Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 661/4463/18-ц
провадження № 61-18301св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Дім марочних коньяків «Таврія»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Харківської області від 08 травня 2019 року у складі судді Матвєєвої Н. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» (далі - ПрАТ «Дім марочних коньяків «Таврія»), третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 2007 року перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем. За час своєї трудової діяльності у відповідача вона неодноразово визнавалася найкращим працівником за фахом: за наказами від 18 жовтня 2012 року № 362 та від 12 листопада 2015 року № 369 нагороджувалася грошовими преміями.
Як зазначено в наказі, 13 липня 2018 року о 16.00 год вона була зупинена на прохідній підприємства працівниками охорони ДП ФТД «Маркет Груп» під час спроби винесення із території підприємства спиртного напою «Коньяк», на суму 30,72 грн. Надаючи пояснення за даним фактом вона в своїх письмових поясненнях зазначила, що в пластикових пляшках знаходилася не зазначена продукція спиртний напій, а відходи (зливи, не кондиція), які отримані після проведення промивання водою обладнання, на якому вона працювала протягом робочої зміни.
16 липня 2018 року пропозицію начальника цеху щодо написання заяви про звільнення за власним бажанням, вона відхилила, а також не погодилася з його пропозицією написати заяву про переведення на дільницю господарської служби або на тарну ділянку.
У наступному вона погодилася з пропозицією начальника цеху про надання їй відпустки під час якої керівництво прийняло б рішення щодо ситуації, яка склалася 13 липня 2018 року.
26 липня 2018 року, після виходу з відпустки, служба охорони підприємства на робоче місце її не пропустила та на звернення до відділу кадрів вона отримала повідомлення про те, що їй треба ще піти у відпустку на два тижні, після чого її допустять на робоче місце.
З 26 липня 2018 року по 02 серпня 2018 року вона знаходилася у відпустці за свій рахунок.
02 серпня 2018 року вийшла на роботу, в робочий час її викликали до управління, де її чекав працівник поліції, який склав відносно неї протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 51 КУпАП повідомивши, що це формальна процедура, оскільки керівництву підприємства необхідно відреагувати на ситуацію, яка склалася 13 липня 2018 року.
Підписавши протокол, вона вказала в ньому, що не погоджується з ним в повному обсязі.
Через деякий час її викликали до Новокаховського міського суду Херсонської області для розгляду протоколу.
Зазначала, що з 02 серпня 2018 року по 27 серпня 2018 року вона знаходилася на робочому місці.
27 серпня 2018 року під час роботи їй вручили наказ про звільнення на підставі пункту 8 статті 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи дрібного розкрадання майна власника на підставі постанови Новокаховського міського суду від 13 серпня 2018 року. При цьому, позивач зазначала, що в наказі не містилося інформації про набрання чинності указаною постановою.
Також в позовній заяві позивачка виклала свою незгоду з постановою суду про притягнення її до адміністративної відповідальності від 13 серпня 2018 року зазначивши, що в постанові суду вказана дата скоєння адміністративного правопорушення 13 липня 2018 року, а протокол про вчинення адміністративного правопорушення було складено працівником поліції лише 02 серпня 2018 року. У протоколі не зазначено відомостей про заподіяну матеріальну шкоду, відомості про свідків та про здійснення особистого огляду та огляду речей і понятих. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення від 02 серпня 2018 року складеного працівником поліції відносно неї, зазначено, що порушенням матеріальної шкоди підприємству не заподіяно, свідків вчинення порушення не встановлено.
Враховуючи викладене, позивач просила: визнати незаконним і скасувати наказ ПрАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» від 27 серпня 2018 року № 290 про її звільнення за пунктом 8 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді з 27 серпня 2018 року та стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3863,31 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 за вчинення за місцем роботи дрібного розкрадання майна власника за пунктом 8 статті 40 КЗпП України є законним, підстав для скасування наказу відповідача про звільнення позивача суд не встановив, як і підстав для поновлення на роботі. Також вважав, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від поновлення на роботі і вирішується в разі задоволення позову про поновлення на роботі, тому також не підлягає задоволенню. До такого висновку суд дійшов дослідивши всі обставини справи та надані на підтвердження докази, застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Новокаховського міського суду Херсонської області від 13 серпня 2018 року про притягнення її до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при притягненні її до дисциплінарної відповідальності та її звільнення. Відповідачем не дотримано вимог статті 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, а саме не зажадане від позивача пояснень, які є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Відповідачем не була проведена службова перевірка стосовно крадіжки, не знято інформації з камер відео спостереження на робочому місці позивачки, не відсторонено від роботи. Судом не враховано, що вона була притягнута до адміністративної відповідальності сплативши штраф в сумі 170 грн, та відносно неї застосовано за вчинення дрібної крадіжки в сумі 30,72 грн покарання у вигляді звільнення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України. Також судом не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну порушенням шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, оскільки 30,70 грн не є тією шкодою, яка потягнула для підприємства негативних наслідків, за 12 років роботи вона мала нагородження, до неї жодного разу не було застосовано дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни. Застосоване до неї стягнення є суворим. Посилається на те, що вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення, що суди залишили поза увагою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року ПрАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність доводів скарги. Вважає судові рішення судів попередніх інстанції законними та обґрунтованими, тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування. Зазначає, що усі доводи, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій та їм була надана належна правова оцінка.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 21, статті 139 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 8 статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 26 Постанови Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до пункту 8 статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (стаття 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання).
Відповідно до статті 148 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з зазначених підстав не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду чи дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за вчинення крадіжки не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Встановлено, що постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 51 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави, постанова набрала законної сили, штраф в добровільному порядку сплачено позивачем.
Судом у адміністративній справі встановлено, що ОСОБА_1 , 13 липня 2018 року здійснила на території ПрАТ «ДМК «Таврія» крадіжку спиртного напою «Коньяк» на загальну суму 30,72 грн, що є незначною, малозначною та дрібною.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованого виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають, оскільки підставами для звільнення позивача згідно з пунктом 8 статті 40 КЗпП України, є його відповідні винні дії, встановлені постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, що набрала законної сили.
Виходячи з положень норми пункту 8 статті 40 КЗпП України, саме наявність вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення є підставою для розірвання трудового договору, а тому посилання заявника на норму статті 61 Конституції України є безпідставними, оскільки такі доводи нівелюють можливість звільнення працівника за розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев