, за яким відповідачем спрямувалася на його адресу орендна плата, оскаржувався в судовому порядку. А, отже, враховуючи надання відповідачем доказів здійснення оплати орендної плати позивачу за 2015 та за 2016 роки шляхом направлення грошових коштів поштовими переказами, послідовність його дій по відмові в отриманні оплати орендної плати і за 2017 рік, не свідчить про порушення орендарем умов сплати орендної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 657/2711/17 з Каланчацького районного суду Херсонської області.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у 2015-2016 році жодного документу з поштового відділення (повідомлення) про переказ коштів на його ім`я не надходило, співробітниками поштового відділення (листоношою) за місцем його проживання кошти не доставлялися і не вручалися. Відповідно він не відмовлявся від їх отримання ні усно, ні письмово.
Відповідачем не надано суду жодного документу, який би свідчив про його відмову отримувати перекази, на які він посилається, чи докази, які б свідчили про повернення йому поштових переказів, які він, начебто, надсилав на його ім`я.
Наявність у відповідача поштових чеків про переказ коштів на його ім`я не є безспірним свідченням того, що кошти ним отримані або він відмовився від їх отримання, оскільки адресат може відмовитись від одержання поштового відправлення (поштового переказу), про що на поштовому відправленні або повідомленні про надходження проставляється відповідна відмітка «від одержання відмовляюсь», яка засвідчується підписом. За таких обставин вважав висновок апеляційного суду про те, що він відмовився отримувати поштові перекази таким, що ґрунтується на припущеннях.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2018 року ПП «Чаплинське-1» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. Вважало висновки суду про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі розпорядження голови Каланчацької районної державної адміністрації від 14 липня 2006 року № 318 ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 5,60 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «Чаплинське-1» було укладено договір оренди землі. Вказаний договір оренди був зареєстрований 09 квітня 2015 року реєстраційною службою Бериславського районного управління юстиції Херсонської області за № 9339764.
Відповідно до умов вказаного договору оренди землі орендодавець ( ОСОБА_1 ) передав в оренду ПП «Чаплинське-1» строком на 10 років земельну ділянку площею 5,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на землях Новоолександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області.
Умовами договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно власнику земельної ділянки у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, яка сплачується з 01 вересня по 31 грудня кожного року (пункт 11 договору оренди землі).
У матеріалах справи наявні квитанції про відправлення поштових переказів, на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 13, 28).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити нормативному акту, чинному на час укладення цього договору.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що зазначені положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 11 договору оренди землі від 08 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Чаплинське-1», орендна плата сплачується з 01 вересня по 31 грудня кожного року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позивач відмовляється отримувати орендну плату, про що заявлено представником відповідача.
Разом з тим, апеляційний суд не врахував таке.
Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача, ОСОБА_1 зазначав, що орендну плату за 2015-2016 роки він не отримував.
Судом першої інстанції встановлено, що у визначені договором оренди землі строки ПП «Чаплинське-1» не сплатило позивачеві орендну плату за 2015 рік.
У матеріалах справи наявні квитанції про відправлення поштових переказів на ім`я ОСОБА_1 про сплату орендної плати за 2015-2016 роки, з яких неможливо встановити дату їх відправлення і які належним чином не завірені (а.с. 13, 28).
Відповідні докази про те, що позивач відмовився від отримання вказаних вище поштових переказів чи від отримання орендної плати в інший спосіб в матеріалах справи відсутні.
Згідно з частинами першою, другою статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Отже, відповідач не довів належне виконання умов договору.
Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач відмовляється отримувати орендну плату, ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що орендна плата є істотною умовою договору оренди землі, відповідач порушував умови укладеного договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року скасувати,рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 березня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович